Постанова

від 07.02.2017 по справі 906/929/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 906/929/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" на рішення господарського суду Житомирської області від "29" листопада 2016 р. у справі №906/929/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" (м. Житомир)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир)

про стягнення 16 827,29 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.11.2016 р. у справі №906/929/16 (суддя Прядко О.В.) відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 16 827,29 грн.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 29.11.2016 р. у справі №906/929/16 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 29.11.2016 р. та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" посилається на ту обставину, що господарський суд Житомирської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема скаржник звертає увагу на те, що предметом позову було стягнення боргу по оплаті отриманої відповідачем послуги з перевезення щебеню, а не матеріальна відповідальність відповідача за порушення правил перевезення вантажу.

Тому застосування до позовних вимог спеціальної позовної давності в один рік, як до позову що випливає з перевезення, є таким, що не відповідає обставинам справи.

Через неповне з'ясування обставин справи суд першої інстанції помилково мотивує відмову у задоволенні позовних вимог пропущенням строку позовної давності за позовом до перевізника. Однак, у даному випадку перевізник є позивач, а не відповідач.

Таким чином, позивач вважає що до позовних вимог у даній справі слід застосувати загальну позовну давність у 3 роки, яка позивачем не пропущена.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду -ОСОБА_3 від 07.02.2017р. у справі №906/929/16 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Василишина А.Р. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 р. призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" на рішення господарського суду Житомирської області від "29" листопада 2016 р. у справі №906/929/16 колегією суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б.

07.02.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" надало Рівненському апеляційному господарському суду додаткові пояснення в яких зазначило, що до позовних вимог слід застосовувати не спеціальний строк позовної давності, а загальний, який позивачем не порушено.

Відповідач не скористалися правом подачі письмових відзивів на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" - ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 29.11.2016 р. у справі №906/929/16 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" - ОСОБА_2 підтримала правову позицію представника ОСОБА_1

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" (позивач/виконавець/перевізник) та філією "Житомирська ДЕД" дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач/замовник) було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/09/13 (далі - договір).

Згідно з п.1.1 договору перевізник зобов'язується приймати і доставляти до пунктів призначення за маршрутом, визначеним замовником, вантажі (щебінь), а замовник зобов'язується сплачувати виконавцю провізну плату у розмірі та порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 2.4 договору перевезення, вартість послуг, які надає виконавець замовнику (провізна плата), становлять 1,0 грн з ПДВ за 1 т/км.

Загальна вартість послуг (провізної плати) за кожною заявкою зазначається в акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін в день виконання перевізником зобов'язання з перевезення вантажу. В разі систематичних перевезень загальна вартість послуг (провізної плати) за кожен місяць зазначається в акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін в останній день відповідного місяця.

Загальна вартість послуг (провізної плати) за цим договором визначається сумою всіх актів виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з п. 2.5 договору, розрахунки за договором здійснюються протягом 5 днів після отримання актів виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків-фактур з моменту узгодження сторонами всіх умов акту та підписання їх обома сторонами. Також підставою для проведення розрахунків між сторонами є товарно - транспортні накладні, оформлені належним чином.

Відповідно до п. 2.6 договору перевезення, замовник сплачує вартість послуг (провізну плату), визначену відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) та рахунку-фактури в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок перевізника з врахуванням вимог визначених пунктом 2.5 договору.

Договір є укладеним сторонами з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року чи до того часу коли одна з сторін прийме рішення про припинення його дії. Зазначений строк дії договору може бути продовжено за згодою сторін. (п.6.1. договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору перевезення, позивач протягом вересня 2013 року надав відповідачу транспортні послуги по перевезенню щебеню автомобілем НОМЕР_1 та автомобілем INVECO державний номерний знак AM 78-59 BH, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними: №300972 від 11.09.2013; № 310958 від 11.09.2013 та № 81302 від 12.09.2013, а також актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000313 від 11.09.2013 на суму 4560,91 грн та №0У-0000317 від 12.09.2013 на суму 3866,69 грн, в яких є посилання на рахунки, передбачені умовами п. 2.5 договору. Загальна сума наданих відповідачу транспортних послуг склала 8 427,60 грн (4 560,91+3 866,69).

Перевезення щебеню відбувалося позивачем в пункти призначення за місцем знаходження підприємств відповідача, а саме: перевезення щебеню 11.09.2013 проводилося на склад АБЗ "Кошарища" (вантажоодержувач ДЕД, одержувач щебеню - ОСОБА_4 згідно виданої довіреності № 296 від 10.09.2013 на отримання матеріальних цінностей (а. с. 74)) із пункту навантаження ТДВ "Березівський кар'єр" на підставі виписаної видаткової накладної на товар № 4022 (а. с. 72), а перевезення щебеню 12.09.2013 відбувалося на склад АБЗ "Кошарища" (вантажоодержувач Кошарищська промбаза ЖДЕД) із пункту навантаження Пекарщина на підставі видаткової накладної на товар № ЖТ-844 (а. с. 73).

Враховуючи вище викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" подало до суду позов про стягнення з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 16 827,29 грн заборгованості, з яких 8427,60 грн основного боргу за надані послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом, 7660,69 грн інфляційних втрат та 739,0 грн 3% річних.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перегляд справи за апеляційною скаргою позивача, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Господарська операція по наданню послуг по перевезенню вантажу була зафіксована сторонами у сформованій ними податковій звітності, доказом чого є податкові декларації за вересень 2013 року та податкові накладні, які в сукупності з іншими документами є належними доказами підтвердження суми заборгованості за договором №01/09/13 від 01.09.2013.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали господарського суду Житомирської області від 01.11.2016 р. Головним управлінням ДФС у Житомирській області було надано господарському суду роздруківки податкових декларацій з ПДВ з додатками Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за грудень 2013, поданих ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Спецтрансбуд-7" в електронному вигляді, з яких вбачається вчасне надання відповідачем до податкових органів звітності по прийняттю послуг по спірному перевезенню, що неможливо здійснити без отримання цінностей/послуг від контрагента та податкових накладних по вказаних господарських операціях.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наведене є беззаперечним доказом отримання відповідачем послуг за договором, а відображення вказаної заборгованості як податкового кредиту, свідчить про визнання наявності боргу перед позивачем у заявленій позивачем сумі, та, відповідно, і про узгодження умов договору між сторонами та підписання між ними актів надання послуг №ОУ-0000317 від 12.09.2013 та №ОУ-0000313 від 11.09.2013, як доказів надання послуг по перевезенню вантажу, без застережень.

Відтак, враховуючи визначений умовами укладеного між сторонами договору порядок розрахунків (п. 2.5) суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у відповідача виник обов'язок оплатити надані послуги по перевезенню вантажу згідно з акту від 11.09.2013 - 17.09.2013 (11+5 днів) та згідно з акту від 12.09.2013 - 18.09.2013 (12+5 днів) відповідно.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Оскільки відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг ні у встановлений договором строк, ні станом на час подачі позову до суду не виконав, вимога позивача про стягнення з відповідача 8427,60 грн боргу є обґрунтованою. Його наявність також підтверджено сторонами у підписаному ними та скріпленому їх печатками акті звірки взаєморозрахунків від 31.10.2016 на суму 8427,60 грн.

Поряд з цим, суд першої інстанції правомірно вказує про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача вище вказаної суми боргу в судовому порядку з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду з даним позовом, враховуючи таке.

Положеннями ч. ч. 2 та 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки, однак за приписами ст. 258 ЦК України унормовано, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.

Згідно зі ст. 925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Також ч. 5 ст. 307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 168 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого ОСОБА_5 Міністрів УРСР від 27.06.1969 № 401 передбачено, що позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього Статуту, можуть бути пред'явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців. Вказаний шестимісячний строк обчислюється: а) по стягненню штрафу за непред'явлення вантажу, передбаченого погодженим завданням на перевезення або разовим замовленням, - з дня закінчення строку, встановленого Правилами для звірення записів в обліковому документі по виконанню плану і разового замовлення; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.

Згідно із ст. 315 ГК України визначено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до п. 28 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" вказано, що між нормами частини третьої статті 925 ЦК України та частини п'ятої статті 315 ГК України не має суперечності, бо вони співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Водночас, як роз'яснено в підпункті 4.7.1 пункту 4.7 ОСОБА_5 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013: "У визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.".

Господарський суд Житомирської області, вирішуючи питання щодо застосування строків позовної давності, встановив початок її перебігу таким чином. Суд зазначив, що сторонами не було дотримано претензійного порядку врегулювання спірних правовідносин, відтак вважав, що початком обчислення строку позовної давності у даній справі є день закінчення строку, встановленого для відповіді на претензію, а саме: по акту від 11.09.2013 це 17.06.2014 (17.09.2013 (прострочка по оплаті) + 6 місяців (строк пред'явлення претензії) + 3 місяці (строк розгляду претензії), а по акту від 12.09.2013 - 18.06.2014 (18.09.2013 (прострочка по оплаті) + 6 місяців (строк пред'явлення претензії) + 3 місяці (строк розгляду претензії).

Тобто шестимісячний строк позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення вартості послуг по перевезенню вантажу на підставі акту № ОУ-0000313 від 11.09.2013, складеного в межах договору № 01/09/13 від 01.09.2013, сплив 17.12.2014, а на підставі акту № ОУ-0000317 від 12.09.2013 - 18.12.2014.

Оскільки жодних доказів в підтвердження того, що строк позовної давності у даній справі по захисту порушених прав позивача був пропущений ним з поважних причин або переривався до його спливу господарському суду подано не було, суд вважав строк пропущеним, і у позові було відмовлено з огляду на положення ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Головні доводи апеляційної скарги позивача стосувались безпідставного на його думку застосування судом у цій справі спеціального строку позовної давності, встановленого положеннями ст.925 ЦК України, ст.315 ГК України, та порядку його застосування у відповідності до статті 168 Статуту автомобільного транспорту Української РСР. Скаржник наполягає на тому, що спірні відносини є господарськими, стосуються недобросовісного виконання стороною зобов'язань за договором, а відтак до таких відносин слід застосувати загальні положення про господарські зобов'язання, які регулюються положеннями ст. 173,193 ГК України. З цього, як вважає апелянт, вбачається висновок про застосування загального строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність застосування до спірних відносин правил про спеціальні строки позовної давності апеляційний суд вважає хибними, з огляду на наступне.

Положення частини 1 статті 258 ЦК України передбачають, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, скорочена позовна давність в 1 рік застосовується зокрема , до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти.

Матеріали справи свідчать, що не заперечується і сторонами, що спірні правовідносини стосуються виконання зобов'язань, які виникли з договору, укладеного 01.09.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" (позивач/виконавець/перевізник) та філією "Житомирська ДЕД" дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач/замовник) перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/09/13. Предметом позову є несплачена вчасно замовником послуг плата за надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом та нараховані на борг інфляційні втрати та річні відсотки . Таким чином, є підстави вважати, що відносини між сторонами, з яких виник спір, є відносинами між сторонами договору перевезення вантажу, саме для цих вимог встановлено спеціальний строк позовної давності в 1 рік.

Крім того, ураховуючи, що мало місце перевезення вантажу автомобільним транспортом, господарським судом застосовано правила про позовну давність, встановлені відповідним транспортним Статутом.

З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позову про стягнення 16 827,29 грн. у зв'язку з пропуском строку позовної давності, а доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у ОСОБА_5 Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд-7" на рішення господарського суду Житомирської області від "29" листопада 2016 р. у справі №906/929/16 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №906/929/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

ОСОБА_5 набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Бучинська Г.Б.