Ухвала

від 08.02.2017 по справі 804/8216/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 лютого 2017 рокусправа № 804/8216/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді:          Коршуна А.О. (доповідач)

           суддів:           Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання:          Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз-Інвест»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р. у справі №804/8216/16

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз-Інвест»

до:

про:Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

23.11.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз-Інвест» ( далі – ТОВ «ВКФ «Союз-Інвест») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – Дніпропетровська ОДПІ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії / а.с. 4-7/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р. у справі №804/8216/16 адміністративний позов ТОВ «ВКФ «Союз-Інвест» до Дніпропетровської ОДПІ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України у зв'язку з пропуском встановленого ст. 99 КАС України строку на звернення до суду та відсутністю підстав для його поновлення (суддя Верба І.О. )/ а.с. 1-2/

Позивач, не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу /а.с. 41-43/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції було зроблено безпідставний висновок про пропуск позивачем встановленого ст. 99 КАС України строку на звернення до суду з даним позовом, що призвело до прийняття судом рішення з порушенням норм чинного процесуального права, тому просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 28.11.2016р., справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 70-71/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом та прийнято рішення про залишення позову без розгляду відповідно до положень чинного процесуального законодавства, тому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 28.11.2016р. залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні:

-          представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції від 28.11.2016р. скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду;

-          представників відповідача, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, підтримали доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 28.11.2016р. залишити без мі;

перевіривши у судовому засіданні матеріали справи та ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Під час розгляду даної адміністративної справи апеляційним судом встановлено, що позивач у справі з даним адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства за правилами встановленими КАС України до суду першої інстанції звернувся 23.11.2016р./ а.с. 4-7/ , та у адміністративному позові просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської ОДПІ щодо неподання до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку на додану вартість (далі – ПДВ) у розмірі 359233 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «ВКФ «Союз-Інвест» (код 32729856);

- зобов'язати Дніпропетровську ОДПІ скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ «ВКФ «Союз-Інвест» (код 32729856) за серпень-жовтень 2006 року.;

при цьому у адміністративному позові позивач зазначає, що про порушення свого права, яке порушено бездіяльністю відповідача щодо невиконання ним свого обов'язку скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ «ВКФ «Союз-Інвест» за серпень-жовтень 2006р., йому стало відомо з листа Дніпропетровської ОДПІ, який позивачем було отримано 22.06.2016р., тому на думку позивача саме з цього часу слід обраховувати встановлений ст. 99 КАС України строк на звернення до суду.

          При цьому позивачем не порушувалось питання щодо поновлення йому встановленого ст. 99 КАС України строку на звернення до суду за захистом порушеного права, як і не зазначались причини пропуску цього строку і не надавалось будь-яких доказів поважності пропуску цього строку, оскільки позивач вважає, що цей строк ним не було пропущено і цей строк обраховується у даному випадку з моменту отримання ним 22.06.2016р. листа відповідача який стосується питання надання висновку про суму ПДВ , що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ «ВКФ «Союз-Інвест» за серпень-жовтень 2006року.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк на звернення до суду з адміністративним позовом про захист прав та інтересів, який обчислюється від дати коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав.

Аналіз положень ч. 1 ст. 100 КАС України та ч. 1 ст. 102 КАС України, в редакції чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом, дає можливість зробити висновок про те, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду , якщо суд за заявою особи, яка його подала не знайде поважних підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

З адміністративного позову та доданих до нього документів / а.с. 8-32/ вбачається, що сума ПДВ у розмірі 359233 грн., яка на думку позивача підлягає відшкодування з бюджету на його користь, була вказана підприємством у рядку 25 податкових декларацій з ПДВ за серпень 2006р. (223900 грн.), вересень 2006р. (93333 грн.) та жовтень 2006р. (42000 грн.), та внаслідок оскарження податковим органом суми бюджетного відшкодування право позивача на бюджетне відшкодування було підтверджено:

-          ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2013р. у справі №К/9991/41100/11 (право на бюджетне відшкодування за вересень 2006р.), якою залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011р. у справі №2а-12398/08/0470, якими визнано протиправними та скасовані податкові повідомленні-рішення Дніпропетровської МДПІ від 19.12.2006р. №0000332342/0, від 10.01.2007р. №0000332342/1, від 20.03.2007р. №0000332342/2, від 01.06.2007р. №0000332342/3;

-          ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014р. у справі №К/9991/41074/11 (право на бюджетне відшкодування за серпень 2006р.), якою залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010р. у справі №2а-12392/08/0470, якими визнано протиправними та скасовані податкові повідомленні-рішення Дніпропетровської МДПІ від 06.11.2006р. №0000272342/0, від 04.12.2006р. №00002723422/1, від 22.01.2007р. №0000272342/2, від 02.04.2007р. №0000272342/3;

-          ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.09.2014р. у справі №К/9991/41099/11 (право на бюджетне відшкодування за жовтень 2006р.), якою залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010р. у справі №2а-12397/08/0470, якими визнано протиправними та скасовані податкові повідомленні-рішення Дніпропетровської МДПІ від 10.01.2007р. №0000112342/0, від 30.01.2007р. №0000112342/1, від 06.04.2007р. №0000112342/2, від 01.06.2007р. №0000112342/3.

Приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини, які встановлюють певні дати закінчення процедури судового оскарження податкових повідомлено-рішень Дніпропетровської ОДПІ, якими зменшувались суми бюджетного відшкодування ПДВ позивачу за період серпень-жовтень 2006р., та враховуючи, що відповідними судовими рішеннями такі рішення податкового органу були визнані протиправними та скасовані, колегія суддів з урахуванням положень пп.7.7.4 п. 7.7. п. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції закону від 01.07.2010р.), п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України , вважає, що право на звернення до суду з позовними вимогами:

-          які стосуються бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень та жовтень 2006р. виникло у позивача у листопаді 2010р., оскільки з урахуванням положень ст. 254 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду і саме у листопаді 2010р. судом апеляційної інстанції закінчено апеляційний розгляд у справах №2-а-12392/08/0470 та №2-а-12397/08/0470 / а.с. 11-13,14-16/;

-          які стосуються бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2006р. виникло у позивача у лютому 2011р., оскільки з урахуванням положень ст. 254 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду і саме у лютому 2011р. судом апеляційної інстанції закінчено апеляційний розгляд у справах №2-а-12398/08/0470 / а.с. 8-10/.

Отже вищенаведені обставини свідчать про те, що позивачем даний адміністративний позов подано до суду першої інстанції з пропуском встановленого ст. 99 КАС України строку на звернення до суду за захистом порушеного права, позивачем не порушувалось питання поновлення цього строку та не наводились причини пропуску ним строку на звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, які на його думку є поважними, при цьому необхідно зазначити, що звернення позивача у травні 2016р. до податкового органу за місцем податкового обліку підприємства та до податкового органу вищого рівні / а.с. 32/ із запитом щодо вжиття заходів щодо здійснення бюджетного відшкодування ПДВ за серпень-жовтень 2006р. та отримання на нього відповіді, яке мало місце 22.06.2016р. / а.с. 33-35/ не встановлює для ТОВ «ВКФ «Союз-Інвіест» нової діти для обчислення строку на звернення до суду за захистом порушеного права на здійснення бюджетного відшкодування ПДВ за серпень-жовтень 20016р., оскільки ТОВ «ВКФ «Союз-Інвест» було позивачем у адміністративних справах №2-а-12392/08/0470, №2-а-12397/08/0470 та №2-а-12398/08/0470 та як особа, як бере участь у розгляді адміністративної спрви, мав право отримувати копії рішень у справі та знайомитись з матеріалами справи и покинення був добросовісно користуватись своїми правами.

Враховуючи вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної справи, та приймаючи до уваги наведені норми чинного процесуального законодавства, яке встановлює строк на звернення до суду за захистом порушеного права, встановлює підстави та порядок поновлення такого строку та визначає наслідки пропуску строку на звернення до суду за захистом порушеного права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що даний позов подано до суду з пропуском встановленого ст. 99 КАС України строку на звернення до суду, поважні припини пропуску цього строку позивачем відсутні та обґрунтовано відповідно до положень ст. 100 КАС України залишив без розгляду адміністративний позов ТОВ «ВКФ «Союз-Інвест» до Дніпропетровської ОДПІ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, а тому ухвалу суду першої інстанції від 28.11.2016р. у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги суперечать фактичним обставинам справи та зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм чинного процесуального законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 199, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз-Інвест» – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р.р. у справі №804/8216/16 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 212 КАС України.

                    Повний текст виготовлено – 10.02.2017р.

Головуючий:                                                                      А.О. Коршун

           Суддя:                                                                      О.М. Панченко

           Суддя:                                                                      В.Є. Чередниченко