Постанова

від 01.12.2016 по справі 917/884/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа № 917/884/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 01.09.2016)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 27.09.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", м. Гадяч, Полтавська область (вх. №2653 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2016 у справі № 917/884/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське", с. Велика Фосня, Овруцький район, Житомирська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", м. Гадяч, Полтавська область

про стягнення 649 151,63 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.08.2016 по справі № 917/884/16 (суддя Кульбако М.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське" 618743,62 грн. основного боргу в сумі, 6187,43 грн. штрафу, 9459,13 грн. 3% річних 14761,45 грн. інфляційних та 9737,28 грн. судового збору.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, в своїй апеляційній скарзі вважає його незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому просить рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2016 по справі № 917/884/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 клопотання відповідача про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження. Розгляд скарги призначено на 25 жовтня 2016 р. об 11:00 год.

13.10.2016 на адресу суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське", с. Велика Фосня, Овруцький район, Житомирська область надійшло клопотання (вх. №10396) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 917/884/16. Забезпечення проведення судового засідання 25.10.2016 позивач просив доручити Народицькому районному суду Житомирської області, що знаходиться за адресою: 11400, Житомирська область, смт. Народичі, вул. Житомирська, 214.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське", с. Велика Фосня, Овруцький район, Житомирська область (вх. №10396 від 13.10.2016) про участь у судовому засіданні 25.10.2016 в режимі відеоконференції у справі № 917/884/16 задоволено.

21.10.2016 від ТОВ "Великофоснянське" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10673), в якому позивач проти доводів скаржника заперечує, вважає, що відповідачем у встановленому порядку не спростовано обґрунтованість позовних вимог, а тому зазначає, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції у даній справі відсутні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 задоволено погоджене клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи, продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.12.16 об 11:00 год., а розгляд справи № 917/884/16 призначено в режимі відеоконференції.

01.12.2016 уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", м. Гадяч, Полтавська область - ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про розстрочку виконання рішення суду у даній справі на 24 місяці рівними платежами у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги, обґрунтовуючи дану заяву тим, що підприємство відповідача знаходиться в тяжкому фінансовому стані. Крім того, відповідач послався на існування обставин, які перешкоджають виконанню рішення господарського суду у даній справі і свідчать про неможливість виконання відповідачем вказаного судового рішення у повному обсязі в силу об'єктивних причин. На підтвердження поданої заяви відповідач надав копії: Постанов Уряду Російської Федерації від 07.08.2014 № 778, від 13.08.2014 № 842 та від 01.01.2016 № 1; указів Президента Російської Федерації від 01.01.2016 № 1, від 01.07.2016 № 319; Наказу № 308 від 11.09.2016 "Про затвердження Акту №1 про простій підприємства та про простій на підприємстві" з додатком; Акту № 1 від 11.09.2016 про простій підприємства; Постанови Білогірського відділення Красилівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про визнання потерпілим та залучення представника потерпілого від 20.09.2016; Звіту ТОВ "Білогір'я молокопродукт" про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2016 року.

У пункті 7.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 121 Господарського процесуального кодексу України, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до прийняття постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання відповідної постанови має міститися в її резолютивній частині. В інших випадках, тобто коли відповідну заяву подано стороною, державним виконавцем після прийняття постанови апеляційною чи касаційною інстанцією, питання про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання цієї постанови вирішує господарський суд першої інстанції.

Розглянувши надану відповідачем заяву про розстрочку виконання рішення суду у даній справі, перевіривши наявні у справі матеріали, оцінюючи встановлені по справі обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для надання розстрочки наразі відсутні.

Так, рішення про розстрочку виконання рішення суду є перш за все судженням суду, яке ґрунтується на додержанні балансу інтересів кредитора та боржника. Отже, розстрочка не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення фінансового стану боржника. Така розстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес кредитора.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 42 та абзацу 5 статті 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В розумінні статті 617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, наведені заявником обставини щодо скрутного фінансового становища та надані на їх підтвердження докази є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а відсутність у підприємства необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноважених представників сторін у судовому засіданні 01.12.2016, які підтримали свої правові позиції по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", м. Гадяч, Полтавська область (вх. №2653 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2016 у справі № 917/884/16 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як обґрунтовано встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, 10.01.2013 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське" (Продавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (Покупець) укладено Договір на закупівлю молока №1108/13-БМ (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого Продавець зобов'язується систематично відвантажувати передавати у власність Покупцю Товар (натуральне коров'яче незбиране молоко) певної кількості та якості, а Покупець зобов'язується приймати цей Товар та своєчасно здійснювати оплату товару у відповідності до умов даного Договору (том 1 аркуш справи 12-13).

Згідно з пунктом 2.2. Договору поставка партії Товару оформляється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС).

У пункті 2.3. Договору сторони погодили, що якість Товару, який відвантажується, по санітарним, ветеринарним та технічним вимогам повинна відповідати ДСТУ 3662-97 та Додатку №1 (протокол погодження ціни) до цього Договору.

Також сторони визначили, що підтвердженням якості товару Продавця є ветеринарне свідоцтво (Ф-") та результати аналізу, вказані у накладній. В накладній вказується тільки ті результати аналізу, які були фактично проведені продавцем (пункт 2.4. Договору), а у випадку невідповідності Товару ДСТУ 3662-97 та Додатку №1 (Протокол погодження ціни ) до цього Договору Покупець має право не приймати такий Товар (пункт 2.9. Договору).

Згідно з пунктом 4.2. Договору Покупець зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за поставлений Товар.

У пункті 5.4. Договору сторони обумовили, що Покупець здійснює оплату за отриманий Товар три рази на місяць: до 1 (першого); до 11 (одинадцятого); до 21 (двадцять першого) числа кожного місяця, у сумі прийнятого Покупцем Товару за кожен період. Отриманий Покупцем товар з 21 по 31 число включно підлягає оплаті до 1 (першого) числа, отриманий з 1 по 10 число включно підлягає оплаті до 11 (одинадцятого) числа, отриманий з 11 по 20 число включно - підлягає платі до 21 (двадцять першого) числа кожного місяця.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару та зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов укладеного Договору позивач у період з 25.02.2014 по 31.12.2015 передав відповідачеві обумовлений товар на загальну суму 7878403,98 грн., а відповідач даний товар прийняв, проте в порушення договірних домовленостей своєчасно та у повному обсязі із постачальником не розрахувався.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статтям 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно договірних домовленостей, за порушення покупцем термінів оплати Товару визначених в п. 5.4 даного Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1% від вартості отриманого, але не оплаченого Товару (пункт 8.3. Договору).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду із вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами Договору та згідно наданого розрахунку (том 1 аркуш справи 10-11) складається з основного боргу в сумі 618 743,62 грн., штрафу в сумі 6 187,43 грн., а також нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 9 459,13 грн. за період з 27 листопада 2015 р. по 31 травня 2016 р., інфляційних в сумі 14 761,45 грн. за період з листопада 2015 року по травень 2016 р.

На підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії:

1) приймальних квитанцій (№ 4 за період з 01.02.2014 по 28.02.2014; № 4 за період з 01.03.2014 по 31.03.2014; № 3 за період з 01.04.2014 по 30.04.2014; № 3 за період з 01.05.2014 по 31.05.2014; № 3 за період з 01.06.2014 по 30.06.2014; № 3 за період з 01.07.2014 по 31.07.2014; № 3 за період з 01.08.2014 по 31.08.2014; № 3 за період з 01.09.2014 по 30.09.2014; № 3 за період з 01.10.2014 по 31.10.2014; № 4 за період з 01.11.2014 по 30.11.2014; № 4 за період з 01.12.2014 по 31.12.2014; № 4 за період з 01.01.2015 по 31.01.2015; № 4 за період з 01.02.2015 по 28.02.2015; № 4 за період з 01.03.2015 по 31.03.2015; № 4 за період з 01.04.2015 по 30.04.2015; № 4 за період з 01.05.2015 по 31.05.2015; № 4 за період з 01.06.2015 по 30.06.2015; № 3 за період з 01.07.2015 по 31.07.2015; № 3 за період з 01.08.2015 по 31.08.2015; № 3 за період з 01.09.2015 по 30.09.2015);

2) довіреностей на отримання товару (№192 від 01.02.2014, №298 від 01.03.2014, №412 від 01.04.2014, №506 від 01.05.2014, №615 від 01.06.2014, №734 від 01.07.2014, №819 від 01.08.2014, №926 від 01.09.2014, №1021 від 01.10.2014, №1079 від 01.11.2014, №1154 від 01.12.2014, №65 від 01.01.2015, №126 від 01.02.2015, №225 від 01.03.2015, №329 від 01.04.2015, №431 від 01.05.2015, №538 від 01.06.2015, №644 від 01.07.2015, №740 від 01.08.2015, №818 від 01.09.2015;

3) спеціалізованих товарних накладних (том 1 аркуші справи 107 - 276, том 2 аркуші справи 1-173).

Ретельно дослідивши надані в обґрунтування позову документальні докази, господарським судом правомірно встановлено, що передача позивачем та прийняття відповідачем товару, зафіксована у приймальних квитанціях та відповідних двосторонніх довіреностях, підписаних сторонами і скріплених печатками підприємств, а тому документально підтверджена заборгованість відповідача з урахуванням проведених оплат становить 618743,64 грн.

Доказів сплати боргу в сумі 618743,64 грн. на момент винесення рішення судом першої інстанції, відповідачем не було надано. Розмір заборгованості відповідачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до приписів статей 4-5, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, дослідивши всі обставини в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази, місцевий господарський суд правильно встановив наявність документально підтвердженої основної заборгованості відповідача за спірним Договором та факт порушення останнім договірного зобов'язання, а також належним чином перевірив правильність нарахування заявлених до стягнення сум штрафу, 3% річних та інфляційних, в зв'язку з чим дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача 618 743,62 грн. основного боргу, 6 187,43 грн. штрафу, 9 459,13 грн. 3% річних та 14 761,45 грн. інфляційних, оскільки відповідач, як покупець, не сплатив вартість отриманого товару в повному обсязі у зазначений в Договорі строк. При цьому, колегія суддів визначає, що 3% річних та інфляційних втрат розраховані позивачем арифметично вірно та у відповідності до вимог закону.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати прийняте у даній справі рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заявленого позову з тих підстав, що позивач не довів правильність розрахунку заборгованості та інших, заявлених до стягнення сум.

Однак колегія суддів не може погодитись із даними доводами скаржника, оскільки протягом всього розгляду справи відповідач не надав судам доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог. Контррозрахунок ціни позову у справі не міститься і відповідачем не був наданий.

Всі доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, які викладені в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а тому згідно вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на скаржника.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та не припустився порушень норм процесуального права, якими закріплено та визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні даної справи. Наслідком виконання зазначених процесуальних дій є прийняття господарським судом Полтавської області цілком законного та обґрунтованого рішення у даній справі. Висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, в зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2016 у справі № 917/884/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і правові підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", м. Гадяч, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2016 у справі № 917/884/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.