Рішення

від 29.11.2016 по справі 906/929/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" листопада 2016 р. Справа № 906/929/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність № 267 від 28.07.2016

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" (м. Житомир)

до дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир)

про стягнення 16827,29 грн

У відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів.

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 16827,29 грн заборгованості, з яких 8427,60 грн основного боргу за надані послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом, 7660,69 грн інфляційних втрат та 739,0 грн 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про причини неявки повідомив у надісланій суду факсимільній копії заяви від 29.11.2016, згідно з якою просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю взяти участь в судовому засіданні по причині знаходження за межами м. Житомира, доказів чого до клопотання надано не було (а. с. 101).

В попередньому судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та додаткових поясненнях від 01.11.2016 та від 21.11.2016. Зазначили, що підставою для подачі позову до суду стало невиконання відповідачем умов договору № 01/09/13 від 01.09.2013 в частині оплати вартості послуг з перевезення щебеню, наданих на замовлення філії "Житомирська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ0000313 від 11.09.2013 та №ОУ-0000317 від 12.09.2013, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 8427,60 грн. Договір № 01/09/13 від 01.09.2013 вважають укладеним, а доводи відповідача з приводу того, що при підписанні договору директор філії відповідача перевищив свої повноваження, внаслідок чого останній підлягає визнанню судом недійсним - безпідставними з огляду на те, що, по-перше, відповідач прийняв виконання договору, а саме: отримав щебінь і використав його у своїй господарській діяльності, предметом якої є виробництво асфальтобетону, а по-друге, суд вправі за власною ініціативою визнати договір недійсним повністю або в частині, якщо встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент його укладення, натомість підписи сторін, за доводами позивача, не є змістом договору. Відносно застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку позовної давності представники позивача заперечили, вказавши, що протягом шести місяців може бути подано позов та заявлено претензію до перевізника і то за певні порушення. Вважають, що при зверненні до суду не було пропущено строку позовної давності, яка за твердженнями представників позивача складає три роки, а можливе пропущення строку в декілька днів відбулося з поважних причин, обумовлених поверненням позовної заяви судом для усунення недоліків.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 17.10.2016 вих. № 1120, зокрема, з тих мотивів, що керівник філії вправі укладати угоди від імені юридичної особи лише на підставі виданої довіреності, а на момент укладення спірного договору № 01/09/13 від 01.09.2013 начальник філії ОСОБА_2 не мав довіреності та повноважень на укладення останнього; відповідачем не було вчинено жодних дій, які могли б свідчити про схвалення спірного правочину, а тому договір № 01/09/13 від 01.09.2013 не створює цивільних прав та обов'язків, з огляду на що відповідач з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, просить спірний договір визнати недійсним, оскільки він суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, так як при його укладенні сторонами не дотримано вимог ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відносно актів надання послуг № ОУ-0000317 від 12.09.2013 та № ОУ-0000313 від 11.09.2013, як доказів надання послуг по перевезенню вантажу, відповідач вказує, що з боку замовника (відповідача) акти підписано невстановленою особою, без розшифровки підпису, не директором або заступниками юридичної особи відповідача. Доказів зворотного, на думку відповідача, позивачем до справи не надано. Окрім того, представник відповідача зазначив про пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності до вимог про стягнення боргу за послуги з перевезення вантажу, який сплив щодо обов'язку оплати по акту від 11.09.2013 - 17.03.2014, а щодо обов'язку оплати по акту від 12.09.2013 - 18.03.2014, у зв'язку з чим просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення боргу та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача щодо клопотання про відкладення розгляду справи заперечив, вказавши, що відкладення розгляду справи порушує права інших учасників судового процесу стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Суд зазначає, що позивачем у клопотанні від 29.11.2016 не вказано, які саме докази та чому не можуть бути надані суду іншим його представником.

Враховуючи вище викладене, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши заявлене представником позивача клопотання від 29.11.2016, суд не вбачає необхідності для відкладення розгляду справи, а тому у задоволенні клопотання позивача від 29.11.2016 відмовляє.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" (позивач/виконавець/перевізник) та філією "Житомирська ДЕД" дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач/замовник) було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/09/13 (далі - договір, а. с. 10, 11), згідно з п.1.1 якого перевізник зобов'язується приймати і доставляти до пунктів призначення за маршрутом, визначеним замовником, вантажі (щебінь), а замовник зобов'язується сплачувати виконавцю провізну плату у розмірі та порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 2.4 договору перевезення, вартість послуг, які надає виконавець замовнику (провізна плата), становлять 1,0 грн з ПДВ за 1 т/км.

Загальна вартість послуг (провізної плати) за кожною заявкою зазначається в акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін в день виконання перевізником зобов'язання з перевезення вантажу. В разі систематичних перевезень загальна вартість послуг (провізної плати) за кожен місяць зазначається в акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін в останній день відповідного місяця.

Загальна вартість послуг (провізної плати) за цим договором визначається сумою всіх актів виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з п. 2.5 договору, розрахунки за договором здійснюються протягом 5 днів після отримання актів виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків-фактур з моменту узгодження сторонами всіх умов акту та підписання їх обома сторонами. Також підставою для проведення розрахунків між сторонами є товарно - транспортні накладні, оформлені належним чином.

Відповідно до п. 2.6 договору перевезення, замовник сплачує вартість послуг (провізну плату), визначену відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) та рахунку-фактури в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок перевізника з врахуванням вимог визначених пунктом 2.5 договору.

На виконання умов договору перевезення, позивач протягом вересня 2013 року надав відповідачу транспортні послуги по перевезенню щебеню автомобілем НОМЕР_1 та автомобілем INVECO державний номерний знак AM 78-59 BH, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними: №300972 від 11.09.2013; № 310958 від 11.09.2013 та № 81302 від 12.09.2013 (а. с. 14, 16, 17), а також актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000313 від 11.09.2013 на суму 4560,91 грн та № 0У-0000317 від 12.09.2013 на суму 3866,69 грн (а. с. 12, 15), в яких є посилання на рахунки, передбачені умовами п. 2.5 договору. Загальна сума наданих відповідачу транспортних послуг склала 8427,60 грн (4560,91+3866,69).

Як зазначено позивачем у додаткових поясненнях від 01.11.2016 та підтверджено наявними в матеріалах справи документами, перевезення щебеню відбувалося позивачем в пункти призначення за місцем знаходження підприємств відповідача, а саме: перевезення щебеню 11.09.2013 проводилося на склад АБЗ "Кошарища" (вантажоодержувач ДЕД, одержувач щебеню - ОСОБА_3 згідно виданої довіреності № 296 від 10.09.2013 на отримання матеріальних цінностей (а. с. 74)) із пункту навантаження ТДВ "Березівський кар'єр" на підставі виписаної видаткової накладної на товар № 4022 (а. с. 72), а перевезення щебеню 12.09.2013 відбувалося на склад АБЗ "Кошарища" (вантажоодержувач Кошарищська промбаза ЖДЕД) із пункту навантаження Пекарщина на підставі видаткової накладної на товар № ЖТ-844 (а. с. 73).

Судом встановлено, що в обох випадках надання послуг по перевезенню вантажу, господарська операція була зафіксована сторонами у сформованій ними податковій звітності, доказом чого є податкові декларації за вересень 2013 року (а. с. 80 - 91) та податкові накладні (а. с. 64 - 71), які в сукупності з іншими документами є належними доказами підтвердження суми заборгованості за договором № 01/09/13 від 01.09.2013 з огляду на таке.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071, податкова накладна є звітним розрахунковим податковим документом

Податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Податкова накладна, складена філією чи іншим структурним підрозділом платника податку, скріплюється печаткою платника податку - продавця, яка, крім реквізитів такого платника податку, може містити найменування філії чи іншого структурного підрозділу, що заповнив таку накладну.

Слід вказати, що з метою підтвердження факту оподаткування операцій з надання послуг по перевезенню товарів згідно з умов договору № 01/09/13 від 01.09.2013, господарський суд ухвалою від 01.11.2016 звернувся до Головного управління ДФС у Житомирській області за для отримання роздруківок податкових декларацій з ПДВ з додатками Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за вересень 2013 року, поданих ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278), філією "Житомирська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 72, код ЄДРПОУ 26279809), та товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 10, код ЄДРПОУ 37755566) в електронному чи письмовому вигляді.

На виконання вимог ухвали суду, Головним управлінням ДФС у Житомирській області було надано господарському суду роздруківки податкових декларацій з ПДВ з додатками Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за грудень 2013, поданих ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Спецтрансбуд-7" в електронному вигляді, з яких вбачається вчасне надання відповідачем до податкових органів звітності по прийняттю послуг по спірному перевезенню, що неможливо здійснити без отримання цінностей/послуг від контрагента та податкових накладних по вказаних господарських операціях.

Наведене є беззаперечним доказом отримання відповідачем послуг за договором, а відображення вказаної заборгованості як податкового кредиту, свідчить про визнання наявності боргу перед позивачем у заявленій позивачем сумі, та, відповідно, і про узгодження умов договору між сторонами та підписання між ними актів надання послуг № ОУ-0000317 від 12.09.2013 та № ОУ-0000313 від 11.09.2013, як доказів надання послуг по перевезенню вантажу, без застережень.

Таким чином, суд робить висновок, що з вересня 2013 року відповідачу було відомо про існування заборгованості за договором № 01/09/13 від 01.09.2013, що є логічним з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.8 Положення філії "Житомирська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються підприємством, і доручень підприємства. Контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання підприємству статистичної звітності і податкових декларацій.

У п. 5.3 вказаного Положення зазначено, що за результатами виконаних робіт і послуг філія складає і підписує від імені підприємства акти виконаних робіт, представляє їх підприємству для розрахунків з замовниками.

Тобто, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються доводи відповідача про недійсність вчиненого правочину. Подання відповідачем податкових декларації з відображенням спірної заборгованості та відсутність спору в частині попередньо наданих за договором послуг по перевезенню вантажу свідчить про схвалення відповідачем вчинених філією дій.

Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України унормовано, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

За встановлених обставин та враховуючи приписи ч. 2 ст. 241 ЦК України, у суду відсутні підстави вважати договір № 01/09/13 від 01.09.2013 недійсним, а отже і для застосування п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України підстави також відсутні.

Враховуючи визначений умовами укладеного між сторонами договору порядок розрахунків (п. 2.5) суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок оплатити надані послуги по перевезенню вантажу згідно з акту від 11.09.2013 - 17.09.2013 (11+5 днів) та згідно з акту від 12.09.2013 - 18.09.2013 (12+5 днів) відповідно.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Оскільки відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг ні у встановлений договором строк, ні станом на час подачі позову до суду не виконав, вимога позивача про стягнення з відповідача 8427,60 грн боргу є обґрунтованою. Його наявність також підтверджено сторонами у підписаному ними та скріпленому їх печатками акті звірки взаєморозрахунків від 31.10.2016 на суму 8427,60 грн (а. с. 77).

Поряд з цим, суд вказує про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача вище вказаної суми боргу в судовому порядку з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду з даним позовом, враховуючи таке.

Положеннями ч. ч. 2 та 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки, однак за приписами ст. 258 ЦК України унормовано, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.

Так, відповідачем у відзиві на позовну заяву вірно зазначено, що згідно зі ст. 925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Також ч. 5 ст. 307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 168 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого ОСОБА_4 Міністрів УРСР від 27.06.1969 № 401 передбачено, що позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього Статуту, можуть бути пред'явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців. Вказаний шестимісячний строк обчислюється: а) по стягненню штрафу за непред'явлення вантажу, передбаченого погодженим завданням на перевезення або разовим замовленням, - з дня закінчення строку, встановленого Правилами для звірення записів в обліковому документі по виконанню плану і разового замовлення; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.

Згідно із ст. 315 ГК України визначено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до п. 28 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" вказано, що між нормами частини третьої статті 925 ЦК України та частини п'ятої статті 315 ГК України не має суперечності, бо вони співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Водночас, як роз'яснено в підпункті 4.7.1 пункту 4.7 ОСОБА_4 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013: "У визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.".

Враховуючи, що звернення позивача до господарського суду Житомирської області з первинним позовом у даній справі відбулося 09.09.2016, а також те, що сторонами не було дотримано претензійного порядку врегулювання спірних правовідносин, слід вказати, що початком обчислення строку позовної давності у даній справі є день закінчення строку, встановленого для відповіді на претензію, а саме: по акту від 11.09.2013 це 17.06.2014 (17.09.2013 (прострочка по оплаті) + 6 місяців (строк пред'явлення претензії) + 3 місяці (строк розгляду претензії), а по акту від 12.09.2013 - 18.06.2014 (18.09.2013 (прострочка по оплаті) + 6 місяців (строк пред'явлення претензії) + 3 місяці (строк розгляду претензії).

Тобто шестимісячний строк позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення вартості послуг по перевезенню вантажу на підставі акту № ОУ-0000313 від 11.09.2013, складеного в межах договору № 01/09/13 від 01.09.2013, сплив 17.12.2014, а на підставі акту № ОУ-0000317 від 12.09.2013 - 18.12.2014.

Оскільки жодних доказів в підтвердження того, що строк позовної давності у даній справі по захисту порушених прав позивача був пропущений ним за період з 17-18.12.2014 по 09.09.2016 з поважних причин або переривався до його спливу (17-18.12.2014), вказане є підставою для відмови в позові в повному обсязі з огляду на положення ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача 16827,29 грн боргу задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.12.16

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.