Постанова

від 21.11.2016 по справі 826/11236/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2016 року 11:15 № 826/11236/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Грушовець А.С.,

представника відповідача - Піонтковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Олтекс» (надалі - позивач або ТОВ «Олтекс») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2016 № 0003941404 і № 0003951404.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 05.04.2016 № 47/26-15-14-04-04 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Олтекс» (код 30435050) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Нікатекс-Трейд» (код 37832844) за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 року». На переконання позивача, акт перевірки не містить жодних належних доказів нереальності (безтоварності) господарських операцій позивача з його контрагентом, а висновки про заниження товариством сум податків за перевіряємий період спростовується наявними у нього первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_3, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В березні 2016 року працівником ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 22.03.2016 № 1635 і направлення від 23.03.2016 № 128/26-15-14-04-04 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Олтекс» з питань з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Нікатекс-Трейд» (код 37832844) за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 року, за результатами якої складений акт від 05.04.2016 № 47/26-15-14-04-04 (далі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки містяться висновки працівника відповідача про порушення позивачем норм п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, ст. 137, п.п. 198.1 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження ним податку на прибуток за 2015 рік на суму 159 967 грн. та податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року на суму 177 741 грн. Суть даних правопорушень, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному віднесенні ТОВ «Олтекс» до складу витрат і податкового кредиту з ПДВ результатів господарських операцій з ТОВ «Нікатекс-Трейд» (вчинені відповідно до договорк № 1 від 02.01.2014 про надання послуг, предмет договору - надання послуг з виготовлення швейних виробів).

Наведені висновки працівника відповідача мотивовані наступним: 1) позивачем до перевірки надані трьохсторонні договори № 48 від 03.05.2014, № 53 від 24.06.2014, № 17 від 03.03.2014 та № 15 від 07.02.2014 про виконання робіт з пошиття одягу, укладені з швейними підприємствами, а саме: з Лубенським учбово-виробничим підприємством УТОГ, Сумським виробничим підприємством «Стиль» УТОГ, Конотопським УВП УТОГ і Полтавським учбово-виробничим підприємством № 1 УТОГ та акти про відповідність продукції, згідно яких ТОВ «Нікатекс-Трейд» фактично не бере участь у виготовлені продукції. Також відсутні докази фактичної участі ТОВ «Нікатекс-Трейд» в перевірці відповідності готових виробів та їх приймання та передачі замовнику (ТОВ «Олтекс»); 2) за результатами аналізу отриманої від ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової інформації щодо проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «Нікатекс-Трейд» з контрагентами за період з 01.07.2014 по 28.02.2015 встановлено, що до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшла постанова слідчого з ОВС Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Блажко М.І. від 23.06.2015 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000013 від 14.01.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.245, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України). В даній постанові від 23.06.2015 зазначено, що Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000013 за фактом неналежного виконання службовими особами Міністерства оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України своїх службових обов'язків під час організації та придбання військової форми одягу нового зразку для потреб Збройних Сил України, а також заволодіння грошовими коштами держави на загальну суму понад 11 000 000 грн. і їх легалізації за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 425, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205 КК України. В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000013 було встановлено, що протягом 2014 року Департаментом державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України на підставі заявок Тилу Збройних Сил України було укладено ряд договорів з ТОВ «Олтекс» на постачання військової форми одягу. Разом з тим, як вбачається з матеріалів досудового розслідування та службової перевірки, проведеної в Міністерстві оборони України, ТОВ «Олтекс» самостійно не виготовляло костюми літні польові для потреб Збройних Сил України, а лише виконували функції замовника робіт з їх пошиття у інших суб'єктів господарювання. Проведеним аналізом відомостей щодо формування податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Олтекс» установлено, що воно задекларувало договірні відносини та перерахування грошових кошів на рахунки ТОВ «Нікатекс-Трейд». В ході допиту як свідка директор ТОВ «Нікатекс-Трейд» не зміг повідомити, які саме послуги надавало зазначене товариство на користь ТОВ «Олтекс».

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10.02.2016 по справі № 201/1817/16-к про здійснення тимчасового доступу до речей та документів, ТОВ «Нікатекс-Трейд» має ознаки «транзитності». У названого товариства відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та трудові ресурс, необхідні для ведення господарської діяльності.

Відповідно до ухвали Солом'янського районного суду міста Києва у справі № 760/430/16-к, встановлено, що згідно показів гр. ОСОБА 3 він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності підприємства, на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а саме: ТОВ «Нікатекс-Трейд».

За даними реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва відносно ТОВ «Нікатекс-Трейд» порушено кримінальне провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України.

10.04.2016 ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- № 0003941404 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання ТОВ «Олтекс» по податку на прибуток підприємств на суму 159 967 грн. (основний платіж);

- № 0003951404 (форми «В4»), яким зменшило розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларовану ТОВ «Олтекс» у податковій декларації за лютий 2015 року, на 177 741 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 ПК України, податкові повідомлення-рішення від 10.04.2016 були залишені без змін згідно рішення ДФС України від 21.06.2016 № 13636/6/99-99-11-01-02-25.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 10.04.2016 № 0003941404 і № 0003951404 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У відповідності до норми пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 та діяв до 01.04.2016, тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Судом встановлено, що згідно тексту акта перевірки та даних Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , у період спірних правовідносин основним видом господарської діяльності ТОВ «Олтекс» оптова торгівля текстильними виробами, виробництво робочого одягу.

Між ТОВ «Олтекс» (в особі директора ОСОБА_5), як замовником, та ТОВ «Нікатекс-Трейд» (в особі директора ОСОБА_3), як виконавцем, укладено договір № 3 про надання послуг від 02.01.2014, за умовами якого виконавець за дорученням замовника зобов'язується надати послуги з виготовлення швейних виробів, а замовник, в свою чергу, - оплатити надані послуги згідно актів виконаних робіт та актів здачі-прийняття готової продукції. Асортимент, кількість, вартість швейних виробів, строк надання послуг, а також вартість надання послуг за договором зазначаються в специфікаціях. Вартість наданих за договором послуг зазначається в актах виконаних робіт. Приймання наданих послуг здійснюється шляхом підписання акта виконаних робіт та акта здачі-прийняття готової продукції.

Згідно п.п. 1.2 - 1.4, 2.2 даного договору, для виконання своїх договірних зобов'язань виконавцеві надається право залучати до виготовлення швейних виробів швейні підприємства, за вибором виконавця (але за погодженням з замовником), які можуть забезпечувати їх якісне та вчасне виготовлення.

У разі залучення до виготовлення швейних виробів швейних підприємств виконавець: контролює якість вхідної сировини, фурнітури, відповідно до діючих стандартів якості та затверджених зразків-еталонів; гарантує неухильне виконання швейними підприємствами вказаних строків виготовлення швейних виробів; контролює якість готових швейних виробів та відповідність їх затвердженим зразкам-еталонам та ТУ; приймає готові швейні вироби від швейних підприємств та передає їх замовнику; вирішує питання щодо повернення або заміни швейних виробів у випадку постачання швейними підприємствами неякісних швейних виробів або таких, що не відповідають затвердженим зразкам-еталонам та ТУ.

У випадку залучення до виготовлення швейних виробів швейних підприємств пошиття швейних виробів виконується з сировини замовника. Сировина постачається замовником безпосередньо на швейні підприємства, які будуть виконувати узгоджене замовлення. Швейні підприємства звітують перед замовником за обсяги та порядок використання сировини шляхом надання звіту про використання сировини щомісячно.

Оплата за надані послуги проводиться в грошовій формі згідно актів виконаних робіт, виставлених рахунків протягом 10-ти робочих днів після передачі якісних швейних виробів у повновагу обсязі замовнику.

У відповідності до додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 до договору № 3 від 02.01.2014 строк дії вказаного договору продовжено сторонами до 31.12.2015.

Крім того, між ТОВ «Олтекс» (в особі директора ОСОБА_5), як замовником, ТОВ «Нікатекс-Трейд» (в особі директора ОСОБА_3), як платником, та третіми особами-швейними підприємствами, як виконавцями, були укладені трьохсторонні договори на виконання робіт, а саме: договір № 17 від 03.03.2014 з Сумським виробничим підприємством «СТИЛЬ» Українського товариства глухих (в особі директора ОСОБА_6), договір № 48 від 05.05.2014 з Полтавським учбово-виробничим підприємством № 1 УТОГ (в особі директора ОСОБА_7), договір № 53 від 24.06.2014 з Лубенським учбово-виробничим підприємством УТОГ (в особі директора ОСОБА_8), договір № 15 від 07.02.2014 з Конотопським учбово-виробничим підприємством УТОГ.

Згідно цих договорів виконавця зобов'язувались виконати роботу (надати послуги) з пошиття одягу з сировини замовника, а платник зобов'язується прийняти готові швейні вироби для передачі замовнику та оплатити виконану роботи (надані послуги) відповідно до узгоджених сторонами розцінок. Платник зобов'язується, зокрема: розмістити замовлення на виготовлення швейних виробів на підприємствах виконавців шляхом складання та узгодження специфікацій, погодження зразків-еталонів та вимог до готової продукції; гарантувати неухильне виконання виконавцями у визначені строки виготовлення швейних виробів; контролювати якість готових швейних виробів та відповідність їх затвердженим зразкам - еталонам та ТУ; приймати готові швейні вироби від виконавців та передавати їх замовнику; оплачувати виконавцям надані послуги з пошиття швейних виробів, у порядку передбаченому договорами. В свою чергу замовник повинен: вчасно, у терміни, погоджені платником та виконавцями, постачати сировину для виконання замовлень безпосередньо виконавцям; оплачувати платнику вартість наданих послуг з виготовлення швейних виробів відповідно до попередньо укладеного договору № 3 про надання послуг від 02.01.2014. Виконавці звітують перед замовником за обсяги та порядок використання сировини шляхом надання щомісячних звітів про використання сировини.

На підтвердження правомірності формування сум витрат і податкового кредиту за № 3 про надання послуг від 02.01.2014 позивач надав суду копії наступних документів: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.01.2015, складених та підписаних керівниками ТОВ «Олтекс» і ТОВ «Нікатекс-Трейд» (а саме ОСОБА_3) за результатами надання останнім на користь позивача послуг з пошиття верху до куртки утепленої польової у визначених кількостях штук продукції; актів здачі-прийняття готової продукції від 31.01.2015, складених та підписаних керівниками ТОВ «Олтекс» і ТОВ «Нікатекс-Трейд» (а саме ОСОБА_3) за результатами передачі останнім на користь позивача продукції (верх до куртки утепленої польової у визначених кількостях); актів про відповідність від 30.01.2015, складених між ТОВ «Олтекса» і швейними підприємствами-виконавцями на підставі договорів на виконання робіт; звітів швейних підприємств-виконавців про використану сировину для пошиття верха до куртки утепленої польової; платіжних доручень ТОВ «Олтекс» з відомостями про перерахування коштів на користь ТОВ «Нікатекс-Трейд» на загальну суму 1066448,80, грн. (в т.ч. ПДВ) в якості оплати за послуги з пошиття згідно договору № 3 від 02.01.2014.

В бухгалтерському обліку позивача описані вище господарські операції були відображені на рахунках бухгалтерського обліку 93 «Витрати на збут», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 6441 «Податковий кредит», 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Як пояснив представник позивача у відповідному судовому засіданні, результати триманих від ТОВ «Нікатекс-Трейд» послуг були використані ТОВ «Олтекс» у своїй господарській діяльності, а саме для пошиття швейних виробів (військової форми) на замовлення органів Збройних Сил України. При цьому, у зв'язку з наявністю на той час значної кількості інших замовлень за договорами з третіми особами, позивач змушений був скористатися послугами субпідрядних організацій (в даному випадку ТОВ «Нікатекс-Трейд»).

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також, 09.11.2016 в судовому засіданні ОСОБА_3 (керівник ТОВ «Нікатекс-Трейд» на період виникнення спірних правовідносин), під присягою свідка, підтвердив в усному порядку факт господарських взаємовідносин ТОВ «Нікатекс-Трейд» з ТОВ «Олтекс» на підставі договору № 3 від 02.01.2014 із залученням виробничих потужностей третіх осіб (швейних підприємств).

З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ «Олтекс» на придбання послуг і здійсненням ним основного виду господарської діяльності.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua), станом момент укладення договору № 3 від 02.01.2014 та виписки податкових накладних за січень 2015 року на підставі такого договору, контрагент позивача (ТОВ «Нікатекс-Трейд») був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з придбання послуг з пошиття одягу та зв'язку між фактом придбання таких послуг і подальшою господарською діяльністю, що в свою чергу є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Суд вважає, що під час судового розгляду відповідач не навів будь-яких переконливих доводів та не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування витрат і податкового кредиту з ПДВ за наслідками спірних господарських операцій.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на ту обставини, що за даними текстів актів про відповідність продукції, підписаних між ТОВ «Олтекс» і швейними підприємствами УТОГ, ТОВ «Нікатекс-Трейд» не бере участі у виготовлені швейних виробів як документальне підтвердження нереальності господарських операцій з позивачем, оскільки у матеріалах справи наявні первинні та розрахункові документи (акти здачі-прийняття готової продукції, платіжні доручення), які засвічують рух актів (коштів та товарно-матеріальних цінностей) між ТОВ «Нікатекс-Трейд» і ТОВ «Олтекс». В свою чергу залучення до виконання зобов'язань за договором № 3 від 02.01.2014 третіх осіб-швейних підприємств передбачалося безпосередньо умовами цього договору, та не суперечило чинному законодавству.

Також, суд критично ставиться до посилань відповідача на обставини, наведені в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 09.07.2015 у справі № 757/22365/15-к щодо надання тимчасового доступу до документів, ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10.02.2016 у справі № 201/1817/16-к про здійснення тимчасового доступу до речей та документів, ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 13.01.2016 у справі № 760/430/16-к щодо надання тимчасового доступу до певних документів та супровідний лист Прокуратури міста Києва від 31.10.2016 № 0/05-162-16 про направлення до Святошинського районного суду міста Києва обвинувального акт, складеного за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 32016100000000027 від 16.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України з наступних мотивів.

В силу припису ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що наявність перелічених вище ухвал районних судів, які не стосуються посадових осіб ТОВ «Олтекс» та/або ТОВ «Нікатекс-Трейд», а також обвинувального акта не відповідає висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності доказів, оскільки за обставин, які склалися у даній справі, наслідками неправомірних дій чи бездіяльності особи є вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Наявність таких вироків суду представниками сторін відносно керівників ТОВ «Олтекс» ОСОБА_5 та ТОВ «Нікатекс-Трейд» ОСОБА_3 (в тому числі за епізодом укладання та виконання договору №ч 3 від 02.01.2014).

Крім того, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України представник відповідача не надав суду копію обвинувального акта, складеного відносно ОСОБА_3, за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 32016100000000027, та не підтвердив документально факт перебування на розгляді в районному суді кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_3 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України, за епізодом фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Нікатекс-Трейд» з ТОВ «Олтекс».

Таким чином, з урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податків та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.04.2016 № 0003941404 і № 0003951404.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс» (код ЄДРПОУ 30435050) судові витрати у розмірі 5065,62 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов