Постанова

від 09.11.2016 по справі 810/2520/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Київ 810/2520/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 УКРАЇНА»

до Київської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 УКРАЇНА" (далі - позиавч, Товариство) з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 13.05.2016 № 125000013/2016/000086/2 про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.05.2016 № 1251510001/2016/00084.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час митного оформлення товару, який ввозився на територію України, Товариство визначило його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту) та заявило цей показник у деклараціях митної вартості до яких додало документи, що її підтверджують, згідно з переліком встановленим положеннями Митного кодексу України. Позивач вважає, що митниця безпідставно не погодилась з заявленою декларантом митною вартістю товару і незаконно прийняла рішення про коригування митної вартості застосувавши другорядний метод визначення митної вартості (резервний).

При цьому, позивач звертає увагу на відсутність підстав для витребування у Товариства додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, відсутності розбіжностей в наданих документах та наголошує на обов'язку митниці доводити наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

В судове засідання призначене на 09.11.2016 належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники позивача та відповідача не прибули, водночас представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання в якому позивач підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Крім того, на вказаному клопотанні представника позивача містився запис представника відповідача, що він не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наданих пояснень і доказів, але заперечуєь проти задоволення позову в повному обсязі.

Також суд зазначає, що 09.09.2016 представником відповідача були подані до суду письмові заперечення проти позову.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що при опрацюванні наданих до митного оформлення документів посадовими особами контролюючого органу було встановлено, що вони містять розбіжності (щодо умов поставки). Крім того, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (зокрема, вартості страхування), чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на вказане та відповідно до статті 53 Митного кодексу України, декларанту було надіслано електронне повідомлення та запропоновано надати додаткові документи, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України.

Враховуючи, що підприємством не було надано всіх витребуваних митним органом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, а надані документи не містили об'єктивної та достовірної інформації про фактично сплачену ціну спірного товару, Київською митницею ДФС було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, скореговано митну вартість товару, що завозив позивач на митну територію України на рівні 3,600 дол. США/кг. (на підставі митної декларації від 06.11.2015 № 125140001/2016/604305), та прийнято вказане рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, відповідач зауважив, що митним органом було дотримано визначеної законодавством процедури консультацій для обґрунтування вибору підстав визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, судом здійснено розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 УКРАЇНА», ідентифікаційний код 39864511, зареєстроване як юридична особа 30.06.2015.

07.12.2015 між юридичною особою «ОСОБА_1 ОСОБА_2А.» (корпорація, створена за законодавством ОСОБА_2) (продавець) та ТОВ «ОСОБА_1 УКРАЇНА» (покупець) укладено контракт № IC/3-2015/UKR, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує насіння (товар) в асортименті,згідно з Доповненнями до цього договору.

Відповідно до пункту 3 вказаного контракту товар поставляється на умовах DAP Димитрово. Постачання здійснюється на основі наступних документів (Транспортні документи): 1) Товарно-транспортна накладна (оригінал і дві копії), що містить кількість мішків і палет, вагу брутто; 2) Рахунок (оригінал) із зазначенням країни походження і номера цього Договору; 3) Копія сертифікатів якості (ISTA i OECD); 4) Сертифікат країни походження продукції з Торгової палати, датований не раніше, ніж рахунок; 5) Фітосанітарний сертифікат - пункти 12-16 цього сертифікату стосовно обробки, діючої речовини, концентрації мають бути обов'язково заповнені; 6)Пакувальний лист (оригінал) з вказівкою кількості місць, типу упаковки, ваги нетто та брутто, ваги порожнього мішка; 7) Експортна або транспортна декларація (копія).

Згідно з пунктом 5 зазначеного контракту ціна товару за контрактом встановлюється відповідно до інвойсів до цього контракту.

Ціни товару включають вартість упаковки, а також страховку і транспорт до місця постачання.

Загальна сума по цьому контракту становить - 2 372 400,00 дол. США. Ця сума розглядається сторонами як рамкова. Сума, яку покупець повинен заплатити продавцеві, визначається по рахункам відповідно до реальної кількості поставленого продавцем товару.

Відповідно до пункту 6 контракту плата за поставлений товар буде здійснена в доларах США, банківським переказом на рахунок «ОСОБА_1 ОСОБА_2А.», що вказаний у пункті 16 цього договору. Термін оплати - кінець місяця плюс один місяць плюс один день.

На підставі вказаного контракту та додатків до нього, в лютому 2016 року «ОСОБА_1 ОСОБА_2А.» здійснило здійснювало імпорт товару на митну територію України, а саме: «насіння кукурудзи, для сівби, без ГМО, гібриди прості, оброблені: артикул 11066552 МТ 261, насіння кукурудзи звичайної 80 тис. насіння одиниць, 792 мішки. Оброблено MAXIM XL 035FS. Активні інгредієнти: FLUDIOXONIL, METALAXYL-M/MEFENOXAM. Номер партії Н-15-38/0704» Торгівельна марка - DOW AgroSciences. Виробник - DAS SWITZERLAND S.A. Boly BOLY Bonafarm Sub Mft. Країна виробництво - Румунія (RO) (насіння кукурудзи звичайної MT261).

З метою митного оформлення товару позивачем до митного органу подано митну декларацію (далі - МД) від 12.05.2016 № 125150001/2016/7032362.

Відповідно до вказаної декларації митна вартість товару склала 2.2248 дол. США/кг.

На підтвердження задекларованої митної вартості підприємство надало до митного органу документи, які відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України підтверджують митну вартість, а саме:

- Зовнішньоекономічний договір (Контракт № ІС/3-2015/UKR від 07.12.2015);

- Міжнародну товарно - транспорту накладну (СМR) № 11009665 від 26.12.2016);

- Рахунок-фактуру (інвойс) № 981219120 від 19.02.2016;

- Пакувальний лист № НОМЕР_1 від 19.02.2016;

- Договір про надання послуг митного брокера № 01А-12/15 від 30.12.2015;

- Сертифікат країни експортера, що засвідчує якість насіння та/або садівного матеріалу, або сертифікат ОЕСР і сертифікат ІSТА № 01920966 від 07/01/2016;

- Інформацію про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару (№ 2730), інформацію про позитивні результати здійсненні фіто санітарного контролю товару (№ 2730) та інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару ( 2730) від 26.02.2016;

- Фітосанітарний сертифікат, який видається країною-експортером (використовується для проведення попереднього документального контролю) № ЕС/HU/Е1 205488 від 25.02.2016;

- Сертифікат про походження товару загальної форми № 2016_02_19_1195630 від 22.02.2016;

- Декларацію ГМО (МТ261) від 24.02.2016;

- Лист № 31 від 04.03.2016;

- Державний реєстр сортів на 2016 рік від 04.01.2016;

- Копію митної декларації країни відправлення № 16HU51101012476F65 від 27.02.2016.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем вже здійснювалось розмитнення аналогічного товару за вказаним контрактом за ціною 2.3348 доларів США/кг.

Також судом встановлено, що позивач надав митному органу лист від 04.03.2016, яким повідомив митний орган про те, що згідно установчих документів компанія «ОСОБА_1 ОСОБА_2А.» є материнською компанією ТОВ «ОСОБА_1 Україна» та про те, що така взаємозалежність не впливає на ціноутворення, так як «ОСОБА_1 ОСОБА_2А.» та ТОВ «ОСОБА_1 Україна» є юридичними організаціями, кожна з яких діє виключно в інтересах вилучення власного прибутку від продажів насіння польових культур.

У свою чергу, при опрацюванні поданих декларантом документів митний орган встановив, що вказані документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (не визначено момент відліку оплати). За наведених обставин, 13.05.2016 Київською митницею ДФС було направлено електронне повідомлення позивачу, в якому зазначено, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України.

За результатами розгляду вказаного повідомлення декларантом було надано відповідачу прас - лист б/н від 13.05.2016, висновок ТПП України від 24.02.2016 та лист від 13.05.2016, яким проінформовано митний органом, що на сьогоднішній день надання повного тексту пакету додаткових документів на митницю по інвойсу 981219120 від 19.02.2016 є неможливим та просив видати рішення раніше 10-ти денного терміну.

Водночас, не зважаючи на подані декларантом додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, відповідачем сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів та прийняті оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано митну вартість імпортованого Товару, а саме: заявлена митна вартість становила 2,348 дол. США/кг, після коригування - 3,6000 дол. США /кг.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів є те, що декларантом не надано додаткових документів, а надані документи не містять всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного Кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Так, на підтвердження митної вартості товару позивачем було надано митному органу перелік документів, передбачених частиною 2 статті 53 та статті 335 Митного кодексу України, про що зазначено у графі 44 ЕМД та картці відмови.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього кодексу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Приведена норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, згідно з якими митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI В«Про внесення змін до Закону України В«Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедурВ» , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до частин 3 статті 53 Митного кодексу України, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно до частин 4 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Тобто, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право лише у передбачених частинами 3, 4 статті 53 Митного кодексу України випадках витребовувати у декларанта додаткові документи.

Згідно з частини 6 статті 54 Митного кодексу України Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому суд звертає увагу на те, що у митного органу є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Згідно частиною 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

Крім того, суд також звертає увагу, що на письмову вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надавати додаткові документи лише в разі їх наявності.

З матеріалів справи вбачається, що витребовуючи у декларанта додаткові документи, митний орган послався на те, що в наданих документах не міститься всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

В той же час вже в наданих запереченнях до суду, відповідач посилався на ту обставину, що позивачем не надно жодних доказів на спростування тієї обставини, що взаємозв'язок між позивачем та його контрагентом вплинув на вартість товару.

Крім того, відповідачем в запереченнях зазначено, що враховуючи той факт, відповідно до підпунктів 4, 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України платіжні, банківські документи про оплату за товар відносяться до обов'язкових документів, що підтверджують митну вартість товару та той факт, що митне оформлення товару здійснюється 12.05.2016, а інвойс датовано 19.02.2016 то позивач повинен був надати докази оплати за товар, що ним не було зроблено.

Також відповідачем в запереченнях зроблено висновок, що у документах, що були надані до митного оформлення містилися розбіжності (щодо умов поставки). Крім того, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (зокрема вартості страхування), чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наданими твердженнями та висновками митного органу, суд не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з наданого позивачем контракту, а саме пункту 5, ціна товару за контрактом встановлюється відповідно до інвойсів до цього контракту. Ціни товару включають вартість упаковки, а також страховку і транспорт до місця постачання (а.с. 15-19 Том I).

З аналізу вказаної умови контракту, вбачається, що ціна товару складається з вартості упаковки, страховки і транспорту до місця постачання, яка вказується в інвойсі.

З наданої позивачем копії інвойсу від 19.02.2016 № 981219120 вбачається, що поставка товару (позиція 1 - насіння кукурудзи МТ261) здійснюється в мішках, кількість яких складає 792, вартість одного мішка дорівнює 57,13 дол./США, загальна вартість 45 246,96 дол./США; страховка 25,79 дол./США; фрахт (доставка) 1 650,05 дол./США.

Таким чином, враховуючи умови договору і дані інвойсу загальна сума поставки кукурудзи МТ261 дорівнює (45 246,96 + 25,79 + 1 650,05) 46 922,80 дол./США.

Також згідно вказаного інвойсу, здійснювалась поставка насіння кукурудзи MT MATADO (позиція 2) в кількості 72 мішків, вартість одного мішка дорівнює 55,74 дол./США, загальна вартість 4 013,28 дол./США; страховка 2,29 дол./США; фрахт (доставка) 146,80 дол./США.

Крім того, в даному інвойсі зазначено, що загалом на умовах DAP сума поставки складає 51 085,17 дол./США, а також те, що остаточним місцем доставки є ТОВ «ОСОБА_1 УКРАЇНА» через склад ТОВ «РЛЦ», вул. Гоголівська,1а, село Димитрово, Україна, 07408. Вказана адреса, також зазначена в додатках до договору, міжнародній товарно-транспортні накладній (CMR) № 11009665, МД від 12.05.2016 № 125150001/2016/703236 (125150001/2016/703311) (а.с.20-22, 23, 26 Том I).

Таким чином враховуючи зміст контракту та дані інвойсу суд дійшов висновку, що в зазначених документах містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товару, що імпортується позивачем, враховуючи вартість страхування а також місце поставки.

Стосовно тверджень відповідача, що взаємопов'язаність позивача та його контрагента вплинуло на ціну товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 12 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Частиною 13 вказаної статті встановлено, що за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем було надіслано декларанту позивача електронне повідомлення з письмовою вимогою надати протягом 10 календарних днів додаткові документи. В той же час, в зазначеній вимозі відповідачем не було зазначено, що той факт, що продавець та покупець є взаємозалежними особами міг вплинути на ціну товарів.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не було надано до суду письмових обґрунтувань, які він мав надати декларанту, якщо в нього виникли підстави вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу України, вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що відповідачем не було повідомлено декларанта, що у митного органу виникли сумніви, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів, декларант був позбавлений можливості надати докази на спростування вказаних сумнівів.

Аналогічної думки дійшов Вищий адміністративний суд у постанові від 18.03.2016 № К/800/52404/13.

Відповідно до частини 14 статті 58 Митного кодексу України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Крім того, з наданої позивачем МД № 125150001/2016/701699 (125150001/2016/701699) та інвойсу на підставі якого було заповнено МД, судом встановлено, що позивачем на підставі контракту з «ОСОБА_1 ОСОБА_2А.» від від 07.12.2015 № ІС/3-2015/UKR вже було імпортовано в Україну насіння кукурудзи МТ261, яке було розмитнена за основним методом (за ціною договору) та за ціною 2,3348 дол./США за 1 кг.

Також декларантом було надано до митного органу Сертифікат країни експортера, що засвідчує якість насіння та/або садівного матеріалу, або сертифікат ОЕСР і сертифікат ІSТА № 01920966 від 07/01/2016; Інформацію про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару (№ 2730), інформацію про позитивні результати здійсненні фіто санітарного контролю товару (№ 2730) та інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару ( 2730) від 26.02.2016; Фітосанітарний сертифікат, який видається країною-експортером (використовується для проведення попереднього документального контролю) № ЕС/HU/Е1 205488 від 25.02.2016; Сертифікат про походження товару загальної форми № 2016_02_19_1195630 від 22.02.2016;

Декларацію ГМО (МТ261) від 24.02.2016; Державний реєстр сортів на 2016 рік від 04.01.2016; Копію митної декларації країни відправлення № 16HU51101012476F65 від 27.02.2016.

З наданої суду копії «Дослідження рівня цін на продукцію виробництва концерну DOW SEEDS: насіння соняшника та кукурудзи, загалом 7 найменувань», що проводились Торгово-промисловою палатою України на запит позивача, вбачається, що в результаті проведеного цінового моніторингу, аналізу цінової інформації підприємства - постачальника, встановлено, що вірогідна вартість насіння кукурудзи МТ261, при її ввезенні на територію України, на дату складання Висновку може становити, без ПДВ: 57,13 дол./США за 1 мішок (а.с. 35-40 Том I).

Крім того, в матеріалах справи на сторінці 43 Тому I міститься пропозиція контрагента позива, в якій зазначено, що мішок кукурудзи МТ261 коштує 57,13 дол./США.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у позивача не було підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки наданих позивачем документів разом з МД було достатньо для встановлення методу і визначення митної вартості товарів що імпортуються.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраний метод її визначення, якщо рахунок сплачено; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару надаються за наявності.

Таким чином, зазначені доводи відповідача щодо ненадання декларантом вказаних додаткових документів є безпідставними.

В свою чергу, суд зазначає, що ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Отже, відповідач під час розгляду справи не довів суду того, що позивач у декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості та те, що надані декларантом документи не містили всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

У даній справі судом також не встановлено наявності обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність у Митного органу підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині 2, 3, 4 статті 53 Митного кодексу України.

Суд також зазначає, що відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Суд констатує, що надані позивачем для митного оформлення документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість ввезених товарів та містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Таким чином, у відповідача під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Відповідно до пункту 1 Загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (набула чинності для України 16.05.2008) первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, як це визначено в статті 1 даної Угоди. статті від 2 до 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли вона не може бути визначена згідно з положеннями статті 1.

З наведеного вбачається, що митний орган не обґрунтував у своєму рішеннв та під час судового розгляду, що документи, подані товариством для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, відповідачем при невизнанні митної вартості, заявленої товариством, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, необґрунтовано (із посиланням на надані декларантом документи) причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим митна вартість повинна бути визнана автоматично.

Разом з цим, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно було скориговано митну вартість товарів на підставі даних МД від 06.11.2015 № 125140001/2016/604305, оскільки відповідачем не доведено суду, що за вказаною МД ввозився на митну територію України аналогічний товар (кукурудза МТ261) за аналогічною ціною товару та умовами поставки.

Відтак, суд дійшов висновку, що у ході судового розгляду справи митним органом не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, крім резервного.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено, що надані декларантом документи не містять всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору та застосування інших методів, крім шостого (резервного), а також прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення, відтак таке рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягає скасуванню.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 378,00 грн. , підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київська митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 13.05.2016 № 125000013/2016/000086/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.05.2016 № 1251510001/2016/00084.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 УКРАЇНА" судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.