Постанова

від 01.12.2016 по справі 910/4514/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа№ 910/4514/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Зеленіна В.О.

Алданової С.О.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників

позивача: Бриль П.О.;

відповідача: Белькова Л.В.;

третьої особи-1: Фоменко Д.О.;

третьої особи-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Репід-Л"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.07.2016р.

у справі №910/4514/16 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування

споживачів Шевченківського району"

до Приватного підприємства "Репід-Л"

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача 1) Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

2) Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна

контора "Ярославська" Шевченківського району

про стягнення 52 893,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Репід-Л" (далі - відповідач) заборгованості за договором №394 від 01.07.2007р. у загальній сумі 52 893,84 грн. (з них: 45 735,10 грн. - основний борг, 4 959,89 грн. - втрати від інфляції, 2 198,85 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати спожитих комунальних послуг.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість позовних вимог належними і допустимими доказами. Зокрема, відповідач посилався на наступне:

- заборгованість за отримані комунальні послуги відповідачем погашена;

- дія укладеного між сторонами договору була завершена 31.12.2010р. у зв'язку з відключенням приміщення відповідача від систем центрального теплопостачання, тому підстави для проведення розрахунків з позивачем у відповідача були відсутні;

- відповідач не є споживачем послуг з опалення та споживачем відносно позивача, оскільки відповідачем укладено договори з іншими постачальниками комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2016р. (том справи - 1, аркуші справи - 157-158), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - третя особа-1) та Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківського району (далі - третя особа-2).

Третя особа-1 в наданих суду поясненнях підтвердила факт надання послуг відповідачу у спірному періоді, на підтвердження чого надала суду дані її обліку (облікові картки).

Третя особа-2 явку свого представника у судові засідання не забезпечила, пояснень по суті спору не надала, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2016р. у справі №910/4524/16 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 43 133,53 грн. заборгованості, 4 959,89 грн. втрат від інфляції, 2 198,85 грн. 3% річних, а також 1 310,22 грн. судового збору. У іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016р. у справі №910/4514/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Відповідач наголошував на наступному:

- суд в оспорюваному рішенні зазначає що позивач є правонаступником Комунального підприємства по управлінню житлового господарства Шевченківського району м. Києва, але при цьому не зазначає, які саме документи підтверджують факт правонаступництва. Під час судового розгляду дане питання учасниками процесу не вивчалось;

- судом було відмовлено у витребуванні документів про правонаступництво позивача (копія Статуту) та не витребувано у позивача документи на підключення відповідача (схеми підключення, акти підключення, дозволи на підключення тощо) до системи централізованого опалення, які б підтверджували отримання послуг;

- ані позивач в позові, ані суд в рішенні не зазначили, з яких саме тарифів вони виходили під час розрахунку заборгованості. Також в рішенні суд не аргументував, чому саме позивач вимагає сплату заборгованості саме за період з 2010р. по 2014р., тоді як позовна заява була подана у 2016р.;

- відповідач в усному порядку просив суд застосувати до позовних вимог строки позовної давності, але суд не відобразив цього в тексті рішення;

- позивач не надав доказів в обґрунтування сум, зазначених як заборгованість відповідача, не надано жодного документу, який би підтверджував надання саме такої кількості підігрітої води/теплової енергії поданої в систему центрального опалення належного відповідачу офісного приміщення № 21 або в загалі будинку №6;

- суд в рішенні не відобразив пояснення відповідача про те, що позивач взагалі не звертався з вимогами до відповідача щодо погашення заборгованості протягом усього періоду з 2010р. по 2014р.;

- позивач вже протягом шести років не реагує на звернення відповідача щодо створення комісії для складання відповідних документів щодо відключення від тепломережі труб у приміщеннях відповідача а тепер ще й вимагає гроші за не надані ним послуги, що є незаконним;

- щодо встановленого судом факту описки позивачем в номері актів та договору №Яр-064 від 01.10.2010 р., необхідно зазначити, що дані реквізити не є опискою, оскільки повністю відповідають реквізитам неукладеного договору №Яр-064 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води, який між сторонами не укладався та не підписувався, у зв'язку з фактичним відключенням приміщення відповідача від системи централізованого опалення та наявністю укладеного між відповідачем та ДКО Київводоканал договору №8443/5-04 від 12.03.2000p., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2016р.

13.10.2016р. через Відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача доказів, а саме:

- доказів підключення схем внутрішньо будинкової системи опалення, існування вузлів обліку кількості поставленої енергії у приміщення відповідача, відгалуження від стояків в межах житлових помешкань (нежитлових приміщень), наявності точок приєднання до системи опалення приміщень відповідача, із зазначенням точної кількості стояків, які проходять у приміщеннях відповідача та по яких відбувається подача теплоносія, кількості точок підключення теплового обладнання (регістрів), у яких відбувається передача теплової енергії від її постачальника до споживача, інших технічних даних щодо таких мереж (їх діаметрів, теплової ізоляції, опису чи характеристик теплового обладнання) та їх працездатності;

- акти готовності будинку №6 по вул. Комінтерна (С.Петлюри) до опалювальних сезонів 2010-2011рр., 2011-2012рр., 2012-2013рр., 2013-2014рр., 2014-2015рр., із зазначенням інформації щодо облаштування системи опалення спірного приміщення та готовності мережі системи опалення у цьому приміщенні до опалення у вищевказаних опалювальних сезонах;

- копії статуту Комунального підприємства "Житлово-екслуатаційна контора Ярославська" Шевченківської районної у м. Києві ради та копію доручення на ім'я ОСОБА_6 №3 від 30.03.2007р.

В судове засідання 13.10.2016р. з'явилися представники позивача, відповідача та третьої ослби-1. Представник третьої особи-2 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 03.11.2016р.

В судове засідання 03.11.2016р. з'явилися представники позивача, відповідача та третьої ослби-1. Представник третьої особи-2 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 03.11.2016р. представники відповідача та третьої особи-1 подали клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 01.12.2016р. та зобов'язано позивача і третю особу надати документи, про витребування яких просив відповідач у своєму клопотанні від 13.10.2016р.

15.11.2016р. через Відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.11.2016р., у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. на лікарняному, було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Зеленіна В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд у від 30.11.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Зеленіна В.О. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2016р.

01.12.2016р. через Відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання вимог суду, а саме: запит на публічну інформацію від 22.11.2016р.; звернення до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 10.11.2016р.; лист Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації №109/02/45-9728 від 28.11.2016р.; лист Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва від 30.11.2016р.

Вказане клопотання було задоволено судом.

В судовому засіданні 01.12.2016р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016р. у справі №910/4514/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.12.2016р. представники позивача та третьої особи-1 заперечували проти апеляційної скарги, просили суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи-2 в судове засідання 01.12.2016р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника третьої особи-2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 01.12.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі свідоцтвом про право власності серії ЯЯЯ №133574 від 02.02.2005р. у власності відповідача перебуває нежиле приміщення №21 загальною площею 67,10 кв. м. у м. Києві по вул. Комінтерну, 6 (літера А) (том справи - 1, аркуш справи - 16).

01.07.2007р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, як стороною-1, та відповідачем, як стороною-2, було укладено договір №394 (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 24-25).

За умовами Договору (розділ 1) сторона-1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною-2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в Додатку №1 до Договору. Сторона-2 користується приміщенням(и) загальною площею 67,10 кв. м. за адресою: вул. Комінтерну, 6 на підставі свідоцтва про право власності від 02.02.2005р.

В розділі 2 Договору погоджено права та обов'язки сторін, згідно з п.п.2.1, 3.1 якого сторона-1 зобов'язується: на підставі розрахунків виробників послуг на першу вимогу сторони-2 інформувати її про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг; у 3-х денний термін з моменту надходження від виробників послуг розрахунків, надати власнику або орендарю платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих ним комунальних послуг; у випадку несплати коштів за спожиті комунальні послуги сторона-1 має право стягнути з сторони-2 на користь виробників комунальних послуг прострочену заборгованість у відповідності з чинним законодавством.

Сторона-2 зобов'язується: в 3-х денний термін, після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг; у разі відмови повністю або частково сплатити кошти за спожиті комунальні послуги повідомити про це сторону-1, додавши документальне обґрунтування відмови протягом 3-х днів; у випадку встановлення окремих засобів обліку теплової енергії, холодного водопостачання, тощо укласти прямі договори на комунальні послуги з постачальниками таких послуг, про що в одноденний термін проінформувати сторону-1. Сторона-2 має право вимагати від сторони-1 інформацію про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг.

В п.п.5.1, 5.4 Договору передбачено, що строк дії останнього встановлено до 31.12.2010р. У разі закінчення строку дії договору і відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

В Додатку №1 до Договору вказано про наявність централізованого опалення з площею приміщення, що опалюється - 67,10 кв. м., та щомісячна сплата за надані послуги здійснюється з урахуванням табуляграм АК Київенерго (том справи - 1, аркуш справи - 26).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що він є правонаступником Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради за укладеним з відповідачем Договором.

За твердженням позивача, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання з оплати спожитих комунальних послуг, а саме послуг з централізованого опалення, що призвело до виникнення заборгованості, яка за період з вересня 2010р. по квітень 2014р. становила 45 735,10 грн.

15.02.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією (том справи - 1, аркуші справи - 26-27), в якій вимагав погасити борг за Договором у сумі 45 735,10 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім суми основного боргу у розмірі 45 735,10 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача 4 959,89 грн. втрат від інфляції та 2 198,85 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, визнавши нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими вимоги позивача лише в частині стягнення з відповідача 43 133,53 грн. основного боргу, 4 959,89 грн. інфляційних втрат та 2 198,85 грн. 3% річних. В іншій частині позову було відмовлено.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором (ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з опалення приміщення.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів того, що позивач є правонаступником Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району за укладеним з відповідачем Договором.

У преамбулі Договору №394 від 01.07.2007р., стягнення боргу за яким є предметом розгляду у даній справі, зазначено про те, що вказаний правочин укладено між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, в особі директора Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківської районної у місті Києві ради, та відповідачем.

В матеріалах справи наявне окреме доручення заступника голови Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (том справи - 1, аркуш справи - 23), в якому зазначено про те, що з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущенням безоплатного використання теплової енергії та водопостачання, зобов'язати КП УЖГ заключити прямі договори з орендарями та власниками житлових приміщень Шевченківського району. ЖЕКам передати КП УЖГ всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень, скласти акт станом на 01.10.2010р.

На виконання вказаного доручення третьою особою-2 було складено довідку про заборгованість відповідача (том справи - 1, аркуш справи - 33).

Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011р. №24/6240 Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва , відповідно до ч.5 ст. 57, ч.1 ст. 63, ст. ст. 65, 66, 75, 78 Господарського кодексу України, ст. 16, п.п.30, 31 ст. 26, ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи рішення Київської міської ради від 09.09.2010р. №7/4819 "Про питання організації управління, районами в місті Києві", від 28.10.2010р. №183/4995 "Про окремі питання організації управління районами в м. Києві", від 02.12.2010р. №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010р. №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", на виконання п.2.1 розділу 2 додатка №2 до Програми реформування і розвитку житлового господарства міста Києва на 2010 - 2014 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 16.09.2010р. №12/4824, з метою підвищення ефективності використання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, вирішено змінити найменування комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Зокрема, комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради було переіменовано в комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (позивач у даній справі).

Окрім того, до позовної заяви було долучено Статут позивача, затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №610 від 12.04.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 12-14), в п.1.2 якого чітко вказано про те, що позивач відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011р. №24/6240 Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва , переіменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що в матеріалах справи є належні докази, які свідчать про те, що позивач є стороною укладеного з відповідачем Договору №394 від 01.07.2007р.

Відповідач звертав увагу суду на те, що він не є споживачем комунальних послуг з опалення, які надає позивач у спірному приміщенні, оскільки наразі відповідач отримує комунальні послуги за іншими договорами, укладеними з постачальниками цих послуг, а саме: договорами з ДКО "Київводоканал" №8443/5-04 від 12.03.2000р., №1052 від 03.05.2012р. та з АЕК "Київенерго" №24146 від 05.06.2000р.

Однак в наданих суду апеляційної інстанції усних поясненнях третя особа-1 (АЕК Київенерго ) заперечувала наявність у неї з відповідачем договірних відносин щодо надання послуг з централізованого опалення, вимоги про стягнення заборгованості за які є предметом розгляду у даній справі.

Водночас, позивач надає послуги та збирає оплату за них на підставі укладеного з третьою особою-1, як постачальником цих послуг, договору №320016 від 14.11.2003р.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що договір з АЕК "Київенерго" №24146 від 05.06.2000р. було укладено з відповідачем безпосередньо на постачання електроенергії, а не опалення. Договори, укладені між відповідачем та ДКО Київводоканал , також не мають відношення до надання послуг з опалення. Так, договір №8443/5-04 від 12.03.2000р. регулює правовідносини щодо надання послуг водопостачання та водовідведення, а договір №1052 від 03.05.2012р. - надання інформаційно-консультаційних послуг.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що вищезгадані договори, на які посилається відповідач, не регулюють надання послуг з опалення приміщення відповідача, а відтак ці правочини не стосуються предмету спору у даній справі і не можуть бути прийняті, як докази у розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-якого іншого договору про надання відповідачу послуг з централізованого опалення приміщення у спірному періоді ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано, як і не надано доказів повідомлення відповідачем про укладення прямих договорів на комунальні послуги з постачальниками таких послуг, хоча здійснення такого повідомлення є обов'язком відповідача, встановленим в п.3.1.3 Договору.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у відповідача обов'язку сплачувати за надані у спірному періоді послуги з опалення іншій особі, а не позивачу на підставі Договору.

В своїх запереченнях на позов та в апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що Договір, на підставі якого позивач просить стягнути з нього заборгованість, припинив свою дію 31.12.2010р.

Відповідно до ст. ст. 626-628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, укладаючи Договір, сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі й щодо порядку пролонгації (продовження чи припинення) його дії.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, за умовами Договору (п.5.4) строк його дії дійсно встановлено до 31.12.2010р. Однак при цьому передбачено можливість наступної пролонгації на той самий строк і на тих самих умовах за відсутності заперечень сторін з цього приводу.

Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у відповідача заперечень проти пролонгації спірного Договору і повідомлення іншої сторони правочину про такі заперечення. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо пролонгації дії Договору після 31.12.2010р. та чинність Договору на час звернення позивача з позовом до суду та вирішення спору у даній справі.

Як у запереченнях на позов, так і в апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що дія Договору припинилася 31.12.2010р., оскільки приміщення відповідача було відключено від систем центрального теплопостачання будинку №6 по вул. Комінтерну у м. Києві у квітні 2010 року у зв'язку з аварійної системою опалення житлового будинку та відсутністю фінансування її ремонту (відсутність готовності частки мережі системи теплопостачання до підвального приміщення відповідача до опалювального сезону 2010-2011рр.).

Згідно з наданими відповідачем поясненнями, наприкінці опалювального сезону 2010-2011р., а саме 12.04.2011р. після відключення опалення третя особа-2 поновила процес ремонту частки мережі загальнобудинкової системи теплопостачання до приміщення відповідача та запропонувала відповідачу підключення до центральної системи опалення за умови надання дозволів на підключення споживачів до розподільчих теплових мереж та укладення договору відповідачем саме з третьою особою-2 (Комунальним підприємством "ЖЕК "Ярославська"), але відповідач відмовився від укладання такого договору.

За твердженням відповідача, на початку опалювального сезону 2012-2013 років він отримав лист №4493 від 13.11.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 102) з пропозицією укласти договір з позивачем, однак у період з квітня 2011 року по жовтень 2014 року відповідач почав отримувати рахункові документи за комунальні послуги (опалення), які він не отримував від жодного постачальника.

З цього приводу необхідно зазначити наступне. Передусім, як уже зазначалося вище, судом встановлено, що укладений між сторонами Договір пролонгувався та був чинним (діяв) у спірному періоді.

Судом враховано посилання відповідача на лист позивача №4493 від 13.11.2012р., але останній не свідчить про закінчення строку дії Договору, оскільки у ньому йде мова не про припинення Договору, а про пропозицію укласти новий договір замість діючого Договору №394 від 01.07.2007р. на нових умовах, що не заборонено законом та ніяким чином не впливає на чинність попереднього правочину.

В матеріалах справи наявні претензії №333 від 20.11.2013р. та №02/2700 від 10.07.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 127-128), які позивач направляв відповідачу та листи (заперечення) відповідача на ці претензії (том справи - 1, аркуші справи - 129-130). Водночас, в справі відсутні належні докази, які б свідчили про фактичне припинення постачання послуг опалення у приміщення відповідача.

Відповідач посилається на лист третьої особи-2 №Ко-668 від 13.01.2011р. (том справи - 1, аркуш справи - 116), але вказаний лист не містить відомостей про відключення від системи опалення приміщення відповідача, натомість роз'яснює відповідачу зону відповідальності ЖЕКу та вказує, що у 2009-2010 роках кошти на роботи по ремонту покрівлі, фасаду, асфальтування, тощо які мають проводитись по програмах ремонту житлового фонду, не виділялися, та що питання відповідача по асфальтуванню буде включено у перелік робіт на заявку на фінансування. Окрім того, у листі зазначено про плани з проведення у рамках підготовки до опалювального сезону у 2011-2012 роках ремонту приміщення теплопункту.

Судом досліджено надані відповідачем Акти приймання-передачі приміщення від 01.08.2014р. та від 02.01.2015р., які складені між відповідачем, як орендодавцем, та іншими особами, як орендарями. Натомість вказані акти не свідчать про відключення приміщення від опалення, а по суті є лише погодженням осіб, які їх склали, щодо стану приміщення, яке передається в оренду, але не є доказом фактичного відключення приміщення від опалення.

Судом враховано надане відповідачем попередження №3124146/320588524 від 14.12.2010р. (том справи - 1, аркуш справи - 122), але воно стосується припинення постачання електроенергії, а не є доказом відключення приміщення відповідача від системи опалення.

В наявному у справі листі третьої особи-2 №256 від 29.03.2010р. (том справи - 1, аркуш справи - 123 (на звороті)) не вказано про відключення опалення, а лише зазначено про розгляд звернення відповідача щодо заміни труби гарячого водопостачання та названо особу, до якої необхідно звернутися з цього приводу. Третя особа-2 повідомляла відповідача про те, що за результатами перевірки його звернення про залиття приміщення витоків води не виявлено, але буде направлено лист до обслуговуючої організації щодо розгляду питання проведення робіт по запобіганню аварій та залиття.

Таким чином, лист №256 від 29.03.2010р. фактично свідчить про залиття приміщення, але водночас не доводить аварійності стану мереж та відключення приміщення відповідача від опалення.

В матеріалах справи наявна низка Актів, які на думку відповідача свідчать про відключення його приміщення від опалення, а саме:

- акт від 08.02.2011р. (том справи - 1, аркуш справи - 124), складений на підставі звернення відповідача №14 від 31.05.2011р. (щодо запиту причин та підтвердження факту залиття приміщення) комісією, до складу якої входили майстри ЖЕКу. Названий акт свідчить про те, що по прибуттю бригади та ліквідації нею засмічення було встановлено, що у приміщенні заглушка на випуску з першого поверху у підвал видавлена та була прив'язана проволокою без герметичного кільця, у зв'язку з чим приміщення було підтоплено. Тобто цей акт стосується питання наявності залиття приміщення, а не відключення приміщення відповідача від опалення;

- Акт комісії у складі майстра ремонтної дільниці, майстра технічної дільниці та слюсаря-сантехніка дільниці по санітарно-технічному обслуговуванню "Софіївська" від 14.02.2013р. (том справи - 1, аркуш справи - 125), яким підтверджено, що при виході по заявці по залиттю виявлено незначні витоки води гарячого водопостачання через прорив на бойлері, заявку було передано на ПАТ "Київенерго" для виконання і працівниками ПАТ "Київенерго" УТРМ-6 встановлено хомут на бойлері 11.02.2013р., витоки води припинено. Отже, даний акт підтверджує ліквідацію витоків води з бойлера, а не перекриття опалення у приміщенні відповідача;

- Акт комісії у складі майстра ремонтної дільниці, майстра технічної дільниці та слюсаря-сантехніка дільниці по санітарно-технічному обслуговуванню "Софіївська" від 25.01.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 125 (на звороті), з якого вбачається, що при виході по заявці по залиттю виявлено підтоплення водою стін приміщень, плінтусів та підлоги, та комісія дійшла висновку, що невідомими особами було відкрито приміщення бойлера та відкрито вентиль спускника на рамці управління центрального опалення, тому працівниками аварійної служби було перекрито вентель спускника центрального опалення на рамці управління у приміщенні бойлера, витоки води припинено. Таким чином, цей акт свідчить про ліквідацію аварії (витоків води) шляхом перекриття вентеля спускника центрального опалення, а не перекриття постачання опалення у приміщенні відповідача;

- Акт комісії у складі майстра ремонтної дільниці, майстра технічної дільниці та слюсаря-сантехніка дільниці по санітарно-технічному обслуговуванню "Софіївська" від 01.12.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 126), в якому зазначено про те, що при виході по заявці по залиттю виявлено підтоплення водою стін приміщень, плінтусів, дверей та підлоги, та комісія дійшла висновку, що залиття приміщення сталося внаслідок прориву мережі центрального опалення під сходовою клітиною, було проведено заміну ділянки центрального опалення, витоки води припинено. Відтак, вказаний акт підтверджує ліквідацію витоків води шляхом проведення ремонту (заміни ділянки опалення), а не підтверджує перекриття постачання опалення у приміщенні відповідача.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що надані відповідачем інвентаризаційні описи по підприємству відповідача є свідченням осіб, які їх склали, про стан приміщення, а не є доказами відключення приміщення відповідача від опалення.

Відповідач зазначав про те, що він неодноразово звертався з проханням скликати комісію для підтвердження факту відсутності підключення його приміщення до системи центрального опалення. Натомість в матеріалах справи наявне лише одне таке звернення відповідача до третьої особи-1, отримане нею 29.04.2016р. (том справи - 1, аркуш справи - 132), тобто вже після порушення провадження у даній справі. Надані відповідачем копії чеків Укрпошти (том справи - 10 аркуш справи - 133) не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки з них неможливо встановити, які саме документи надсилалися у листах.

Діюче законодавство надає споживачам право відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення. Питання відключення мереж централізованого опалення в багатоповерхових житлових будинках врегульовано Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р., та Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства №4 від 22.11.2005р.

Водночас в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про звернення до відповідача або до виробників відповідних послуг із заявою про відключення від надання цих послуг та/або докази відключення відповідача від опалення згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а також Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

В статті 16 названого Закону передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди). Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про відключення відповідача від мережі централізованого опалення в установленому законодавством порядку, у позивача та третьої особи-1, як виробника цих послуг, були відсутні правові підстави для ненадання відповідачу комунальних послуг у спірному періоді.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи доказів надання послуг з опалення, оскільки в матеріалах справи наявні пояснення третьої особи-1 та витяги з облікових карток (табуляграми), які свідчать про постачання у спірному періоді у приміщення відповідача теплової енергії, а також вони є розрахунками послуг з постачання теплової енергії за договором №320016 від 14.11.2003р., укладеним між позивачем та третьою особою-1. Так, в наданих суду облікових картках (табуляграмах) зазначено номер особового рахунку кінцевого споживача (номер особового рахунку відображається в додатку №6 до Договору №320016 від 14.11.2003р.), тип теплового навантаження, кількість спожитих Гкал за конкретний календарний місяць та сума нарахування.

Як діючим законодавством, так і Договором передбачено оплатне надання комунальних послуг. Зокрема, в п.п.18, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення вказано про те, що плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Зазначена плата вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору.

Відповідно до п.п.3.1.1 Договору споживач зобов'язаний у 3-денний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але у будь-якому разі не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим сплатити вартість спожитих комунальних послуг.

Як уже зазначалося вище, наявними у матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) підтверджується постачання у приміщення відповідача послуг опалення у період з жовтня 2010 року по квітень 2014 року включно (том справи - 1, аркуші справи - 64-77).

Натомість докази відключення приміщення відповідача у спірному періоді від послуг з опалення або докази оплати цих послуг відсутні, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Посилання відповідача на те, що від позивача не надходили додаткові претензії щодо оплати вартості спожитих комунальних послуг за Договором не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відсутність вимог (претензій) про оплату наданих і спожитих послуг ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача здійснити оплату їх вартості у встановленому Договором та діючим законодавством строк.

Відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів, які б спростовували факт надання послуг з опалення у спірному періоді та/або обсяги цих послуг.

Як місцевому господарському суду, так і на вимогу суду апеляційної інстанції до матеріалів справи було надано акти готовності у спірному періоді будинку, в якому розташовано приміщення відповідача, до опалювального періоду.

Відповідач в апеляційній скарзі вказував про те, що в розрахунках позивача відсутнє посилання на застосовані для нарахування тарифи. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за умовами Договору відповідач, як споживач, має право вимагати у надавача послуг інформацію про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг. Натомість відповідач своїм правом не скористався і отримуючи рахунки на оплату не звертався ані до позивача, ані до третьої особи-1 (надавача послуги з опалення) з приводу того, який саме тариф застосовувався при здійсненні відповідного нарахування.

Судом враховано доводи відповідача про те, що він не підписував акти наданих послуг, але як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, доказовою базою обсягів, а відтак і вартості поставлених у приміщення відповідача послуг опалення є облікові картки, дані обліку по яких відповідачем жодними доказами не спростовано. В даному випадку оплата послуг залежить від доведеності факту їх постачання у приміщення у встановленому законом порядку, а не від підписання актів, про які зазначає відповідач, оскільки підписання цих актів за законом та за умовами Договору не є обов'язковим, як є необов'язковим отримання відповідачем рахунку від позивача. Тобто, не підписання актів чи не отримання рахунку як за умовами Договору, так і відповідно до діючого законодавства не є відкладальною умовою (обставиною) для оплати отриманих і спожитих послуг у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України.

Допущені в рахунках описки у зазначенні іншого номеру та дати договору, а саме: вказано №Яр-064 від 01.10.2011р. замість №394 від 01.07.2007р., не впливають на обов'язок відповідача вносити оплату за послуги опалення приміщення по Договору, оскільки, як уже зазначалося вище, відповідач зобов'язаний вносити оплату за послуги опалення приміщення у 3-х денний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але у будь-якому разі не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

До того ж, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів укладення між сторонами договору №Яр-064 від 01.10.2011р. Відповідач в своїй апеляційній скарзі також не заперечує того факту, що договір №Яр-від 01.10.2011р. не був укладений між сторонами.

В свій апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що в оскаржуваному рішенні суду відсутня аргументація щодо того, чому саме позивач вимагає сплату заборгованості саме за період з 2010р. по 2014р., тоді як позовна заява була подана у 2016р. З цього приводу необхідно зазначити, що діюче законодавство надає право позивачу самостійно визначати предмет та підстави власного позову, а відтак позивач на власний розсуд та з поданням необхідних на його переконання доказів визначає період прострочення і суму боргу, які в процесі судового розгляду перевіряються та досліджуються судом.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджував про те, що ним було усно заявлено клопотання про застосування позовної давності, але суд не відобразив це клопотання у своєму рішенні.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно з ч.4 якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (п.6 ч.2 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України). Господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи (аналогічна правова позиція викладена в п.п.2.1 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. (із змінами та доповненнями) Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

Однак при цьому в жодному з протоколів судового засідання місцевого господарського суду у даній справі (том справи - 1, аркуші справи - 87, 89, 150, 156, 185, 197, 208) не міститься відомостей про те, що відповідачем (його представниками) заявлялося усне клопотання (заява) про застосування строку позовної давності.

Зауважень на протокол судового засідання в порядку, передбаченому ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не подавалося.

Наведені обставини свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів про те, що відповідач заявляв місцевому господарському суду клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

За розрахунком позивача, з відповідача підлягає стягненню основний борг у загальному розмірі 45 735,10 грн. за період з вересня 2010р. по квітень 2014р.

Однак, з урахуванням наданих суду пояснень та доказів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку обґрунтованими та документально підтвердженими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 133,53 грн. Однак в частині стягнення 2 601,57 грн. основного боргу по рахунку на оплату від 17.09.2010р. позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач не надав суду доказів надання відповідачу послуг опалення до жовтня 2010 року, заборгованість з оплати яких становила б суму у розмірі 2 601,57 грн.

Відповідач зазначав про те, що ним було сплачену вказану суму вартості спожитих послуг з опалення приміщення на підставі платіжного доручення №308 від 24.05.2011р. третій особі-2 (том справи - 1, аркуш справи - 121). Однак, місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв це платіжне доручення до уваги, оскільки відповідачем не було надано доказів існування між відповідачем та третьою особою-2 договірних правовідносин, на виконання яких у відповідача б виникло зобов'язання оплачувати за послуги з опалення вищевказану суму на користь третьої особи-2.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

За розрахунком колегії суддів, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 959,89 грн. інфляційних втрат та 2 198,85 грн. 3% річних і в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4514/16 від 06.07.2016р. прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Репід-Л" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4514/16 від 06.07.2016р. - без змін.

2. Матеріали справи №910/4514/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді В.О. Зеленін

С.О. Алданова