Ухвала

від 01.12.2016 по справі 815/864/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/864/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Домусчі С.Д.

за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІМЕКС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на протиправність прийнятих 04 листопада 2015 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області податкових повідомлень-рішень №0002862206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 841 264 грн. та №0002872206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 170 703 грн. просить їх скасувати, оскільки господарські операції з контрагентами ТОВ «Фонд-2», ТОВ «Кепітал Тайм», ТОВ «Кларксон», ТОВ «Союз-Строй-Поставка», ТОВ «Аїда Плюс», ТОВ «Альтаїр К» щодо поставки вугілля українського походження підтверджено належним чином оформленими первинними документами, наданими до перевірки, були направлені на настання реальних правових наслідків, не порушують публічний порядок та не суперечать інтересам держави.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 29 квітня 2016 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «СІМЕКС» у повному обсязі.

Суд скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 04.11.2015р. №0002862206 та №0002872206.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що включення ТОВ «СІМЕКС» сум ПДВ до складу податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах фінансово-господарських відносин із ТОВ «Фонд-2», ТОВ «Кларксон», ТОВ «Кепітал Тайм», ТОВ «Союз-Строй-Поставка», ТОВ «Аїда Плюс», ТОВ «Альтаїр К», підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно, суд дійшов висновку щодо правомірності відображення ТОВ «СІМЕКС» доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах щодо реалізації придбаного товару у вказаних контрагентів покупцям ТОВ «Компанія «Ековторресурси», ТОВ «Проінвест білдінг» та ТОВ «АйДіПі» (правонаступнику ТОВ «Тіко-Констракшен»).

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову ТОВ «СІМЕКС».

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при вирішенні спору судом не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що ТОВ «СІМЕКС» декларувало господарські операції щодо придбання вугілля у підприємств, безпосередні контрагенти яких по другому та третьому ланцюгах постачання не відображали у своїй діяльності операцій з придбання вугілля, тоді як вони не являються виробниками вказаного товару.

Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що у ТОВ «СІМЕКС» у липні 2014 року виникла розбіжність по взаємовідносинах з ТОВ «Фонд-2» в сумі 236 667 грн., як і не проаналізовано податкової інформації ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 11.12.2014р. №7826/15-53-22-3, Дніпропетровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 20.07.2015р. №179/7/04-17-22-04, актів перевірок контрагентів ТОВ «СІМЕКС».

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Предметом спору є прийняті 04.11.2015р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкові повідомлення-рішення №0002862206, яким ТОВ «СІМЕКС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5 841 264 грн. (в тому числі: за основним платежем - 3 894 176 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 947 088 грн.) та №0002872206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 170 703 грн. (в тому числі: за основним платежем - 3 447 134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 723 569 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту №000063/15-32-22-06/31228894 від 20.10.2015р. «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СІМЕКС», код за ЄДРПОУ 31228894, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.», у висновках якого зафіксовано порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п.135.2, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 3 894 176 грн.; п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 3 447 134 грн.

Зокрема, в акті перевірки №000063/15-32-22-06/31228894 від 20.10.2015р. зазначено, що ТОВ «СІМЕКС» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Фонд-2», ТОВ «Кепітал Тайм», ТОВ «Кларксон», ТОВ «Союз-Строй-Поставка», ТОВ «Аїда Плюс», ТОВ «Альтаїр К» щодо придбання у вказаних суб'єктів господарювання товару (вугілля українського походження) та, у зв'язку з цим, його подальшу реалізацію ТОВ «Компанія «Ековторресурси», ТОВ «Проінвест білдінг», та ТОВ «АйДіПі» (правонаступнику ТОВ «Тіко-Констракшен»). Підставою для таких висновків ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області зазначила: неможливість встановлення походження товару, так як у контрагентів постачальників позивача по другому та третьому ланцюгах постачання відсутнє придбання вугілля марки П; ТОВ «СІМЕКС» не надало до перевірки довіреностей на отримання товару та журналу видачі довіреностей, що являється порушенням Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99; у ТОВ «Кепітал Тайм», ТОВ «Аїда Плюс» та ТОВ «Альтаїр К» незначний штат працюючих, що унеможливлює здійснення задекларованих господарських операцій. Також, в акті перевірки податковий орган посилається на відомості, що містяться в актах Шахтарської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області від 03.07.2014р. №489/05-27-22-01/32295652, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 06.05.2014р. №1173/26-59-22-01/32798914, ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014р. №7767/7/05-66-15-01, Ленінської ОДПІ у м.Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.04.2014р. №70/12-36-22-03/10/38088668, податкову інформацію ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 11.12.2014р. №7826/15-53-22-3 та Дніпропетровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 20.07.2015р. №179/7/04-17-22-04.

За висновками перевіряючих, операції купівлі-продажу вугілля від ТОВ «Фонд-2», ТОВ «Кепітал Тайм», ТОВ «Кларксон», ТОВ «Союз-Строй-Поставка», ТОВ «Аїда Плюс», ТОВ «Альтаїр К» підприємству ТОВ «СІМЕКС» не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до «вигодонабувача», тому позивач не має права на відображення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Ековторресурси», ТОВ «Проінвест білдінг» та ТОВ «АйДіПі».

Суд першої інстанції, задовольняючи позов «СІМЕКС» про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2015р. №0002862206 та №0002872206, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №000063/15-32-22-06/31228894 від 20.10.2015р., а тому визначення на підставі такого акту підприємству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним. Колегія суддів погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту ст.ст. 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум витрат до складу валових, а сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України , саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ «СІМЕКС» у 2014 році було оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71), при здійсненні якого товариство декларувало операції з придбання та реалізації вугілля українського походження.

Так, з матеріалів справи вбачається, у перевірений період позивач уклав ряд договорів поставки, суми ПДВ за якими відніс до складу податкового кредиту:

- №97 від 04.06.2013р. з ТОВ «Фонд-2», за умовами якого ТОВ «Фонд-2», як Постачальник, зобов'язується поставити ТОВ «СІМЕКС», як Покупцю, товар: вугілля українського походження, а Покупець зобов'язується прийняти товар, обумовленої якості, у кількості, терміни і по цінам, вказаним у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору, та оплатити його вартість;

- №109 від 18.11.2014р. з ТОВ «Кларксон», за умовами якого ТОВ «Кларксон», як Постачальник, зобов'язується поставити ТОВ «СІМЕКС», як Покупцю, товар: вугілля українського походження, а Покупець зобов'язується прийняти товар, обумовленої якості, у кількості, терміни і по цінам, вказаним у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору, та оплатити його вартість;

- №2511-у від 25.11.2014р. з ТОВ «Кепітал Тайм», за умовами якого ТОВ «Кепітал Тайм», як Постачальник, зобов'язується поставити ТОВ «СІМЕКС», як Покупцю, товар: вугілля українського походження, а Покупець зобов'язується прийняти товар, обумовленої якості, у кількості, терміни і по цінам, вказаним у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору, та оплатити його вартість;

- №108 від 11.11.2014р. з ТОВ «Союз-Строй-Поставка», за умовами якого ТОВ «Союз-Строй-Поставка», як Постачальник, зобов'язується поставити ТОВ «СІМЕКС», як Покупцю, товар: вугілля українського походження, а Покупець зобов'язується прийняти товар, обумовленої якості, у кількості, терміни і по цінам, вказаним у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору, та оплатити його вартість;

- №106 від 14.01.2014р. з ТОВ «Аїда Плюс», за умовами якого ТОВ «Аїда Плюс», як Постачальник, зобов'язується поставити ТОВ «СІМЕКС», як Покупцю, товар: вугілля українського походження, а Покупець зобов'язується прийняти товар, обумовленої якості, у кількості, терміни і по цінам, вказаним у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору, та оплатити його вартість;

- №100 від 26.07.2013р. з ТОВ «Альтаїр К», за умовами якого ТОВ «Альтаїр К», як Постачальник, зобов'язується поставити ТОВ «СІМЕКС», як Покупцю, товар: вугілля українського походження, а Покупець зобов'язується прийняти товар, обумовленої якості, у кількості, терміни і по цінам, вказаним у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору, та оплатити його вартість.

Зазначені договори підписано директорами підприємств, їх підписи завірено відповідними печатками юридичних осіб.

Апеляційний суд встановив, що на підтвердження виконання умов вказаних договорів ТОВ «СІМЕКС» надало до перевірки та до суду першої інстанції податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, залізничні накладні, банківські виписки, сертифікати якості, посвідчення якості товару, рахунки-фактури, зауважень щодо достатності та правильності оформлення яких ні акт перевірки №000063/15-32-22-06/31228894 від 20.10.2015р., ані апеляційна скарга не містять.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Надані позивачем первинні документи містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України та, відповідно, підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а тому в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є первинними документами, що спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного переміщення товару.

Безпідставними є посилання ДПІ на неможливість встановлення походження товару, обґрунтовані тим, що у контрагентів постачальників позивача по другому та третьому ланцюгах постачання відсутнє придбання вугілля марки П, так як при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта про ненадання ТОВ «СІМЕКС» до перевірки довіреностей на отримання товарів від ТОВ «Фонд-2», ТОВ «Кепітал Тайм», ТОВ «Кларксон», ТОВ «Союз-Строй-Поставка», ТОВ «Аїда Плюс», ТОВ «Альтаїр К», оскільки наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Довіреність є лише документом, який дає право довіреній особі отримати цінності, які зазначені у цій довіреності, тоді як факт поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджено договорами, податковими та видатковими накладними.

Більше того, з наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що товар отримано безпосередньо Пачесом Д.Г., який являється директором ТОВ «СІМЕКС».

В обґрунтовування вимог апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області посилається на окремі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства (в тому числі завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту по контрагенту-покупцю ТОВ «СІМЕКС», розбіжності в податкових зобов'язаннях), які зафіксовано актами Шахтарської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області від 03.07.2014р. №489/05-27-22-01/32295652, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 06.05.2014р. №1173/26-59-22-01/32798914, ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014р. №7767/7/05-66-15-01.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів суду апеляційної інстанції запропоновано апелянту надати докази щодо винесення контролюючими органами податкових повідомлень-рішень відносно контрагентів позивача на підставі вказаних вище актів перевірок. Однак, таких доказів ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області не надала.

Апеляційний суд критично ставиться до посилань апелянта на відсутність у контрагентів позивача ТОВ «Кепітал Тайм», ТОВ «Аїда Плюс» та ТОВ «Альтаїр К» трудових ресурсів (у штаті підприємств від 1 до 3 осіб), що, за висновками податкового органу, унеможливлює здійснення задекларованих господарських операцій, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагента певної кількості персоналу не може являтися вичерпною ознакою неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Судова колегія вважає, що позивачем виконано всі зобов'язання за договорами: отримано товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи. Зазначені обставини ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідачем не спростовано.

Апеляційний суд встановив, що перевезення придбаного ТОВ «СІМЕКС» у ТОВ «Фонд-2», ТОВ «Кепітал Тайм», ТОВ «Кларксон», ТОВ «Союз-Строй-Поставка», ТОВ «Аїда Плюс», ТОВ «Альтаїр К» вугілля здійснювало ПП «Перша алчевська недержавна залізнична експедиторська компанія» на виконання умов Договору про надання послуг №79 від 10.10.2011р., укладеного між позивачем, як Замовником, та ПП «Перша алчевська недержавна залізнична експедиторська компанія», як Виконавцем, за умовами якого Виконавець зобов'язується за заявками Замовника від свого імені, за винагороду і за рахунок Замовника надавати Замовнику комплекс транспортно-експедиційних та супутніх послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів і вагонів залізничним транспортом. До послуг, що надаються відносяться: включення перевезень Замовника в розгорнутий план залізничних перевезень; забезпечення експортних, імпортних і транзитних підтверджень залізниць; розрахунки з залізницями, підприємствами-власниками під'їзних залізничних колій, експедиторськими організаціями, іншими суб'єктами підприємницької діяльності за вантажні залізничні перевезення та супутні послуги, пов'язані з цими перевезеннями; інформаційний супровід просування вантажів і вагонів Замовника по мережі залізниць України і країн колишнього СРСР; інші подібні дії, спрямовані на прискорення розрахунків за перевезення Замовника і просування вантажів і вагонів по мережі залізниць; страхування вантажів Замовника та забезпечення охорони вантажів під час перевезення за заявкою Замовника.

ТОВ «СІМЕКС» доведено, також, і подальшу реалізацію придбаного у контрагентів-постачальників товару. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «СІМЕКС» здійснило продаж товару (вугілля українського походження) ТОВ «Компанія «Ековторресурси» на виконання умов договору від 05.06.2013р. №98, ТОВ «Проінвест білдінг» на виконання умов договору від 27.09.2010р. №77, ТОВ «АйДіПі», яке є повним набувачем прав та обов'язків ТОВ «Тіко-Констракшен», на виконання умов договору від 20.10.2010р. №79. Позивачем надано суду вантажно-митні декларації, повідомлення про фактичне вивезення товару (Південна митниця Міндоходів, пункт пропуску ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт», країна призначення - Болгарія).

Проведення лабораторних випробовувань придбаного вугілля здійснювали ТОВ «Інколаб Сервіс» та ТОВ «ССІ» на підставі укладених з ТОВ «СІМЕКС» договорів №43 від 26.01.2010р. та №107 від 22.10.2014р. відповідно.

Відповідачем не надані докази, які свідчили б про те, що ТОВ «СІМЕКС» придбавало аналогічний товар у інших суб'єктів господарювання, а не у ТОВ «Фонд-2», ТОВ «Кепітал Тайм», ТОВ «Кларксон», ТОВ «Союз-Строй-Поставка», ТОВ «Аїда Плюс», ТОВ «Альтаїр К», що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єкта господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло права на його формування по взаємовідносинах з ТОВ «Фонд-2», ТОВ «Кепітал Тайм», ТОВ «Кларксон», ТОВ «Союз-Строй-Поставка», ТОВ «Аїда Плюс», ТОВ «Альтаїр К» підприємству ТОВ «СІМЕКС». Апелянтом не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Оскільки судом встановлено правомірність включення ТОВ «СІМЕКС» спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах фінансово-господарських відносин з ТОВ «Фонд-2», ТОВ «Кларксон», ТОВ «Кепітал Тайм», ТОВ «Союз-Строй-Поставка», ТОВ «Аїда Плюс», ТОВ «Альтаїр К», відповідно, апеляційний суд дійшов висновку щодо правомірності відображення ТОВ «СІМЕКС» доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Ековторресурси», ТОВ «Проінвест білдінг», та ТОВ «АйДіПі» (правонаступник ТОВ «Тіко-Констракшен»).

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 04.11.2015р. №0002862206 і №0002872206 та, у зв'язку з цим, наявність підстав для їх скасування.

Апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Одеським окружним адміністративним судом правильну надано правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

При відкритті провадження у справі за апеляційною скаргою ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2016р. відстрочено апелянту сплату залишку судового збору до вирішення справи по суті.

Враховуючи те, що апелянт не відноситься до категорії осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору, при зверненні до суду з апеляційною скаргою судовий збір ним сплачений не у повному обсязі, а тому з ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області належить стягнути судовий збір у розмірі 180319,46 грн.

Керуючись ст. ст. 88, 185 , 195 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206, 254 КАС України , апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІМЕКС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 листопада 2015 року №0002862206 та №0002872206 - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 180319,46 (сто вісімдесят тисяч триста дев'ятнадцять гривень 46 коп.) грн.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Єщенко О.В.

Домусчі С.Д.