Постанова

від 28.03.2017 по справі 910/17149/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2017 р. Справа№ 910/17149/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від відповідача (апелянта): Басій К. С. - за довіреністю № 65 від 16.06.2016;

від позивача-1: Прокопенко Т.Ю. - за довіреністю б/н від 03.01.2017;

від позивача-2: Прокопенко Т.Ю. - за довіреністю б/н від 10.01.2017;

від позивача-3: Прокопенко Т.Ю. - за довіреністю № 11 від 11.01.2017;

від третьої особи-1: Музичук Л.В.- за довіреністю № 27-48337/6;

від третьої особи-2: ОСОБА_5 - за довіреністю № 2465 від 08.07.2016;

від третьої особи-3: ОСОБА_5 - за довіреністю № 2467 від 08.07.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляціну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2016 у справі № 910/17149/16 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом: 1) товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест-Проект , м. Київ

2) товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний Форум , м. Київ

3) приватного акціонерного товариства Агрофірма Троянда , м. Київ

до публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик , м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -1) фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 2) ОСОБА_7, м. Київ

3) ОСОБА_8, м. Київ

про визнання зобов'язань припиненими

за результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Будінвест-Проект (надалі- позивач-1/ТОВ Будінвест- Проект ), товариство з обмеженою відповідальністю Будівельний Форум (надалі -позивач-2/ТОВ Будівельний форум ), приватне акціонерне товариство Агрофірма Троянда (надалі-позивач-3/ПрАТ Агрофірма Троянда ) звернулись до господарського суду міста Києва із позовною заявою до публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик (надалі - відповідач/ ПАТ КБ Хрещатик / апелянт), в якій просили суд:

1) визнати зобов'язання ТОВ Будінвест-Проект за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 припиненими з 01.04.2016;

2) визнати зобов'язання за договором іпотеки № 52-47/1-13/2 від 26.12.2013, укладеного між ТОВ Будівельний Форум та ПАТ КБ Хрещатик та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1048, такими, що припиненим в частині забезпечення виконання ТОВ Будінвест -Проект зобов'язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013;

3) визнати зобов'язання за договором іпотеки № 56-47/1-13/1 від 04.03.2016, укладеного між ПрАТ Агрофірма Троянда та ПАТ КБ Хрещатик та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозовою Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за № 272, такими, що припинені в частині забезпечення виконання ТОВ Будінвест -Проект зобов'язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013;

4) визнати зобов'язання за договором іпотеки № 56-47/1-13/2 від 10.03.2016, укладеного між ПрАТ Агорофірма Троянда та ПАТ КБ Хрещатик та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрованого в реєстрі за № 54, такими, що припинені в частині забезпечення виконання ТОВ Будінвест-Проект зобов'язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 (т.1, а.с. 8-15).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачі зазначають, що ТОВ Будінвест- Проект (позивач-1) на підставі укладених договорів про відступлення права вимоги № ВПВ-01/12-01/15 від 12.01.2015 та № ВПВ-02/12-01/15 від 12.12.2015 набув право вимоги до відповідача на суму 1 680 000 доларів США за договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 та на суму 2 000 000 доларів США за договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013. Відповідач 31.03.2016 звернувся до позивача-1 з вимогою про дострокове повернення кредиту за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013. В свою чергу ТОВ Будінвест - Проект 01.04.2016 звернулося до відповідача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог та повного погашення заборгованості за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 на суму 3 678 343,41 долара США. Разом з тим, позивач-2 та позивач-3 також звернулись до ПАТ КБ Хрещатик з листами про припинення іпотеки майна, що забезпечувало виконання зобов'язань позивача-1 за кредитним договором, однак ПАТ КБ Хрещатик не вчинив дій щодо припинення іпотек в частині забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ( надалі- третя особа на стороні відповідача/ ФГВФО) ( т. 1. а.с. 253-255).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_7 ( надалі- третя особа-1/ОСОБА_7) та ОСОБА_8 (надалі- третя особа-2/ОСОБА_8) (т. 2, а.с 100-102).

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2016 у справі № 910/17149/16 (суддя Літвінова М.Є.) позовні вимоги задоволено:

- визнано зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест-Проект за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24 12.2013, укладеним з публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик припиненими з 01.04.2016;

- визнано зобов'язання за договором іпотеки № 52-47/1-13/2 від 26.12.2013, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Будівельний Форум та публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 1048, такими, що припинені в частині забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю Будінвест-Проект зобов'язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.122013, укладеним з публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013;

- визнано зобов'язання за договором іпотеки № 56-47/1-13/1 від 04.03.2016, що укладений між приватним акціонерним товариством Агрофірма Троянда та публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозовою Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 272, такими, що припинені в частині забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю Будінвест-Проект зобов'язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013, укладеним з публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013;

- визнано зобов'язання за договором іпотеки № 56-47/1-13/2 від 10.03.2016, що укладений між приватним акціонерним товариством Агрофірма Троянда та публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 54, такими, що припинені в частині забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю Будінвест-Проект зобов'язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013, укладеним з публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013.

Вирішено питання судових витрат (т.2 а.с.171-189).

Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю позовних вимог.

При цьому місцевий господарський суд керувався приписами ст.ст. 15, 319, 321, 512, 514, 515, 601, 602, 603, 1058, 1060, 1066, 1068, 1071 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського Кодексу, Законом України Про іпотеку , Законом України Про заставу та ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2016 скасувати та нове судове, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачами; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи та нормами матеріального права, зокрема, ст. ст. 512, 516, 601, 602, 1066, 1068 Цивільного кодексу України та ст. 46, 49, 50, 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2016 у справі № 910/17149/16 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.01.2017.

17.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу Київського апеляційного господарського суду представником позивачів 1-3 було подане заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

26.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу Київського апеляційного господарського суду Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2016 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

26.01.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.02.2017.

01.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу Київського апеляційного господарського суду представником третіх осіб було подано клопотання про розгляд справи у закритому зісіданні.

10.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу Київського апеляційного господарського суду представником позивачів 1-3 було подане пояснення на клопотання про розгял справи у закритому засіданні.

10.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу Київського апеляційного господарського суду представником відповідача було подане заперечення прти клопотання.

13.02.2017 судовому засіданні колегією суддів оглянуто оригінали наданих представником відповідача журналів реєстрації вхідної кореспонденції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 відхилено клопотання предствника ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ОСОБА_5 про розгляд справи № 910/17149/16 у закритому судовому засданні.

В судовому засіданні 13.02.2017 представник відповідача (апелянта) звернулася з клопотанням про продовження строку розгляду скарги у відповідності до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 клопотання ПАТ КБ Хрещатик про продовження строку розгляду апеляційної скарги задоволено; строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів та оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 02.03.2017.

28.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу Київського апеляційного господарського суду публічним акціонерним товаристом Комерційний банк Хрещатик було подане клопотання про призначення призначення експертизи (технічної експерптизи давності документів), у якому він просив витребувати у ТОВ Будінвест - проект оригінали договорів № ВПВ-01/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 та № ВПВ -02/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 та призначити судову технічну експертизу документів проведення якої просив доручити Київському науково- дослідному інституту судових експертиз та вирішення експерта поставити наступні питання:

- визначення відносної давності виконання докумекнтів - договору № ВПВ -01/15-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015, договору № ВПВ-02/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015, заяви ТОВ Будінвест- проект про зарахування зустрічних однорідних вимог за вихідним номером від 01.04.2016, претензії ПАТ КБ Хрещатик від 31.03.2016 щодо погашення кредитної заборгованості ?;

- відповідність часу нанесення всіх наявних на нижче вказаних документах відтисків печаток, штампів, підписів даті виготовлення документів - договору № ВПВ -01/15-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015, договору № ВПВ-02/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015, заяви ТОВ Будінвест-проект про зарахування зустрічних однорідних вимог за вихідним номером від 01.04.2016, претензії ПАТ КБ Хрещатик від 31.03.2016 щодо погашення крединої заборгованості ?.

Також, 14.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу Київського апеляційного господарського суду публічним акціонерним товаристом Комерційний банк Хрещатик було подане клопотання про призначення експертизи, у якому останнє просило витребувати у ТОВ Будінвест-проект оригінал додаткового договору № 17 до кредитного договору №52-47/1-13 від 13.12.2013 та призначити судову технічну експертизу документів проведення якої доручити Київському науково- дослідному інститут судових експертиз; на вирішення експерта поставити наступне питання, а саме:

- чи виготовлено документ - зображення на папері тексту додаткового договору № 17 до кредитного договору №52-47/1-13 від 13.12.2013 і зокрема та/або печатки строни ПАТ КБ Хрещатик , шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техіки ?.

02.03.2017 у судовому засіданні представником позивачів-1-3 надано для огляду колегії суддів оригінали додаткового договору № 15 та № 17 до кредитного договору № 52-47/1-13 від 13.12.2013, оригінали договорів відступлення права вимоги № ВПВ-01/12-01/15 від 12.01.2015 та № ВПВ -02/12-01/15 від 12.01.2015, які (договори) у вказаному судовому засіданні колегією суддів було досліджено, порівняно з копіями наявними у матеріалах справи та встановлено їх відповідність.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2016 у справі № 910/17149/16 відкладено на 16.03.2017.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/988/17 від 15.03.2017 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/17149/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.03.2017 для розгляду справи № 910/17149/16 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді Чорна Л.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляціцного господарського суду від 16.03.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2016 у справі № 910/17149/16 до провадження у складі колегії суддів: головубчий суддя Разіна Т.І., судді: Отрюх Б.В., Чорна Л.В.

16.03.2016 у судовому засіданні було оголошено перерву до 28.03.2017.

28.03.2017 представники сторін у судовому засіданні представники ПАТ КБ Хрещатик та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримали раніше заявлені клопотання про призначення експертизи, просили їх задовольнити та призначити у справі судову екртизу.

Представник позивачів 1-3 та представник третіх осіб, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проти задоволення вказаних клопотань заперечували.

Київський апеляційний господарський суд відхиляє подані клопотання публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик про призначення судової експертизи враховуючи наступне.

Згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" унормовано, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так, відповідно до приписів ст. ст. 41, 42 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Вказані клопотання обгрунтовані нявністю сумнівів відповідача щодо часу укладення договорів відступлення права вимоги від 12.01.2015, оскільки, за твердженнями відповідача, останні (договори відпуплення) безпосередньо укладалися перед поданням позовної заяви до господарського суду, а також наявністю підстав вважати, що додатковий договір № 17 був виготовлений із використанням частин документів шляхом монтажу із застосуванням комп'ютерної або компютерно- розмножовувальної техніки. Такими підставами на думку відповідача є те, що додатковий договір №17 не обліковується в ПК ОДБ банку, копія такого додаткового договору №17 відсутня і уповноваженими органами банку за даний період не приймалося рішень в частині змін умов кредитування.

З системного аналізу положень ст. 34 ГПК України слідує, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

ПАТ "КБ "Хрещатик", яким ставляться питання про призначення експертизи, не зверталось ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції з належними та допустимими доказами, які б ставили під сумнів достовірність факту укладання наданого позивачами додаткового договору № 17, оригінал якого був оглянутий колегією суддів у судовому засіданні 02.03.2017, а мотиви у вказаних клопотаннях ґрунтуються лише на припущеннях.

Відповідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому недійсність вказаного додаткового договору № 17 не є предметом розгляду у даній справі.

ПАТ "КБ "Хрещатик" не обґрунтовано належними та допустимими доказами своїх сумнів щодо достовірності часу укладення договорів відступлення права вимоги № ВПВ -01/12-01/15 від 12.01.2015 та № ВПВ -02/12/01/15 від 12.01.2015, а також підписання претензії щодо погашення кредитної заборгованості представником ПАТ "КБ "Хрещатик" саме 01.04.2016 і заяви ТОВ Будінвест - проект про зарахування зустрічних однорідних вимог 01.04.2016, а отже і необхідність призначення експертизи.

Відповідно до п.п. 3.2.4 п. 3.2 глави 3 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, одним із основних завдань технічної експертизи реквізитів документів є визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що експертиза давності договорів відступлення права вимоги та заяви не дасть точної та конкретної дати виготовлення і підписання зазначених документів, а дасть лише відносний період, в якому вони складались, який може допускати значну похибку у часі, а тому проведення такої експертизи є недоцільним.

Крім того, підписання вказаних документів саме у зазначений у них час підтверджується наявними у матеріалах справи нотаріально посвідченими заявами осіб, які підписали такі документи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У разі зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених ч. 1 ст. 79 ГПК України, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань відповідача про призначення експертизи та керуючись вказаними обставинами відмовляє у їх задоволенні.

Крім того, 28.03.2017 о 9:00 год, тобто до початку судовогого засідання, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу Київського апеляційного господарського суду публічним акціонерним товаристом Комерційний банк Хрещатик будо подано клопотання про приєднання до матеріалів справи даної справи копії договорів про врегулювання спору № 03/2015 від 20.01.2015 та №03/2015 від 20.02.2015.

У поданому клопотанні відповідач зазначає, що про існування вказаних договорів останньому стало відомо лише після оримання ухвали слідчого судді Шевченківського району міста Києва у справі № 761/4132/17 (провадження № 1-кс/761/2668/2017) від 09.02.2017, якою було зобовязано банк надати тимчасовий доступ до документів та речей банку.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подане клопотання про приєднання до матеріалів справи вказаних вище копій догорів.

Крім того, представником відповідача було надано колегії суддів для огляду оригінали договорів про врегулювання спору № 03/2015 від 20.01.2015 та № 03/2015 від 20.02.2015.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підримав подане клопотання ПАТ КБ Хрещатик про приєдання вказаних договір до матеріалів справи.

В свою чергу, представник позивачів 1-3 та представник третіх осіб (ОСОБА_7 та ОСОБА_8) проти вказаного клопотання заперечували, у зв'язку з недоведеністю відповідачем причин, які позбавляли його подати такі договори до суду першої інстанції.

Київський апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання представника ПАТ КБ Хрещатик про приєдання до матеріалів справи копії договорів про врегулювання спору № 03/2015 від 20.01.2015 та №03/2015 від 20.02.2015, з огляду на таке.

Так, відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна інстанція звертає увагу на те, що за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Разом з тим, колегія суддів наголошує представнику відповідача, що вказані договори були укладені в лютому 2015 року, тобто ПАТ КБ Хрещатик було обізнано про наявність таких договорів, що спростовує доводи відповідача, що про інстування таких договорів останьому стало відомо лише у ході перевірки, яка була проведення на виконання вимог ували слідчого судді Шевченківського району міста Києва у справі № 761/4132/17 (провадження № 1-кс/761/2668/2017) від 09.02.2017, в той час, як вбачається з матеріалів справи позовна заява позивачів 1-3 була подана до суду першої інстанції 16.01.2016, позаяк колегія суддів приходить висновку, що ПАТ КБ Хрещатик належним чином не обґрунтувано та не наведено у поданому клопотанні, з посиланням на приписи ст.ст. 32-33 ГПК України, дійсної неможливості подання (надання) договорів до суду першої інстанції, а тому колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання ПАТ КБ Хрещатик про приєднання копії договорів про врегулювання спору № 03/2015 від 20.01.2015 та №03/2015 від 20.02.2015 до матеріалів даної справи.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав та

Представник позивачів 1-3 в судовому засіданні заперечував вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третіх осіб 1-2 в судовому засіданні заперечував вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи (ФГВФО) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених у відзиві на апеляційну скаргу підстав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, що 24.12.2013 між ТОВ Будінвест- Проект , як позичальником та ПАТ КБ Хрещатик було укладено кредитний договір № 56-47/1-13.

Банк надає позичальнику в порядку, передбаченому договором, кредит у формі відновлювальної кредитної лінії в сумі 54 500 000, 00 грн. на 36 місяців терміном повернення до 23.12.2016 включно ( п.1.1. кредитного договору № 56-47/1-13).

Кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів (п. 1.3. кредитного договору).

У пункті 3.1. кредитного договору передбачено, що виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується іпотекою земельної ділянки загальною площею 86,4814 га, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, що належить ТОВ Будівельний Форум (позивач-2).

Позичальник має право достроково погашати кредит, проценти за користування ним, комісії передбачені цим договором попередньо повідомивши банк за 2 (два) банківських дні. Сума, яка достроково надійшла для погашення кредитної заборгованості буде врахована для погашення найближчих платежів графіка погашення кредиту, процентів (п. 4.6. кредитного договіру № 56-47/1-13).

Пунктом 8.15 кредитного договору визначено, що банк має право у випадку погіршення фінансового стану позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від контролю банку, не надання фінансової звітності або надання недостовірної звітності, відмови у страхуванні предметів застави у період кредитування, у випадку, коли наданий кредит виявляється незабезпеченим, невиконані переведення передбачених обсягів оборотів грошових коштів через поточні рахунки, відкриті банком або у разі невиконання будь-якого іншого зобов'язання за договором, договорами застави/іпотеки та додаткових договорів до них, вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати доходів за користування ним.

Також, 26.02.2016 між позивачем-1 та відповідачем було укладено додатковий договір № 17 до кредитного договору № 56-47/1-13 від 24.12.2013, яким сторони змінили п. 4.10. договору та визначили, що у випадку, якщо позичальник прострочив сплату процентів за користування кредитом, комісій за цим договором та/або не сплатив черговий платіж по погашенню основної суми кредиту та/або не виконав інших умов цього договору, і банк скористався своїм правом на вимогу дострокового повернення кредиту, передбаченим п. 8.2. та/або п. 8.15. цього договору, строк повернення вважається таким, що наступив в день пред'явлення вимоги.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що додатковий договір з боку відповідача було підписано першим заступником голови правління ПАТ КБ "Хрещатик Тур Юлією Леонідівною, яка в нотаріально посвідченій заяві від 14.11.2016 підтвердила власноручне підписання Додаткового договору № 17 від 26.02.2016.

В забезпечення виконань за кредитним договором № 56-47/1-1 було укладено наступні договори, а саме:

- 26.12.2013 між ТОВ Будівельний форум та ПАТ КБ Хрещатик договір іпотеки № 52-47/1-13/2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 1048, відповідно до п. 1.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ПрАТ Агрофірма Троянда , що випливають з Кредитного договору № 52-47/1-13 від 13.12.2013, зобов'язань ТОВ ВЕЙРОН-АМРОБУД , що випливають з кредитного договору № 53-47/1-13 від 13.12.2013, зобов'язань ТОВ Будінвест-Проект , що випливають з кредитного договору № 56-47/1-13 від 24.12.2013, передає, а іпотекодержатель (відповідач) приймає в іпотеку земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:562:0001, загальною площею 86, 4814 га, розташована за адресою - м. Київ, Голосіївський район, вулиця Академіка Заболотного, з цільовим призначенням (використанням) - для житлової забудови;

- 04.03.2016 між ПрАТ Агрофірма Троянда та ПАТ КБ Хрещатик договір іпотеки № 56-47/1-13/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозовою Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 272, відповідно до п. 1.1 якого (з урахуванням змін та доповнень) іпотекодавець з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ТОВ Будінвест-Проект , що випливають з кредитного договору № 56-47/1-13 від 24.12.2013 зобов'язань ТОВ Капітал-Профбуд , що випливають з кредитного договору № 38-47/1-14 від 22.04.2014, зобов'язань ТОВ Азум-Інвест , що випливають з кредитного договору № 46-47/1-14 від 12.05.2014, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку квартири, нежитлові приміщення, машиномісця;

- 10.03.2016 між ПрАТ Агрофірма Троянда та ПАТ КБ Хрещатик договір іпотеки № 56-47/1-13/2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за № 54, згідно з п. 1.1 якого (з урахуванням змін та доповнень) іпотекодавець з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ТОВ Будінвест-Проект , що випливають з кредитного договору №56-47/1-13 від 24.12.2013, зобов'язань ТОВ Капітал-Профбуд що випливають з кредитного договору № 38-47/1-14 від 22.04.2014, зобов'язань ТОВ Азум-Інвест , що випливають з кредитного договору №46-47/1-14 від 12.05.2014, передає, а іпотекодержатель (відповідач) приймає в іпотеку машиномісця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 12.01.2015 між ТОВ Будінвест -Проект (позивач-1) та ОСОБА_7 було укладено договір про відступлення права вимоги № ВПВ-01/12-01/15, відповідно до якого позивач-1 набув право вимоги до відповідача за договором № 222D-439476 від 08.11.2013 банківського вкладу До дня заощаджень в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (400 днів), що був укладений між відповідачем та ОСОБА_7

ТОВ Будінвест -Проект одержав право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань за договором банківського вкладу на суму 1 680 000 доларів США, зокрема: право вимагати від повернення коштів, використовувати кошти для зарахування зустрічних однорідних вимог з боржником, інші права передбачені чинним законодавством України ( 1.2. договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до 1.4 договору про відступлення права вимоги моментом переходу права вимоги до позивача-1 вважається момент підписання договору.

Також, 12.01.2016 між ТОВ Будінвест -Проект ( позивач-1) та ОСОБА_8 було укладено договір про відступлення права вимоги № ВПВ-02/12-01/15, відповідно до якого позивач-1 набув право вимоги до відповідача за договором № 222D-438868 від 07.11.2013 банківського вкладу До дня заощаджень в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (400 днів), що був укладений між відповідачем та ОСОБА_8

Відповідно до п. 1.2., 1.4. вказаного договору відступлення позивач-1 одержав право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань за договором банківського вкладу на суму 2 000 000 доларів США, зокрема, право вимагати від повернення коштів, використовувати кошти для зарахування зустрічних однорідних вимог з боржником, інші права передбачені чинним законодавством України. Моментом переходу права вимоги до позивача 1 вважається момент підписання договору.

Заборгованість за договором банківського вкаду № 222D-439476 від 08.11.2013 підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2014 у справі № 761/17853/14-ц.

Заборгованість за договором банківського вкаду № 222D-438868 від 07.11.2013 підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2014 у справі № 761/17909/14-ц.

Як вказує позивач-1, 31.03.2016 ПАТ КБ Хрещатик звернулося до ТОВ Будінвест-Проект з претензією № 464/1 про порушення зобов'язання за кредитним договором та дострокове повернення кредиту, відповідно до якої відповідач з посиланням на п. 8.15 кредитного договору, зокрема, на погіршення фінансового стану позичальника вимагав у позивача-1 дострокового повернення кредиту в сумі 3 678 343,41 доларів США.

01.04.2016 позивач -1 звернувся до ПАТ КБ Хрещатик із заявою № 37 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій повідомив відповідача про припинення зобов'язань ТОВ Будінвест- проект за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 на суму 3 678 343,41 доларів США шляхом зарахування вимог позивача-1 до відповідача за договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 на суму 3 678 343,41 доларів США.

ТОВ Будінвест форум (позивач-2) 25.08.2016 звернулося до відповідача з листом № 25/08-16/1, в якому просило вчинити необхідні дії та внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідну інформацію про припинення іпотеки належного позивачу-2 нерухомого майна в частині забезпечення виконання зобов'язань позивача-2 за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013.

В свою чергу, ПрАТ Агорофірма Троянада (позивач-3) також звернулося до відповідача з листом № 600 від 26.08.2016, в якому просило вчинити необхідні дії та внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідну інформацію про припинення іпотеки належного позивачу-3 нерухомого майна в частині забезпечення виконання зобов'язань позивача-3 за редитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013.

ПАТ КБ Хрещатик заперечує проти припинення зобов'язань позивача-1 за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 та не вчинені дії щодо припинення зобов'язань позивача-2 та позивача-3 за договором іпотеки від 26.12.2013, договором іпотеки від 04.03.2016 та договором іпотеки від 10.03.2016 в частині забезпечення виконання зобов'язань позивача-1 за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013

Таким чином, враховуючи те, що відповідач заперечує припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та, відповідно, припинення іпотеки, що забезпечує виконання зобов'язань за кредитним договором, позивачі 1-3 звернулися до суду за захистом своїх порушених прав.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що ПАТ КБ Хрещатик на підставі п. 8.15 кредитного договору пред'явлена вимога на адресу позивача-1 про дострокове повернення кредиту, а саме - претензія від 31.03 2016. № 464/1, та на підставі п. 4.10 кредитного договору, в редакції додаткового договору № 17 від 26.02.2016 строк повернення кредиту вважається таким, що наступив в день пред'явлення вимоги - тобто 31.03.2016.

Отже, станом на 01.04.2016 (день направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) заборгованість позивача-1 перед відповідачем за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 становила 3 678 343,41 доларів США, про що зазначено в претензії від 31.03.2016, отже зобов'язання позивача-1 перед відповідачем є грошовими та такими, строк виконання яких настав.

Згідно із ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За припичасми ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні на обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач-1 набув право вимоги до відповідача на загальну суму 3 680 000 доларів США за договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 та договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014 у справі № 761/17853/14-ц за позовом ОСОБА_7 до ПАТ КБ "Хрещатик встановлено, що ОСОБА_7 02.04. 2014 звернувся до банку з вимогою про дострокове повернення вкладу за договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2014 у справі № 761/17909/14-ц з позовом ОСОБА_8 до ПАТ КБ Хрещатик встановлено, ОСОБА_8 02.04.2014 звернулася до банку з вимогою про дострокове повернення вкладу за Договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013.

Зазначені обставини не підлягають доказуванню у цій господарській справі.

У відповідності до ст. 1060 ЦК України (в редакції, яка діяла станом на 02.04.2014) за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Таким чином, рішеннями судів у цивільних справах за участю ПАТ КБ Хрещатик встановлено, що строк виконання зобов'язань за договорами банківського вкладу настав 02.04.2014.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, станом на 01.04.2016 р (день направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) заборгованість відповідача перед позивачем-1 становила 3 680 000 доларів США, а зобов'язання відповідача перед позивачем-1 є грошовими та такими, строк виконання яких настав.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у ст. 598 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначено також ст. 202 Господарського кодексу України, за змістом якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Форми відповідної заяви як одностороннього правочину та порядку його вчинення законодавством не передбачено. Зарахування може здійснюватись без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, тобто, для вчинення даного одностороннього правочину достатньо волевиявлення лише однієї сторони. Моментом припинення зобов'язань сторін у такому випадку є момент вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та її направлення кредитору за зустрічним однорідним зобов'язанням.

Вимоги, що є предметом зарахування, мають бути однорідними, тобто, їх предметом мають бути речі одного виду, роду тощо.

Зарахування можливе щодо тих вимог, строк виконання яких настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Можливе також і часткове зарахування, коли одна вимога покриває частину іншої.

Разом з тим, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 603 ЦК України у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, що позивач-1 направив на адресу відповідача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: зобов'язань позивача-1 перед відповідачем по сплаті грошових коштів за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 в сумі 3 678 343,41 доларів США та грошових зобов'язань відповідача перед позивачем-1 в сумі 3 678 343,41 доларів США за договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 та договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 р., право вимоги за якими набуто позивачем-1 за договором № ВПВ-01/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 та договором № ВПВ-02/12-01/15 про відступлення права вимоги від 12.12.2015.

Отримання ПАТ КБ Хрещатик заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується належним доказом, а саме штампом відповідача про отримання 01.04.2016.

Проставляння відбитку штампу на другому примірнику документа під час його прийняття банком відповідає приписам чинного законодавства, яке регулює правила діловодства, зокрема, Національному стандарту України Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003 , затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55.

Зважаючи на те, що достатньою умовою для зарахування зустрічних вимог є наявність заяви однієї сторони із повідомленням про це іншої, і станом на 01.04.2016 строк виконання зобов'язань за заявленими вимогами є таким, що настав: за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 достроково 31.03. 2016, за договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013, 02.04.2016, договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 - 02.04. 2016, тому зобов'язання позивача-1 щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013 рипинено з 01.04.2016, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог в сумі 3 678 343,41 доларів США.

Колегія суддів зазначає, що грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Вираження грошового зобов`язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що являється виразом ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях, не змінюють самої суті грошового зобов`язання.

Як роз'яснив Верховний Суд України (зокрема, постанова від 24.06.2015 у справі № 914/2492/14), допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо). При цьому вимоги, що випливають з різних підстав та зараховуються, повинні мати предметну однорідність, наприклад, бути грошовими.

Враховуючи вищеневедене, колегія суддів вважає, що зобов`язання позивача-1 за кредитним договором та зобов`язання банку за договором банківського вкладу є зустрічними та однорідними (грошовими).

При цьому юридично значимі дії позивача-1 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог були здійснені ще до запровадження в ПАТ КБ Хрещатик тимчасової адміністрації, що свідчить про відсутність будь-яких обмежень на час звернення позивачем-1 із відповідною заявою.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про заставу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Окремі види застав визначені ст. 575 ЦК України, згідно якої іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Статтями 1, 3, 17 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Право іпотеки припиняється у випадку припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналогічні підстави припинення застави передбачені ст. 28 Закону України "Про заставу".

Таким чином, іпотека, як вид забезпечення виконання зобов'язання, має похідний характер від основного (забезпечуваного) зобов'язання і є дійсною до моменту припинення основного зобов'язання, тобто підставою для її припинення є припинення забезпечуваного ними зобов'язання.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-2127цс15.

Виходячи з приписів вказаних норм, та з огляду на припинення повністю основного зобов'язання за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013, з 01.04.2016 є також припиненими з цієї ж дати 01.04.2016, і зобов'язання позивача-2 перед відповідачем за договором іпотеки № 52-47/1-13/2 від 26.12.2013, а також позивача-3 перед відповідачем за договором іпотеки № 56-47/1-13/1 від 04.03.2016 та договором іпотеки № 56-47/1-13/2 від 10.03.2016 в частині забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що ним 31.03.2016 не направлялось жодних вимог позивачу-1 про дострокове повернення всієї суми заборгованості, а разом з тим наявна в матеріалах справи претензія № 464/1 від 31.03.2016 за підписом голови правління ПАТ КБ Хрещатик Гриджука Д.М. не направлялась банком, оскільки не містить вихідного номера з таким індексом, а відповідно до журналу вихідної кореспонденції за 31.03.2016, жодних повідомлень чи вимог на адресу позивача-1 саме 31.03.2016 не направлялось та про те, що у випадку дійсного надсилання вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту аналогічна вимога повинна була б направлена в обов'язковому порядку також іпотекодавцям обґрунтовано спростовано місцевим господарським судом, оскільки такі доводи спростовуються нотаріально посвідченою заявою Гриджука Дмитра Миколайовича про те, що він підписував претензію № 464/1 від 31.03.2016 та в якій була викладена вимога про дострокове повернення кредиту в сумі 3 678 343, 41 доларів США за кредитним договором № 56-47/1-13 від 24.12.2013, укладеним між позивачем та відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт відсутності реєстрації претензії у журналі вихідної кореспонденції відповідача не дає підстав вважати вимогу не пред'явленою, оскільки за твердженнями позивача-1, які не були спростовані відповідачем, зазначена претензія була вручена йому під розписку, і, відповідно, до п. 4.10. кредитного договору вважається отриманою, а направлення чи не направлення відповідачем аналогічних вимог до іпотекодавців не нівелює обов'язок позивача-1 здійснити дострокове погашення кредиту за вимогою банку.

Так, за результатами вивчення у судовому засіданні 02.03.2017 наданого для огляду представником відповідача оригіналу журналу вхідної кореспонденції, колегією суддів встановлено, що вказаний журнал містять сліди прошивки, однак аркуші журналу станом на момент їх огляду не зшиті, наявні склеєні та незаповнені сторінки і виправлення у записах, отже такий журнал не може вважатися належними та допустимими доказом обставин, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення.

Колегією суддів встановлено, шо постановою правління НБУ від 05.04.2016 № 234 ПАТ КБ "Хрещатик віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2016 № 463 розпочато з 05.04.2016 процедуру виведення ПАТ КБ Хрещатик з ринку та запроваджено в банку тимчасову адміністрацію.

В силу п. 5 ст. 602 ЦК України зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Поряд з цим, заява позивача-1 направлена 01.04.2016, тобто до моменту запровадження щодо відповідача тимчасової адміністрації, тому встановлена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборона зарахування зустрічних вимог під час тимчасової адміністрації не застосовується до спірних правовідносин, а посилання відповідача на вказані положення в обґрунтування неможливості зарахування таких вимог є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2016 у справі № 906/98/16.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в даному випадку йдеться про переміщення коштів у межах одного банку на виконання зобов'язань позивача-1 перед відповідачем як позичальника за кредитним договором. тобто у будь-якому випадку виведення коштів з банку не відбувається.

Таким чином, у даній ситуації не порушуються права та законні інтереси як банку та позивача-1, так і інших вкладників та кредиторів банку, оскільки таке зарахування коштів не впливає на порядок черговості погашення вимог кредиторів банку.

В даному випадку боржник банку є одночасно кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком, а отже таке зарахування не призведе до виведення коштів з банку, а лише сприятиме скороченню строків повернення кредиту та посиленню активів банку, а отже не є порушенням приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та відповідає основній меті цього Закону.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання ПАТ КБ Хрещатик на порушення порядку заміни кредитора у зобов'язанні та настання несприятливих наслідків від такого порушення, з огляду на таке.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст.ст. 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Зазначаої правової позиції також дотримується і Верховний суд України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-43гс15.

Разом з тим, ПАТ КБ Хрещатик не вказало, які його (відповідача) права або охоронювані законом інтереси порушені укладенням договорів про відступлення права вимоги.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач не здійснював виконання зобов'язань за договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 та договором банківського вкладу № 222D-438868 від 07.11.2013 на користь попередніх кредиторів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а отже несприятливих наслідків для нового кредитора позивача-1 не настало.

Відповідно до ст.ст. 514, 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Положення ст. ст. 1058, 1066, 1068, 1071 ЦК України та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 , які регулюють правовідносини за договорами банківського вкладу, не містять жодних вказівок про те, що зобов'язання за цими договорами є нерозривно пов'язаними з особою кредитора (власника рахунку, вкладника), що, в свою чергу, свідчить про допустимість уступки права вимоги за згаданими договорами.

Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-65цс13 та у постанові від 09.04.2014 у справі № 6-12цс14 висловлено правовий висновок про те, що зобов'язання за договором банківського вкладу (депозиту) не є такими, що нерозривно пов'язані з особою вкладника.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що положення Інструкції не містять обмежень щодо права вкладника (клієнта) передати право вимоги за договором вкладу (депозиту) шляхом уступки права вимоги на користь іншої особи, оскільки уступка вимоги за даним видом договору відповідає його правовій природі, а саме, на рахунки даного виду кошти надходять для зберігання і використання банком виключно від їх власника і по закінченню терміна їх зберігання повертаються власнику (кредитору банка) за вказівкою власника коштів або шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок, або шляхом видачі готівкових коштів.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України унормовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У даному випадку власники коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку, як встановлено судом, розпорядились ними у спосіб, дозволений законом, а саме, уступивши право вимоги позивачу-1.

Також колегія суддів, погоджується з правомірною позицією суду першої інтанції, щодо безпідставность посилань відповідача на те, що за умови акцептування вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та наявності коштів, які надійдуть від реалізації майна банку та задоволення вимог кредиторів попередньої черги, відповідач виконає своє зобов'язання перед ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що й буде належним виконанням в розумінні статті 516 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.

ПАТ КБ Хрещатик станом на день розгляду справи не включені та не акцептовані кредиторські вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та не здійснено виконання зобов'язання за такими вимогами.

При цьому закінчився встановлений Законом 90-денний строк для розгляду таких вимог, віднесення кредиторів до певної черги погашення, складання та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів (ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Зазначений 90-денний строк є остаточним та не підлягає подовженню.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню в судовому порядку, тоді як в матеріалах справи відсутні жодні докази в підтвердження того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зверталися до суду з позовами щодо акцептування їхніх кредиторських вимог.

Проте доводи, відповідача щодо погашення ОСОБА_7 суми 2 000 000 доларів США 29.12.2014 на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2014 у справі № 761/17908/14-ц, про що зазначено у меморіальному валютному ордері № 29.48 від 29.12.2014 колегією суддів не приймається до уваги, оскільки означене рішення не стосується договору банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013, укладеного з ОСОБА_7, та за яким Шевченківським районним судом м. Києва 04.08.2014 прийнято рішення в іншій справі - № 761/17853/14-ц.

Крім того, колегія суддів зазначає про безпідставність посилань відповідача на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 06.04.2016 у справі № 3-174гс16 з огляду на наступне.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ч. 3 ст. 1058 ЦК України).

Відповідно до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

У зазначеній справі Верховний Суд України з урахуванням положень ст.ст. 1066, 1068, 1071 ЦК України дійшов висновку, що: "за договором банківського рахунка грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму. Таким чином, укладення лише договору відступлення права вимоги не призвело до виникнення грошового зобов'язання банку перед підприємством на суму коштів, розміщених на рахунку".

Так, відповідно до обставин справи, що переглядалась Верховним Судом України, позивач звертався до банку із повідомленням про відступлення права вимоги та із заявою про перерахування грошових коштів із поточних рахунків фізичної особи право вимоги за договором банківського рахунку до банку від якої було набуто позивачем у межах суми відступлення права вимоги в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитними договорами, на яке банк не відреагував.

Поряд з цим відповідно до обставин справи, що розглядається, позивач отримав від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право вимоги заборгованості за договором банківських вкладів, підтверджене судовим рішенням, яким вказану заборгованість було присуджено стягнути з банку на користь вкладників (ОСОБА_7 та ОСОБА_8), а позивач до відповідача з розпорядженнями про перерахування грошових коштів не звертався та неповинен був звертатись.

Тобто обов'язок сплатити грошові кошти відповідачем ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винили з рішеннями Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014 у справі № 761/17853/14-ц та від 27.08.2014 у справі № 761/17909/14-ц.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У п. 51 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) зазначено: право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Проте, доказів виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/17853/14-ц та Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 961/17909/14-ц рішення надано не було.

Отже обставини справи № 3-174гс16 не є тотожними обставинам справи за позовом у даній справі і посилання на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові у справі № 3-174гс16, а відповідно і ст.ст. 1058 та 1071 ЦК України є безпідставними та такими, що є не підлягають застосуванню до правовідносин що склались у даній справі.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, враховуючи неспростування презумпції правомірності додаткового договору № 17 у справі, що переглядається, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню, отже доводи апеляційної скарги щодо не укладання ним вказаного додаткового договору з посиланням на його відсутність у системі обліку банку є безпідставними.

Крім того є безпідставними посилання відповідача на відсутність факту поєднання боржника та кредитора в одній особі з посиланням на ст. 606 ЦК України, оскільки вказаною статтею позивачі не обґрунтовували свої позовні вимоги.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Інші доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, пояснень представників сторін, дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2016 у справі № 910/17149/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

Б.В. Отрюх