Рішення
від 30.11.2016 по справі 916/1816/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2016 р.Справа № 916/1816/14

За позовом : Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк";

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Ідеал";

про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат";

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк";

до відповідача 2: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Осипенка Дмитра Олеговича;

про визнання недійсним правочину з набуття права власності та визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) : не з'явився;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Левіт В.С. - довіреність №б/н від 30.12.2014р.;

від третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеал"): не з'явився;

від відповідача 2 за зустрічним позовом (Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Осипенка Дмитра Олеговича): не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат", в якій, згідно остаточної редакції, яку викладено у заяві від 19.12.2014р. (т.2 а.с.16-20), просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ „Ідеал" за договором невідновлювальної кредитної лінії №660/88-301 від 17.07.2007р. в розмірі ринкової вартості предмета іпотеки у сумі 14 666 666,67 гривень без ПДВ, крім того ПДВ у сумі 2 933 333,33 гривень, загальною вартістю - у сумі 17 600 000,00 гривень з ПДВ, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним 26.12.2008 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та ТОВ "Промисловий комбінат", посвідченим Атаманчук О.Г. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим номером 40, шляхом набуття права власності іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" на предмет іпотеки - нежилі будівлі, загальною площею 6178,1 кв.м., які в цілому складаються з: приміщень літ. А , літ. Б , літ. В , літ. Г , літ. Д , літ. Л , літ. К , що знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 6, а також визнати право власності ПАТ "Укрсоцбанк" на вказані нежилі будівлі, загальною площею 6178,1 кв.м. та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору які в цілому складаються з: приміщень літ. А , літ. Б , літ. В , літ. Г , літ. Д , літ. Л , літ. К , що знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 6.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.2014р. (суддею Погребною К.Ф.) було порушено провадження у справі № 916/1816/14 із призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.

Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Ідеал".

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2014р. позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 року рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2014 року у справі № 916/1816/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2015 року, рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 916/1816/14 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції зазначив про те, суди попередніх інстанцій не перевірили твердження відповідача щодо того, що наданий позивачем звіт про оцінку ринкової вартості майна, який став підставою для задоволення позову, значно занижує ринкову вартість об'єктів нерухомого майна, яке належить відповідачу, та не з'ясували належним чином обставини заниження позивачем вартості предмету іпотеки.

Суд касаційної інстанції вказав про необхідність при новому розгляді справи врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, зокрема щодо вартості спірного майна - предмета іпотеки, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін щодо вартості такого майна, вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Крім того, з метою визначення дійсної вартості спірного майна суд касаційної інстанції вказав на необхідності обговорення питання щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.04.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, згідно якого справу №916/1816/14 розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2015р. суддею Щавинською Ю.М. справу № 916/1816/14 прийнято до свого провадження із призначенням розгляду в засіданні суду.

Ухвалою суду від 15.06.2015р. у справі призначено судову економічну експертизу документів фінансово-кредитних операцій.

На вирішення вказаної експертизи поставлено наступні питання:

- чи підтверджується розмір заборгованості за основною сумою боргу, нарахованим відсоткам, комісіям за користування та кредитом, штрафними санкціями за договором відновлювальної кредитної лінії № 660/88-301 від 17.07.2007р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк та ТОВ ІДЕАЛ , умовами вказаного кредитного договору та розрахунковими документами щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором станом на 15.06.2015 року?

- Чи відповідає метод нарахування Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк процентів, комісій за користування та управління кредитом за договором відновлювальної кредитної лінії № 660/88-301 від 17.07.2007р. вимогам нормативно-правових актів Національного банку України, умовам договору відновлювальної кредитної лінії N 660/88-301 від 17.07.2007 р. та Положенню по кредитуванню ПАТ Укрсоцбанк ?

Ухвалою суду від 15.06.2015р. провадження у справі № 916/1816/14 було зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.

23.06.2015р. матеріали справи № 916/1816/14 направлено до вищевказаної експертної установи для проведення експертизи.

05.08.2016р. до господарського суду Одеської області надійшов висновок судово-економічної експертизи № 118 від 20.07.2016р. (т.5 а.с.1-38), разом із матеріалами справи №916/1816/14.

Ухвалою суду від 16.08.2016р. провадження у справі №916/1816/14, з огляду на усунення обставин, які спричинили його зупинення, було поновлено із призначенням справи до розгляду в засіданні суду 31.08.2016р.

Ухвалою суду від 31.08.2016р. з урахуванням поданої представником позивача 31.08.2016р. заяви про ознайомлення з матеріалами справи та перенесення судового засідання, нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також у зв'язку із неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 12.09.2016р.

12.09.2016р. від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі (т.5 а.с.60), згідно яких останній довів до відома суду, що 29.07.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем за ПАТ „Укрсоцбанк" зареєстровано право власності на спірне майно, а саме нежилі будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 988058451101.

До вказаних пояснень позивачем в якості додатку було надано відповідну інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.09.2016р. № 67757310 (т.5 а.с.61-63).

Ухвалою суду від 12.09.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та, з огляду на нез'явлення в судове засідання представника позивача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконання вимог ухвали суду, а також з урахуванням необхідності додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 21.09.2016р.

16.09.2016р. до канцелярії суду від відповідача надійшов зустрічний позов (т.5 а.с.81-86), згідно якого, з урахуванням заяви про уточнення (т.5 а.с.100-101), ТОВ „Промисловий комбінат" просить суд визнати недійсним правочин з набуття ПАТ „Укрсоцбанк" права власності на нежилі будівлі загальною площею 6 165,6 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, які є предметом іпотеки на підставі іпотечного договору від 26.12.2008р. зі змінами згідно договору про внесення змін № 1 від 28.10.2010р. та № 2 від 28.09.2012р., який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г.; визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Осипенка Д.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30727058 від 01.08.2016р. (номер запису про право власності 15688268 від 29.07.2016р., на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно: нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, за ПАТ „Укрсоцбанк", а також стягнути з останнього витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що з поданої до суду позивачем інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.09.2016р. № 67757310 йому стало відомо, що нотаріусом на підставі іпотечного договору від 26.12.2008р. за ПАТ „Укрсоцбанк" було зареєстровано право власності на вищезазначені нежилі приміщення.

Як вказує відповідач за первісним позовом, вказані дії є протиправними та такими, що порушують право власності ТОВ „Промисловий комбінат", з огляду на наступне.

- Відповідач не мав права задовольняти власні вимоги щодо одностороннього звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки між сторонами існує спір щодо вартості предмета іпотеки. При цьому ТОВ „Промисловий комбінат" зазначає, що вартість предмета іпотеки, на яке звернуто стягнення, та на яке за позивачем було зареєстровано право власності в рахунок погашення заборгованості, значно більша, ніж сума заборгованості, яка має бути погашена за рахунок цього предмета іпотеки.

- Між сторонами існує спір щодо встановлення розміру заборгованості ТОВ „Промисловий комбінат" перед Банком, який ще знаходиться на вирішенні суду в рамках даної справи.

- Умови самого договору іпотеки не містять застереження щодо задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом набуття права власності. Крім того, Іпотекодержатель не надсилав позивачеві письмову вимогу про усунення порушень та про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав прийнято не на підставах та не у спосіб, які визначені чинним законодавством України, оскільки останній не встановив відповідність поданих ПАТ Укрсоцбанк документів вимогам законодавства.

- Відповідач не мав права одночасного звернення стягнення на Предмет іпотеки двома способами, оскільки згідно п.п.4.6. Іпотечного договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із визначених договором способів. Іпотекодержатель таке право вже реалізував шляхом звернення з первісним позовом до суду. Станом на час реєстрації права власності у позасудовому порядку первісний спір по справі перебував на розгляді суду. Тому відповідач не мав права одночасного звернення стягнення на Предмет іпотеки двома способами.

Одночасно з зустрічним позовом 16.09.2016р. ТОВ „Промисловий комбінат" було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (т.5 а.с.93-94), згідно якої останній просив суд накласти арешт на нежилі будівлі загальною площею 6 165,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6; а також заборонити ПАТ „Укрсоцбанк" вчиняти будь-які дії та будь-які правочини щодо нежилих будівель загальною площею 6 165,6 кв.м., а також їх частини, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, а саме: власне вселення та вселення третіх осіб, виселення ТОВ „Промисловий комбінат"; передання в оренду, іпотеку, у статутний капітал третіх осіб, створення будь-яких перешкод ТОВ „Промисловий комбінат" у користуванні вказаними приміщеннями, відключення від мереж газо, - водо-, електропостачання та ініціювання такого відключення перед постачальниками вказаних послуг.

Ухвалою суду від 16.09.2016р. зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом в засіданні суду 21.09.2016р.

Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом було залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Осипенка Дмитра Олеговича.

Ухвалою суду від 16.09.2016р., яка в подальшому була залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016р., заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 988058451101). В задоволенні решти заяви відмовлено.

19.09.2016р. від представника ТОВ „Промисловий комбінат" до суду надійшло клопотання про витребування доказів (т.5 а.с.106-107), згідно якого останній просить суд витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Осипенка Д.О, належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30727058 від 01.08.2016р., (номер запису про право власності 15688268 від 29.07.2016р.), на підставі яких було внесено запис про реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за ПАТ „Укрсоцбанк".

В судовому засіданні 21.09.2016р. представником ТОВ „Промисловий комбінат" було надано письмові пояснення щодо висновку судової економічної експертизи (т.5 а.с.108), згідно яких останній, з урахуванням неповноти судового висновку, просить суд призначити у справі додаткову судову експертизу (т.5 а.с.108).

Крім того, представником ТОВ „Промисловий комбінат" було надано відзив на позовну заяву (т.5 а.с.109-111), згідно якого, заперечуючи проти задоволення первісного позову, відповідач вказує на те, що згідно з правовим висновком, викладеним у постанові ВСУ від 30.03.2016р. при вирішенні такої категорії справ суд повинен встановити наявність чи відсутність згоди Іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності Іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Відповідач зазначає, що вказане узгоджується з положеннями п. 38 постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012р., згідно якої у випадку, якщо Іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення його вимог, який би передбачав передачу Іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, він має право звернутись до суду з позовом про стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону України „Про іпотеку", а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Узагальнюючи вказане, відповідач зауважує, що оскільки сторони визначили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності Іпотекодержателем, а законом не передбачено визнання за Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, суд, у даному випадку, не наділений повноваженнями вирішувати спір у обраний позивачем спосіб.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту прав, шляхом передачі Іпотекодержателю предмета іпотеки у власність, не відповідає способам захисту, передбаченим чинним законодавством.

Представником ТОВ „Промисловий комбінат" в засіданні суду 21.09.2016р. було надано клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи (т.5 а.с.112-113), проведення якої останній просить доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На з'ясування вказаної експертизи відповідач просить поставити наступне питання:

- Яка вартість предмету іпотеки, переданого в іпотеку за укладеним між АКБ „Укрсоцбанк" та ТОВ „Промисловий комбінат" договором іпотеки від 26.12.2008р. (посвідченим 26.12.2008р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 41/1)?

Ухвалою суду від 21.09.2016р. було змінено процесуальний статус приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Осипенка Дмитра Олеговича з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом, та в порядку ст. 24 ГПК України останнього залучено до участі у справі в якості іншого відповідача .

З урахуванням викладеного, а також у зв'язку з необхідністю додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 05.10.2016р. з витребуванням у приватного нотаріуса Осипенка Д.О. копій матеріалів реєстраційної справи.

Ухвалою суду від 05.10.2016р. у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача 2 за зустрічним позовом та представника третьої особи, від яких не надходило клопотання про розгляд справи за їх відсутності, неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, а також необхідністю додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 19.10.2016р.

17.10.2016р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (т.5 а.с.151-152), згідно якого ТОВ „Промисловий комбінат" просить витребувати у Департаменту державної реєстрації та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві копії вищевказаних матеріалів реєстраційної справи.

В судовому засіданні 19.10.2016р. представником позивача було надано заперечення на клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (т.5 а.с.153-155), згідно яких останній вказує, що згідно із вимогами чинного законодавства право власності на предмет іпотеки набувається за вартістю, визначеною не судом в рішенні, а на підставі оцінки на дату набуття права власності, що, на думку позивача, виключає доцільність у проведенні експертизи.

Крім того, зазначає, що оскільки наданий ним звіт про оцінку предмету іпотеку відповідає вимогам чинного законодавства та відображає дійсну ринкову вартість предмета іпотеки, вказаний документ має бути застосований для визначення вартості предмета іпотеки з метою звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку.

На думку позивача, твердження відповідача щодо того, що вартість предмету іпотеки, що визначена у договорі втричі більша, ніж визначена у звіті, не обґрунтовані, оскільки іпотечний договір було укладено в 2008р., в період якого ринкові ціни на нерухоме майно були значно вищими, крім того, курс гривні до долару США станом на дату оцінки був іншим.

Ухвалою суду від 19.10.2016р. з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача 2 за зустрічним позовом та представника третьої особи, від яких не надходило клопотання про розгляд справи за їх відсутності, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, а також необхідністю додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 09.11.2016р.

Водночас ухвалами суду від 19.10.2016р. та 20.10.2016р. Департамент державної реєстрації та юридичний департамент Одеської міської ради було зобов'язано надіслати до господарського суду Одеської області копії матеріалів реєстраційної справи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30727058 від 01.08.2016р. (номер запису про право власності 15688268 від 29.07.2016р.), на підставі яких було внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно: нежилі будівлі загальною площею 6165,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019).

07.11.2016р. до канцелярії суду від юридичного департаменту Одеської міської ради на виконання вимог ухвали суду надійшла реєстраційна справа № 988052451101 на об'єкт нерухомого майна - будинок № 6, що розташований по вул.. Канатній у м. Одеса (т.6 а.с.1-87).

Ухвалою суду від 09.11.2016р. у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача 2 за зустрічним позовом та представника третьої особи, від яких не надходило клопотання про розгляд справи за їх відсутності, невиконанням вимог ухвали суду, а також необхідністю додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 16.11.2016р.

14.11.2016р.до канцелярії суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. надійшли письмові пояснення по справі (т.6 а.с.111), до яких було надано витребувані судом документи про реєстрацію право власності (т.6 а.с.112-161).

Згідно наданих письмових пояснень останній вказує, що вчинення реєстраційних дій, які оспорюються, було здійснено ним у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому вважає, що ТОВ „Промисловий комбінат" не наведено обґрунтованих підстав для скасування рішень нотаріуса. З урахуванням зазначеного, відповідач-2 просить відмовити вказаному товариству в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, а розгляд справи здійснювати за його відсутності.

В судовому засіданні 16.11.2016р. представником ТОВ „Промисловий комбінат" було надано письмові пояснення до зустрічного позову (т.7 а.с.1-5), згідно яких останній зазначає, що вищевказаним приватним нотаріусом 29.07.2016р. на підставі іпотечного договору, посвідченого 26.12.2008р., було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30727058 від 01.08.2016 року, в результаті чого право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за ПАТ Укрсоцбанк . За думкою ТОВ „Промисловий комбінат", з витребуваної судом реєстраційної справи вбачається, що банком було здійснено односторонній розрахунок заборгованості позичальника, а також пені та інфляційних втрат, незважаючи на наявність судового спору з приводу, зокрема, розміру заборгованості.

Крім того, ТОВ „Промисловий комбінат" зауважує, що матеріали реєстраційної справи не містять доказів надсилання Іпотекодавцю саме вимоги про усунення порушень основного зобов'язання, оскільки згідно поштового повідомлення вказану кореспонденцію отримала особа, прізвище якої встановити неможливо.

На думку вказаного товариства, реєстраційна справа повністю підтверджує доводи зустрічного позову.

Водночас, ТОВ „Промисловий комбінат", наполягаючи на заниженні позивачем вартості предмета іпотеки, вказує, що в матеріалах справи наявний звіт про незалежну оцінку спірних нежитлових будівель, виконаний 25.12.2014р. ТОВ РОСЛА , відповідно до якого ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 22.12.2014 року становить 46 428 314 грн., що значно більше перевищує заборгованість позичальника (яка згідно уточнених позовних вимог становить 20 515 475,17 грн.). Разом з тим, позивач неправомірно керується звітом про незалежну оцінку спірних нежитлових будівель, який виконано суб'єктом оціночної дiяльностi ПП Енергомакс , за яким ринкова вартість об'єкта оцінки (предмету іпотеки) станом на 22.04.2014р. становить 17600000,00 гривень.

Крім того, зазначає, що відповідно до п. 1.2. іпотечного договору від 26.12.2008 року вартість предмету іпотеки визначено сторонами у розмірі 40 947 000,00 грн., що в еквіваленті складає 5 256 354,30 дол. США, тобто майже у тричі більше, ніж це визначено суб'єктом оціночної діяльності, звіт якого надано позивачем.

Позивач по зустрічному позову вважає, що нотаріусом при здійсненні реєстрації не було враховано вимоги постанови КМУ від 25.12.2015р. № 1127 „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній на момент реєстрації редакції, зокрема не було встановлено відповідність поданих ПАТ „Укрсоцбанк" документів вимогам законодавства.

При цьому ТОВ „Промисловий комбінат" зазначає, що сторонами було погоджено декілька способів реалізації права Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, вказує, що Іпотекодержатель таке право вже реалізував шляхом звернення з первісним позовом до суду, відтак, вважає, що відповідач не мав права одночасного звернення стягнення на Предмет іпотеки двома способами.

В судовому засіданні 16.11.2016р. представник ПАТ „Укрсоцбанк" під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням їх уточнень, наполягав на їх задоволенні.

В засіданні суду 16.11.2016р. оголошено перерву до 23.11.2016р.

В судовому засіданні 23.11.2016р. представник позивача надав усні пояснення по справі, згідно яких, зокрема, зазначив про неможливість надання окремого розрахунку заборгованості по відсоткам, у зв'язку із тим, що програмне забезпечення банку не передбачає розроблення такого розрахунку, при цьому представник банку зазначив, що договором встановлена формула, на підставі якої здійснюються розрахунки.

Крім того, представник банку зауважив, що при зміні процентної ставки з 01.09.2013р. банк не повинен був повідомляти боржника про таку зміну, з огляду на те, що згідно умов договору 1 вересня кожного року ставка встановлюється за тим розміром середньозваженої процентної ставки, яка була визначена ще місяць тому на 1 серпня цього ж року.

Щодо вартості майна, зазначив, що ринковою та належною є саме вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності ПП Енергомакс , у розмірі 17 600 000 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представників ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Промисловий комбінат" було продовжено на п'ятнадцять днів та, з огляду на необхідність витребування та дослідження нових доказів, розгляд справи було відкладено на 30.11.2016р.

В судове засідання 30.11.2016р. з'явився представник ТОВ „Промисловий комбінат", який з підстав, викладених у раніше наданих до суду письмових документах, заперечував проти задоволення первісного позову, при цьому в повному обсязі підтримав зустрічні позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Крім того, представник ТОВ „Промисловий комбінат" надав суду здійснений станом на 28.11.2016р. звіт про ринкову вартість предмету іпотеки, який було зроблено суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 (т.7 а.с.40-77).

Як вбачається з наданого звіту, вартість майна вирахувана, виходячи з ціни за квадратний метр 13788 грн. (536 дол.США за курсом НБУ 25,724426), таким чином ринкова вартість об'єкту оцінки становить 85 011 293 грн. є ПДВ (13788 х 6165,6 кв.м.). При цьому, як встановлено судом, з урахуванням наявності у справі документів з розбіжностями щодо площі приміщення, правильною площею є саме площа 6165,6 кв.м., оскільки первісна площа 6178,1 кв. м була зменшена на 12,5 кв. м за рахунок обшивки стін, що не є самочинною перебудовою (т.7 а.с.58).

Представник ТОВ „Промисловий комбінат" також зазначив, що не підтримує клопотання про призначення повторної судової економічної, а також оціночно-будівельної експертизи, оскільки справу можна розглянути за наявними доказами, а призначення експертиз зумовить затягування процесуальних строків.

Представник ПАТ „Укрсоцбанк" в засідання суду не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується відповідною розпискою від 23.11.2016р. (т.7 а.с.16)

Представник ТОВ „Ідеал" у судові засідання жодного разу не з'являвся, про місце та час судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення на юридичну адресу відповідних ухвал суду. При цьому, як було з'ясовано судом з пояснень представників сторін, у зв'язку зі смертю директора підприємства, призначення представника є неможливим.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Осипенко Дмитро Олегович у судові засідання також не з'являвся, про місце та час судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду, а також шляхом телефонного зв'язку. При цьому, як вже було зазначено вище, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначеного, а також у зв'язку із закінченням 6.12.2016р. процесуального строку, що унеможливлює відкладення розгляду справи, оскільки судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вищевказаних осіб.

За результатами розгляду у судовому засіданні 30.11.2016р. судом у задоволенні клопотань про призначення повторної судової економічної експертизи та про призначення оціночно-будівельно експертизи було відмовлено, з огляду на відсутність необхідності у таких призначеннях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором .

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Надаючи оцінку вимогам первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності та визнання відповідного права, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, а також з огляду на імперативні вимоги ст. 39 Закону України „Про іпотеку" щодо предмету доведення та змісту рішення, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону N 898-IV іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

Як встановлено судом, заявляючи первісний позов, позивач посилається на наявність невиконаних боржником - ТОВ „Ідеал" своїх зобов'язань по кредитному договору, які, у свою чергу, забезпечені іпотекою нерухомого майна ТОВ „Промисловий комбінат". При цьому, іпотекодавцем не було виконано вимогу банку про погашення заборгованості.

З огляду на вказане, до предмету доведення у справі перш за все належить наявність або відсутність заборгованості, у рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на іпотечне майно.

При цьому, з огляду на норми ст. 22 ГПК України щодо права позивача збільшити або зменшити позовні вимоги, суд розглядає вимоги про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості, яка зазначена в розрахунку, доданому до останньої заяви про уточнення позовних вимог від 12.12.2014р. (т.2а.с.21-26).

Вирішуючи питання щодо наявності заборгованості, суд зазначає наступне

Відповідно до ст. 2 Закону України Про банки та банківську діяльність , банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно зі статтями 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором. Також позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцеві у термін, встановлений договором. Відповідно до п. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Нормами ст. 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи,17.07.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк (Кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю Ідеал (Позичальник) укладено договір відновлювальної кредитної лінії №660/88-301 (т.1а.с.34-39).

Згідно п. 1.1 договору, Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти (кредит) в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 1 200 000,00 доларів США зі сплатою 16% річних за кредитом отриманим в гривні; 12% річних за кредитом, отриманим в доларах США; 11% річних за кредитом, отриманим в євро, з кінцевим терміном погашення заборгованості за Договором кредиту не пізніше 16.07.2010р., а Позичальник, зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти, а також інші платежі у строки та на умовах визначених у Договорі кредиту.

Відповідно до п. 2.8 договору погашення кредиту здійснюється в порядку та строки, передбачені у п. п. 1.1.1 договору.

Згідно п.п.3.2.2.2. Договору кредиту Банк має право вимагати від Позичальника дострокового виконання ним своїх зобов'язань за цим Договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня вручення Позичальнику письмової вимоги про повернення Кредиту, сплати процентів, комісій, а також: можливої неустойки (пені, штрафу) . Зазначеному праву Банка відповідає обов'язок Позичальника, закріплений у п.п.3.3.16 Договору кредиту, на вимогу Кредитора у випадках, передбачених п.п.2.12.3, 3.2.2.2., 3.2.8., 3.2.9., 5.4. цього Договору, достроково протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня вручення Кредитором письмової вимоги Позичальнику, повернути Кредит, сплатити проценти, комісії, а також можливу неустойку (пеню, штраф) .

Крім зазначеного, згідно п.п.3.2.6. Договору кредиту Банк має право у разі неповернення Позичальником кредиту або його частин, зазначених у п.п.1.1.2. цього Договору, не сплати процентів, комісій, неустойки в строки, що передбачені у п.п.2.4., 2.5., 2.6., цього Договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за Кредитом .

До вказаного договору сторонами було укладено ряд додаткових угод, зокрема, додатковою угодою від 25.12.2007р. №1 (т.1а.с.41) сторонами узгоджено зміну було процентних ставок, а саме: 15% річних за кредитом отриманим в гривні; 13,5% річних за кредитом отриманим в доларах США; 12% річних за кредитом отриманим в євро; змінено графік зниження максимального ліміту заборгованості.

Додатковою угодою від 21.07.2007р. №2 (т.1а.с.42) збільшено максимальний ліміт заборгованості до 2 000 000,00 доларів США; змінено процентні ставки: 19,5% річних за кредитом отриманим в гривні; 13,5% річних за кредитом отриманим в доларах США; 13,5% річних за кредитом отриманим в євро; змінено графік зниження максимального ліміту заборгованості.

Додатковою угодою від 03.10.2008р. №3 (т.1а.с.43) сторонами узгоджено комісію За ведення кредитної справи позичальника . Додатковою угодою від 26.12.2008р. №4 (т.1а.с.44) зменшено максимальний ліміт заборгованості до 1 745 000,00 доларів США та змінено графік зниження максимального ліміту заборгованості.

Додатковою угодою від 25.10.2010р. №5 (т.1а.с.45-48) змінено режим кредитування: не відновлювана кредитна лінія; змінено порядок надання кредиту - сукупність траншів у максимальних лімітах заборгованості: 2 010 810,75грн., 113 783,61 доларів США, 922 636,32 Євро; змінено графік погашення заборгованості; встановлено кінцевий термін повернення заборгованості за договором кредиту до 16.01.2012р.

Згідно вказаної угоди сторонами п.2.4 договору викладено в такій редакції: „Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на рахунок №20682660756282 (гривні, доларах США, євро) в ООФ „Укрсоцбанк", щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. У випадку, якщо день сплати процентів за користування кредитом припадає на не робочий день Кредитора, то днем сплати процентів вважається перший за ним робочий день Кредитора.

Згідно з п.2.6 договору „Нарахування неустойки (пені) здійснюється в останній робочий день поточного місяця за період з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або нарахованими процентами чи комісіями по передостанній робочий день поточного місяця.

Згідно вказаної угоди підпункт 3.2.8 п. 3.1 кредитного договору змінено наступним змістом: Кредитор має право вимагати дострокового виконання Позичальником всіх зобов'язань за цим договором у випадках, передбачених у п. 2.12.3, 3.3.19 цього договору у разі порушення Позичальником зобов'язань, зазначених у п.п. 3.3.3, 3.3.5-.3.3.7, 3.3.12, 3.3.16, 3.3.19 цього договору, порушення Позичальником або третьою особою (майновим поручителем /поручителем) обов'язків, встановлених договорами, зазначеними а п. 1.4 цього договору, за письмовим повідомленням Кредитора до Позичальника, що має наслідком дострокове, протягом 30 календарних днів від дня отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Кредитора, виконання Позичальником всіх своїх зобов'язань за договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, завданим простроченням виконання. Після повернення зазначених вимог цей договір вважається розірваним.

Відповідно до вказаної угоди № 5 від 25.10.2010р., згідно підпунктів 3.3.6, 3.3.16 та 3.3.19 п. 3.3 кредитного договору Позичальник зобов'язаний, зокрема, сплачувати кредитору проценти та комісії в строки, встановлені в пп. 2.4, 2.5 договору; на вимогу Кредитора у випадках передбачених пп. 2.12.3, 3.2.2., 3.2.8, 3.2.9, 5.4 цього договору, достроково протягом 30 календарних днів після вручення Кредитором письмової вимоги Позичальнику повернути кредит, сплатити проценти, комісії, а також можливу неустойку (пеню, штраф); протягом 30 днів з дати отримання відповідного повідомлення Кредитора стосовно дострокового виконання зобов'язань або звернення стягнення на предмет /предмети забезпечення за кредитним договором № 660/8-301, який укладений між ТОВ „Ідеал" та Кредитором 17.07.2007р. Позичальник зобов'язаний достроково виконати всі свої зобов'язання за цим договором, а саме повернути кредит, сплатити проценти, комісії, а також сплатити можливу неустойку (пеню, штраф) та відшкодувати збитки.

Договором про внесення змін № 6 від 28.09.2012р. до кредитного договору (т.1а.с.50-51), було змінено валюту кредиту та переведено суму кредиту у розмірі 136 440,75 доларів США та 1 106 356,28 євро в гривню за курсом 8,17 грн. за 1 долар США та 10,60 грн. за 1 євро, яка станом на дату укладення цього договору про внесення змін становить 12 842 097,50 грн.

Згідно п. 2 додаткового договору, погашення заборгованості за кредитом, яка станом на дату укладення цього договору про внесення змін становить 15 166 074,33 грн., здійснюватиметься згідно з графіком, зазначеним у додатку № 1 до цього договору (т.1а.с.52), що є його невід'ємною частиною та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 16.01.2022р. включно на умовах, визначених цим договором про внесення змін.

Відповідно до п. 4.1, починаючи з 28.09.2012р. по 28.09.2013р. включно, процентна ставка за договором кредиту встановлюється в розмірі 10 % річних.

Враховуючи, що, починаючи з другого року від дати укладення цього договору про внесення змін, процентна ставка за кредитом є плаваючою, тобто змінною, її загальний розмір переглядається Кредитором щорічно до 01 вересня, починаючи з 01.09.2013р. При зміні розміру базової процентної ставки кредитування НБУ протягом поточного річного періоду користування кредитом, розмір процентної ставки за кредитом зміні не підлягає до завершення поточного річного періоду користування кредитом.

Про зміну процентної ставки за кредитом Кредитор письмово повідомляє Позичальника, Поручителя та інших зобов'язаних за даним договором осіб не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова процентна ставка (п.4.2).

Згідно п.4.2.1, новий розмір плаваючої процентної ставки за кредитом встановлюватиметься Кредитором 1 вересня кожного річного періоду, починаючи з другого року від дати укладення цієї додаткової угоди, без укладання відповідного договору про внесення змін до договору кредиту між сторонами.

Мінімальний можливий розмір процентної ставки за кредитом встановлюється в розмірі не менше ніж 18 % річних та застосовується у разі, якщо розмір процентної ставки за кредитом, що застосовуватиметься кредитором в наступному чергову річному періоді, буде меншим від розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті договору (п. 4.2.2).

У разі, якщо Позичальник не погодиться із новим зміненим розміром процентної ставки за кредитом, встановленим в порядку, визначеному п. 4.2 договору, він зобов'язаний достроково протягом 30 календарних днів з дати запровадження нової процентної ставки за кредитом погасити в повному обсязі заборгованість за кредитом, нарахованими процентами та комісіями, а також можливі неустойки (штрафи, пені) відповідно до умов цього договору (п.4.2.4).

Згідно п. 6 договору про внесення змін № 6 від 28.09.2012р., сторони домовились, що у разі порушення Позичальником строків сплати процентів та/або кредиту, як в повному обсязі, так і частково, щонайменше на 1 календарний місяць , Кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення Позичальнику, а Позичальник в свою чергу зобов'язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом 30 календарних днів з дати одержання вищезазначеного письмового повідомлення Кредитора.

Як встановлено судом, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Ідеал" за кредитним договором №660/88-301 від 17.07.2007р. між Банком (Кредитором), як Іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат", як Іпотекодавцем, 26.12.2008р. укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г. за реєстровим номером 40 (т.1 а.с.53-56).

Згідно п. 1.1 вказаного договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання Позичальником основного зобов'язання наступне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, будинок 6, яке в цілому складається з нежитлових будівель літ.А, літ.Б, літ.В, літ.Г, літ.Д, літ.Л, літ.К, загальною площею 6165,6 кв.м., що розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному землекористуванні. Іпотекодавець інформує, що відповідно до листа Одеського міського управління земельних ресурсів від 24.08.2005р. № 02-05/590/08, клопотання щодо оформлення земельної ділянки знаходиться на розгляді в Управлінні земельних ресурсів.

Належність Іпотекодавцю нерухомого майна, що передається в іпотеку за цим договором, підтверджується свідоцтвом про право власності на нежилі будівлі (бланк 026475), виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради Одеської області 10.10.2003р. на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.09.2003р. №487, право власності на яке зареєстровано, згідно відмітки на правовстановлюючому документі, Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості та реєстрації об'єктів нерухомості 15.10.2003р. за номером 3195 стор. 6 в книзі 27 неж., реєстраційний номер в електронному реєстрі 20386311.

Відповідно до п.1.2. іпотечного договору, предмет іпотеки сторони оцінили в сумі 40 947 000,00грн., що в еквіваленті складає 5 256 354,30 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору.

Згідно п. 2.3.1, п. 2.3 договору Іпотекодержатель зобов'язаний, якщо сума одержана від реалізації предмета іпотеки, перевищує розмір, забезпечених іпотекою вимог Іпотекодержателя, повернути різницю Іпотекодавцю.

Приписами пп. 2.4.3, п.2.4.5 та п.2.4.7 п. 2.4 вказаного договору встановлено, що Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником відповідного основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; за погодженням з Іпотекодавцем здійснювати переоцінку предмета іпотеки у зв'язку зі змінами кон'єктури ринку, інших факторів, а також у разі пролонгації дії відповідного основного зобов'язання; у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема, Законів України „Про іпотеку", тощо .

Відповідно до п. 4.1 іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником відповідного основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.4 іпотечного договору сторонами узгоджено, що Іпотекодавець в будь-який час до моменту реалізації предмета іпотеки має право припинити звернення на нього стягнення шляхом повного виконання, забезпечених іпотекою зобов'язань.

Згідно пп. 4.6.1, 4.6.2, 4.6.3 п. 4.6 Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів :

- на підставі рішення суду, або

- на підставі виконавчого напису нотаріуса, або;

- шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання, забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України „Про іпотеку", або;

- шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України „Про іпотеку".

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду , реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України „Про іпотеку"; або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (пп. 4.7.1, 4.7.2 п. 4.7 договору).

Як встановлено судом на виконання умов кредитного договору № 66/88-301 від 17.07.2007 ПАТ "Укрсоцбанк" протягом періоду з 17.07.2008р. по 28.09.2012р. надавав позичальнику - ТОВ "Ідеал" кредитні кошти в межах встановленого кредитним договором максимального ліміту заборгованості у загальній сумі з урахуванням її гривневого еквіваленту 15 811 417,12 грн. , що підтверджується випискою по особовому рахунку №20638660756281 за період з 17.07.2007р. по 21.10.2012р., випискою по особовому рахунку № 20636700000562 за 28.09.2012р. та меморіальними ордерами №370341407 від 02.10.2012р., № 370341399 від 02.10.2012р.

Позичальником в період з 04.09.2007р по 01.10.2012р було повернуто лише 694 055,77 грн. кредитних коштів, таким чином, заборгованість за вказаним кредитним договором згідно з наданими банком розрахунками, проти яких (в частині основного боргу) не заперечує відповідач, склала 15 117 361,35 грн.

Однак, в порушення умов кредитного договору позичальник не здійснював погашення кредитної заборгованості та сплату відсотків за користування кредитом в передбачені кредитним договором строки.

У зв'язку з порушенням позичальником строків сплати процентів та повернення кредитної заборгованості ПАТ "Укрсоцбанк", керуючись ст.1050 ЦК України та п.6 договору про внесення змін №6 до кредитного договору, звернулося до позичальника з листом-вимогою №08.42-186/2262 від 23.01.2014р. (т.1 а.с.65-66) про повне дострокове повернення нарахованих процентів та штрафних санкцій, а також звернувся з аналогічним листом-вимогою №08.42-186/2260 до майнового поручителя - ТОВ "Промисловий комбінат" (т.1а.с.63-64).

Зазначені вимоги адресати отримали 28.01.2014р., про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (т.1а.с.87).

В квітні 2014 року ПАТ "Укрсоцбанк" повторно листом за вих. №08.42-186/11027 від 09.04.2014) звернулося до Позичальника з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с.67-69).

Повторну вимогу №08.42-186/11028 від 09.04.2014р. було направлено і на адресу Іпотекодавця - ТОВ "Промисловий комбінат" (т.1 а.с.70-72), в яких Банк просив добровільно передати права на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.12.2008р. у власність ПАТ "Укрсоцбанк" в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань шляхом укладення договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. При цьому банком було попереджено, що у разі невиконання вказаної вимоги, він зверне стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Зазначені документи були також отримані вищевказаними товариствами 15.04.2014р., що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.1 а.с.88).

Проте, ні Позичальником, ні Іпотекодавцем, незважаючи на відсутність спорів щодо розміру основної заборгованості, вищевказаних вимог позивача задоволено не було, що і зумовило звернення ПАТ „Укрсоцбанк" до суду з відповідним позовом.

Проти наявності несплаченої суми основного боргу у розмірі не було також висунуто заперечень і в процесі розгляду справи.

Крім того, наявність основної заборгованості було підтверджено висновком №118 судової економічної експертизи, складеним 20.07.2016р. судовим експертом - економістом ОСОБА_5 (т.5 а.с.2-38).

За таких обставин, суд зазначає, що наявність основної заборгованості у розмірі 15 117 361,35 грн. з достовірністю підтверджена під час розгляду справи.

Що стосується заборгованості про процентам, суд вказує наступне .

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості по відсотках, як складова частина заборгованості, в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на іпотечне майно, складає 4433743 грн. При цьому, як встановлено судом з матеріалів справи, проценти за кредитом розраховувалися позивачем після 1.09.2013р. за ставкою 20.5% річних, а з 1.09.2014р. за ставкою 21.89% річних (т.2 а.с.21-25).

При цьому, як встановлено судом, відповідач не погоджується з нарахованою банком заборгованістю по процентам.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, експерт, складаючи висновок №118, зазначив, що оскільки позивачем не було надано документів, які стали підставою для застосування відсотків річних у розмірі 20,5% та 21,89% у періоді з 01.09.2013р. по 14.06.2015р., він не має можливості здійснити розрахунок розміру заборгованості по сплаті процентів за кредит.

З приводу зазначеного, суд вказує наступне.

Як встановлено судом, сторонами у справі було укладено Договір про внесення змін №6 від 28.09.2012р. до кредитного договору (т.1а.с.50-51).

Відповідно до п. 4.1 цього договору, починаючи з 28.09.2012р. по 28.09.2013р. включно, процентна ставка за договором кредиту встановлюється в розмірі 10 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

В порушення положень цієї статті та вимог суду позивачем не надано суду доказів надіслання відповідачу та третій особі повідомлень про зміну процентної ставки за кредитом згідно з п.4.2 договору №6.

При цьому представником ПАТ „Укрсоцбанк" в судовому засіданні 23.11.2016р., в якому здійснювалася технічна фіксація судового процесу, було зазначено, що при зміні процентної ставки з 01.09.2013р. Банк не повинен був повідомляти боржника про таку зміну, з огляду на те, що згідно умов договору, 1 вересня кожного року ставка встановлюється за тим розміром середньозваженої процентної ставки, яка була встановлена ще місяць тому на 1 серпня цього ж року.

Разом з тим, зазначені пояснення позивача судом до уваги не приймаються, оскільки ґрунтуються на довільному тлумаченню умов договору, зокрема, вищенаведеного п.4.2 кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 6 від 28.09.2012р.

Проте суд вважає, що направлення Банком такого повідомлення, виходячи з системного аналізу умов договору, з урахуванням, зокрема, наявності у Позичальника права не погодитися із новим зміненим розміром процентної ставки за кредитом, встановленим в порядку, визначеному п. 4.2 договору (п.4.2.4 договору), є обов'язковим.

За таких обставин, з урахуванням того, що наявність кредитних правовідносин в будь-якому випадку розуміє під собою сплату процентів за кредитом, суд не приймає до уваги висновок експерта щодо неможливості визначення процентів за кредитом, тим більше, що проценти, нараховані до 1.09.2013р. були розраховані згідно з кредитним договором та додатковими угодами до нього, натомість суд вважає, що правильним розміром процентів, починаючи з 28.09.2012р. (дати укладення договору №6) та до дати складання розрахунку, є 10 % річних.

З огляду на викладене судом з використанням зазначених банком періодів та процентів, проти яких жодних заперечень відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не висунуто, шляхом складення відповідної пропорції, розраховано розмір заборгованості по процентам, які є обґрунтованими в рамках даного позову.

Так, судом при перевірці розрахунку відсотків (т.2 а.с.21-25) встановлено, що сума відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 23.07.2007р. по 31.08.2013р., розрахованих по ставкам, що не оспорюються відповідачем, становить 3 265 132,8 грн.

Сума перерахованих судом відсотків за період з 1.09.2013р. по 31.08.2014р., з огляду на невірне визначення Банком відсоткової ставки у розмірі 20,5%, з вірним застосування відсоткової ставки у розмірі 10 % становить 1 256 410,15 грн. (2575640,8х10/20.5).

Сума перерахованих судом відсотків за період з 01.09.2014р. по 26.10.2014р., з огляду на невірне визначення Банком відсоткової ставки у розмірі 21,89%, тоді як вірним є саме застосування 10 %, становить 235 159 грн. (514762,95х10/21.89).

Таким чином, загальна сума нарахованих відсотків становить 4 756 701,95 грн. (3 265 132,8 грн. + 1 256 410,15 грн. + 235 159 грн.). 4 756 701,95 грн. - 2 175 088,24 грн. (сума погашених відсотків) = 2 581 613,71 грн.

З урахуванням викладеного, сума заборгованості ТОВ „Ідеал" за відсотками, згідно договору відновлювальної кредитної лінії № 660/88-301 від 17.07.2007р., яка є обґрунтованою в рамках даного позову, становить 2 581 613,71 грн.

Вирішуючи питання щодо правильності нарахування пені , суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, додатковою угодою № 5 від 25.10.2010р. до кредитного договору (т.6 а.с.25-32), п. 4.1 договору та п. 4.3 викладено в такій редакції:

4.1 У разі прострочення Позичальником строків повернення кредиту та/або процентів, комісій згідно з пп. 1.1.2, 2.4, 2.5, 3.3.16 цього договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

4.3 Період нарахування Кредитором неустойки (штрафу, пені ) за невиконання (неналежне) виконання Позичальником зобов'язання за цим договором не повинен перевищувати 1 року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

З урахуванням викладеного, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем за несвоєчасне погашення кредиту, у сумі 173481,02 грн., суд вважає його таким, що відповідає чинному законодавству. Крім того, вказаний розрахунок не спростовано відповідачем ні в цілому, ні за його складовими.

Натомість, розрахунок пені, нарахованої за несвоєчасне погашення відсотків, не може бути визнаний судом обґрунтованим, оскільки при його здійсненні позивачем не враховано, по-перше, правильну процентну ставку, а, по-друге, положення п.4.3 договору щодо періоду нарахування. Разом з тим, суми, що взяті позивачем для розрахунку пені (т.2 а.с.25), жодним чином не обґрунтовані згідно з встановленими у справі обставинами, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості здійснити відповідний перерахунок.

З огляду на вищевказані висновки, суд, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України, також приймає до уваги виключно розрахунок інфляційних витрат, нарахований за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 133 215,99 грн., відхиляючи відповідний розрахунок інфляції на несплачені проценти.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що матеріалами справи підтверджена заборгованість ТОВ „Ідеал" перед позивачем за кредитним договором №660/88-301 від 17.07.2007р. станом на 27.10.2014р. у сумі 18005672,07 грн., а саме:

- 15 117361,35грн. - сума заборгованості за кредитом;

- 2 581 613,71 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 173 481,02 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту;

- 133 215,99 грн. - розмір інфляційних витрат за кредитом;

В решті суми факт наявності заборгованості підтвердження під час судового розгляду не знайшов. При цьому, з огляду на положення ст. 35 ГПК України, суд не вважає преюдиціальним рішення третейського суду від 23.04.2014р. (т.7 а.с.25-28), яке було надано банком в якості додаткових документів при проведенні експертизи.

Як встановлено судом, Позивач в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ „Ідеал" просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки та визнати за ним відповідне право власності.

Як вже було зазначено судом, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством.

З приводу обраного позивачем способу захисту свого права, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно до ст. 3 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою Іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Порядок задоволення вимог встановлений розділом п'ятим Закону України „Про іпотеку". Згідно до ст. 33 цього закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказане цілком кореспондується зі ст.589 ЦК України, відповідно до якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Суд також зазначає, що у відповідності до ст. 7 вищевказаного закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.1 іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником відповідного основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктами 4.6.1, 4.6.2, 4.6.3 п. 4.6 іпотечного договору сторонами узгоджено, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів :

- на підставі рішення суду, або

- на підставі виконавчого напису нотаріуса, або;

Тобто, у даному випадку сторони визначили декілька способів задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.

Вказані вимоги договору узгоджуються з нормами Закону України "Про іпотеку", яким передбачено як позасудовий порядок врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

Відповідно до ст. 37 названого Закону Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог Іпотекодержателя або відповідне застереження у іпотечному договорі.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване у ст. 39 цього Закону. Відповідно до ст. 39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону ;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Тобто, як у ст. 39 Закону України "Про іпотеку", так і у договорі іпотеки від 26.12.2008р., зазначено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність перешкод для звернення стягнення на майно шляхом набуття права власності в позасудовому порядку. За таких обставин, суд вважає, що у даному випадку суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання обраним позивачем способом - шляхом набуття іпотекодержателем права власності.

З приводу вимоги про визнання права власності , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним 26.12.2008 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та ТОВ "Промисловий комбінат", шляхом набуття права власності іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" на предмет іпотеки - нежилі будівлі, загальною площею 6178,1 кв.м., які в цілому складаються з: приміщень літ. А , літ. Б , літ. В , літ. Г , літ. Д , літ. Л , літ. К , що знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 6, а також про визнання права власності ПАТ "Укрсоцбанк" на вказані нежилі будівлі необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим у задоволенні первісного позову слід відмовити з покладенням судових витрат по первісному позову на позивача.

При цьому, з огляду на вищезазначені висновки суду, а також з огляду на наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що призначення оціночно-будівельної експертизи є недоцільним, та таким, що затягне строки розгляду справи, оскільки її результати жодним чином не вплинуть на результат судового розгляду.

Оцінюючи вимоги зустрічного позову ТОВ „Промисловий комбінат", суд вказує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, зустрічні позовні вимоги ТОВ „Промисловий комбінат" направлені на визнання недійсним правочину з набуття права власності на майно, що є предметом вищевказаного договору іпотеки з подальшим визнанням недійсним та скасуванням рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Осипенка Д.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), на підставі якого і було внесено відповідний запис про реєстрацію права власності на майно, а саме: нежилі будівлі загальною площею 6 165,6кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину.

Так, згідно зі статтею 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Односторонній правочин може створювати для інших осіб обов'язки лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Виходячи з положень ч.3 ст. 202 Цивільного кодексу України звернення банком в позасудовому порядку стягнення на майно шляхом, зокрема, подання заяви про реєстрацію за ним права власності, є вчиненням ним одностороннього правочину, спрямованого на набуття відповідних цивільних прав.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Таким чином підставою для визнання правочину недійсним є, зокрема, недодержання стороною чи сторонами вимог закону в момент укладення правочину.

Проаналізувавши правовідносини сторін, пов'язані із вчиненням банком правочину з набуття права власності, а також з подальшою реєстрацією права власності на підставі відповідного рішення нотаріуса, суд вважає, що спірні правовідносини регулюються, перш за все, нормами Закону України „Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідним порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 N 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також положеннями іпотечного договору.

Так, відповідно до ст. 33 Закону України „Про іпотеку", яка регулює підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.3 цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено судом, згідно з положеннями п. 4.1 іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником відповідного основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 4.6 договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів :

- на підставі рішення суду, або

- на підставі виконавчого напису нотаріуса, або;

Як встановлено судом, позивач - ПАТ „Укрсоцбанк", реалізуючи відповідне право, 16.05.2014р. звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (т.1 а.с.2). Водночас, станом на день звернення до нотаріуса як державного реєстратора із відповідною заявою - 29.07.2016р. (т.6 а.с.5, 85), відповідну справу розглянуто не було, доказів відмови позивача від первісного позову матеріали справи також не містять.

За таких обставин, вищезазначені дії ПАТ „Укрсоцбанк" не відповідали вимогам ч.3 ст.33 ГПК України, а також п. 4.6 іпотечного договору.

Крім того, статтею 35 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ч.3 ст.36 Закону України „Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки встановлений положеннями ст. 37 цього Закону.

Так, Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

При цьому, згідно з п.61. Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 N 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Системний аналіз вищезазначених статей свідчить, що письмова вимога про усунення порушень має відповідати положенням статті 35 Закону „Про іпотеку", тобто містити попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, а також спосіб, у який таке звернення має відбуватися.

Вказані положення закону направлені на захист прав Іпотекодавця, який, шляхом погашення основного зобов'язання, або шляхом письмового повідомлення іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки (ст.38 Закону), має право припинити процедуру звернення стягнення на майно.

Як встановлено судом з матеріалів реєстраційної справи, жодна вимога, що надсилалася іпотекодавцю, не містила попередження про звернення стягнення на майно саме у спосіб набуття іпотекодержателем права власності на майно, натомість, у відповідних вимогах, зокрема, у вимозі від 15.04.2016р. (т.6 а.с.72-75), було зазначено про можливе звернення стягнення „в судовому, позасудовому порядку або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса".

З огляду на викладене, суд вважає, що, Іпотекодержателем не було виконано належним чином вимоги закону щодо надіслання відповідної вимоги, тим більше, з урахуванням наявності судового спору, тобто факту реалізації права на звернення стягнення на майно у судовому порядку.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч.3 ст.37 Закону „Про іпотеку" Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Натомість, матеріали реєстраційної справи не містять відомостей щодо проведення суб'єктом оціночної діяльності оцінки предмета іпотеки, відповідного висновку не було подано і суду в процесі розгляду справи. Таким чином, як встановлено судом, і це не заперечувалося первісним позивачем, ПАТ „Укрсоцбанк" було використано висновок незалежної оцінки майна від 22.04.2014р., складений ПП „Енергомакс" (т.1а.с.90-126).

При цьому, по-перше, як встановлено судом, на момент вчинення спірного правочину між сторонами існував спір про вартість предмета іпотеки, по-друге, виходячи з положень відповідного законодавства, а саме положень підпункту 2 п. 1 постанови Кабінету міністрів України від 21.08.2014 № 358, строк дії звіту про оцінку не може перевищувати шість місяців з дати оцінки.

За думкою суду, недотримання при набутті права власності вищевказаних положень дозволяють також зробити висновок про невідповідність правочину вимогам закону, що має наслідком його недійсність у відповідності до ст.215 ЦК України.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно до імперативних вимог ст. 37 Закону України „Про іпотеку", у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

За таких обставин, при вчиненні правочину з набуття права власності іпотекодержатель має надати, а нотаріус, відповідно, перевірити як вартість предмета іпотеки, так і розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Саме відсутність спору з цих двох питань і є передумовою позасудового врегулювання спору, що у даному випадку місця не мало, натомість, на час вчинення вищевказаного правочину вже існував судовий спір, зокрема, щодо суми заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість позову ТОВ „Промисловий комбінат" в частині вимог про визнання недійсним правочину з набуття права власності, у зв'язку з чим відповідні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, суд вказує наступне.

Згідно з ч.2 ст. 37 Закону „Про іпотеку" рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

У відповідності з п. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За таких обставин, суд, з урахуванням приписів вказаного Закону, вважає, що обраний ТОВ „Промисловий комбінат" відповідає положенням чинного законодавства.

При цьому, згідно з правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року №21-41а16 по справі №826/4858/15, відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС). При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, суд вважає, що з урахуванням укладення договору іпотеки, з виконання якого виник спір, між юридичними особами, спір у цій частині не є публічно-правовим, а має вирішуватися в порядку, передбаченому ГПК.

З урахуванням вищевикладених фактів, а також враховуючи, що вимоги про визнання недійсним та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є похідними від вимоги про визнання недійсним правочину з набуття права власності, яка задоволена судом, відповідні вимоги також підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що первісний позивач не позбавлений як права на звернення з позовом про звернення стягнення на майно шляхом застосування способів, які передбачені, як договором, так і законом при зверненні стягнення в судовому порядку, так і права вирішити питання набуття права власності в позасудовому порядку шляхом узгодження, як суми заборгованості, так і вартості майна, яке набувається.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат" про визнання недійсним правочину з набуття права власності та визнання недійсним та скасування рішення нотаріуса є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору слід покласти на Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк".

Керуючись ст.ст. 44, 49, 60, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат" про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності - відмовити.

2 . Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат" задовольнити.

3. Визнати недійсним правочин з набуття ПАТ „Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) права власності на нежилі будівлі загальною площею 6 165,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, які є предметом іпотеки на підставі іпотечного договору від 26.12.2008р. зі змінами, внесеними договором про внесення змін №1 від 28.10.2010р. та № 2 від 28.09.2012р., який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г.

4. Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Осипенка Дмитра Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30727058 від 01.08.2016р. (номер запису про право власності 15688268 від 29.07.2016р.), на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно: нежилі будівлі загальною площею 6 165,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, за Публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019).

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд.29, код ЄДРПОУ 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат" (65014, м. Одеса, вул. Канатна, б. 6, код ЄДРПОУ 01127671) витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову у розмірі 2 756 /дві тисячі сімсот п'ятдесят шість/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 грудня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська


Дата ухвалення рішення	30.11.2016
Оприлюднено	09.12.2016
Номер документу	63222329
Судочинство	Господарське
Суть	визнання недійсним правочину з набуття права власності та визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора

Ярош А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 30.11.2016 по справі 916/1816/14ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/1816/14

Рішення
від 30.11.2016 по справі 916/1816/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ