Ухвала

від 30.11.2016 по справі 556/1881/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і знесення перешкод та зустрічний позов ОСОБА_1 до Великотелковицької сільської ради, ОСОБА_2, третьої особи Реєстраційної служби Володимирецького РУЮ в Рівненській області про скасування рішення сільської ради та визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и л а :

РішеннямВолодимирецького районного суду Рівненської області від 07 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і знесення перешкод задоволено частково.

Зобов'язаноОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельними ділянками, які належать їй на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 20 лютого 2015 року, серії СТА 458960, СТА 458961 по вул. Ленінська, 74 в с. Великі Телковичі Володимирецького району - знести самовільно збудовану огорожу.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Великотелковицької сільської ради, ОСОБА_2, третьої особи Реєстраційної служби Володимирецького РУЮ в Рівненській області про скасування рішення сільської ради та визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно відмовлено за безпідставністю.

В поданій апеляційній скарзіна рішення суду в частині часткового задоволення первісного позову і відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1вказує на його незаконність та необґрунтованість через порушення норм матеріального та процесуального права.

Судом не враховано, що 17 вересня 2015 року під час комісійного огляду земельних ділянок та складання відповідного акту членам комісії в ході огляду ніхто не показував первинних документів на вказані суміжні земельні ділянки, де в дійсності проходила межа між сусідами членам комісії достовірно відомо не було. Зазначає, що вказаний акт не є належним доказом по справі, оскільки в ньому відсутні будь-які фактичні дані щодо наявності огорожі на земельній ділянці ОСОБА_2 побудований саме відповідачем.

Вказує, що суд прийшов до помилкових висновків та не врахував, що згідно земельно-кадастрової книги Великотелковицької сільської ради 2009 року визначено, що в її користуванні перебуває земельна ділянка площею 0,50 га, з яких 0,25га - для будівництва і обслуговування житлового будинку і 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства, а в користуванні ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 0,32 га, з яких 0,25га - для будівництва і обслуговування житлового будинку і 0,07 га - для ведення особистого селянського господарства.

Судом залишено поза увагою той факт, що 27 липня 2009 року позивач зверталася до Великотелковицької сільської ради із заявою про передачу їй у власність лише 0,07 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, тому рішенням №161 від 3 липня 2009 року їй було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів на земельні ділянки на загальну площу 0,32 га, однак ОСОБА_2 безпідставно оформила право власності на частину земельної ділянки, що використовувалась відповідачем.

Вказує, що суд не звернув увагу на те, що при прийнятті рішень щодо узгодження меж земельних ділянок та закріплення їх межовими знаками вона не була присутня, жодних повідомлень з цього приводу їй не надсилались.

Просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи частково первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині встановлення огорожі з порушенням меж земельних ділянок суміжних власників є доведеними, а вимоги відповідача - позивача по зустрічному позову щодо скасування рішення сільської ради та визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно безпідставні, оскільки належних доказів на підтвердження таких вимог останнім не надано.

З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

З матеріалів справи вбачається, щорішенням Великотелковицької сільської ради №161 від 30.07.2009 р., надано дозвіл громадянам згідно додатку на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки: ОСОБА_1М - с. В.Телковичі, вул. Ленінська, 72, загальна площа 0,50 га (0,25 га для обслуговування житлового будинку , 0,25 га для ведення особистого селянського господарства); ОСОБА_2 - с. В.Телковичі, вул. Ленінська, 74, загальна площа 0,32 га (0,25 га для обслуговування житлового будинку, 0,07 га для ведення особистого селянського господарства) (а.с. 21-22, 43).

Рішенням Великотелковицької сільської ради №352 від 07.09.2014 р. внесено зміни в рішення сільської ради №161 від 30.07.2009 року у зв'язку з уточненням площі земельної ділянки гр. ОСОБА_2 з 0,3200 га на 0,3803 га, з них для ведення особистого селянського господарства площею 0,1303 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення (а.с. 89).

Тобто саме рішенням Великотелковицької сільської ради №352 від 07.09.2014 р. було уточнено розмір земельної ділянки, що надавалася ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства. Зазначене рішення є чинним, відповідачем в судовому порядку не оспорювалось, а тому доводи апеляційної скарги про неправомірність набуття права власності позивачем на спірну земельну ділянку більшого розміру ніж 0,07 га є безпідставними.

Також вбачається, що рішеннями Великотелковицької сільської ради Володимирецького району №401, №402 від 25.01.2015 року ОСОБА_2 затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вказані земельні ділянки (а.с.53-54), що стало підставою для видачіОСОБА_2 свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 20.02.2015 року, серії СТА 458960, СТА 458961, згідно яких вона є власником земельних ділянок 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею та 0,1303 га - для ведення особистого селянського господарства, площею в с. В.Телковичі Володимирецького району, вул. Ленінська, 74 (а.с. 41,42).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач зверталася до сільської ради із заявою про виділення саме їй спірної частини земельної ділянки, що межує з її земельною ділянкою, чи доказів звернення її до суду із позовними вимогами про визнання права власності чи права користування на вказану спірну частину земельної ділянки.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 безпідставно набула права власності на частину земельної ділянки, що використовувалась відповідачем є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до ст. 1 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками (ст.78 ЗК України).

Згідно зі ст.ст. 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до вимог ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (стаття 16 ЦК).

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5 позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

За положенням ст. 4 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки ОСОБА_2 є власником земельних ділянок в с. В.Телковичі по вул. Ленінська, 74 загальною площею 0,3803 га (0,25 га для обслуговування житлового будинку, 0,1303 га для ведення особистого селянського господарства, а сторони не заперечують, що на спірній земельній ділянці відповідачем збудовано огорожу, тому така власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю в тому числі шляхом знесення спірної огорожі.

Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують правильності висновків суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: