Постанова

від 30.11.2016 по справі 922/3736/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа №922/3736/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №13-482/16д від 02.08.2016 року; після перерви ОСОБА_2, за довіреністю №13-896/15д від 21.12.2015 року;

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 29.11.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного підприємства Бристоль Клуб , м.Харків, (вх.№3017Х/1-40) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.11.2016 року по справі №922/3736/16,

за позовом Публічного акціонерного товариства Мегабанк , м.Харків,

до Приватного підприємства Бристоль Клуб , м.Харків,

про звернення стягнення на предмет іпотеки та передачу предмета іпотеки в управління,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2016 року по справі №922/3736/16 (суддя Присяжнюк О.О.) заяву позивача про забезпечення позову (вх.№36905 від 03.11.2016 року) задоволено.

Вжито заходи до забезпечення позову по справі №922/3736/16, а саме:

1. Накладено арешт на предмет іпотеки за іпотечним договором №22в/2010-з-5 від 19.01.2015р., а саме на нежитлові приміщення підвалу № 61-1, 61-2, 61-3, 61-3а, Іа, ІІ загальною площею 75,5 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5» , реєстраційний номер 541773463101, які розташовані за адресою: м.Харків, вул. Римарська, буд. 19, та належать Приватному підприємству Бристоль Клуб (61057, м.Харків, вул. Римарська, буд. 19, код ЄДРПОУ 23761658), та визначено зберігачем Публічне акціонерне товариство Мегабанк (61002, м.Харків, вул. Алчевських, 30, код ЄДРПОУ 09804119), для чого вилучити та передати на зберігання зазначений предмет іпотеки, ключі та документи на нього Іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству Мегабанк (61002, м.Харків, вул. Алчевських, 30, код ЄДРПОУ 09804119).

2. Заборонено Приватному підприємству Бристоль клуб (61057, м.Харків, вул. Римарська, буд. 19, код ЄДРПОУ 23761658) та будь-яким іншим особам вчиняти дії, які перешкоджають реалізації Публічним акціонерним товариством Мегабанк прав іпотекодержателя відповідно до іпотечного договору №22в/2010-з-5 від 19.01.2015р. щодо зберігання нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень підвалу № 61-1, 61-2, 61-3, 61-3а, Іа, ІІ загальною площею 75,5 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5» , реєстраційний номер 541773463101, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Римарська, буд. 19.

Суд першої інстанції ухвалив, що ухвала підлягає негайному виконанню та є виконавчим документом відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Ухвала набуває чинності 04.11.2016 року та може бути пред'явлена до виконання до 05.11.2019 року.

Стягувачем за даною ухвалою є Публічне акціонерне товариство Мегабанк (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30, код ЄДРПОУ 09804119).

Боржником за даною ухвалою є Приватне підприємство Бристоль Клуб (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 19, код ЄДРПОУ 23761658).

Відповідач з вказаною ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 04.11.2016 року та прийняти нову, якою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову фактично задовольнив позовні вимоги про передачу предмета іпотеки в управління, надання йому безперешкодного доступу до предмета іпотеки. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що ст. 67 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік способів забезпечення позову і такого заходу забезпечення позову, який було застосовано судом першої інстанції немає.

Також, апелянт зазначає, що в момент укладення договору відповідно до вимог чинного законодавства приватним нотаріусом було внесено запис про іпотеку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та накладено заборону на відчуження такого нерухомого майна. Отже, на думку скаржника, накладення ще й арешту на нерухоме майно не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

Як вказує скаржник, при розгляді заяв про вжиття заходів забезпечення позовів суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника, а також дослідити, чи призведе невжиття заходів забезпечення до неможливості виконання рішення суду, або утруднить його виконання, проте, на думку скаржника відповідних дій судом першої інстанції вчинено не було.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року апеляційну скаргу Приватного підприємства Бристоль Клуб прийнято до провадження та призначено до розгляду.

24.11.2016 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11820), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, 24.11.2016 року позивач надав через канцелярію суду клопотання (вх.№11827), в якому просить продовжити строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів та надати час і можливість подати докази, які мають відношення до розгляду справи, у зв'язку з чим відкласти розгляд справи.

29.11.2016 року позивач надав клопотання (вх.№12023), в якому просить продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що уповноважений на даний час представник не здійснювала підготовку позову та документів, не приймала участі у справі й з об'єктивних та незалежних від неї причин (знаходження у відрядженні) не мала часу для підготовки важливих та необхідних доказів на підтвердження позиції по суті апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні 24.11.2016 року та у судовому засіданні 29.11.2016 року оголошувалась перерва. При цьому, у вказаних засіданнях приймали участь представники позивача, а у задоволенні клопотань було відмовлено.

У судовому засіданні 30.11.2016 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно п. 10 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України суддя з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору вчиняє в необхідних випадках при підготовці справи до розгляду таку дію, як вжиття заходів до забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову зазначено, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій може стосуватися лише предмета спору.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Право здійснення забезпечення позову та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Зі змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та передачу предмета іпотеки в управління, а саме:

- звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №22в/2010-з-5 від 19.01.2015р., а саме на нежитлові приміщення підвалу № 61-1, 61-2, 61-3, 61-3а, Іа, ІІ загальною площею 75,5 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5» , реєстраційний номер 541773463101, які розташовані за адресою: м.Харків, вул. Римарська, буд. 19, та належать відповідачу, шляхом визнання за позивачем права власності на вказаний предмет іпотеки, для задоволення частини вимог позивача за кредитним договором №22в/2010 від 08.12.2010р. в розмірі 1194123,00 грн., що відповідає ринковій вартості предмета іпотеки за іпотечним договором №22в/2010-з-5 від 19.01.2015р.;

- визнати за позивачем право власності на предмет іпотеки;

- передати предмет іпотеки в управління позивачу для отримання доходів та спрямування їх на погашення за кредитним договором на період до його реалізації, з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням, а також забезпечити безперешкодний доступ позивачу до предмета іпотеки;

- надати право позивачу здійснювати дії, пов'язані з управлінням, передавати в наступне управління, змінювати, розривати, укладати правочини, договори, угоди оренди, суборенди, найму, піднайму, користування предметом іпотеки;

- надати позивачу право на отримання всіх орендних, суборендних, будь-яких інших платежів за користування предметом іпотеки;

- надати право позивачу здійснювати дії, пов'язані з управлінням предметом іпотеки, а саме: змінювати, розривати, укладати правочини, договори, угоди про надання послуг прибирання, про надання послуг з електропостачання, про надання послуг з водопостачання холодної та гарячої води, про надання послуг телефонного зв'язку, про надання послуг з теплопостачання, про надання послуг з газопостачання, послуг пов'язаних з утриманням та обслуговуванням нерухомого майна, про надання послуг охоронної, пожежної сигналізації;

- надати право позивачу здійснювати користування послугами охорони, змінювати, розривати, укладати договори охорони для здійснення охорони предмету іпотеки та стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Одночасно з позовною заявою, позивачем була подана заяву про забезпечення позову, яка була повністю задоволена судом першої інстанції.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позичальник та відповідач допускають порушення умов договорів, а зазначені позивачем припущення щодо можливого псування, пошкодження або знищення іпотечного майна є достатньо обґрунтованими.

Проте, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 Господарського процесуального кодексу України і розширеному тлумаченню не підлягає. У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії, а іншим особам - вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до положень п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

У той же час, як вбачається із ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема, п. 2 її резолютивної частини, місцевим господарським судом заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії, які перешкоджають реалізації ПАТ Мегабанк прав іпотекодержателя відповідно до іпотечного договору щодо зберігання майна, яке є предметом іпотечного договору.

Однак, задоволення заяви позивача про забезпечення позову у такому вигляді, як вона задоволена (пункт 2 резолютивної частини ухвали), свідчить про недотримання місцевим господарським судом вищевказаних положень, адже заборона відповідачеві, ПАТ Мегабанк вчиняти будь-які дії щодо іпотечного майна без конкретизації цих дій, свідчить про вжиття судом фактично абстрактних (не конкретних) заходів до забезпечення позову.

Стосовно вжиття місцевим господарським судом такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на предмет іпотеки за іпотечним договором, з визначенням зберігачем ПАТ Мегабанк та вилученням і переданням на зберігання предмету іпотеки, ключів і документів на нього іпотекодержателю - ПАТ Мегабанк , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Накладаючи арешт на спірне нерухоме майно з переданням цього майна та документів на право власності на це майно на зберігання позивачу, та визначаючи зберігачем цього майна позивача, суд першої інстанції фактично вирішив одну із заявлених позивачем позовної вимоги до винесення судом рішення у справі, що свідчить про те, що суд не забезпечив заявлену позовну вимогу, а фактично відновив права позивача, за захистом яких він звернувся, а тому, зобов'язання передати позивачу спірне майно та документи на нього та визначення позивача зберігачем цього майна не може вважатися правомірним.

Згідно з положеннями ч.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, всупереч ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України щодо обов'язковості особи довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, не надав доказів на підтвердження того, що спірне майно, по-перше, використовується будь-ким, по-друге, що внаслідок його використання воно може бути знищене чи втрачена його цінність, позаяк, вжиття такого засобу забезпечення позову є необґрунтованим та застосовано судом першої інстанцій безпідставно.

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в момент укладення договору іпотеки №22в/2010-з-5 від 19.01.2015 року відповідно до норм чинного законодавства приватним нотаріусом було внесено відповідний запис про іпотеку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та накладено заборону на відчуження такого нерухомого майна, про що також зроблено запис.

Таким чином, колегія суддів вважає, що накладення арешту на нерухоме майно щодо якого є запис у реєстрі про заборону відчуження, тобто фактично дублювання заходів не відповідає вимогам розумності та адекватності.

При цьому, слід зазначити, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Таким чином, у випадку відчуження спірного майна боржником, право позивача не буде порушено, оскільки іпотека залишається чинною і позивач не буде позбавлений права звернути на неї стягнення.

Враховуючи викладені обставини, на думку колегії суддів, позивач не довів факту неможливості виконання рішення суду без вжиття заходів до забезпечення позову та не обґрунтував необхідність забезпечення позову, а суд першої інстанції допустився помилок при винесенні оскаржуваної ухвали, які полягають у не доведенні обставин справи, що мають значення для справи та невірність застосування норм права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті ухвали від 04.11.2016 року по справі №922/3736/16 господарським судом Харківської області було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, ухвала господарського суду Харківської області від 04.11.2016 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2. ст. 103, п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Бристоль Клуб задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.11.2016 року по справі №922/3736/16 скасувати.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Мегабанк про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.