Рішення

від 25.11.2016 по справі 910/17149/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2016№910/17149/16

За позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-Проект"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Форум"

3. Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

ОСОБА_3

ОСОБА_4

про визнання зобов'язань припиненими

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача-1: Прокопенко Т.Ю. за довіреністю від 14.09.2016 р.;

від позивача-2: Прокопенко Т.Ю. за довіреністю від 14.09.2016 р.;

від позивача-3: Прокопенко Т.Ю. за довіреністю від 14.09.2016 р.;

від відповідача: Васильченко Д.О. за довіреністю № 71 від 26.07.2016 р.;

Когут А.Ю. за довіреністю № 82 від 19.06.2016 р.;

Басій К.С. - за довіреністю № 65 від 16.06.2016 р.;

від третьої особи-1: ОСОБА_8 - за довіреністю № 27-27953/16 від 22.06.16 р.;

від третьої особи-2: ОСОБА_9 - за довіреністю № б/н від 08.07.2016 р.;

від третьої особи-3: ОСОБА_9 - за довіреністю № б/н від 08.07.2016 р.;

вільні слухачі: ОСОБА_10, ОСОБА_11

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Проект» (далі - позивач-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний Форум» (далі - позивач-2), Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Троянда» (далі - позивач-3) звернулись до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - відповідач) про:

- визнання зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Проект» за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р. припиненими з 01.04.2016 р.;

- визнання зобов'язання за Договором іпотеки № 52-47/1-13/2 від 26.12.2013 р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Форум» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 1048, такими, що припинені в частині забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Проект» зобов'язань за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р., у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р.;

- визнання зобов'язання за Договором іпотеки № 56-47/1-13/1 від 04 березня 2016 року, що укладений між Приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Троянда» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозовою Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 272, такими, що припинені в частині забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ» зобов'язань за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року;

- визнання зобов'язання за Договором іпотеки № 56-47/1-13/2 від 10 березня 2016 року, що укладений між Приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Троянда» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 54, такими, що припинені в частині забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Проект» зобов'язань за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що позивач-1 на підставі укладеного Договору № ВПВ-01/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 р. набув право вимоги до відповідача на суму 1 680 000 доларів США за Договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р., та на підставі укладеного Договору № ВПВ-02/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.12.2015 р. набув право вимоги до відповідача на суму 2 000 000 доларів США за Договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 р. Відповідач 31.03.2016 р. звернувся до позивача-1 з вимогою про дострокове повернення кредиту за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р. Позивач-1 01.04.2016 р. звернувся до відповідача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог та повного погашення заборгованості за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р. на суму 3 678 343,41 долара США. Позивач-2 та позивач-3 звернулись до відповідача з листами про припинення іпотеки майна, що забезпечувало виконання зобов'язань позивача-1 за Кредитним договором. Відповідач не вчинив дій щодо припинення іпотек в частині забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором. Враховуючи зазначене, позивачі вирішили звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2016 р. порушено провадження у справі № 910/17149/16, її розгляд призначено на 10.10.2016 р.

26.09.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивачів подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

07.10.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивачів подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 24.10.2016 р.

11.10.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

24.10.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивачів подані заперечення проти заявленого відповідачем клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2016 р. на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 07.11.2016 р.

04.11.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що ПАТ «КБ «Хрещатик» перебуває в процедурі ліквідації, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, положення якого застосовуються та є обов'язковими для всіх вкладників, позивачем 1 не повідомлено на адресу відповідача про відступлення права вимоги, а отже новий кредитор несе ризик несприятливих для нього ризиків, ОСОБА_3 отримав від відповідача 24.12.2014 р. 2 000 000 доларів США, зарахування зустрічних однорідних вимог з початком процедури ліквідації банку забороняється, окрім випадків, прямо встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивачі є пов'язаними з банком особами, а отже зазначені операції у будь-якому разі заборонені, строк виконання зобов'язань за Кредитним договором не настав, відповідачем не була отримана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, сам факт укладення договору відступлення права вимоги не свідчить про обов'язок банку здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог, зарахування зустрічних однорідних вимог можливе лише за умови поєднання в одній особі боржника та кредитора, Договори відступлення права вимоги від 12.01.2015 р. фактично не укладалися.

07.11.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких Фонд заперечував проти позову, посилаючись на те, що ПАТ «КБ «Хрещатик» перебуває в процедурі ліквідації, зарахування зустрічних однорідних вимог з початком процедури ліквідації банку забороняється, окрім випадків, прямо встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

07.11.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивачів подане клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2016 р. в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 21.11.2016 р.

В судовому засіданні 21.11.2016 р. представником відповідача подані клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи давності документів та судової технічної експертизи документів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2016 р. в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/17149/16 на 15 днів.

В судовому засіданні 21.11.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.11.2016 р.

Розглянувши в судовому засіданні 25.11.2016 р. клопотання відповідача про призначення у справі судової технічної експертизи давності документів та судової технічної експертизи документів, суд вирішив відмовити у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що

неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Як на тому наголошено у п. п. 2, 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Обґрунтовуючи клопотання про призначення у справі технічної експертизи давності документів, відповідач зазначає, що його правова позиція ґрунтується на запереченні факту укладення Договорів уступки права вимоги між позивачем-1 та Третьою особою-1 і Третьою особою-2, а також на запереченні того, що претензія про дострокове повернення заборгованості та заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.04.2016 р. дійсно датовані зазначеними датами та дійсно отримувались банком саме у зазначений період. Відповідач стверджує, що має всі підстави вважати, що Договори відступлення права вимоги не укладалися 12.01.2015 р., а були укладені безпосередньо перед поданням позовної заяви до господарського суду.

Проте, на думку суду, саме по собі уявлення відповідача що укладання Договорів про відступлення права вимоги відбулося в іншу дату, ніж ту, якою вони датовані, без надання підтверджуючих доказів в обґрунтування зазначеного, не є достатньою підставою для призначення у справі судової експертизи, враховуючи, що жодна із сторін цих договорів не спростовує, що вони укладені саме в той день, яким датовані. Будь-яких доказів, які б прямо чи опосередковано свідчили про укладення договорів про відступлення права вимоги в іншу дату матеріали справи не містять.

Заявляючи клопотання про призначення у справі технічної експертизи документів відповідач посилається на те, що Додатковий договір № 17 між сторонами ніколи не укладався і був повністю сфальсифікований шляхом монтажу із застосуванням комп'ютерної техніки або копіювально-розмножувальної техніки.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, додатковий договір з боку відповідача було підписано Першим заступником Голови правління ПАТ «КБ «Хрещатик» Тур Юлією Леонідівною, яка в нотаріально посвідченій заяві від 14.11.2016 р. підтвердила власноручне підписання Додаткового договору № 17 від 26.02.2016 р.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України").

В судовому засіданні 25.11.2016 р. представник позивачів позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи-1 в судовому засіданні 25.11.2016 р. проти задоволення позову заперечили.

Представник третіх осіб 2 та 3 в судовому засіданні 25.11.2016 р. позов підтримав та зазначив, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладені з позивачем-1 Договір № ВПВ-01/12-01/15 від 12.01.2015 р. про відступлення права вимоги на суму 1 680 000 доларів США за Договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р., та Договір № ВПВ-02/12-01/15 від 12.12.2015 р. про відступлення права вимоги на суму 2 000 000 доларів США за Договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 р.

В судовому засіданні 25.11.2016 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 р. між позивачем-1 (Позичальник) та відповідачем (Банк) укладено Кредитний договір № 56-47/1-13, відповідно до пункту 1.1 якого Банк надає Позичальнику в порядку, передбаченому договором, кредит у формі відновлювальної кредитної лінії в сумі 54 500 000, 00 грн. на 36 місяців терміном повернення до 23.12.2016 р. включно.

Кредит надається Позичальнику для поповнення обігових коштів (п. 1.3. Кредитного договору).

Згідно з п. 4.6. Кредитного договору Позичальник має право достроково погашати кредит, проценти за користування ним, комісії передбачені цим Договором попередньо повідомивши Банк за 2 (два) банківських дні. Сума, яка достроково надійшла для погашення кредитної заборгованості буде врахована для погашення найближчих платежів Графіка погашення кредиту, процентів.

Пунктом 3.1. Кредитного договору передбачено, що виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором забезпечується іпотекою земельної ділянки загальною площею 86,4814 га, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, що належить ТОВ «Будівельний Форум» (позивач-2).

26.12.2013 р. між позивачем-2 (Іпотекодавець) та відповідачем (Іпотекодержатель) був укладений Договір іпотеки № 52-47/1-13/2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 1048, відповідно до п. 1.1 якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ПрАТ «Агрофірма «Троянда», що випливають з Кредитного договору № 52-47/1-13 від 13.12.2013 р., зобов'язань ТОВ «ВЕЙРОН-АМРОБУД», що випливають з Кредитного договору № 53-47/1-13 від 13.12.2013 р., зобов'язань ТОВ «Будінвест-Проект», що випливають з Кредитного договору № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р., передає, а Іпотекодержатель (відповідач) приймає в іпотеку земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:562:0001, загальною площею 86, 4814 га, розташована за адресою - м. Київ, Голосіївський район, вулиця Академіка Заболотного, з цільовим призначенням (використанням) - для житлової забудови.

04.03.2016 р. між позивачем-3 (Іпотекодавець) та відповідачем (Іпотекодержатель) був укладений Договір іпотеки № 56-47/1-13/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозовою Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 272, відповідно до п. 1.1 якого (з урахуванням змін та доповнень) Іпотекодавець з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ТОВ «Будінвест-Проект», що випливають з Кредитного договору № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р., зобов'язань ТОВ «Капітал-Профбуд», що випливають з Кредитного договору № 38-47/1-14 від 22.04.2014 р., зобов'язань ТОВ «Азум-Інвест», що випливають з Кредитного договору № 46-47/1-14 від 12.05.2014 р., передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку квартири, нежитлові приміщення, машиномісця.

10.03.2016 р. між позивачем-3 (Іпотекодавець) та відповідачем (Іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки № 56-47/1-13/2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 54, відповідно до п. 1.1 якого (з урахуванням змін та доповнень) Іпотекодавець з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ТОВ «Будінвест-Проект», що випливають з Кредитного договору №56-47/1-13 від 24.12.2013 р., зобов'язань ТОВ «Капітал-Профбуд», що випливають з Кредитного договору № 38-47/1-14 від 22.04.2014 р., зобов'язань ТОВ «Азум-Інвест», що випливають з Кредитного договору № 46-47/1-14 від 12.05.2014 р., передає, а Іпотекодержатель (відповідач) приймає в іпотеку машиномісця.

Водночас, між позивачем-1 та ОСОБА_3 був укладений Договір № ВПВ-01/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 р., відповідно до якого позивач-1 набув право вимоги до відповідача за Договором № 222D-439476 від 08.11.2013р. банківського вкладу «До дня заощаджень» в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (400 днів), що був укладений між відповідачем та ОСОБА_3

Згідно з пунктом 1.2 Договору № ВПВ-01/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 р., позивач-1 одержав право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань за Договором банківського вкладу на суму 1 680 000 доларів США, зокрема: право вимагати від повернення коштів, використовувати кошти для зарахування зустрічних однорідних вимог з боржником, інші права передбачені чинним законодавством України.

Згідно пункту 1.4 Договору про відступлення права вимоги моментом переходу права вимоги до позивача-1 вважається момент підписання Договору.

Заборгованість за Договором № 222D-439476 від 08.11.2013 р. банківського вкладу стягнута з відповідача рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014 р. у справі № 761/17853/14-ц.

Між позивачем-1 та ОСОБА_4 був укладений Договір № ВПВ-02/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 р., відповідно до якого позивач-1 набув право вимоги до відповідача за Договором № 222D-438868 від 07.11.2013 р. банківського вкладу «До дня заощаджень» в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (400 днів), що був укладений між відповідачем та ОСОБА_4

Згідно з пунктом 1.2 Договору № ВПВ-02/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 р., позивач-1 одержав право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань за Договором банківського вкладу на суму 2 000 000 доларів США, зокрема: право вимагати від повернення коштів, використовувати кошти для зарахування зустрічних однорідних вимог з боржником, інші права передбачені чинним законодавством України.

Згідно пункту 1.4 Договору про відступлення права вимоги моментом переходу права вимоги до позивача 1 вважається момент підписання Договору.

Заборгованість за Договором № № 222D-438868 від 07.11.2013 р. банківського вкладу стягнута з відповідача рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2014 р. у справі № 761/17909/14-ц.

Відповідно до п. 8.15 Кредитного договору № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р., Банк має право у випадку погіршення фінансового стану Позичальника, використання Кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від контролю Банку, не надання фінансової звітності або надання недостовірної звітності, відмови у страхуванні предметів застави у період кредитування, у випадку, коли наданий Кредит виявляється незабезпеченим, невиконані переведення передбачених обсягів оборотів грошових коштів через поточні рахунки, відкриті Банком або у разі невиконання будь-якого іншого зобов'язання за Договором, договорами застави/іпотеки та додаткових договорів до них, вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї суми Кредиту та сплати доходів за користування ним.

31.03 2016 р. відповідач звернувся до позивача-1 з претензією № 464/1 про порушення зобов'язання за кредитним договором та дострокове повернення кредиту, відповідно до якої відповідач з посиланням на п. 8.15 Кредитного договору (зокрема, на погіршення фінансового стану позичальника) вимагав у позивача-1 дострокового повернення кредиту в сумі 3 678 343,41 доларів США.

За розрахунками суми заборгованості, що доданий до претензії, прострочена заборгованість за кредитом складає 3 678 343,41 доларів США.

Факт підписання посадовою особою ПАТ «КБ «Хрещатик» Претензії № 464/1 від 31.03.2016 р. про порушення зобов'язання за Кредитним договором та дострокове повернення кредиту на адресу позивача-1 підтверджується письмовою заявою Гриджука Дмитра Миколайовича, який при підписанні Претензії діяв від імені ПАТ «КБ «Хрещатик» як Голова правління на підставі Статуту. Підпис на заяві посвідчено нотаріально 19.11.2016 р.

Відповідно до п. 4.10 Кредитного договору, в редакції Додаткового договору 17 від 26.02.2016 р., у випадку, якщо Позичальник прострочив сплату відсотків за користування Кредитором, комісій за Договором та/або не сплатив черговий платіж на погашення основної суми Кредиту та/або не виконав інших умов Договору, і Банк скористався своїм правом на вимогу дострокового повернення Кредиту, передбаченим п. 8.2 та/або 8.15 цього Договору, строк повернення вважається таким, що наступив в день пред'явлення вимоги Банку.

01.04.2016 р. позивач-1 звернувся до відповідача із Заявою № 37 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій повідомив відповідача про припинення зобов'язань позивача-1 за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р. на суму 3 678 343,41 доларів США шляхом зарахування вимог позивача-1 до відповідача за Договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р., Договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 р. на суму 3 678 343,41 доларів США.

25.08.2016 р. позивач-2 звернувся до відповідача з листом № 25/08-16/1, в якому просив вчинити необхідні дії та внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідну інформацію про припинення іпотеки належного позивачу-2 нерухомого майна в частині забезпечення виконання зобов'язань позивача-2 за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р.

26.08.2016 р. позивач-3 звернувся до відповідача з листом № 600, в якому просив вчинити необхідні дії та внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідну інформацію про припинення іпотеки належного позивачу-3 нерухомого майна в частині забезпечення виконання зобов'язань позивача-3 за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р.

Відповідач заперечує проти припинення зобов'язань позивача-1 за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р., та не вчинені дії щодо припинення зобов'язань позивача-2 та позивача-3 за Договором іпотеки від 26.12.2013 р., Договором іпотеки від 04.03.2016 р. та Договором іпотеки від 10.03.2016 р. в частині забезпечення виконання зобов'язань позивача-1 за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р., у зв'язку з чим позивачі вирішили звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 р. № 18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою. Наслідком визнання права може бути визнання відсутності обов'язків у особи або їх припинення, визнання особи такою, що втратила право, про що також можуть заявлятися позовні вимоги.

Враховуючи, що відповідач заперечує припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та, відповідно, припинення іпотеки, що забезпечує виконання зобов'язань за кредитним договором, то позивачі мають право захистити свої права та законні інтереси шляхом пред'явлення позову про визнання зобов'язань припиненими, і такий спосіб захисту права відповідає приписам ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі п. 8.15 Кредитного договору пред'явлена вимога на адресу позивача-1 про дострокове повернення кредиту, а саме - Претензія від 31.03 2016 р. № 464/1, та на підставі п. 4.10 Кредитного договору, в редакції Додаткового договору 17 від 26.02.2016 р., строк повернення кредиту вважається таким, що наступив в день пред'явлення вимоги - тобто 31.03 2016 р.

Відповідач зазначає, що ним 31.03.2016 р. не направлялось жодних вимог про дострокове повернення всієї суми заборгованості, а наявна в матеріалах справи Претензія № 464/1 від 31.03.2016 р. за підписом Голови правління ПАТ «КБ «Хрещатик» Гриджука Д.М. не направлялась банком, оскільки не містить вихідного номера з таким індексом, а відповідно до Журналу вихідної кореспонденції за 31.03.2016 р., жодних повідомлень чи вимог на адресу позивача-1 31.03.2016 р. не направлялось. Також відповідач вказує на те, що у випадку дійсного надсилання вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту аналогічна вимога повинна була б направлена в обов'язковому порядку також іпотекодавцям.

Проте, дані твердження відповідача спростовуються нотаріально посвідченою заявою Гриджука Дмитра Миколайовича про те, що він підписував претензію № 464/1 від 31.03.2016 р., в якій була викладена вимога про дострокове повернення кредиту в сумі 3 678 343, 41 доларів США за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р., укладеним між позивачем та відповідачем-1.

За таких обставин, сам по собі факт відсутності реєстрації претензії у журналі вихідної кореспонденції відповідача не дає підстав вважати вимогу не пред'явленою, оскільки за твердженнями позивача-1, не спростованими відповідачем, вказана претензія була вручена йому під розписку, і відповідно до п. 4.10. Кредитного договору вважається отриманою.

При цьому, направлення чи не направлення відповідачем аналогічних вимог до іпотекодавців не нівелює обов'язок позивача-1 здійснити дострокове погашення кредиту за вимогою банку.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що в розрахунку суми заборгованості, який додано до претензії вказано строкові проценти, а не прострочені, тому навіть якщо така вимога і пред'являлась банком, то вимагати дострокового повернення всієї суми заборгованості відповідач не мав правових підстав, оскільки відповідно до п. 4.10. Кредитного договору у випадку, якщо Позичальник прострочив сплату процентів за користування кредитом, комісій за цим Договором та/або не сплатив черговий платіж по погашенню основної суми кредиту та/або не виконав інших умов цього Договору і Банк скористався своїм правом на вимогу дострокового повернення кредиту, передбаченим п. 8.2. та/або п. 8.15. цього Договору, строк повернення всієї суми кредиту вважається таким, що наступив на 31 день з моменту пред'явлення вимоги Банку.

Так, 26.02.2016 р. між позивачем-1 та відповідачем було укладено Додатковий договір № 17 до Кредитного договору № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р., яким сторони змінили п. 4.10. Договору та визначили, що у випадку, якщо Позичальник прострочив сплату процентів за користування кредитом, комісій за цим Договором та/або не сплатив черговий платіж по погашенню основної суми кредиту та/або не виконав інших умов цього Договору, і Банк скористався своїм правом на вимогу дострокового повернення кредиту, передбаченим п. 8.2. та/або п. 8.15. цього Договору, строк повернення вважається таким, що наступив в день пред'явлення вимоги.

Вищевказаний додатковий договір з боку відповідача було підписано Першим заступником Голови правління ПАТ «КБ «Хрещатик» Тур Юлією Леонідівною, яка в нотаріально посвідченій заяві від 14.11.2016 р. підтвердила власноручне підписання Додаткового договору № 17 від 26.02.2016 р.

Таким чином, доводи відповідача в частині того, що Додатковий договір № 17 між сторонами ніколи не укладався і був повністю сфальсифікований шляхом монтажу із застосуванням комп'ютерної техніки або копіювально-розмножувальної техніки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а строк виконання позивачем-1 зобов'язань за Кредитним договором вважається таким, що настав в силу п. 4.10. Кредитного договору в редакції Додаткового договору № 17 від 26.02.2016 р. до нього.

За таких обставин, станом на 01.04.2016 р. (день направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) заборгованість позивача-1 перед відповідачем за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р. становила 3 678 343,41 доларів США, про що зазначено в Претензії від 31.03.2016 р., отже зобов'язання позивача-1 перед відповідачем є грошовими та такими, строк виконання яких настав.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні на обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач-1 набув право вимоги до відповідача на загальну суму 3 680 000 доларів США за Договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р. та Договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 р.

Отже, станом на 01.04.2016 р. (день направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) заборгованість відповідача перед позивачем-1 становила 3 680 000 доларів США, а зобов'язання відповідача перед позивачем-1 є грошовими та такими, строк виконання яких настав.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014 р. у справі № 761/17853/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Хрещатик» встановлено, що ОСОБА_3 02 квітня 2014 р. звернувся до банку з вимогою про дострокове повернення вкладу за Договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2014 р. у справі № 761/17909/14-ц з позовом ОСОБА_4 до ПАТ «КБ «Хрещатик» встановлено, ОСОБА_4 02 квітня 2014 р. звернулася до банку з вимогою про дострокове повернення вкладу за Договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 р. Зазначені обставини не підлягають доказуванню у цій господарській справі.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України (в редакції, яка діяла станом на 02.04.2014 р.) за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Таким чином, рішеннями судів у цивільних справах за участю ПАТ «КБ «Хрещатик» встановлено, що строк виконання зобов'язань за договорами банківського вкладу настав 02.04.2014 р.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у ст. 598 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначено також ст. 202 Господарського кодексу України, за змістом якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Форми відповідної заяви як одностороннього правочину та порядку його вчинення законодавством не передбачено. Зарахування може здійснюватись без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, тобто, для вчинення даного одностороннього правочину достатньо волевиявлення лише однієї сторони. Моментом припинення зобов'язань сторін у такому випадку є момент вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та її направлення кредитору за зустрічним однорідним зобов'язанням.

Вимоги, що є предметом зарахування, мають бути однорідними, тобто, їх предметом мають бути речі одного виду, роду тощо.

Зарахування можливе щодо тих вимог, строк виконання яких настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Можливе також і часткове зарахування, коли одна вимога покриває частину іншої.

Разом з тим, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 603 ЦК України у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Судом встановлено, що позивач-1 направив на адресу відповідача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: зобов'язань позивача-1 перед відповідачем по сплаті грошових коштів за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р. в сумі 3 678 343,41 доларів США та грошових зобов'язань відповідача перед позивачем-1 в сумі 3 678 343,41 доларів США за Договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р. та Договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 р., право вимоги за якими набуто позивачем-1 за Договором № ВПВ-01/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 р. та Договором № ВПВ-02/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.12.2015 р.

Отримання відповідачем Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується належним доказом, а саме штампом відповідача про отримання 01 квітня 2016 р. Суду надано для огляду оригінал Заяви від 01.04.2016 р., на якій міститься відбиток штампу ПАТ «КБ «Хрещатик» про її прийняття.

Національним стандартом України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55, установлено склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів. Відповідно до пункту 1.1 зазначеного Національного стандарту України він поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності, зокрема, підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності. Зокрема, пунктом 5.31 зазначеного Національного стандарту України передбачено, що відмітка про надійдення (зареєстрування) документа до організації містить такі дані: скорочену назву організації, дату (за потреби - годину і хвилину) надійдення документа і реєстраційний індекс документа, які ставлять у правому куті нижнього берега лицьового боку першого аркуша документа. Відмітку про надійдення документа до організації доцільно ставити за допомогою штампа.

Таким чином проставляння відбитку штампу на другому примірнику документа під час його прийняття банком відповідає приписам чинного законодавства, яке регулює правила діловодства.

До того ж, відповідач вказує лише на те, що проставлений на штампі реєстраційний номер відсутній у книзі реєстрації вхідної кореспонденції банку як за 01.04.2016 р., так і взагалі, що, на його думку, свідчить про те, що заява позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем-1 не направлялась та не отримувалась, при цьому, відповідачем не надано жодних обґрунтованих пояснень та підтверджуючих доказів щодо походження відтиску штампу Банку на заяві позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зважаючи на те, що достатньою умовою для зарахування зустрічних вимог є наявність заяви однієї сторони із повідомленням про це іншої, і станом на 01.04.2016 р. строк виконання зобов'язань за заявленими вимогами є таким, що настав: за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р. достроково 31 березня 2016 р., за Договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р. 02 квітня 2016 р., Договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 р. 02 квітня 2016 р., тому зобов'язання позивача-1 щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р. припинено з 01.04.2016 р. у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог в сумі 3 678 343,41 доларів США.

При цьому, суд зазначає, що грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Вираження грошового зобов`язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що являється виразом ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях, не змінюють самої суті грошового зобов`язання.

За таких обставин суд вважає, що зобов`язання позивача-1 за кредитним договором та зобов`язання банку за договором банківського вкладу є зустрічними та однорідними (грошовими).

При цьому юридично значимі дії позивача-1 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог були здійснені ще до запровадження в ПАТ КБ «Хрещатик» тимчасової адміністрації, що свідчить про відсутність будь-яких обмежень на час звернення позивачем-1 із відповідною заявою.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Окремі види застав визначені ст. 575 ЦК України, згідно якої іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Статями 1, 3, 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Право іпотеки припиняється у випадку припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналогічні підстави припинення застави передбачені ст. 28 Закону України «Про заставу».

Таким чином, іпотека, як вид забезпечення виконання зобов'язання, має похідний характер від основного (забезпечуваного) зобов'язання і є дійсною до моменту припинення основного зобов'язання, тобто підставою для її припинення є припинення забезпечуваного ними зобов'язання.

Виходячи з приписів вказаних норм, та з огляду на встановлення судом припинення повністю основного зобов'язання за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р. з 01.04.2016 р., є також припиненими з цієї ж дати 01.04.2016 р. і зобов'язання позивача-2 перед відповідачем за Договором іпотеки № 52-47/1-13/2 від 26.12.2013 р., а також позивача-3 перед відповідачем за Договором іпотеки № 56-47/1-13/1 від 04.03.2016 р. та Договором іпотеки № 56-47/1-13/2 від 10.03.2016 р. в частині забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 р.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 р. (справа № 6-2127цс15).

Доводи відповідача в частині того, що Банк перебуває в стані ліквідації, а отже застосовується норма Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо заборони зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося 01.04.2016 р., тобто до запровадження у ПАТ "Банк «КБ «Хрещатик» тимчасової адміністрації постановою Правління Національного банку України від 05.04.2016 р. № 234 та прийняття рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2016 р. № 463 про початок з 05.04.2016 р. процедури виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку та запровадження в банку тимчасову адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2016 р. у справі № 906/98/16.

При цьому, суд зазначає, що в даному випадку йдеться про переміщення коштів у межах одного банку на виконання зобов'язань позивача-1 перед відповідачем як позичальника за Кредитним договором. Тобто у будь-якому випадку виведення коштів з банку не відбувається. Таким чином, у даній ситуації не порушуються права та законні інтереси як банку та позивача-1, так і інших вкладників та кредиторів банку, оскільки таке зарахування коштів не впливає на порядок черговості погашення вимог кредиторів банку.

В даному випадку боржник банку є одночасно кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком, а отже таке зарахування не призведе до виведення коштів з банку, а лише сприятиме скороченню строків повернення кредиту та посиленню активів банку, а отже не є порушенням приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та відповідає основній меті цього Закону.

Судом не приймаються посилання відповідача на порушення порядку заміни кредитора у зобов'язанні та настання несприятливих наслідків від такого порушення.

Так, статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Вказаної правової позиції дотримується також і Верховний суд України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-43гс15.

Натомість, відповідач не вказав, які його права або охоронювані законом інтереси порушені укладенням договорів про відступлення права вимоги.

Як встановлено судом, відповідач не здійснював виконання зобов'язань за Договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р. та Договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 р. на користь попередніх кредиторів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а отже несприятливих наслідків для нового кредитора позивача-1 не настало.

Як зазначалось вище, відповідно до ст.ст. 514, 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Положення ст. ст. 1058, 1066, 1068, 1071 ЦК України та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 , які регулюють правовідносини за договорами банківського вкладу, не містять жодних вказівок про те, що зобов'язання за цими договорами є нерозривно пов'язаними з особою кредитора (власника рахунку, вкладника), що, в свою чергу, свідчить про допустимість уступки права вимоги за згаданими договорами.

Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-65цс13 та у постанові від 09.04.2014 у справі № 6-12цс14 висловлено правовий висновок про те, що зобов'язання за договором банківського вкладу (депозиту) не є такими, що нерозривно пов'язані з особою вкладника.

Крім того, положення Інструкції не містять обмежень щодо права вкладника (клієнта) передати право вимоги за договором вкладу (депозиту) шляхом уступки права вимоги на користь іншої особи, оскільки уступка вимоги за даним видом договору відповідає його правовій природі, а саме, на рахунки даного виду кошти надходять для зберігання і використання банком виключно від їх власника і по закінченню терміна їх зберігання повертаються власнику (кредитору банка) за вказівкою власника коштів або шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок, або шляхом видачі готівкових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У даному випадку власники коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку, як встановлено судом, розпорядились ними у спосіб, дозволений законом, а саме, уступивши право вимоги позивачу-1.

Посилання відповідача на те, що за умови акцептування вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та наявності коштів, які надійдуть від реалізації майна банку та задоволення вимог кредиторів попередньої черги, відповідач виконає своє зобов'язання перед ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що й буде належним виконанням в розумінні статті 516 Цивільного кодексу України, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Відповідачем станом на день розгляду справи не включені та не акцептовані кредиторські вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та не здійснено виконання зобов'язання за такими вимогами.

При цьому закінчився встановлений Законом 90-денний строк для розгляду таких вимог, віднесення кредиторів до певної черги погашення, складання та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів (ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Зазначений 90-денний строк є остаточним та не підлягає подовженню.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню в судовому порядку, тоді як в матеріалах справи відсутні жодні докази в підтвердження того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зверталися до суду з позовами щодо акцептування їхніх кредиторських вимог.

Доводи відповідача щодо погашення ОСОБА_3 суми 2 000 000 доларів США 29.12.2014 р. на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2014 р. у справі № 761/17908/14-ц, про що зазначено у меморіальному валютному ордері № 29.48 від 29.12.2014 р. судом до уваги не приймається, оскільки означене рішення не стосується Договору банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р., укладеного з ОСОБА_3, та за яким Шевченківським районним судом м. Києва 04.08.2014 р. прийнято рішення в іншій справі - № 761/17853/14-ц.

Одночасно, суд не приймає до уваги посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України № 3-174гс16 від 06.04.2016 р.

Так, зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач просив визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором банківського рахунку, право вимоги за яким набуто позивачем. У зв'язку з цим, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а за договором банківського рахунку грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму. Таким чином, укладання лише договору про відступлення права вимоги не призвело до виникнення грошового зобов'язання банку перед підприємством на суму коштів, розміщених на рахунку.

У даній справі, позивач-1 просить суд визнати припиненими зобов'язання у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договорами банківського вкладу.

Частиною 2 статті 1060 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на 02.04.2014 р.) встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Як зазначалось вище, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014 р. у справі № 761/17853/14-ц встановлено, що ОСОБА_3 02.04.2014 р. звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення вкладу за Договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2014 р. у справі № 761/17909/14-ц встановлено, що ОСОБА_4 02.04.2014 р. звернулась до відповідача з вимогою про дострокове повернення вкладу за Договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 р.

Отже, вищевказаними судовими рішеннями було встановлено, що строк виконання зобов'язань за договорами банківського вкладу настав.

Відтак, правовий висновок Верховного Суду України, що містяться у вищевказаній постанові, на яку посилається відповідач, не стосується правовідносин, які є предметом спору у даній справі.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що при вчинені правочину з заліку зустрічних однорідних вимог позивачем-1 дотримано встановлені ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України умови для зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме - настання строку виконання зобов'язання. Крім того, під час вчинення заяви про зарахування позивачем-1 було враховано умови кредитного договору та договорів банківського вкладу у зв'язку з чим він просив банк здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами банківського вкладу, за якими до нього перейшло право вимоги внаслідок укладання Договорів про уступку права вимоги з третьою особою-2 і третьою особою-3, та кредитним договором, і вказані дії в будь-якому випадку були вчинені позивачем-1 до запровадження в банку тимчасової адміністрації під час якої таке зарахування забороняється.

Установивши наявність умов, визначених ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України, та відсутність обставин, встановлених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, суд дійшов висновку про те, що зобов'язання позивача-1 за кредитним договором та зобов'язання відповідача за договором банківського вкладу є зустрічними та однорідними (грошовими), а відповідач не довів та не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що в момент вчинення одностороннього правочину (заяви про зарахування однорідних вимог) мали місце обставини, в силу яких даний правочин має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Проект» (01023, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 8, кімната 22; код ЄДРПОУ 33744414) за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) припиненими з 01 квітня 2016 року.

3. Визнати зобов'язання за Договором іпотеки № 52-47/1-13/2 від 26 грудня 2013 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Форум» (02166, місто Київ, вулиця Маршала Жукова, будинок 26; код ЄДРПОУ 37053372) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 1048, такими, що припинені в частині забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Проект» (01023, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 8, кімната 22; код ЄДРПОУ 33744414) зобов'язань за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року.

4. Визнати зобов'язання за Договором іпотеки № 56-47/1-13/1 від 04 березня 2016 року, що укладений між Приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Троянда» (04123, місто Київ, вулиця Осиповського, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 03359658) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозовою Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 272, такими, що припинені в частині забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Проект» (01023, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 8, кімната 22; код ЄДРПОУ 33744414) зобов'язань за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року.

5. Визнати зобов'язання за Договором іпотеки № 56-47/1-13/2 від 10 березня 2016 року, що укладений між Приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Троянда» (04123, місто Київ, вулиця Осиповського, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 03359658) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 54, такими, що припинені в частині забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Проект» (01023, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 8, кімната 22; код ЄДРПОУ 33744414) зобов'язань за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за Кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 грудня 2013 року.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Проект» (01023, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 8, кімната 22; код ЄДРПОУ 33744414) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Форум» (02166, місто Київ, вулиця Маршала Жукова, будинок 26; код ЄДРПОУ 37053372) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

8. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) на користь Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда» (04123, місто Київ, вулиця Осиповського, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 03359658) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.

9. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

10. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.11.2016 р.

Суддя Літвінова М.Є.