Ухвала

від 07.03.2017 по справі 815/864/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А "07" березня 2017 р.                               м. Київ                              К/800/36713/16 Суддя Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.  Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі № 815/864/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімекс” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, – В С Т А Н О В И Л А : Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.01.2017 касаційна скарга залишена без руху, як така, що подана без дотримання вимог ч. 2 ст. 212 та частин 4, 5 ст.213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а заявлене клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судових рішень є необґрунтованим; касаційна скарга підписана представником відповідача, копія довіреності на підтвердження повноважень якого оформлена без дотримання нормативно встановлених вимог; до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою було зазначено, зокрема, що звертаючись 26.12.2016 до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою та заявляючи клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги, ДПІ посилається на те, що копія повного тексту судового рішення апеляційної інстанції від   01.12.2016 на адресу відповідача не надходила не надаючи доказів на підтвердження цих доводів. Разом з тим, як свідчить текст ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, копія якої додана до касаційної скарги, апеляційний перегляд справи здійснено у відкритому судовому засіданні. Отже, вирішення питання щодо дотримання ДПІ вимог ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає витребування від ДПІ інформації щодо участі уповноваженого представника відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 01.12.2016; обсягу, в якому була проголошена в цьому судовому засіданні ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, оголошення в судовому засіданні дати виготовлення ухвали в повному обсязі (в разі якщо в цьому судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини ухвали); докази звернення до суду апеляційної інстанції з метою отримати текст судового рішення апеляційної інстанції та щодо дати отримання такого рішення (довідка суду апеляційної інстанції щодо дати надіслання (видачі) судового рішення, оригінал поштового конверту, в якому рішення суду було надіслано на адресу скаржника, або розписка про отримання рішення тощо). В межах встановленого строку, наданого для виправлення недоліків при поданні касаційної скарги, відповідач заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване посиланням на відсутність фінансування видатків з бюджету, не надаючи доказів на підтвердження цих доводів (кошторис на 2017 рік, виписки по рахунку по коду економічної класифікації 2800 за цей період часу тощо). При цьому необхідної інформації, яка була витребувана судом від ДПІ ухвалою Вищого адміністративного суду України від  11.01.2017 для вирішення питання щодо дотримання ДПІ вимог ч. 2 ст.  212 Кодексу адміністративного судочинства України, не надає, як не надає і копію довіреності на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, оформленої з дотриманням нормативно встановлених вимог. Таким чином, вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.01.2017 на дату постановлення цієї ухвали відповідачем не виконані. Зі змісту ч. 2 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що, отримавши касаційну скаргу, суддя - доповідач перевіряє її на відповідність вимогам ст.   213 цього Кодексу. Однак передусім касаційна скарга підлягає перевірці на належність спору у справі до адміністративної юрисдикції, інстаційну підсудність справи, рішення якої оскаржуються, та щодо строків її подання, а вже після цього – чи відповідає касаційна скарга вимогам ст. 213 Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження. Керуючись ч. 4, ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И Л А : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м.   Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від   01.12.2016 у справі № 815/864/16. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                           Л.І. Бившева