Постанова

від 06.12.2016 по справі 820/6161/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 грудня 2016 р. № 820/6161/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Діденко Л.А.,

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2016 року № 0002071401 на загальну суму 743340,00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. Позивачем виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у повному обсязі.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Харківською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в період з 03.10.2016 р. по 07.10.2016 р. проведена документальна виїзна позапланова перевірка ПАТ «ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ» і питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БРОК АЛК» (код 30491068) за травень 2015р., ТОВ «ТВК Інтекс» (код 39528326) за вересень 2015 р.

За результатами перевірки відповідачем 17.10.2016 р. складено Акт № 1476/20-23-14-01-08/1267751 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ» (ЄДРПОУ 01267751) з питань своєчасності та достовірності нарахування ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТВК ІНТЕКС» за вересень 2015 р., ТОВ «БРОК АЛК» за травень 2015 р. (а.с.20-40).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивачем 20.10.2016 р. (вих. № 2010/16-1) подано до податкового органу Заперечення на даний Акт перевірки в порядку, передбаченому п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (а.с.59-63).

За результатами розгляду заперечень до Акту № 1476/20-23-14-01-08/1267751 від 17.10.2016 року, позивачем отримано від відповідача письмову відповідь про залишення висновків Акту перевірки без змін (копія листа від 27.10.2016 р. № 8661/10/20-23-14-01-10, а.с.41-58).

01.11.2016 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002071401 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем: «Податок на додану вартість» на загальну суму 743 340,00 грн., у тому числі основний платіж - 495 560,00 грн. та штрафні санкції - 247 780,00 грн. (а.с.19).

Підставою для прийняття податковим органом зазначеного податкового повідомлення -рішення є встановлені в Акті перевірки порушення п.п. 201.1, п. 201.6, п.201.10 ст. 201, п. 198.2, п. 198.3, пД9,8.6 ст. 198, п. 186Д ст. 186, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02.02.2010 р. № 2755-У1 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано ПДВ 495 560,00 грн., у т.ч. у травні 2015 р. -44 560,00 грн. у вересні 2015 року-451 000,00 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає. що спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Судом встановлено, ПАТ «ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ» 21.08.2015 року уклало з ТОВ «ОПТИМАСПЕЦПРОМ» (ТОВ «ТВК ІНТЕКС») Договір про закупівлю товару №2108/2015- 1КП, за змістом якого предметом придбання є датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 205 штук по ціні 11 000,00 грн. за одиницю, на загальну суму 2 706 000,00 грн., в тому числі ПДВ 451 000,00 грн. (а.с.64-66).

На виконання умов Договору ТОВ «ОПТИМАСПЕЦПРОМ» оформлено наступні документи: специфікація № 2 від 02.09.2015 року до Договору № 2108/2015-1КП від 21.08.2015 року, видаткова накладна № 15 від 02.09.2015 року, податкова накладна № 2 від 21.08.2015 року (особа платник податку-продавець ТОВ «ОПТИМАСПЕЦПРОМ», особа платник податку - покупець ПАТ «ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ», номенклатура товарів - датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 205 штук, ціна без ПДВ 11000,00 грн. за одиницю) на загальну суму 2 255 400,00 грн., в тому числі ПДВ 451 000,00 грн. (а.с.69-71).

За придбаний товар позивач здійснив часткову оплату у безготівковій формі у розмірі 243 540, 00 грн., в тому числі ПДВ 40 590,00 грн. (копії банківської виписки ПАТ КБ «ПРЕМГУМ» від 03.09.2015 року та Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, Контрагенти ТОВ «ОПТИМАСПЕЦПРОМ» за вересень 2015 року - (а.с.72-74).

Позивачем до перевірки та до матеріалів справи надано Сертифікат відповідності UА 1.177.0025575-15 терміном дії з 18.05.2015 року до 17.05.2016 року, виданий на підставі протоколу сертифікаційних випробувань, атестат акредитації від 10.09.2013 р. № 2Н1152, за змістом якого виробником датчиків тиску п'єзоелектричних є ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (а.с.68).

На підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності, позивачем надано до суду докази, відповідно до яких судом встановлено, що 31.03.2015 року ПАТ «ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ» уклало із НПФ «ЕКОСТАР МК ЛТД» Договір комісії № 31/03-2, за змістом якого останній як комісіонер зобов'язувався здійснити в інтересах позивача одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу товарів за межами митної території України (а.с.75-78).

На виконання умов Договору комісії голова правління ПАТ «ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ» Твердохліб С.О. (комітент) та директор НПФ «ЕКОСТАР МК ЛТД» ФілоненкоАЛ. (комісіонер) 02.09.2015 року оформили та підписали специфікацію № 7 про те, що комітент зобов'язується передати , комісіонер прийняти датчики тиску п'єзоелектричні в кількості 205 штук по ціні 11 250,00 грн. без ПДВ на загальну суму 2 306 250,00 грн. без ПДВ (а.с.80).

Відповідно до умов Договору комісії № 31/03-2 і специфікації № 7 від 02.09.2015 року, головою правління ПАТ «ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ» Твердохліб С.О., який діяв на підставі протоколу про призначення головою правління від 19.10.2015 р. № 105-К , та директором НПФ «ЕКОСТАР МК ЛТД» Філоненко А.Л., 21.08.2015 року складено і підписано акт приймання-передачі товару № 7 до договору комісії № 31/03-2 від 31.03.2015 р. (а.с.81).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору, за виконання послуг з продажу товару, комісіонер зобов'язується завершити роботи з продажу товару в формі укладення і виконання зовнішньоекономічних контрактів, транспортуванню товару до місця продажу, продажу товару, зберігання, а комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 1%від вартості фактично відвантаженого покупцю кожної партії товару, що належить комітенту, по курсу НБУ на дату відвантаження кожної партії товару.

Представником позивача надано пояснення, що на сьогоднішній день зобов'язання згідно підпункту 3 пункту «Предмет договору і інші загальні умови» Договору комісії, комісіонером не виконанні.

Зазначені обставини вказують на те, що позивачем оприбутковано придбаний товар та сформовано податковий кредит у межах здійснення власної господарської діяльності.

Суд зазначає, що посилання податкового органу в акті перевірки на ту обставину, що товар, який був предметом Договору № 2108/2015-1КП від 21.08.2015 року, реалізував по ланцюгу ТОВ «Горсан» - єдиний постачальник датчиків тиску п'єзоелектричних. Однак наявними в матеріалах справи доказами, а саме копіями Сертифікату відповідності UА 1.177.0025575-15 та паспорту на товар «Датчик тиску п'єзоелектричний» підтверджено, що виробником датчиків тиску п'єзоелектричних є ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Доказів невідповідності вказаних документів вимогам чинного законодавства до суду не надано.

Судом встановлено, що ПАТ «ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ» 14.05.2015 року уклало з ТОВ «БРОК АЛК» Договір про закупівлю товару №144, за змістом якого предметом придбання є: корпус насосу ЗГМ-2М вартістю 76 700,00 грн. без ПДВ, робоче колесо до насосу ЗГМ-2М вартістю 26 000,00 грн. без ПДВ, вал земленасосу ЗГМ -2М вартістю 12 500,00 грн. без ПДВ, кришка передня ЗГ^1-2М вартістю 42 000,00 грн. без ПДВ, кришка задня ЗГМ-2М вартістю 42 000,00 грн. без ПДВ, корпус переднього підшипника вартістю 4 400,00 грн. без ПДВ, бронедиск передній ЗГМ-2М вартістю 12 000,00 грн. без ПДВ, підшипники 18324 вартістю 1 800,00 грн. за одиницю, всього чотири штуки на суму 7 200,00 грн. без ПДВ; на загальну суму 222 800,00 грн., ПДВ 44 560,00 грн., всього 267 360,00 грн. (а.с. 82).

На виконання умов Договору ТОВ «БРОК АЛК» оформлено наступні документи: видаткова накладна № РН-000092 від 15.05.2015 року до Договору № 144 від 14.04.2015 року, податкова накладна №6 від 15.05.2015 року (особа платник податку-продавець ТОВ «БРОК АЛК», особа платник податку - покупець ПАТ «ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ», а.с.83, 85).

Товар оприбутковано на склад позивача відповідно до прибуткової накладної №ПН-0000154 від 15.05.2015 року (а.с.84).

За придбаний товар позивач здійснив оплату у безготівковій формі в повному обсязі у розмірі 267360,00 грн., в тому числі ПДВ 44560,00 грн. (копії банківської виписки АТ «УкрСіббанк» за період 01.06.2015 року-02.06.2015 року та Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, Контрагенти ТОВ «БРОК АЛК» за травень-червень 2015 року (а.с.86-97).

Щодо відсутності у платника податку - покупця товару належним чином оформлених ТТН, суд зазначає, що дана обставина не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення самої господарської операції, оскільки товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання чи продажу товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу.

Аналогічна правова позиція підтверджується рішеннями ВАСУ від 28.07.2015 р. № К/800/24214/15, від 28.07.2015 р. № К/800/26173/15 та від 06.08,2015р.№К/800/52613/14.

Відповідно до п.2.3 Договору №144 від 14.05.2015 року доставка товару здійснювалась транспортом продавця.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів № 207, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25.02.2009 р. «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» оформлення товарно-транспортної накладної не є обов'язковим під час здійснення перевезення придбаних товарів власним транспортом, правова позиція щодо чого викладена в ухвалах ВАСУ від 14.01.2014 р. № К/800/31054/13, від 16.04.2014 р. № К/800/35463/13, від 17.03.2015 р. № К/800/62752/14.

Щодо зауважень податкового органу стосовно відсутності сертифікатів якості на товар, поставлений за договором №144 від 14.05.2015 року, суд зазначає, що відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженому Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 06.11.2013 № 1308) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 р. за № 466/10746, товар, придбаний за вищевказаним договором, не підлягає сертифікації, а тому такий сертифікат не є документом первинного бухгалтерського обліку у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у межах спірних правовідносин.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Згідно з ч.2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 755-ІV від 15 травня 2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Згідно з ч.4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до Інформаційного листа ВАСУ № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року "Про проблемні питання застосування законодавства по справах за участю органів державної податкової служби": "У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї".

Записів щодо припинення підприємницької діяльності контрагентів позивача та інших не було внесено, отже, цивільна правоздатність даних підприємств на момент укладення договорів з позивачем та на момент складання податкових накладних припинена не була. Крім того, зазначені підприємства були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже, мали право видавати позивачу належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування ним податкового кредиту.

Окрім того, як вбачається з акту перевірки, податковим органом фактично встановлені вищевказані порушення позивачем на підставі податкової інформації щодо контрагентів позивача та контрагентів по ланцюгу постачання, однак, дані висновки податкового органу не підтверджують порушення податкового законодавства платником податків, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ПАТ «ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ» та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а тому ПАТ «ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ» та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину, відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України, є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Податковим органом не зазначено в акті перевірки про наявність обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, рішення суду про визнання правочинів недійсними, до суду таких доказів відповідачем також не надано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки контролюючі органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Просимо звернути увагу на те, що зміст вищезазначених спірних угод не суперечить актам цивільного законодавства, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання вищевказаних договорів.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що договори, укладені позивачем з ТОВ «БРОК АЛК» та ТОВ «ТВК Інтекс», мали реальний характер, правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін даних договорів, товариство мало всі правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, оскільки дані суми, у зв'язку з придбанням товарів у вказаних контрагентів, підтверджені належними первинними документами, та придбаний позивачем товар призначався для використання в його господарській діяльності, у зв'язку з чим спростовуються висновки відповідача про порушення позивачем ст. 185, ст. 186, ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Згідно з до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

З огляду на вищезазначене, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 1476/20-23-14-01-08/1267751 від 17.10.2016 року про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, є неправомірними та не відповідають дійсним обставинам, податкове повідомлення-рішення від 01.11.2016 року № 0002071401 на загальну суму 743340,00 грн. є таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування та відповідно до вимог ст.162 КАС України підлягає скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2016 року № 0002071401 на загальну суму 743340,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на користь Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ" (код ЄДРПОУ 01267751) судовий збір у розмірі 11150,10 грн. (одинадцять тисяч сто п'ятдесят гривень 10 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2016 року.

Суддя Полях Н.А.