Ухвала

від 28.11.2016 по справі 308/8480/16-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 р. Справа № 876/8404/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

за участю (представника) сторони позивача Пайда О.М.

за участю (представника) сторони відповідача Орбан Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви парафії на честь святих рівноапостольних кн. Володимира та кн. Ольги у м. Ужгород Закарпатської області на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2016 року про закриття провадження у справі за позовом Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви парафії на честь святих рівноапостольних кн. Володимира та кн. Ольги у м. Ужгород Закарпатської області до Ужгородської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви парафії на честь святих рівноапостольних кн. Володимира та кн. Ольги у м. Ужгород Закарпатської області звернулася з позовом до Ужгородської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2016 року закрито провадження у справі. Суд виходив з того, що спір не публічно-правовий, а приватний. Свою позицію мотивував п. 4 постанови ПВАСУ за № 8 від 20.05.2003 року, п. 21 пост. ПВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ, висновками з рішення ЄСПЛ «Занд проти Австрії» від 12.10.1978 року, ВСУ від 17.02.2015 року справа № 21-551а14, від 24.02.2015 року справа № 21-34а15. Також, судом встановлено, що рішення про надання згоди на розробку проекту для відведення земельної ділянки прийняте і реалізоване, тому ставити питання про земельну ділянку слід в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, стороною позивача було подано апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та направити до суду першої інстанції для розгляду по суті позовні матеріали.

Покликання маються на те, що судом першої інстанції не взято до уваги рішення КСУ від 01.04.2010 року № 10 рп /2010. Також, в ст.. 123, 124, 186 ЗК України передбачена процедура набуття права на земельну ділянку. Відтак, предметом спору є рішення суб'єкта владних повноважень, який до спірних правовідносин реалізовував свої повноваження у галузі земельних відносин, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Подібне не суперечить постанові ВСУ від 19.01.2016 року у справі № 21-3690а15.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задоволити.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду може скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Ужгородської міської ради від 14 липня 2016 року за №283 «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відмовлено Релігійній громаді УПЦ Київського Патріархату святих рівноапостольних Володимира та кн. Ольги у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:19:003:0034) площею 0,2787 га., яка розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 71 та з подальшою її передачею в постійне користування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За правилами частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗК).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Щодо практики ВСУ, то колегія суддів звертає увагу на те, що дані рішення стосуються того, коли рішення оспорене реалізоване чи оспорюється право власності чи користування спірною земельною ділянкою. В даному випадку проходить ще процедура набуття права на земельну ділянку, що знаходиться в рамках адміністративної юстиції.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.

Тому у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалу місцевого суду слід скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Місцевий суд при розгляді позову по суті має з'ясувати чи оспорений правовий акт індивідуальної дії порушує права та законні інтереси позивача, позаяк такі породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів яким його адресовано.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 199, 205 ч.3, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви парафії на честь святих рівноапостольних кн. Володимира та кн. Ольги у м. Ужгород Закарпатської області задоволити, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2016 року про закриття провадження у справі № 308/8480/16-а скасувати.

Справу № 308/8480/16-а скерувати до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню до Вищого адміністративного суду України не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Cудді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 05.12.2016 року.