Постанова

від 29.11.2016 по справі 813/2688/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року м. Львів № 813/2688/16

17 год. 28 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1;

відповідача: представник не прибув;

третьої особи: представник Паїк М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 52-О від 30.06.2016 року «Про звільнення ОСОБА_3»;

- поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області;

- стягнути з Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити негайне виконання рішення суду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказ на Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 52-О від 30.06.2016 року «Про звільнення ОСОБА_3» щодо його звільнення зі служби суперечить вимогам закону та істотно порушує його права, передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Позивач вважає, що вказаний наказ є протиправним, а ОСОБА_3 підлягає поновленню на роботі, оскільки у відповідності до статті 49-2 Кодексу законів про працю України відповідачем порушено процедуру вивільнення працівника, зокрема, при вивільненні від займаної посади йому не було запропоновано будь-якої вакантної посади станом на момент вивільнення, зокрема і ту, яку він обіймав. Крім того, звільнення з посади відбулось без згоди профспілкового органу.

Тому просить наказ про своє звільнення визнати протиправним та скасувати, поновити його на роботі та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги представник позивача в судовому засіданні підтримав, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, де зазначає, що відповідачем при звільненні позивача були дотримано вимог Кодексу законів про працю України. Зазначає, що у зв'язку з реорганізацією Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області та зменшенням загальної кількості штатних посад, позивача було попереджено про його вивільнення відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області. Також зазначив, що звільнення позивача з посади без згоди профспілкового органу допускається відповідно до правил ст. 43-1 Кодексу законів про працю України.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив, зазначив, що звільнення позивача з посади відбулось у відповідності до вимог трудового законодавства, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд заслухав пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала на службі в податкових органах України з 28.07.1994 року, зокрема з 17.02.2016 року на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області відповідно до наказу від 17.02.2016 року № 11-О, що підтверджується записом в трудовій книжці.

18.04.2016 року відповідачем ознайомлено позивача із попередженням про вивільнення, у зв'язку зі реорганізацією та скороченням чисельності Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

30.06.2016 року наказом Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 52-О «Про звільнення ОСОБА_3» позивача звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області у зв'язку з реорганізацією Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області та скороченням штатної чисельності.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - постанова N 9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Таку ж правову позицію підтримав Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-52а15.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Вчинення зазначених дій вимагає від роботодавця й положення ст. 49-2 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 04.08.2010 року у справі № 6-8884св10.

Судом встановлено, що наказом Державної фіскальної служби України № 167 від 24.02.2016 року «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Львівській області» постановлено реорганізувати Миколаївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Відповідно до вказаного наказу, головою комісії з реорганізації Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області видано наказ від 30.03.2016 року № 77 про реорганізацію Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

З аналізу вищезазначених розпорядчих документів слідує, що в даному випадку, має місце зміна в організації виробництва і праці, яка виразилась в реорганізації державної установи, шляхом приєднання однієї юридичної особи публічного права до іншої. При цьому, виконання функції Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області покладено на Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області (Миколаївське відділення).

Згідно з частинами другою та третьою статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) шляхом приєднання іншої, яка буде в тому числі виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується (приєднується), не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників реорганізованої установи. Доказів виконання таких зобов'язань відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Судом встановлено, що переліком змін № 1 до штатного розпису на 2016 рік затверджено штат Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області в кількості 59 штатних одиниць (а. с. 32-34), а переліком змін № 2 до штатного розпису на 2016 рік з урахуванням переліку змін № 4 до штатного розпису на 2016 рік затверджено штат Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Миколаївське відділення) в кількості 24 штатних одиниць (а. с. 35-39). Відтак, штатна чисельність Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Миколаївське відділення) у порівнянні з штатною чисельністю Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області зменшена на 35 штатних одиниць.

З аналізу вищезазначених розпорядчих документів слідує, що в даному випадку, має місце скорочення штату працівників Миколаївського відділення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Суд констатує, що звільнивши позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідачем не було виконано вимоги законодавства щодо його працевлаштування на вакантній посаді відповідно до нового штатного розпису. Відповідач одночасно з попередженням про звільнення, зобов'язаний був запропонувати позивачу всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто повинен був вжити заходи до переведення позивача за його згодою на іншу роботу.

Як вже зазначалось вище, 18.04.2016 року позивача попереджено про майбутнє вивільнення за два місяці, однак, вказане попередження не містить за пропозицій щодо жодної вакантної посади. В подальшому відповідачем також не запропоновано позивачу будь-якої посади.

В той же час, відповідно штатного розпису на 2016 рік (а. с. 35-37) та листа № 8768/8/04-00 від 26.09.2016 року (а. с. 82-83) в Стрийській ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області (Миколаївське відділення) на момент звільнення позивача з роботи були наявні інші вакантні посади, жодної з яких позивачу не запропоновано, що є безспірним та не заперечується відповідачем.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази неможливості переведення позивача, за його згодою, на будь-яку іншу роботу в Стрийській ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області (Миколаївське відділення).

Отже, суд вважає, що за таких обставин позивач був звільнений з посади без дотриманням вимог статей 40 та 49-2 КЗпП України.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що відповідачем не отримано згоди первинної профспілкової організації на його звільнення, оскільки звільнення з посади службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, допускається без згоди профспілкового органу відповідно до правил ст. 43-1 Кодексу законів про працю України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 52-О від 30.06.2016 року у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 52-О від 30.06.2016 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що порушення процедури звільнення позивача є підставою для поновлення його на державній службі та підставою для стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

У відповідності до довідки про заробітну плату № 7937/8/13-11-05-00-14 від 30.08.2016 року (а. с. 44-45) середньомісячний заробіток позивача становить 3653,00 грн., середньоденний - 182,65 грн.

Визначаючи розмір середнього заробітку, втраченого позивачем у зв'язку із вимушеним прогулом, суд виходить із того, що період вимушеного прогулу позивача з 01.07.2016 року по 29.11.2016 року становить 106 днів.

Загальний розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача складає 19360,90 грн., а саме: 106 (днів) х 182,65 грн. (розмір середньоденної заробітної плати).

Від розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу слід вирахувати отримані позивачем виплати від Жидачівського районного центру зайнятості в сумі 10270,63 грн. (відповідно до довідки від 11.11.2016 року, а. с. 101).

Всього до стягнення підлягає заробітної плата за час вимушеного прогулу в розмірі 9090,27 грн., яку слід стягнути з Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Відповідно до ст. 256 КАС України, постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, підлягає до негайного виконання.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3653,00 грн. підлягає негайному виконанню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до правил ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено повністю, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. Оскільки позивачем згідно із квитанцією № 991010009 від 10.08.2016 року сплачено судовий збір за вимогу немайнового характеру про визнання протиправним та скасування наказу № 52-О від 30.06.2016 року у розмірі 551,21 грн., суд присуджує на користь позивача 551,21 грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 52-О від 30.06.2016 року «Про звільнення ОСОБА_3».

Поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 01 липня 2016 року.

Стягнути з Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (бульвар Проектний, м. Миколаїв, Львівська область, 81600, код ЄДРПОУ 39522083) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 81700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9090 (дев'ять тисяч дев'яносто) грн. 27 коп. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.

В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 3653 (три тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 00 коп. постанова суду виконується негайно.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 81700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 05.12.2016 року.

Суддя Клименко О.М.