Ухвала

від 14.02.2017 по справі 810/2520/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/2520/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Літвіної Н.М., Коротких А.Ю.,

за участю секретаря: Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДАУ АГРОСАЄНСЕС УКРАЇНА до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДАУ АГРОСАЄНСЕС УКРАЇНА звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 13.05.2016 № 125000013/2016/000086/2 про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.05.2016 №1251510001/2016/00084.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано: рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 13.05.2016 №125000013/2016/000086/2, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.05.2016 №1251510001/2016/00084.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, він просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апелянта, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як видно з матеріалів справи, 07.12.2015 між юридичною особою Дау АгроСаєнсес Швейцарія С.А. (корпорація, створена за законодавством Швейцарії) (продавець) та ТОВ ДАУ АГРОСАЄНСЕС УКРАЇНА (покупець) укладено контракт №IC/3-2015/UKR, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує насіння (товар) в асортименті, згідно з Доповненнями до цього договору.

Відповідно до пункту 3 вказаного контракту товар поставляється на умовах DAP Димитрово. Постачання здійснюється на основі наступних документів (Транспортні документи): 1) Товарно-транспортна накладна (оригінал і дві копії), що містить кількість мішків і палет, вагу брутто; 2) Рахунок (оригінал) із зазначенням країни походження і номера цього Договору; 3) Копія сертифікатів якості (ISTA i OECD); 4) Сертифікат країни походження продукції з Торгової палати, датований не раніше, ніж рахунок; 5) Фітосанітарний сертифікат пункти 12-16 цього сертифікату стосовно обробки, діючої речовини, концентрації мають бути обовязково заповнені; 6)Пакувальний лист (оригінал) з вказівкою кількості місць, типу упаковки, ваги нетто та брутто, ваги порожнього мішка; 7) Експортна або транспортна декларація (копія).

Згідно з пунктом 5 зазначеного контракту, ціна товару за контрактом встановлюється відповідно до інвойсів до цього контракту. Ціни товару включають вартість упаковки, а також страховку і транспорт до місця постачання. Загальна сума по цьому контракту становить

2 372 400,00 дол. США. Ця сума розглядається сторонами як рамкова. Сума, яку покупець повинен заплатити продавцеві, визначається по рахункам, відповідно до реальної кількості поставленого продавцем товару.

Відповідно до пункту 6 контракту, плата за поставлений товар буде здійснена в доларах США, банківським переказом на рахунок продавця, що вказаний у пункті 16 цього договору. Термін оплати кінець місяця плюс один місяць плюс один день.

На підставі вказаного контракту та додатків до нього, в лютому 2016 року Дау АгроСаєнсес Швейцарія С.А. здійснило імпорт товару на митну територію України, а саме: насіння кукурудзи, для сівби, без ГМО, гібриди прості, оброблені: артикул 11066552 МТ 261, насіння кукурудзи звичайної 80 тис. насіння одиниць, 792 мішки. Оброблено MAXIM XL 035FS. Активні інгредієнти: FLUDIOXONIL, METALAXYL-M/MEFENOXAM. Номер партії

Н-15-38/0704 Торгівельна марка DOW AgroSciences. Виробник DAS SWITZERLAND S.A. Boly BOLY Bonafarm Sub Mft. Країна виробництво Румунія (RO) (насіння кукурудзи звичайної MT261).

З метою митного оформлення товару, позивачем до митного органу подано митну декларацію від 12.05.2016 № 125150001/2016/7032362. Відповідно до вказаної декларації, митна вартість товару склала 2.2248 дол. США/кг.

На підтвердження задекларованої митної вартості підприємство надало до митного органу документи, які, відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість, а саме:

- Зовнішньоекономічний договір (Контракт № ІС/3-2015/UKR від 07.12.2015);

- Міжнародну товарно-транспорту накладну (СМR) № 11009665 від 26.12.2016);

- Рахунок-фактуру (інвойс) № 981219120 від 19.02.2016;

- Пакувальний лист № НОМЕР_1 від 19.02.2016;

- Договір про надання послуг митного брокера № 01А-12/15 від 30.12.2015;

- Сертифікат країни експортера, що засвідчує якість насіння та/або садівного матеріалу, або сертифікат ОЕСР і сертифікат ІSТА № 01920966 від 07/01/2016;

- Інформацію про позитивні результати здійснення санітарно епідеміологічного контролю товару (№ 2730), інформацію про позитивні результати здійсненні фіто санітарного контролю товару (№ 2730) та інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару ( 2730) від 26.02.2016;

- Фітосанітарний сертифікат, який видається країною-експортером (використовується для проведення попереднього документального контролю) № ЕС/HU/Е1 205488 від 25.02.2016;

- Сертифікат про походження товару загальної форми № 2016_02_19_1195630 від 22.02.2016;

- Декларацію ГМО (МТ261) від 24.02.2016;

- Лист №31 від 04.03.2016;

- Державний реєстр сортів на 2016 рік від 04.01.2016;

- Копію митної декларації країни відправлення № 16HU51101012476F65 від 27.02.2016.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем вже здійснювалось розмитнення аналогічного товару за вказаним контрактом за ціною 2.3348 доларів США/кг.

Однак, при наступному опрацюванні поданих документів, митний орган встановив, що вказані документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (не визначено момент відліку оплати).

13.05.2016 Київською митницею ДФС було направлено електронне повідомлення позивачу, в якому зазначено, що, відповідно до ст.53 Митного кодексу України, необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

За результатами розгляду вказаного повідомлення, декларантом було надано відповідачу прайс-лист б/н від 13.05.2016, висновок ТПП України від 24.02.2016 та лист від 13.05.2016, яким проінформовано митний органом, що надання повного пакету додаткових документів на митницю по інвойсу 981219120 від 19.02.2016 є неможливим та просив видати рішення раніше 10-ти денного терміну.

Проте, не зважаючи на подані декларантом додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, відповідачем сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів та прийняті оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано митну вартість імпортованого Товару, а саме: заявлена митна вартість становила 2,348 дол. США/кг, після коригування 3,6000 дол. США /кг.

Підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів стало те, що декларантом не надано додаткових документів, а надані документи не містять всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приписами статей 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

На підтвердження митної вартості товару, позивачем було надано митному органу перелік документів, передбачених ч.2 ст.53 та ст.335 МК України, про що зазначено у графі 44 ЕМД та картці відмови.

Відповідно до ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього кодексу.

Положеннями ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відтак, з аналізу частин першої та другої ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, згідно з якими митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур .

Також, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, водночас, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Зокрема, ними є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Суд першої інстанції вірно вказав, що митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Крім того, на письмову вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надавати додаткові документи, лише в разі їх наявності.

За даних обставин, витребовуючи у декларанта додаткові документи, митний орган послався на те, що в наданих документах не міститься всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. В той же час, вже в наданих запереченнях до суду, відповідач посилався на ту обставину, що позивачем не надано жодних доказів на спростування тієї обставини, що взаємозв'язок між позивачем та його контрагентом вплинув на вартість товару.

Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що враховуючи той факт, відповідно до підпунктів 4, 5 частини 2 статті 53 МК України платіжні, банківські документи про оплату за товар відносяться до обов'язкових документів, що підтверджують митну вартість товару та той факт, що митне оформлення товару здійснюється 12.05.2016, а інвойс датовано 19.02.2016 то позивач повинен був надати докази оплати за товар, що ним не було зроблено.

Водночас, як видно з вказаного вище контракту, а саме пункту 5, ціна товару за контрактом встановлюється відповідно до інвойсів до цього контракту. Ціни товару включають вартість упаковки, а також страховку і транспорт до місця постачання (т.1, а.с.15-19).

Згідно копії інвойсу від 19.02.2016 № 981219120, поставка товару (позиція 1 - насіння кукурудзи МТ261) здійснюється в мішках, кількість яких складає 792, вартість одного мішка дорівнює 57,13 дол./США, загальна вартість 45 246,96 дол./США; страховка 25,79 дол./США; фрахт (доставка) 1 650,05 дол./США. Враховуючи умови договору і дані інвойсу загальна сума поставки кукурудзи МТ261 дорівнює (45 246,96 + 25,79 + 1 650,05) 46 922,80 дол./США.

Згідно вказаного інвойсу, здійснювалась поставка насіння кукурудзи MT MATADO (позиція 2) в кількості 72 мішків, вартість одного мішка дорівнює 55,74 дол./США, загальна вартість 4 013,28 дол./США; страховка 2,29 дол./США; фрахт (доставка) 146,80 дол./США.

Крім того, в даному інвойсі зазначено, що загалом на умовах DAP сума поставки складає 51 085,17 дол./США, а також те, що остаточним місцем доставки є ТОВ ДАУ АГРОСАЄНСЕС УКРАЇНА через склад ТОВ РЛЦ , вул. Гоголівська,1а, село Димитрово, Україна, 07408. Вказана адреса, також зазначена в додатках до договору, міжнародній товарно-транспортні накладній (CMR) №11009665, МД від 12.05.2016 №125150001/2016/703236 (125150001/2016/703311) (т.1, а.с.20-22, 23, 26).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в зазначених документах містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товару, що імпортується позивачем, враховуючи вартість страхування, а також місце поставки.

Доводи апелянта стосовно того, що першочергове значення для визначення митної вартості товарів має розмір фактично здійснених платежів критично оцінюється колегією суддів, з огляду на те, що за умовами контракту він укладений на загальну суму 2 372 400,00 дол. США, яка розглядається як рамкова. Всі документи на підтвердження митної вартості були надані позивачем до митного оформлення, а достовірність інформації, яка міститься в них не спростована апелянтом жодними доказами, які б відповідали вимогам ст.70 КАС України.

Стосовно тверджень апелянта про те, що взаємопов'язаність позивача та його контрагента вплинула на ціну товару, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.12 ст.58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Частиною 13 вказаної статті встановлено, що за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем було надіслано декларанту позивача електронне повідомлення з письмовою вимогою надати протягом 10 календарних днів додаткові документи. В той же час, в зазначеній вимозі відповідачем не було зазначено, що той факт, що продавець та покупець є взаємозалежними особами міг вплинути на ціну товарів.

Крім того, відповідачем не було надано письмових обґрунтувань, які він мав надати декларанту, якщо в нього виникли підстави вважати, що відносини, зазначені у ч.12 ст.58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до ч.14 ст.58 МК України, у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з наданої позивачем МД № 125150001/2016/701699 (125150001/2016/701699) та інвойсу, на підставі якого було заповнено МД, судом встановлено, що позивачем на підставі вказаного контракту від 07.12.2015 №ІС/3-2015/UKR вже було імпортовано в Україну насіння кукурудзи МТ261, яке було розмитнена за основним методом (за ціною договору) та за ціною 2,3348 дол./США за 1 кг.

Також декларантом було надано до митного органу Сертифікат країни експортера, що засвідчує якість насіння та/або садівного матеріалу, або сертифікат ОЕСР і сертифікат ІSТА №01920966 від 07/01/2016; Інформацію про позитивні результати здійснення санітарно епідеміологічного контролю товару (№ 730), інформацію про позитивні результати здійсненні фіто санітарного контролю товару (№ 2730) та інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (№2730) від 26.02.2016; Фітосанітарний сертифікат, який видається країною-експортером (використовується для проведення попереднього документального контролю) № ЕС/HU/Е1 205488 від 25.02.2016; Сертифікат про походження товару загальної форми № 2016_02_19_1195630 від 22.02.2016;

Декларацію ГМО (МТ261) від 24.02.2016; Державний реєстр сортів на 2016 рік від 04.01.2016; Копію митної декларації країни відправлення № 16HU51101012476F65 від 27.02.2016.

З наданої суду копії Дослідження рівня цін на продукцію виробництва концерну DOW SEEDS: насіння соняшника та кукурудзи, загалом 7 найменувань , що проводились Торгово-промисловою палатою України на запит позивача, вбачається, що в результаті проведеного цінового моніторингу, аналізу цінової інформації підприємства постачальника, встановлено, що вірогідна вартість насіння кукурудзи МТ261, при її ввезенні на територію України, на дату складання Висновку може становити, без ПДВ: 57,13 дол./США за 1 мішок (т.1 а.с.35-40).

Враховуючи все викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що у митного органу не було підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки наданих документів було достатньо для встановлення методу і визначення митної вартості товарів, що імпортуються за ціною договору.

Крім того, надані позивачем для митного оформлення документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість ввезених товарів та містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Таким чином, у відповідача під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Відповідно до пункту 1 Загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (набула чинності для України 16.05.2008) первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, як це визначено в статті 1 даної Угоди. Статті від 2 до 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли вона не може бути визначена згідно з положеннями статті 1.

Відтак, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, а тому рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення правомірно скасовані судом першої інстанції.

В свою чергу, правомірність прийняття вищевказаних рішень апелянтом належно не обґрунтована, а позивачем спростована належними доказами.

З урахуванням всього вищевикладеного, та того, що апеляційна скарга, зокрема, містить посилання, які аналогічні запереченням на позовну заяву, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що контролюючим органом неправомірно винесено оскаржувані рішення, які суперечать вимогам закону.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належні докази правомірності своїх дій, та при апеляційному розгляді справи не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 09.11.2016 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.