Постанова

від 02.12.2016 по справі 826/11226/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02 грудня 2016 року 14 год. 10 хв. № 826/11226/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Альтернатива Плюс" до Київської міської ради та департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Терра Проджект", про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов приватного підприємства "Альтернатива Плюс" (далі - позивач, ПП "Альтернатива Плюс") до Київської міської ради (далі - відповідач-1, Київрада) про визнання протиправним та скасування рішення Київради "Про затвердження детального плану території, обмеженої просп. Академіка Глушкова, вул. Академіка Заболотного та західною межею території Національного комплексу "Експоцентр України" у Голосіївському районі м. Києва" від 16 липня 2015 року №687/1551 (далі - оскаржуване рішення) у частині щодо цільового, функціонального та видового використання земельної ділянки по проспекту Академіка Глушкова, 5, загальною площею 1,8182 га, (кадастровий номер: 8000000000:79:392:0053) (далі - земельна ділянка №8000000000:79:392:0053) .

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення Київрадою прийнято із порушеннями вимог чинного законодавства, чим порушено законні права та інтереси ПП "Альтернатива Плюс", а тому воно протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/11226/16 (далі - справа) , яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У подальшому, до суду через канцелярію від законного представника ПП "Альтернатива Плюс" надійшла письмова заява про зміну позовних вимог, а саме, про:

- визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення у частині щодо містобудівних характеристик та інших містобудівних умов та обмежень використання земельної ділянки №8000000000:79:392:0053;

- визнання протиправною бездіяльності департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2, Департамент) та зобов'язання його у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили розробити та подати на затвердження до Київради приведений у відповідність до даних Державного земельного кадастру проект внесення змін до детального плану території, обмеженої проспектом Академіка Глушкова, вулицею Академіка Заболотного та західною межею території Національного комплексу "Експоцентр України" у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПТ) у частині щодо містобудівних характеристик та інших містобудівних умов та обмежень використання земельної ділянки №8000000000:79:392:0053, а саме: "для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісно-торговельного комплексу з об'єктами обслуговування та вбудованою підземною автостоянкою";

- зобов'язання Київради протягом 30 днів розглянути та затвердити розроблений Департаментом проект внесення змін до ДПТ у частині щодо містобудівних характеристик та інших містобудівних умов та обмежень використання земельної ділянки №8000000000:79:392:0053, а саме: "для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісно-торговельного комплексу з об'єктами обслуговування та вбудованою підземною автостоянкою".

Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У подальшому, відповідними ухвалами суду:

- витребувано у Департаменту засвідчені копії усіх наявних документів, на підставі яких та які були або мали бути взяті ним до уваги при розробленні ДПТ, затвердженого оскаржуваним рішенням, у частині щодо містобудівних характеристик та інших містобудівних умов та обмежень використання земельної ділянки №8000000000:79:392:0053;

- залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Терра Проджект" (далі - третя особа, ТОВ "Терра Проджект") до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, а також витребувано у ТОВ "Терра Проджект" та Департаменту засвідчені копії текстових та графічних матеріалів ДПТ.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та поясненнях по суті позовних вимог, на обґрунтування яких надано письмові докази, а представники відповідачів 1, 2 не визнали позов та разом із представником третьої особи просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та поясненнях по суті позовних вимог, наданих суду разом із письмовими доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи вище викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи, у тому числі заявленого представником Київради клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у порядку письмового провадження.

У подальшому, відповідною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника Київради про залишення позовної заяви ПП "Альтернатива Плюс" без розгляду, а також визнано поважними причини пропущення ПП "Альтернатива Плюс" строку звернення до суду із даним позовом.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2007 року між Київрадою, як орендодавцем, та ПП "Альтернатива Плюс", як орендарем, укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в книзі записів державної реєстрації договорів за №79-6-00511 від 24 травня 2007 року (далі - договір №79-6-00511) , за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Київради від 22 лютого 2007 року №230/891, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку №8000000000:79:392:0053, договір укладено на 5 років.

Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 24 липня 2013 року у справі №5011-9/10918-2012 за позовом ПП "Альтернатива Плюс" до Київради, треті особи: департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальне підприємство "Київський метрополітен", про визнання права оренди та укладення додаткового договору позовні вимоги ПП "Альтернатива Плюс" задоволено частково та вирішено:

- визнати за ПП "Альтернатива Плюс" право оренди земельної ділянки площею 1,8182 га, що розташована за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 5 у Голосіївському районі м. Києва, строком на п'ять років на умовах, що визначені договором №79-6-00511 (за винятком земельної ділянки площею 0,1513 га, від права користування якою ПП "Альтернатива Плюс" відмовилося згідно з нотаріально посвідченою заявою від 18 вересня 2012 року);

- укласти додатковий договір до договору №79-6-00511 в наступній редакції, зокрема, сторони домовились поновити договір №79-6-00511 на той самий строк і на тих самих умовах, у зв'язку із чим п. 3.1 договору викласти в наступній редакції: "Договір укладено на 10 років);

- відмовити у частині позовних вимог про визнання за ПП "Альтернатива Плюс" права оренди земельної ділянки площею 0,1513 га, що розташована за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 5 у Голосіївському районі м. Києва.

Київрадою 16 липня 2015 року прийнято оскаржуване рішення, згідно з яким, відповідно до ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) та рішення Київради "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві" від 13 листопада 2013 року №518/10006 (далі - рішення №518/10006) , вирішено затвердити ДПТ відповідно до основних техніко-економічних показників, що додаються.

При цьому, за переконанням ПП "Альтернатива Плюс", оскаржуване рішення, яким затверджено ДПТ, є протиправним та підлягає скасуванню у частині щодо містобудівних характеристик та інших містобудівних умов та обмежень використання земельної ділянки №8000000000:79:392:0053, оскільки ДПТ розроблено без урахування інвестиційних намірів ПП "Альтернатива Плюс" як землекористувача земельної ділянки №8000000000:79:392:0053 та даних державного земельного кадастру, чим порушено його право на користування вказаною земельною ділянкою.

Однак, суд не погоджується із такими доводами, виходячи із наступного.

Так, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 8 Закону №3038-VI, планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 12 Закону України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 року №2780-XII, до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Тобто, прийняття рішення про розробку та затвердження детальних планів території у межах міста Києва нормами чинного законодавства віднесено до виключної компетенції Київради, на яку покладено обов'язок реалізації планування території на місцевому рівні.

Відповідно до п.п. 2, 3, 7 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 4, 5, 8, 9 ст. 19, ч.ч. 1, 2 ст. 20, ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону №3038-VI, містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території не підлягає експертизі.

Для професійного обговорення проектних рішень у сфері містобудування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, уповноважені органи містобудування та архітектури можуть утворювати архітектурно-містобудівні ради як дорадчі органи, що діють на громадських засадах.

Результати розгляду проектів містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.

Громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у ч. 1 цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначений Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року №290.

Згідно з п. 1.4 вказаного Порядку, організація розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом забезпечення: оприлюднення рішення про розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї; визначення розробника містобудівної документації або внесення змін до неї та укладання договору з урахуванням положень, встановлених Законом України "Про здійснення державних закупівель"; складання разом із розробником та затвердження проекту завдання на розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї; надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розміщення об'єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання; фінансування розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї відповідно до укладеного договору; надання розробнику оновленої картографічної основи, складеної відповідно до вимог законодавства; здійснення контролю за розробленням або внесенням змін до містобудівної документації; узгодження проекту містобудівної документації з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, в частині врегулювання питань щодо територій спільних інтересів; розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою згідно зі ст. 20 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; подання проекту містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України, містобудівної документації з планування територій на регіональному рівні, генерального плану міст експертній організації для проведення експертизи в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №548 "Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації"; подання на затвердження завершеного проекту містобудівної документації.

Так, Київрадою 13 листопада 2013 року прийнято рішення №518/10006, яким затверджено Програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві (далі - Програма №518/10006) .

Відповідно до п. 41 переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 рр. (додаток до Програми №518/10006), у 2013-2016 роках передбачено розроблення ДПТ.

На підставі рішення №518/10006 Департаментом разом із ТОВ "Терра Проджект" (виконавець) та ТОВ "Фірма Укрторг" (інвестор) укладено договір №1411/10/ДПТ від 03 листопада 2014 року про розробку ДПТ.

Замовником ДПТ виступив Департамент, а розробником - ТОВ "Терра Проджект".

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що розроблений проект ДПТ виносився на громадське обговорення, про що замовником - Департаментом, розміщено оголошення у газеті "Хрещатик" (випуск №10 (4606) від 27 січня 2015 року).

Зокрема, у спосіб та протягом строку, що визначені у вказаному оголошенні, Департаментом приймалися пропозиції громадськості для їх розгляду та врахування у проекті ДПТ.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні належні докази звернення ПП "Альтернатива Плюс" із зауваженнями та/або пропозиціями щодо проекту ДПТ, представленого для обговорення.

Крім того, як стверджував представник Департаменту, що не заперечувалося ПП "Альтернатива Плюс", Департамент звертався до ПП "Альтернатива Плюс" із листом від 27 листопада 2014 року №11376/0/07/27-14, у якому, з метою виконання економічних розрахунків та урахування параметрів при розробці ДПТ, просив надати інформацію по ПП "Альтернатива Плюс" (земельна ділянки №8000000000:79:392:0053) станом на 01 листопада 2014 року згідно із доданими до заяви анкетами, а також інформацію про перспективи розвитку на період 5-7 років та 25 років. Однак, ПП "Альтернатива Плюс" вказане звернення Департаменту проігнорувало, а відповідь ПП "Альтернатива Плюс" із запитуваною інформацією на адресу Департаменту не надходила.

А тому, під час розробки ДПТ у частині намірів забудови земельної ділянки, що перебуває в орендному користуванні ПП "Альтернатива Плюс", Департаментом використовувалася інформація, наявна у містобудівному та земельному кадастрах, а також інша інформація, наявна у Департаменті.

Однак, суд не погоджується із доводами ПП "Альтернатива Плюс" стосовно того, що ДПТ розроблено без урахування інвестиційних намірів ПП "Альтернатива Плюс" як землекористувача земельної ділянки №8000000000:79:392:0053 та даних державного земельного кадастру, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів ДПТ (том 1 Архітектурно-планувальна організація території, книга 1.2 Графічні матеріали) на земельній ділянці по просп. Академіка Глушкова, 5 в м. Києві передбачено розміщення, крім іншого, готельного комплексу.

Водночас, документом, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією є містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI).

При цьому, як стверджував представник Департаменту, що не спростовано ПП "Альтернатива Плюс", відповідно до даних бази електронного документообігу Департаменту, ПП "Альтернатива Плюс" не зверталося щодо отримання містобудівних умов і обмежень для забудови земельної ділянки по просп. Академіка Глушкова, 5 в м. Києві.

Також, безпідставними суд вважає доводи ПП "Альтернатива Плюс", що ДПТ порушує його право користування земельної ділянки №8000000000:79:392:0053 з метою, для якої вона надана, оскільки прийняття ДПТ жодним чином не змінило умови орендного користування вказаної земельної ділянки.

Суд також звертає увагу, що згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28 березня 2002 року №370/1804 (далі - Генплан до 2020 року) , земельна ділянка по просп. Академіка Глушкова, 5 в м. Києві відноситься за функціональним призначенням до територій громадських будівель і споруд (існуючих). Водночас, після затвердження ДПТ вказана земельна ділянка не змінила свого функціонального призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно з п. 5.8. ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 "Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)", затвердженого наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 грудня 2011 року №345, схема зонування складається, як правило, з основних типів зон: громадські; житлові; рекреаційні; курортні: зони транспортної інфраструктури; зони інженерної інфраструктури; комунально-складські; виробничі; спеціальні; зони земель історико-культурного призначення; зона земель природно-заповідного фонду.

В містобудівних регламентах для кожної територіальної зони встановлюються: переважні види використання; супутні види дозволеного використання; допустимі види використання.

Тобто, нормативно-правовими актами, що регламентують порядок розроблення і затвердження містобудівної документації, визначено, що така документація визначає функціональне призначення територій, а не види використання земельних ділянок.

Поряд з цим, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Генплану до 2020 року, спірна земельна ділянка розташована саме на території міста за функціональним призначенням "громадські будівлі та споруди", що відповідає як категорії земель так і цільовому призначенню спірної земельної ділянки, визначеної також і в ДПТ.

З урахуванням вище викладеного суд також звертає увагу на наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 6 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як розтлумачено рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_1 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) від 25 листопада 1997 року №6-зп, "Частину Другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді".

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 9 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, ч. 2 ст. 2, п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України, ч. 3 ст. 110, ч. 2 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень ст.ст. 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 4, 17 КАС України в аспекті ст. 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004, дано визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", а саме, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вище викладені норми не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно тільки тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 15 грудня 2015 року у справі №800/206/15 та Вищий адміністративний суд України у постанові від 21 січня 2016 року у справі №К/800/38720/15.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 2, п.п. 6, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси осіб, тобто суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 березня 2013 року у справі №21-438а12.

Крім того, як зазначено Верховним Судом України у постанові від 10 квітня 2012 року у справі №21-1115во10, із аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ст. 17 КАС України вбачається суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені ним рішенням.

Тобто, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Однак, протягом судового розгляду справи ПП "Альтернатива Плюс" не надано належних доказів того, що оскаржуваним рішенням порушено його права та законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов приватного підприємства "Альтернатива Плюс" до Київської міської ради та департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Терра Проджект", про визнання протиправним та скасування рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Альтернатива Плюс".

Копії постанови направити сторонам та третій особі (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин