Ухвала

від 30.11.2016 по справі 820/19807/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 р.Справа № 820/19807/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача Милого А.І.

представника відповідача Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2016р. по справі № 820/19807/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2014 року №0000392220, яке було складено на підставі акту від 12.06.2014 року № 486/20-27-22-12/37915066 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛОЗІВСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" (ЄДРПОУ 37915066), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2012 року по 31.12.2013 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.062014 року №0000402220, яке було складено на підставі акту від 12.06.2014 року № 486/20-27-22-12/37915066 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛОЗІВСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" (ЄДРПОУ 37915066), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2012 року по 31.12.2013 року.

За наслідками розгляду справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. (а.с.143-149, 163-176 т.1)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія" задоволено частково: постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 у справі № 820/19807/14 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с.224-228 т.1)

За наслідками нового розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 року по справі № 820/19807/14 задоволено адміністративний позов: (а.с.221-226 т.2)

- скасовано податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.06.2014 року №0000392220 та №0000402220;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія" сплачений судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Відповідач, Лозівська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 року по справі № 820/11164/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. (а.с.233-235 т.2)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначє, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції неповно досліджено та надано невірну правову оцінку доказам, які були надані до матеріалів справи відповідачем під час судового розгляду. Також, апелянт зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ в квітні 2013 року внаслідок включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми, яка була визначена при поверненні позики ТОВ «Осокор 98». Також, позивачем при віднесені до складу валових витрат собівартості отриманого від ТОВ «Осокор 98» дизельного пального не враховано, що зазначене дизельне пальне отримано в якості повернення наданої ТОВ «Лоранік» безвідсоткової позики, згідно угоди про поступку договору від 02.04.2012 року укладеної між ТОВ «Осокор 98», ТОВ «Лоранік» та позивачем, відповідно ніяких витрат позивач при отриманні раніше наданої позики не поніс

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ТОВ "Лозівська паливна компанія" зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку та є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є оптова торгівля твердими, різкими, газоподібним паливом і подібними продуктами. (а.с.59, 95-97, 221 т. 1)

Фахівцями Лозівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Лозівська паливна компанія" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 12.06.2014 року №486/20-27-22-12/37915066 (а.с.15-40 т.1).

За наслідками перевірки контролюючим органом було встановлено наступні порушення: (зв.б.а.с.39 т.1)

- пп14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та положення ст.ст.513, 1046 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено по сплаті до бюджету податок на прибуток в сумі 296975 грн., у т.ч. за 2012 рік в сумі 296975 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.п.3.1.1, п.п.3.1.2 п. 3.1 розділу 3 акту перевірки;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п.201.1, 201.4 ст.201, п.44.1 ст.44, п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України з урахуванням норм ст.ст.513, 1046 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 282833 грн., в т.ч. за квітень 2012 року в сумі 282833 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства , які відображено в п.п.3.2.2 п.3.2 розділу 3 акту перевірки;

- п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні на зальну суму 2011,18 грн.

Зазначений вище акт було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області. (а.с.99-103 т.1)

Листом Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.06.2014 року №3375/10/20-27-22-28 надано відповідь на заперечення на акт перевірки, яким повідомлено, що висновки щодо встановлених порушень визнано правомірними. (а.с.104-106 т.1)

На підставі зазначених висновків контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 25.06.2014 року №0000392220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 353541 грн., в т.ч. за основним платежем 282833 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 70708 грн. (а.с.41 т.1);

- від 25.06.2014 року №0000402220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 371219 грн., в т.ч. за основним платежем 296975 грн. та штрафними санкціями в розмірі 74244 грн. (а.с.42 т.1).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Харківській та до Державної фіскальної служби України. (а.с.43-49, 107-113 т.1).

Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 03.09.2014 року №5780/10/20-40- 10-04-17 залишено скаргу ТОВ "Лозівська паливна компанія" без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.06.2014 року №0000402220, №0000392220 - без змін. ( а.с.115-118 т.1).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.11.2014 року №6502/6/91-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення - рішення Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.06.2014 року №0000402220, №0000392220, а також рішення, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення (а.с.50-51 т.1).

ТОВ "Лозівська паливна компанія", не погодившись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, звернулося до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судовим розглядом обставини не свідчать про безоплатний характер операції з постачання позивачеві дизельного палива, оскільки поставка товару позивачеві на погашення існуючої заборгованості з повернення позики підтверджує компенсаційний характер розглядуваних зобов'язань. До того ж, оплатний характер правочину не є кваліфікуючою ознакою операції постачання товару у розумінні пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, оскільки для цілей податкового обліку постачанням товару є і безоплатна передача майна у власність іншій особі.

Крім того суд першої інстанції відмітив, що позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність здійснення поставки дизельного палива від ТОВ «ОСОКОР 98» та подальшої реалізації палива контрагентам.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, за перевірямий період ТОВ "Лозівська паливна компанія" мало господарські відносини із ТОВ "Лоранік" та ТОВ "Осокор 98".

Із акта перевірки від 12.06.2014 року №486/20-27-22-12/37915066 вбачається, що податковим органом не визнано право платника на врахування при визначенні об'єкта оподаткування ПДВ та податку на прибуток витрат на оплату дизельного пального, поставленого ТОВ «Осокор 98», з посиланням на відсутність у позивача фактичних витрат за цією операцією, а також доказів її дійсного виконання.

Відповідно до положень п.п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Положеннями п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Положеннями п.138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Положеннями п.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку»).

Отже, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, які впливають на її реальний зміст.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

На підтвердження виконання господарськихз операцій із ТОВ "Лоранік" та ТОВ "Осокор 98", ТОВ "Лозівська паливна компанія" було надано до суду копію оголошення у газеті "Голос Лозівщини"від 18.11.2014 року про втрату фінансово - господарських документів ТОВ "Лозівська паливна компанія". (а.с.98 т.1)

В подальшому, позивачем було додатково надано копії належним чином оформлених первинних документів. (а.с.1-21, 54-218 т.2)

Так, із матеріалів справи вбачається, що в березні 2012 року ТОВ "Лозівська паливна компанія" надано ТОВ "Лоранік" безвідсоткову позику в грошовому еквіваленті на загальну суму 1697000 грн. згідно договорів займу: від 03.03.2012 року №4/03/12 в розмірі 684000 грн. (платіжне доручення від 03.03.2012 року №4); від 24.03.2012 року №5/03/12 в розмірі 500000 грн. (платіжне доручення від 26.03.2012 року №5 - 200000 грн., платіжне доручення від 27.03.2012 року №7 - 140000 грн., платіжне доручення від 28.03.2012 року №8 - 90000 грн., платіжне доручення від 29.03.2012 року №9 - 70000 грн.); від 29.03.2012 року №6/03/12 в розмірі 513000 грн. (платіжне доручення від 29.03.2012 року №9 - 260000 грн., платіжне доручення від 30.03.2012 року №10 - 20000 грн., платіжне доручення від 02.04.2012 року №103 - 233000 грн.).

В бухгалтерському обліку надану позику відображено бухгалтерською проводкою Дт 607 КТ311, тобто відкриттям рахунку наданої позики ТОВ "Лоранік".

Зазначену позику ТОВ "Лоранік" не було повернуто позивачу.

При цьому, між 02.04.2012 року ТОВ "Лоранік" (цедент) та ТОВ «Осокор 09» (наступник), за згодою ТОВ "Лозівська паливна компанія" (кредитор), укладено угоду про поступку договору, відповідно до якого ТОВ "Лоранік" (цедент) передає, а ТОВ "Осокор 98" (наступник) приймає на себе права та обов'язки цедента і стає стороною по договору займу на загальну суму 169700 грн. (а.с.55 т.2)

Згідно п. 7 зазначеної угоди про поступку договору - умови розрахунку по договорам займу змінена, а саме: займ в розмірі 1697000 грн. повинен бути повернутий дизельним паливом в кількості 181537 літрів.

Таким чином, ТОВ «Осокор 98» взяло на себе зобов'язання повернути позивачеві вищевказану позику в розмірі 1697000 грн. шляхом виконання зустрічної поставки дизельного палива у кількості 181537 літрів.

На виконання умов угоди про поступку договору від 02.04.2012 року ТОВ «Осокор 98» здійснило передачу дизельного пального позивачу в кількості 181537 літрів.

При цьому, фактичне виконання цих поставок оформлено укладенням договору купівлі-продажу дизельного палива від 02.04.2012 № 000001 між позивачем (покупець) та ТОВ «Осокор 98» (продавець). Продавцем виписана податкова накладна від 02.04.2012 року №1 та видаткова накладна від 02.04.2012 року №РН-0000011, якими визначено кількість переданого дизельного палива в кількості 181537 літри на загальну суму 1697000,03 грн. (а.с.14-19 т.2)

В бухгалтерському обліку ТОВ "Лозівська паливна компанія" зазначена операція відображена бухгалтерською проводкою ДТ607 КТ631, тобто закриття рахунку раніше наданої позики ТОВ «Лоранік».

ТОВ "Лозівська паливна компанія" було визначено при зазначеній операції суму ПДВ - 282833, 34 грн., яка включена позивачем до складу ПДВ за квітень 2012 року.

Крім того, дохід від реалізації дизельного палива отриманого від ТОВ "Осокор 98" позивачем відображено в бухгалтерських проводках ДТ 791 Кт23. При цьому, позивач до складу витрат відніс собівартість отриманого дизельного палива, відобразивши їх у бухгалтерських проводках: ДТ 281 КТ 631, Дт 23 Кт 281, Дт 791 Кт 23 - загальний розмір, яких склав 1414166,69 грн., у т.ч. по періодам: 1) реалізовано: за квітень 2012 року - 977702,80 грн., за травень 2012 року - 382720,96 грн., за червень 2012 року - 39090,02 грн.; 2) використано у власній господарській діяльності на потреби автотранспорту при реалізації дизельного пального: за квітень - 1986,44 грн., за травень 2012 року - 12666,47 грн.

На підтвердження подальшої реалізації палива іншим контрагентам позивачем було надано копії податкових накладних, накладних, довіреностей на отримання товарів, товарно-транспортних накладних тощо. (а.с.60-218 т.2)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2016р. по справі № 820/19807/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05 грудня 2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П. Судді (підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.