Постанова

від 01.12.2016 по справі 815/3047/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3047/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О. за участю: секретаряРазінкіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-МЕЛФІ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-МЕЛФІ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК-МЕЛФІ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0000042204 від 19.01.2016 року про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що підприємством у підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським відносинам з ТОВ «ДВА СЛОНА» до перевірки були надані усі первинні бухгалтерські документи, проте, контролюючий орган внаслідок неповного їх дослідження дійшов невірного висновку про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК-МЕЛФІ» податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, за результатами проведеної ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТЕК-МЕЛФІ», з питань взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ «ДВА СЛОНА» за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року, фахівцями податкового органу складено акт перевірки №3098/15-54-22-02/39071200 від 28.12.2015 року.

Згідно висновку зазначеного акту перевірки за підприємством встановлено порушення вимог п. 198.1 , п. 198.2, п. 198.3 , 198.6 , ст. 198 , п. 201.1, п. 201.2, п.201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 25 600 грн.

До такого висновку, податковий орган дійшов посилаючись зокрема на отриману від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкову інформацію відносно ТОВ «ДВА СЛОНА» щодо здійснення останнім діяльності пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі вище зазначеного акту перевірки, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042204 від 19.01.2016 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 32000 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ «ТЕК-МЕЛФІ» у підтвердження господарських операцій з ТОВ «ДВА СЛОНА» не надано до суду передбачених «Правилами користування вагонами і контейнерами» первинних бухгалтерських документів, податковий орган правомірно збільшив підприємству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв в період виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України , вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та валових витрат. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.01.2015 року між ТОВ «ТЕК-МЕЛФІ» (замовник) та ТОВ «ДВА СЛОНА» (виконавець) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №05/01/15.

Згідно пп. 1.1 цього Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки здійснення транспортно-експедиторського обслуговування вантажу, а саме: забезпечення подання та поставки під завантаження рухомого складу.

Підпунктом 2 Договору передбачено, що до обов'язків виконавця належать:

За дорученням замовника розробити та реалізувати оптимальну транспорту схему по забезпеченню подання рухомого складу до місця завантаження, згідно заявкам Замовника (п.2.1 Договору).

Організація замовлення і подання транспортних засобів до місця навантаження (п.2.2 Договору).

Після закінчення робіт, Виконавець надсилає Замовнику акт виконаних робіт, на підставі якого проводиться остаточний розрахунок на протязі 5 банківських днів з дня його отримання (п.2.5 Договору).

На підтвердження здійснення вище зазначених господарських операцій позивачем до суду було надано копію договору транспортно-експедиційне обслуговування №05/01/15 від 05.01.2015 року, копія додаткової угоди №1 до Договору №05/01/15 від 05.01.2015 року, копії шляхових листів №10/1-15 від 14.01.2015 року та №15/1-15 від 21.01.2015 року, копія договору на транспортно-експедиційне обслуговування №21/07/14 від 21.07.2014 року з Додатками №12,13,14,15,16, копії актів надання послуг №№1,2,3,4,5,6,14,15,16,17,18,19,20,24,25,26, копія рахунку-фактури №СФ-1 від 31.01.2014 року, копія реєстру відвантажень за період з 19.01.2015 року по 31.01.2015 року, копії оборотно-сальдових відомостей по рахунках №10, №631, 3771, 361 за січень 2015 року, копія аналізу по рахунку №311 за січень 2015 року, копії карток рахунків №№92,361,703,903 за січень 2015 року, копія виписки по рахунку №26005505489700, копії накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість за податковою накладною, включені Товариством до складу податкового кредиту за однією з перших подій - поставки вагонів та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість у січні 2015 року.

Таким чином, первинними бухгалтерськими документами підтверджується належне виконання сторонами умов договору, а отже і правомірність формування позивачем податкового кредиту.

За результатами проведеної перевірки податковим органом не встановлено порушень в оформленні наведених вище первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку.

В матеріалах справи відсутні доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Між тим, доводи відповідача про фіктивність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ДВА СЛОНА», з посиланням на податкову інформацію, направлену ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника податків.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків, будь-які порушення постачальниками послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення отримувача цих послуг права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (одержувач послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів та послуг, укладення замовником послуг договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту наявності податкової інформації про порушення контрагентами за ланцюгом постачання вимог податкового законодавства при факті оприбуткування покупцем товару та послуг та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про нереальність такої операції та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів зазначає, що податкова інформації щодо контрагента позивача не є належним доказом у підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій, адже зазначеною інформацією зафіксовано лише факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, а реальність господарських операції такого платника не була предметом перевірки з боку контролюючого органу.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

В свою чергу, суд першої інстанції, надаючи правову оцінку господарським операціям позивача, зробив невірний висновок, що податковий орган правомірно збільшив підприємству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за спірними операціями, посилаючись, зокрема, на відсутність у підприємства первинних документів, передбачених «Правилами користування вагонами і контейнерами», оскільки податковий орган, а ні в акті перевірки, а ні в письмових заперечення взагалі не посилався на наведені правила користування вагонами і контейнерами, та прийняв рішення щодо збільшення грошового зобов'язання зовсім з інших підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем за спірними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому у податкового органу не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Оскільки зазначені вище обставини не були взяті судом першої інстанції до уваги при постановленні оскаржуваного судового рішення, це призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-МЕЛФІ» підлягає задоволенню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду 30 вересня 2016 року - скасуванню, з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195 , 196 , п.3 ч.1 ст. 198 , ст.ст. 202 , .205, 207 , 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-МЕЛФІ» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-МЕЛФІ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-МЕЛФІ» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0000042204 від 19.01.2016 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕК-МЕЛФІ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В.Стас

І.О.Турецька