Постанова

від 30.11.2016 по справі 23/8

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 23/8

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівШвеця В.О., Сибіги О.М. за участю представників сторін: від позивача:Кулій В.М. дов. від 07.10.2013 від відповідача:Немченко В.М. дов. від 01.09.2016 від третьої особи на стороні відповідача:не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином) розглянувши матеріали касаційної скарги

Публічного акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі№23/8 Господарського суду Полтавської області за позовомПублічного акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Київський відділ державної виконавчої служби Полтавського МУЮ; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" прозобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" повернути Публічному акціонерному товариству Бурова компанія "Букрос" майно згідно переліку, визначеного в позовній заяві

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.07.2016 (суддя Ореховська О.О.) відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос" від 15.07.16 №911 (вх. №8837 від 18.07.16) про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.2009 у справі №23/8 (наказ господарського суду Полтавської області від 03.12.2009 у справі №23/8).

За апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос" ухвала господарського суду Полтавської області від 27.07.2016 переглянута в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (головуючий суддя: Шевель О.В., судді Білоусова Я.О., Фоміна В.О.) залишена без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство Бурова компанія "Букрос" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.07.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 і прийняти нове рішення, яким замінити спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.2009 у справі №23/8 шляхом стягнення з ТОВ "ТВК "Крайт" на користь ПАТ Бурова компанія "Букрос" кошти в розмірі 23046943,91 грн., як компенсацію за неповернуте майно згідно переліку вказаного в довідці від 19.09.2016 №36, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, зокрема, 184, 215, 216 Цивільного кодексу України та статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник посилається на те, що підставою для зміни способу виконання судового рішення є підтверджена матеріалами справи відсутність у відповідача (боржника) майна, присудженого до повернення позивачу (стягувачу), проте суди попередніх інстанцій не надали вказаним обставинам належної оцінки.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.11.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Швець В.О., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ТКВ "Крайт" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 30.11.2016 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 02.10.2009 у справі № 23/8 (а.с. 207-210 т. 1) (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07.12.2009, а.с. 12-13, т. 2) позовні вимоги ВАТ Бурова компанія "Букрос" задоволено повністю, зобов'язано ТОВ "ТВК Крайт" повернути ВАТ "Бурова компанія "Букрос" наступне майно:

1. Противибросне свердловинне обладнання в розібраному стані з. св. №247 б/у (клапан запобіжний, запірний) - що складається з блоку, глушіння МПБ - 2 80x35 брон, дросилірованя МБП - 80х35, пульт керування превенторами СН6У - 76/2;

2. Труби бурильні зі збільшеною вагою УБТД 203 мм, сталеві для буріння нафто свердловин б/у 84,2мм в кількості 12 шт., маркування 3/13 - 3/24 31 - МSКY 6294844;

3. Труби бурильні D127мм, сталеві для буріння нафтових свердловин, б/в, 538 шт, D 127мм. - 56 шт.;

4. Труби бурильні D 127 мм, сталеві для буріння нафтових свердловин, б/в, в кількості 56шт., 5. Труби бурильні D 127 мм, сталеві для буріння нафтових свердловин, б/в, в кількості 59шт., 6. Труби бурильні зі збільшеною вагою, УБТО 165мм, сталеві для буріння нафтових свердловин, б/в, 12 шт., 7. ПСО в розібраному стані №247 (клапан запобіжний запірний): а)катушка флянцева на флянці, б)дегазатор (маніфольда МПБ 80x35);

8. Машинні ключі - 4 1/2 "8" з комплектом челюстей сухарей , зав №756, 788;

9. Шлаковий насос ВШН - 150, відцентрований з D випускного патрубку 125 мм, зав.№3545, №9580, в кількості 2 шт.;

10. Блок компресора 4В41 - 5/9Н з КШ Механізмом, поривний натиск, 786 ар., для подачі повітря для керування пневмосистемою зав.№26544;

11. Задвижка шарова ЗА КШЦ - для перекриття трубного канала бурильних труб, сталевий;

12. Труби бурильні - D127мм, 21 шт D 89 мм, 40 шт.;

13. Задвижка шиферна 10-3 шт., 14. Золотник дегазатораАВС, 15. Зворотній масляний клапан для КП - 900А;

16. Блок противозатискувателя-клапан запобіжний для лебідки ЛБУ -400;

17. Пульт керування дизелем - 4 шт.;

18.Ремонтні кольца компресора 4В41 - 5/9м.;

19. Перевоз для бурової колонки - 4шт.;

20. Роторні плити для УБТ D168мм, D 203мм;

21. Кран ДЗУ 250 - 2шт.;

22. Кран Казанцева;

23. Зворотній клапан для пневмосистеми - 2шт.

Судами встановлено, що 03.12.2009 на виконання вищевказаного рішення господарським судом Полтавської області було видано відповідні накази (а.с.9-10, т. 2), які були пред'явлені стягувачем - ВАТ Бурова компанія "Букрос" до Київського ВДВС Полтавського МУЮ для здійснення виконавчого провадження.

В подальшому, на стадії виконавчого провадження, Київський ВДВС Полтавського МУЮ звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 02.10.2009 у справі № 23/8.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.08.2010 (а.с. 100-104, т.3) вказану заяву задоволено частково, змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.2009 у справі № 23/8, а саме, зазначено: вилучити від ТОВ "ТВК Крайт" та передати власнику - ВАТ Бурова компанія "Букрос" майно (перелік якого міститься в наказі господарського суду Полтавської області від 03.12.2009 - а.с.10, т. 2).

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою державного виконавця від 15.10.2013 (а.с.64-66, т.6) наказ господарського суду Полтавської області від 03.12.2009 у справі № 23/8 повернуто стягувачу у зв'язку з неможливістю передачі стягувачу майна (бурового обладнання) в повному обсязі згідно з рішенням суду. Крім того, як вбачається з постанови державного виконавця від 15.10.2013, сім позицій майна були передані в рамках виконавчого провадження ПАТ Бурова компанія "Букрос" (машинні ключі, шлаковий насос - 2 шт., золотник дегазатора АВС, пульт керування дизелем - 4 шт., перевоз для бурової колонки - 4 шт., ПСО в розібраному стані №247, блок, глушіння МПБ - 1 шт.).

Відомості щодо подальшого пред'явлення ПАТ Бурова компанія "Букрос" (стягувачем) вказаного наказу господарського суду Полтавської області від 03.12.2009 у справі № 23/8 до виконання у матеріалах справи відсутні.

15.07.2016 ПАТ Бурова компанія "Букрос" звернулось до господарського суду Полтавської області із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.2009 (наказ від 03.12.2009) у справі №23/8.

Заявник просив суд для забезпечення виконання рішення суду та у відповідності до статті 121 Господарського процесуального кодексу України змінити спосіб і порядок виконання наказу господарського суду Полтавської області у справі № 23/8 від 03.12.2009 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 7069765,10 грн., як компенсацію за неповернуте майно (бурове обладнання). В обґрунтування заяви позивач зазначав, що в ході виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу, виданого на примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.2009 у справі № 23/8, майно (бурове обладнання), яке підлягало поверненню ВАТ Бурова компанія "Букрос" згідно зазначеного рішення суду, ВАТ Бурова компанія "Букрос" не повернуто, та вказував, що перелік та балансову вартість майна (7069765,10 грн.) наведено у довідці від 30.05.2012 №283 (а.с.54-55, т.5).

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способи та порядку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.2009 місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту даної норми вбачається, за наявності виняткових обставин - об'єктивних ускладнень при виконанні судового рішення - суд має право змінити спосіб та порядок його виконання, не змінюючи судове рішення по суті.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 25.11.15 у справі № 6-1829цс15 (а.с. 67-71 т. 6). Зокрема, Верховний Суд України зазначив, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст.16 ЦК. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. У вищевказаній постанові Верховним Судом України зроблено висновок, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна (відновлення становища, яке існувало до порушення п.4 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України на стягнення його вартості (відшкодування майнової шкоди п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України) фактично змінили рішення суду по суті та самостійно змінили спосіб захисту, передбачений статтею16 Цивільного кодексу України.

У касаційній скарзі заявник заперечував проти врахування цієї позиції Верховного Суду України посилаючись на те, що у справі № 6-1829цс15 було заявлено позов про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 Цивільного кодексу України), тоді як рішенням господарського суду Полтавської області від 02.10.2009 у даній справі № 23/8 застосовано наслідки недійсності правочину в порядку статті 216 Цивільного кодексу України. Проте, вказані заперечення колегія суддів касаційної інстанції не вважає належним аргументом, оскільки в обох випадках йдеться про відновлення становища, яке існувало до порушеного права.

Статтею 216 Цивільного кодексу України, на яку посилається скаржник, встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що питання про можливість або неможливість повернення одержаного майна в натурі та, відповідно, про відшкодування його вартості (у разі неможливості повернення) вирішується судом саме при прийнятті рішення із застосуванням даної норми, а не на стадії виконання такого рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Полтавської області від 02.10.2009, з урахуванням ухвали господарського суду Полтавської області від 03.08.2010, якою змінено спосіб та порядок виконання рішення, ухвалено вилучити від ТОВ "ТВК Крайт" та передати власнику - ВАТ Бурова компанія "Букрос" майно, перелік якого міститься в наказі господарського суду Полтавської області від 03.12.2009. Тобто судом обрано такий спосіб здійснення реституції як повернення майна в натурі, при цьому вартість майна в рішенні від 03.12.2009 зазначено не було.

А відтак, для надання оцінки правомірності вимог заявника щодо зміни способу і порядку виконання рішення в даній справі, має бути встановлено (з урахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду України), чи не призведе зміна способу і порядку виконання рішення, а саме, стягнення грошових коштів замість вилучення та передання власникові майна в натурі, до фактичної зміни судового рішення по суті.

Відповідно до пункту 7.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012, "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Посилання скаржника на те, що речі, не повернуті відповідачем позивачу, є речами з родовими ознаками, судами вірно відхилено оскільки ним не наведено жодних доводів стосовно ознак конкретного майна, а лише процитовано низку норм чинного законодавства, що містять критерії віднесення майна до індивідуально визначеного або ж до такого, що визначено родовими ознаками.

Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Судами було встановлено, що спірне майно було передано позивачем на зберігання відповідачеві згідно з договором зберігання від 20.08.2007 (т.1, а.с.21).

А матеріали справи та пояснення представників сторін свідчать про те, що вказане майно (бурове обладнання) мало бути вивезене за межі України до Лівії для виконання умов відповідного контракту, за яким на вказане майно було оформлено пакувальні листи із зазначенням характеристик майна, ідентифікаційних кодів обладнання тощо. Вказане майно обліковувалося на балансі ПАТ Бурова компанія "Букрос" із присвоєнням відповідних індивідуальних ознак (реєстраційні, інвентарні номери тощо). Також, колегія суддів апеляційного суду додатково зазначила, що згідно пункту 2.1.3 договору зберігання від 20.08.2007, зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю те саме майно - відповідне також свідчить про те, що спірне майно є індивідуально визначеним.

Подальше визнання договору зберігання від 20.08.2007 недійсним згідно з рішенням господарського суду Полтавської області від 02.06.2008 у справі №5/22 з підстав відсутності у розпорядника майна ПАТ Бурова компанія "Букрос" Рибаченка М.П. повноважень на укладення даного договору, колегія суддів апеляційного суду вірно не врахувала, оскільки зазначене не змінює обставин щодо визначення сторонами індивідуальних характеристик спірного майна.

Отже, враховуючи доведеність тієї обставини, що спірне майно є індивідуально визначеним, та з урахуванням правової позиції, викладеної у п.7.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.12, "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", колегія суддів дійшла вірного висновку про неможливість зміни способу виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.09 у справі №23/8 шляхом стягнення з відповідача коштів.

Щодо суми вартості майна, яка, на думку скаржника, підлягає стягненню з ТОВ "ТВК Крайт", колегія суддів апеляційного суду виходила з наступного.

Як було встановлено, у поданій до місцевого господарського суду заяві про зміну способу та порядку виконання рішення ПАТ Бурова компанія "Букрос" просило стягнути з ТОВ "ТВК Крайт" суму в розмірі 7069765,10 грн. виходячи з балансової вартості майна згідно з довідкою від 30.05.2012 № 283 (а.с. 54 - 55, т. 5). Разом з тим, згідно з висновком про вартість майна, складеного незалежним оцінювачем станом на 23.10.2007 (т.6, а.с.47), ринкова вартість відповідного майна становить 498000,00 грн.

В касаційній скарзі ПАТ Бурова компанія "Букрос" просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким змінити спосіб та порядок виконання рішення господарського суду шляхом стягнення з ТОВ "ТВК Крайт" на користь ПАТ Бурова компанія "Букрос" коштів у розмірі 23046943,91 грн. як компенсацію за неповернуте майно згідно переліку, вказаного в довідці від 19.09.2016 №36.

Разом з тим, у вказаній довідці вартість неповернутого майна станом на 19.09.2016, складає 23046943,91 грн., а у наданих суду 07.10.2016 поясненнях ПАТ Бурова компанія "Букрос" просить суд змінити спосіб виконання рішення і перерахувати доларову ціну, вказану в договорі за курсом долара до гривні на дату прийняття рішення, або відшкодувати вартість за комерційними цінами, які існують на момент відшкодування, та зазначає, що у попередніх поясненнях ним було вказано загальну вартість майна (1107031,00 доларів США) і вартість не повернутого відповідачем майна (885059,29 доларів США або 23046943,91 грн. станом на 19.09.2016).

Тобто, скаржником фактично заявлено вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції - що суперечить приписам частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що вартість відповідного майна є спірним питанням, яке не може бути вирішено в межах розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною у пункті 7.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012, "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", в якому зазначено, що за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Проте, як було встановлено вище, у рішенні господарського суду від 03.12.2009 в даній справі не було зазначено вартість майна, яке підлягало поверненню відповідачем позивачеві в натурі.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вимоги ПАТ Бурова компанія "Букрос" (як викладені у поданій до суду першої інстанції заяві, так і заявлені в ході апеляційного провадження), які заявник вважає зміною способу і порядку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.2009 у даній справі № 23/8, фактично є зміною судового рішення по суті - що не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Згідно з вищенаведеними приписами пункту 7.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012, "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", в даному випадку захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

А відтак, колегія суддів апеляційного суду дійшла вірного висновку про залишення ухвали місцевого суду, якою відмолено у задоволенні заяви ПАТ Бурова компанія "Букрос" від 15.07.2016 №911 (вх. №8837 від 18.07.2016) про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.10.2009 у справі №23/8 (наказ господарського суду Полтавської області від 03.12.2009 у справі №23/8) без змін.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам процесуального права, та прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 23/8 господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В. Швець

О.Сибіга