Ухвала

від 04.12.2016 по справі 804/8216/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 листопада 2016 р.Справа №804/8216/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Верба І.О., розглянувши у місті Дніпропетровську питання щодо наявності підстав для залишення без розгляду адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз-Інвест» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз-Інвест» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо неподання до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 359233 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз-Інвест» (код 32729856);

- зобов'язати Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз-Інвест» (код 32729856) за серпень-жовтень 2006 року.

Відповідно до положень частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, що дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законодавством певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

З вимог Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі у здійсненні права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених особою доводів.

Так, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини повинні бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що сума податку на додану вартість у розмірі 359233 грн., яка, за доводами позивача, підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз-Інвест», була вказана підприємством у рядку 25 податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2006 року (223900 грн.), вересень 2006 року (93333 грн.) та жовтень 2006 року (42000 грн.), та внаслідок оскарження податковим органом суми бюджетного відшкодування право на бюджетне відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз-Інвест» було підтверджено ухвалами Вищого адміністративного суду України:

- від 4 липня 2013 року №К/9991/41100/11 щодо права на бюджетне відшкодування за вересень 2006 року. Касаційний суд залишив без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2011 року у справі №2-а-12398/08/0470, якими визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ від 19.12.2006 року №0000332342/0, від 10.01.2007 року №0000332342/1, від 20.03.2007 року №0000332342/2, від 01.06.2007 року №0000332342/3;

- від 30 січня 2014 року №К/9991/41074/11 щодо права на бюджетне відшкодування за серпень 2006 року. Касаційний суд залишив без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року у справі №2-а-12392/08/0470, якими визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ від 06.11.2006 року №0000272342/0, від 04.12.2006 року №0000272342/1, від 22.01.2007 року №0000272342/2, від 02.04.2007 року №0000272342/3;

- від 3 вересня 2014 року №К/9991/41099/11 щодо права на бюджетне відшкодування за жовтень 2006 року. Касаційний суд залишив без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року у справі №2-а-12397/08/0470, якими визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ від 10.01.2007 року №0000112342/0, від 30.01.2007 року №0000112342/1, від 06.04.2007 року №0000112342/2, від 01.06.2007 року №0000112342/3.

Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції від 1 липня 2010 року) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції від 1 липня 2010 року).

Згідно пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції від 23 грудня 2010 року) у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки рішення суду першої інстанції набирає законної сили після його перегляду в апеляційному порядку з дня винесення апеляційним судом ухвали про залишення такого рішення без змін, то процедура судового оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень закінчена 4 листопада 2010 року та 3 лютого 2011 року.

Отже, в розглянутому випадку право позивача на звернення до адміністративного суду із цим позовом виникло у листопаді 2010 року щодо сум відшкодування за серпень та жовтень 2006 року, та лютому 2011 року щодо сум відшкодування за вересень 2006 року, коли підприємство дізналось/повинно було дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.

З позовної заяви не вбачається та суд не може самостійно встановити причини пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду.

При цьому, суд зазначає, що звернення платника податків у 2016 році до податкової інспекції із запитом щодо вжиття заходів до повернення бюджетних коштів не створює новий строк для звернення до суду, та не змінює час, з якого триває бездіяльність (2010, 2011 роки), отже, не може бути визнаний судом підставою своєчасного звернення до суду або визнання поважними причин пропуску такого строку.

Таким чином, суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайшов підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із заявленими позовними вимогами, оскільки позовна заява надійшла до суду 23 листопада 2016 року, тобто із пропуском встановленого шестимісячного строку.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску звернення до адміністративного суду поважними.

У зв'язку із викладеним, суд вважає правомірним залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а поважні причини пропуску строку звернення до суду позивачем не визначені та з матеріалів справи не вбачаються.

Керуючись статтями 99, 100, 155 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз-Інвест» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя І.О. Верба