Постанова

від 22.11.2016 по справі 826/26058/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 листопада 2016 року 14 год. 10 хв. № 826/26058/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний магазин «Інтер Атлетика» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний магазин «Інтер Атлетика» (далі - позивач, ТОВ «Спортивний магазин «Інтер Атлетика») до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач, Київська митниця) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо вимоги про надання додаткових документів до вантажної митної декларації №100270004/2015/298948 від 27 травня 2015 року для підтвердження заявленої митної вартості;

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 27 травня 2015 року №100270004/2015/000100/2 (далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок дій відповідача при здійсненні процедури митного оформлення товарів позивач був вимушений зайво сплатити ПДВ, а відповідачем перевищено повноваження щодо витребування документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та додаткових документів, оскільки документи декларанта не містили розбіжностей та підробок. Крім того, позивач також зазначив, що на підтвердження числових значень складової митної вартості ним подано докази витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2015 року до відділу митного оформлення Митного посту «Столичний» Київської митниці з метою здійснення процедури митного оформлення товару ТОВ «Спортивний магазин «Інтер Атлетика» подано вантажну митну декларацію №100270004/2015/298948 (за контрактом №IAMDB-20/01/2015 від 20 січня 2015 року).

Позивачем задекларовано за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору наступні товари:

- товар №1 (код УКТЗЕД 9506919000): грифи олімпійські для тренування, грифи z-подібні, грифи w-подібні, ручки гантельні, тяги нижні, ручки для тяги знизу, ручки для тяги сидячи знизу, ручки для тяги закриті, тяги верхні, ручки для тяги знизу багатофункціональні, ручки для тяги прямі, ручки для тяги за голову, диски прогумовані, гриф для трицепсу, підставка для боксерської груші, ручки для тяги w-подібні, ручка для тяги V-подібна, ручки для тяги на трицепс, медболи, ролер для занять йогою, гімнастичні ролики, босу-півсфера, трубчасті еспандери, еспандери з латексу, гімнастичний мат, кистьовий еспандер, гантелі прогумовані, скакалки, ремінь для йоги, мат для йоги, степ-платформа, бодибар, стійки для віджимань, турнік навісний в сумі 651295,97 грн. (31256,93 доларів США) з урахуванням витрат на транспортування;

- товар №2 (код УКТЗЕД 9506620000): гімнастичні м'ячі в сумі 202,26 грн. (9,71 доларів США) з урахуванням витрат на транспортування.

Оплата вказаного товару здійснена до моменту поставки шляхом перерахування коштів в якості попередньої оплати на розрахунковий рахунок Nantong Modern Sporting Industrial Co., LTD, згідно платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах №13 від 06 лютого 2015 року та №1 від 21 квітня 2015 року.

Nantong Modern Sporting Industrial Co., LTD є виробником придбаного товару, а контракт №IAMDB-20/01/2015 від 20 січня 2015 року, укладений позивачем, є прямим.

Під час проведення митного оформлення товару з метою підтвердження заявленої митної вартості позивачем до ВМД №100270004/2015/298948 від 27 травня 2015 року подано наступні документи:

- контракт №IAMDB-20/01/2015 від 20 січня 2015 року та додаткові угоди до нього;

- специфікація №1 від 09 березня 2015 p.;

- інвойс №INMD141212 від 16 квітня 2015 року;

- сертифікат походження товарів №С15321128850007 від 28 квітня 2015 року;

- експортна декларація №230220150025518207 від 17 квітня 2015 року;

- прайс-лист виробника товарів від 16 квітня 2015 року;

- експертний висновок №Ц-254 від 25 травня 2015 року;

- платіжне доручення №13 від 06 лютого 2015 року;

- платіжне доручення №1 від 21 квітня 2015 року;

- довідка з транспортних витрат від 22 травня 2015 року;

- заявка на транспортно-експедиційні послуги перевезення вантажу від 03 квітня 2015 року;

- рахунок №39317 від 22 травня 2015 року на оплату вартості морського фрахту.

27 травня 2015 року Київською митницею прийнято оскаржуване рішення, яким відповідач самостійно визначив митну вартість товару за методом 2ґ (резервним) та відмовив позивачу у митному оформленні товарів з видачою картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №10027004/2015/00107.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, обставинами прийняття рішення стали: відсутність можливості встановити митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, оскільки документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України. У митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товару, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Відповідачем визначений перелік вимог щодо надання додаткових документів:

документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

документи, що підтверджують вартість перевезення;

банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів;

копію митної декларації країни відправлення;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленими спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, у тому числі бухгалтерські документи, що підтверджують вартість складових митної вартості.

В рішенні вказано, що метод 1 не застосований відповідно до вимог ст. 58 Митного кодексу України; метод 2 не був використаний в зв'язку з відсутністю у митного органу цінової інформації на ідентичні товари; метод 3 не використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта цінової інформації на подібні (аналогічні) товари; методи 4 та 5 не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості, а тому митна вартість визначена за резервним методом з урахуванням вимог ст. 64 Митного кодексу України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях/ митних деклараціях від 12 лютого 2015 року №100270004/2015/295927 та від 01 квітня 2015 року №100270004/2015/2975500.

При цьому, фактами, які вплинули на коригування митної вартості, відповідачем визначено: відсутність документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п. 2 ст. 53 Митного кодексу України) та відсутність документального підтвердження використаних декларантом або уповноваженою ним особою відомостей (п. 2 ст. 58 Митного кодексу України).

На підставі оскаржуваного рішення митна вартість товару №1 скоригована у загальному розмірі 834870,33 грн. (38969,89 доларів США), товару №2 - 272,68 грн. (12,73 доларів США).

27 травня 2015 року до відділу митного оформлення Митного посту «Столичний» Київської митниці позивачем подано вантажну митну декларацію №100270004/2015/299028 з урахуванням оскаржуваного рішення та сплачено фінансову гарантію у розмірі 62999,97 грн. відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України для випуску задекларованих товарів у вільний обіг.

07 серпня 2015 року позивачем подано заяву №9790 про перегляд відповідачем митної вартості товарів з урахуванням додаткових документів, а саме:

- сертифікат Китайської ради із сприяння міжнародній торгівлі №153206В0/00895 з нотаріально посвідченим перекладом (копія);

- сертифікат Китайської ради із сприяння міжнародній торгівлі №153206В0/01022 з нотаріально посвідченим перекладом (копія);

- розрахунок вартості для спортивних товарів від 06 березня 2015 року (копія);

- платіжне доручення №1 від 21 травня 2015 року (копія);

- платіжне доручення №13 від 06 лютого 2015 року (копія).

Листом №4971/10/26-70-63-04-07 від 13 серпня 2015 року відповідач повідомив, що не вбачає підстав для перегляду оскаржуваного рішення та, що надані додаткові документи прийняті до уваги, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ст. 58 Митного кодексу України).

Як встановлено ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, вичерпний перелік документів, які декларант підтверджує митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим у ч. 3 наведеної норми передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені вище.

Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано витребувані митним органом документи, проте відповідач своє рішення не змінив виходячи з наступного.

Згідно заявки на перевезення від 03 квітня 2015 року, послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта та пов'язані з виконанням договору TE030112-3K від 03 січня 2012 року, оплачуються клієнтом на умовах 100% оплати на підставі виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений в п. 3.2 договору №TE030112-3K від 03 січня 2012 року. Проте, вищезазначений договір на перевезення, зазначений в графі 44 МД №100270004/2015/298948 за кодом 4301, не надано декларантом разом з митною декларацією та іншими документами для здійснення митного оформлення.

Судом наведений довід не приймається виходячи з наступного.

Відповідно до Цивільного кодексу України (ст.ст. 929-935) сторони вільні у виборі умов договору транспортного експедирування. Так, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як вбачається з заявки, вона є додатком до договору №ТЕ030112-3К від 03 січня 2012 року та містить всі необхідні для здійснення експедирування реквізити, в тому числі орієнтовну вартість наданих послуг, а тому посилання відповідача на відсутність основного договору за 2012 рік з метою визначення числового значення митної вартості не може бути підставою для збільшення митної вартості товару. Крім того, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, до митного органу на підтвердження вартості послуг перевезення були також надані довідка з транспортних витрат та рахунок на оплату вартості морського фрахту тощо.

Щодо прайс-листа виробника товарів від 16 квітня 2015 року, який виданий пізніше, ніж була підписана специфікація №1 від 09 березня 2015 року на поставку товарів до зовнішньоекономічного договору від 20 січня 2015 року №IAMDB-20/01/2015 суд не погоджується з висновками відповідача, оскільки ціна та перелік товару, визначених як у специфікації, так і у прайс-листі співпадають та не мають правових наслідків щодо моменту видання таких документів у часі. Яким чином дата видачі прайс-листа вплинула на числове значення складових митної вартості товарів, відповідачем не зазначено.

Відповідачем зазначено, що згідно з довідкою з транспортних витрат від 22 травня 2015 року №220515/FK/1 навантажування в порту Nantong здійснювалось за рахунок відправника, але документи або відомості, які б підтверджували дану складову митної вартості товару, не надано.

З приводу зазначеного суд вказує, що в розділі 4 контракту від 20 січня 2015 року сторони визначили, що поставка товару здійснюється на умовах FOB Нантонг, Китай. Відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс, умова поставки FOB (франко-борт) зобов'язує продавця здійснити доставку товару до порту відвантаження. Поставка є здiйсненою продавцем, коли товар перейшов через поручнi судна в названому порту вiдвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Цей термін зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрiшнiм водним транспортом.

Посилання відповідача на відсутність даної складової митної вартості не приймається судом до уваги, оскільки обов'язок завантаження товару покладений на продавця.

Щодо банківських платіжних доручень в іноземній валюті від 06 лютого 2015 року №13 та від 21 травня 2015 року №1 відповідачем вказано на те, що в графі 70 «призначення платежу» не міститься посилання на рахунок-фактуру або інвойс, відповідно до якого була здійснена оплата, що не дає можливості ідентифікувати цей документ з оцінюваним товаром.

Суд зазначає, що постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками тощо.

Відповідно до п. 2.1 наведеного Положення, платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов'язково має містити такі реквізити:

- код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31 грудня 1998 року №1024;

- назву документа - "Платіжне доручення в іноземній валюті" або "Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах";

- номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може містити цифри та літери);

- дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

- найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує платника (назви країни і міста);

- повне або скорочене найменування платника, що збігається з найменуванням платника, яке заявлене ним у картці зі зразками підписів та відбитка печатки [для фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові (якщо воно є) і документ, що посвідчує особу (серія, номер, дата, ким виданий, адреса за місцем проживання)], його місцезнаходження (назви країни і міста);

- номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів;

- цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року №34;

- суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);

- суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях і назву іноземної валюти або виду банківського металу словами;

- найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара - фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися);

- найменування та місцезнаходження банку бенефіціара;

- комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або бенефіціара (BEN), або платника та бенефіціара (SHA), надається право уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення платника;

- призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог п. 2.2 цієї глави);

- код операції (чотири символи) за стандартною класифікацією платіжного балансу (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує);

- код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує);

- ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті);

- підписи відповідальних осіб платника та відбиток печатки (за наявності), які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки;

- резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та бенефіціара резидентність словами "резидент" чи "нерезидент" під час переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів (п. 2.2. Положення).

Отже, суд не погоджується з висновком відповідача, оскільки платіжні доручення №13 від 06 лютого 2015 року та №1 від 21 травня 2015 року в графі «Призначення платежу» містять посилання на контракт, дату контракту та вид товару (спортивне обладнання).

Наступне зауваження відповідача стосувалось експертного висновку.

Так, в експертному висновку Київської ТПП від 20 травня 2015 року №Ц-254 не зазначені фактичні дані щодо вартості аналогічних товарів, вартісний аналіз зроблений на підставі товаросупровідних документів та містить визначення вартості товару за вагу, а не за кількістю одиниць (як обраховано товар у митній декларації), а тому експертний висновок прийнятий митним органом до уваги як інформація, а не як підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Дійсно, в експертному висновку вказано одиницю виміру товару у кілограмах. Разом з тим, при вирішенні питання експертом використані документи, які були подані позивачем до митного органу, а також інформація з незалежних досліджень, тому підстав для сумніву у правильності висновку експерта судом не вбачається.

У постанові від 02 червня 2015 року №21-498а15 Верховний Суд України висловив позицію, суть якої полягає в тому, що «…митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та в межах повноважень, встановлених Митним кодексом України, застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, оскільки метод 1 - за ціною договору не міг бути використаний, в зв'язку з відсутністю складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні.

Проте, під час аналізу додатково поданих декларантом документів відповідачем зроблено висновок, який не відповідає поданим документам. Разом з тим, відповідачем суду пред'явлено витяг з цінової бази на аналогічний товар за період з 27 лютого 2015 року по 27 травня 2015 року, в якому ціна наведена не за одиницю товару, а за кілограм, копії митних декларацій від 12 лютого 2015 року №100270004/2015/295927 та від 01 квітня 2015 року №100270004/2015/2975500, на підставі яких було визначено митну вартість резервним методом суду не пред'явлено.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма (ст. 13 Конвенції) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що дії відповідача щодо вимоги про надання додаткових документів до вантажної митної декларації №100270004/2015/298948 від 27 травня 2015 року для підтвердження заявленої митної вартості вчинені в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому позов в цій частині визнається судом таким, що задоволенню не підлягає. Разом з тим, оскаржуване рішення Київської митниці підлягає скасуванню, оскільки прийнято без врахування всіх обставин, тобто протиправно.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний магазин «Інтер Атлетика» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2015 року №100270004/2015/000100/2.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний магазин «Інтер Атлетика» (код ЄДРПОУ 31569721) частину здійсненого ним судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин