Постанова

від 01.12.2016 по справі 823/5399/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/5399/15 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕРГАЛ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕРГАЛ» (далі - ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ», позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 21.10.2015 №0001882301.

Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення базується на акті документальної позапланової виїзної перевірки від 30.09.2015 № 226/23-01-22-02/38626927 з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображені в податковому обліку в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року взаємовідносин з ТОВ «Вітімпекс», згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини субєктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 21.10.2015 №0001882301.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «ІНТЕРГАЛ» зареєстровано як субєкт господарювання - юридичну особу 21.02.2013 (ідентифікаційний код 38626927).

У період з 07.09.2015 по 25.09.2015 уповноваженими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ІНТЕРГАЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображені в податковому обліку в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року взаємовідносин з ТОВ «Вітімпекс».

За результатами перевірки складений акт від 30.09.2015 № 226/23-01-22-02/38626927, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пп. «а» п. 198.1, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 2396906 грн, за жовтень 2014 року.

На підставі акту перевірки від 30.09.2015 № 226/23-01-22-02/38626927 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 21.10.2015 № 0001882301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 3 595 359, 00 грн, у тому числі 2 396 906 грн за основним платежем та 1 198 453 грн за штрафними санкціями.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, надання послуг комерційного посередництва (агентських послуг) є специфічною господарською операцією та повинна здійснюватися відповідно до вимог Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 297 ГК України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

20.06.2014 року між ТОВ «Вітімпекс» (комерційний агент) та ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» (довіритель) укладений договір комерційного посередництва № 20/06-2014/АП.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору комерційний агент зобовязався надавати довірителю у сфері оптової купівлі-продажу (поставки) нафтопродуктів наступні посередницькі (агентські) послуги: сприяти довірителю в укладанні з продавцями нафтопродуктів договорів; сприяти довірителю в укладанні з продавцями товару нафтопродуктів додаткових договорів, угод, актів, протоколів та інших додатків до договорів; проведення переговорів щодо узгодження з продавцями за завданнями довірителя строків поставки кожної конкретної партії товару; проведення переговорів щодо узгодження за завданням довірителя детальних умов щодо номенклатури, кількості, якості, вартості товару, що придбаватиметься; оформлення договорів постачання товару, додаткових угод, актів, протоколів та інших додатків до них; консультування довірителя з приводу окремих умов договору постачання товару, додаткових угод та інших додатків, в т.ч. щодо умов про товар та його особливості, якісні показники, строки та способи постачання (транспортування), порядок розмитнення товару, порядок та умови оплати тощо; консультування довірителя з економічних та організаційних питань укладання договору та постачання товару; ознайомлення довірителя з окремими вимогами та нормами права іноземних держав (держав резидентства продавців товару); надання практичної допомоги про листування та спілкування із представниками продавців (в т.ч. з використанням іноземних мов); організація та повний супровід особистих зустрічей представників довірителя та продавців; організація спілкування довірителя та продавців за допомогою телефонних розмов, відео звязку, листування за допомогою е_mail тощо, проведення на замовлення довірителя детального аналізу рівня цін на товар та його якісних показників; безпосередня участь у переговорах з приводу укладання договору а також з приводу оформлення кожної конкретної поставки товару; укладання (підписання) за дорученням, на користь та від імені довірителя договорів, угод, та інших правочинів; надання інших послуг, що впливають із мети укладання цього договору.

Згідно з п.п. 2.1 -2.6, на вимогу комерційного агента довіритель зобов'язаний передати йому інформацію та документи, необхідні для надання послуг комерційного посередництва за цим договором. Довіритель зобов'язаний сплачувати комерційному агентові винагороду відповідно до умов цього договору та додатків до нього. Комерційний агент виконує свої зобов'язання та надає послуги, визначені цим договором та додатками до договору в порядку, у строки та на умовах, визначених цим договором. Комерційний агент має право вчиняти всі інші необхідні та доцільні дії з метою належного виконання умов даного договору та вимог довірителя. Комерційний агент має право укладати від імені довірителя договори та угоди на умовах, передбачених додатковою угодою до цього договору та окремою довіреністю. Усі договори, додаткові угоди та інші правочини, за винятком випадків , обумовлених цим договором, що укладаються на виконання цього договору за участі та сприяння комерційного агента

Відповідно до п. 3.1. довіритель на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту надання послуг комерційного посередництва сплачує комерційному агентові винагороду у розмірі, визначеному додатковими угодами до договору комерційного посередництва та остаточно погоджені сторонами у акті надання послуг комерційного посередництва.

Згідно з п.п. 4.1 - 4.2, договір укладений строком на один календарний рік, діє з моменту підписання сторонами акту надання послуг комерційного посередництва сплачує комерційному агентові винагороду у розмірі, визначеному додатковими угодами до цього договору та остаточно погоджені сторонами у акті надання послуг комерційного посередництва. Якщо жодна із сторін не пізніше як за десять календарних днів до дати завершення строку дії цього договору не заперечує про продовження його дії шляхом надіслання відповідного листа, цей договір вважається пролонгований на наступний рік (365 календарних днів) без обмеження кількості таких пролонгацій.

Договір підписаний та скріплений печатками зі сторони комерційного агента директором ТОВ «Вітімпекс» ОСОБА_2, зі сторони довірителя директором ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» ОСОБА_3

Доповненням № 1 до договору комерційного посередництва № 20/06-2014/АП від 20.06.2014 надана довіреність відповідно якої ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» надає повноваження ТОВ «Вітімпекс» представляти інтереси довірителя у відносинах з підприємствами, установами та організаціями від форми власності та президентства в частині здійснення дій визначених в розділі предмет договору.

До договору комерційного посередництва №20/06-2014/АП від 20.06.2014 складені додатки про погодження номенклатури та вартості партії товару згідно яких виписані акти про надання послуг комерційного посередництва.

Відповідно до даного договору до податкової декларації за жовтень 2014 року ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» включені податкові накладні виписані ТОВ «Вітімпекс», які зазначені на стор.9 Акту перевірки.

ТОВ «Вітімпекс», код за ЄДРПОУ 34241043 в адресу ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ», код за ЄДРПОУ 38626927 у жовтні 2014 року оформлено акти про надання комерційного посередництва по договору комерційного посередництва №20/06-2014/АП від 20.06.2014р. згідно з яким ТОВ «Вітімпекс» виконуючи основний договір на умовах визначених угодами про погодження номенклатури та вартості партії товару, що є додатками до основного договору забезпечував постачання ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» партій Товару. У всіх актах про надання послуг комерційного посередництва постачальником зазначено Tefida Business LLP (GB).

ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» не надано до перевірки накази на відрядження директора ОСОБА_3 до м. Києва та/або інших документів, що може свідчити про відсутність директора на місці та під час складання первинних документів по господарським операціям з ТОВ «Вітімпекс».

Відповідно до ст. 295 ГК України встановлено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в нтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Згідно договору №20/06-2014/АП від 20.06.2014 р. ТОВ «Вітімпекс» виконуючи посередницькі агентські) послуги займалось пошуком (на ринку нафтопродуктів) іноземного постачальника.

Відповідно до актів про надання послуг комерційного посередництва, складених між ТОВ «Вітімпекс» та ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ», до договору № 20/06-2014/АП від 20.06.2014 р. постачальником товару є «Tefida Bussiness LLP (GB)».

Згідно пункту 3 Договору комерційного посередництва №20/06-2014/АП від 20.06.2014, ТОВ «Вітімпекс» отримав винагороду за послуги комерційного посередництва, у розмірі визначеному додатковими угодами до договору та остаточно погоджені сторонами у акті надання послуг комерційного госередництва, яка склала 14 381 437,98 грн., в т.ч. ПДВ 2 396 906,33 грн.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою послуг (які є предметом спірного договору), позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

Таким чином, позивачем порушено вимоги п.44.6 ст.44 Податкового кодексу: у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Під час проведення перевірки, на підтвердження факту надання послуг комерційного посередництва позивачем надано відповідний договір, акти про надання послуг, податкові накладні, банківські виписки.

В актах, які датовані однією датою 31.10.2014 та є однотипними, зазначено лише про надання послуг комерційного посередництва, однак ці акти не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що. у свою чергу, виключає можливість як встановлення факту їх надання, так і оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності Товариства.

Крім того, позивачем ні до ні під час проведення перевірки не подано будь-яких звітів, складенням яких оформлювався результат надання зазначених послуг, не представлено жодних документів, що підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей товариства.

Слід звернути увагу суду апеляційної інстанції, що формальне дотримання платником вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою.

Подання необхідних документів не тягне автоматичного виникнення права на формування податкового кредиту, а є лише умовою для підтвердження факту реальності господарських операцій.

Між Tefida Business LLP (GB) та TOB «TK «Інтергал» складено контракти №05 від 20.06.2014, №6 :рацю від 20.06.2014, №7 від 04.08.2014 № 8 від 04.08.2014, згідно яких компанія-нерезидент повинна поставити на адресу позивача паливо-мастильні матеріали (бензин та дизельне паливо) на певних умовах сторін.

Як вбачається з вишенаведеного, зазначені контракти між TOB «ТК «Інтергал» з «Tefida Business LLP (GB)» складені раніше, ніж був підписаний договір комерційного посередництва між ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» та ТОВ «Вітімпекс» та складені акти про надання нібито послуг комерційного області посередництва, згідно яких останньому доручено здійснювати дії зокрема по проведенню переговорів з розслід продавцями нафтопродуктів щодо постачання ПММ, укладанню з ними договорів, актів, протоколів та криміш інших додатків до договорів, тощо.

Колегія суддів звертає увагу доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, а саме на те, що економічно та фактично не доцільним являється те, що контракт на поставку нафтопродуктів був вже підписаний між ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» та безпосередньо «Tefida Business LLP (GB)», а TOB «Вітімпекс» надавав начеб-то послуги комерційного посередництва лише 31.10.2014.

Окрім вище зазначеного слід звернути увагу на те, що надані позивачем договори, акти надання послуг, податкові накладні не відповідають вимогах ст.9 Закону України №996-ХІУ, складені з порушенням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. затвердженого наказом МФУ від 24.05.95 p. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, в них відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення вищезазначених послуг.

Послуги комерційного посередництва оформлено однотипними актами, у яких відсутні відомості, яку саме роботу проведено.

Кооегія суддів звертає увагу на те, що від «Tefida Business LLP (GB)» на адресу керівника ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» надійшов лист, в якому зазначено, що подальша співпраця з ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» в рамках укладенні раніше контрактів на поставку нафтопродуктів не можлива до тих пір, поки не буде укладенні договір з комерційним агентом ТОВ «Вітімпекс».

Зі змісту вказаного договору комерційного посередництва не вбачається на якій території, в межах якої комерційний агент - ТОВ «Вітімпекс» здійснює діяльність.

Таким чином, у разі якщо територію дії агента в договорі не було визначено, вважається, що в даному випадку агент діяв в межах території України.

Тобто, вказані фактичні обставини та первинні документи вказують на те, що ТОВ «Вітімпеке» будь-яких дій, які передбачені договором, по пошуку на ринку нафтопродуктів постачальників, укладання з ними будь-яких договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, інших послуг - не проводило.

Слід також звернути увагу на те, що позивачем будь-яких належних документів чи іншої інформації, яка б переконливо свідчила про дійсний економічний інтерес та належну податкову вигоду по зазначеній господарській операції надано не було.

Відображення в бухгалтерському обліку зазначеним чином вказує на відсутність реальності здійснення господарської операції з придбання послуг комерційного посередництва, а лише формальне її відображення на підставі формально складених документів.

Таким чином, неможливість здійснення ТОВ «Вітімпекс» господарської діяльності у визначенні п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПКУ доводиться: відсутністю даних (згідно з податковою звітністю, ЄРПН) щодо підтвердження факту придбання (формування ПК) послуг від інших постачальників, що засвідчує неможливість формування підприємством відповідного активу у жовтні 2014 року та доводить нереальність здійснення цим підприємством надання послуг на користь контрагентів - покупців у жовтні 2014 року.

Виходячи з вищенаведеного ТОВ «Вітімпекс», здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

У ТОВ «Вітімпекс» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, в розумінні п. і. 14.1.36 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Слід звернути увагу тако на те, що у ТОВ «Вітімпекс» відсутні трудові ресурси, відсутній штат працюючих осіб, а тому неможливе здійснення операцій та надання послуг однією особою. При ньому вищевказані послуги здійснювались без залучення до виконання інших суб'єктів господарювання.

Крім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на ухвалу від 09.02.2015 слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області Міхієнкова T.Л. у справі № 361/1080/15-к, якою встановлено, що слідчим управлінням фінансових говорів з розслідувань Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014110130000062, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2014, за фактом створення (придбання) групою осіб у період з 2013-2014 років ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, та за фактом сприяння цими ж особами ухиленню від сплати додатків службовим особам суб'єктів реального сектору економіки, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів в особливо великих розмірах.

Досудовим розслідуванням кримінального провадження встановлено, що відповідні особи у період з 2013 року по 2014 рік, створили (придбали) з метою прикриття ряд суб'єктів підприємницької діяльності (юридичні особи), в тому числі ТОВ «Вітімпекс» (код ЄДРПОУ 34241043), а також шляхом використання реквізитів та банківських рахунків підконтрольних підприємств надавали послуги з ухилення від сплати податків службовим особам діючих підприємств України, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів в особливо великих розмірах.

Так, відповідна особа, організувала створення документального відображення в податковій звітності підконтрольного підприємства - ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Вітімпекс» (код ЄДРПОУ 34241043), яке в свою чергу підконтрольне учасникам злочинного угрупування та створене з метою надання послуг з ухилення від сплати податків.

Загальна сума незаконного сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість підприємством ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» від фіктивного підприємства у жовтні 2014 року склала 2 396 906, 33 гри.

Вищезазначене свідчить про наявність ознак фіктивності, визначених ст. 55 ГК України.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку з фактами неподання позивачем доказів фактичного вчинення дій у процесі виконання розгляду вальних операцій названим постачальником - ТОВ «Вітімпекс» були цілком об'єктивно розцінені відповідачем як доказ безтоварності розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Слід зазначити, що відповідно до судової практики, яка склалася у даній категорії спорів, здійснюючи будь-які, не заборонені чинним законодавством господарські операції, господарюючий суб'єкт повинен враховувати й публічні (фіскальні) інтереси держави, утримуючись від укладення правочинів, єдиною метою яких є зниження податкового тягаря. Платник не повинен вступати у господарські правовідносини виключно з ціллю податкової вигоди або збагачення за рахунок бюджетних коштів. (Ухвала ВАСУ від 28.01.2015 N К/800/42307/14.)

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід звернути увагу на наступне.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відносно наданої відповідачем правової оцінки щодо правомірності зменшення позивачем об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму витрат на придбання розглядуваних товарів, слід зазначити, що за змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу вимог пункту 138.2 цієї ж статті Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту п.п. 14.1.23 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Платник податків не повинен будувати свою господарську діяльність таким чином, аби заплатити найбільше податків у результаті господарської діяльності. Проте в будь-якому разі економічний ефект не повинен полягати виключно у зменшенні податкового навантаження на хоча би одного з учасників операції. Намір одержати дохід через зменшення товариством зобов'язань перед держбюджетом не можна розглядати як самостійну ділову мету.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного облік (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).

Згідно відомостей, які містяться в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року за № 742/11/13-11 судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, платник податків наділений правом на включення до складу податкового кредиту та зитрат відповідні суми, понесені ним у зв'язку з фактичним придбанням товарів/послуг та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, гобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та зідповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений з укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку, а складені за таких обставин документи не можуть вважатися первинними/податковими документами для цілей ведення податкового та бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо буде встановлено, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Крім того, в ухвалах ВАСУ від 26.03.14 р. К/9991/28864/11 та від 12.02.14 р. К/800 42298 13 зазначено, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необгрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних зокументів.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника- покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму пододаткового кредиту, визначеного постачальником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її зформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних юкументів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язкові з змазані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську зперацію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників. (Ухвала ВАСУ від 28.01.2015 № К/800/42307/14).

Досліджені в судових засіданнях докази та доводи відповідача свідчать, що вказані в первинних бухгалтерських та податкових документах, виписаних ТОВ «Стайлтон» відомості не відповідають дійсності, що є порушення судом вимог ст.ст.11,69,70,71,86 КАС України.

В комплексі наведені факти свідчать, що з урахуванням часу, відсутності фактичної наявності трудових та матеріальних ресурсів, відсутності належних, підтверджуючих документів щодо надання послуг комерційного посередництва, відсутності розумної економічної причини, дозволяються дійти висновку, що правочини реально не відбувалися і податкові накладні та акти надання послуг оформлені ТОВ «Вітімпекс» виключно на папері для надання-отримання податкової вигоди позивачу.

Так,аідповідач вважає, що під час проведення перевірки так і за результатом її оформлення його дії є цілком законними, а висновки такої перевірки обґрунтовані самим актом та наявною інформацією що в ньому міститься.

Таким чином, TOB «ТК «ІНТЕРГАЛ» порушені вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу Українив в результаті чого завищено суму податкового кредиту за жовтень 2014 року на 2 396 906 грн.

Окрім вище зазначеного колегія суддів звертає увага на пояснення представника позивача, а саме на те, що постачальник товару Tefida Business LLP (GB) вимагало заключення договору з ТОВ «Вітімпекс».

У зв'язку з зазначеним вище одночасно з укладеним договором позивача з Tefida Business LLP (GB) був укладений й договір із ТОВ «Вітімпекс».

Тому без укладеного договору з ТОВ «Вітімпекс», ТОВ «ТК «ІНТЕРГАЛ» немало змоги укласти договір з Tefida Business LLP (GB).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи у зв'язку порушено норми матеріального та процесуального права.

У зв'язку з вище зазначеним колегія суддів приходить до висновку, що відповідач правомірно відповідно до вимог п.п.54.3.2 п.54.3 Податкового кодексу України прийняв прийняв податкове повідомлення - рішення від 21.10.2015 № 0001882301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 595 359 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області - задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕРГАЛ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 01 грудня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.