Постанова

від 04.09.2020 по справі 826/26058/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року

м.Київ

справа № 826/26058/15

адміністративне провадження № К/9901/34832/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2016 року (суддя Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року (головуючий суддя Чаку Є.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Шелест С.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний магазин "Інтер Атлетика" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний магазин "Інтер Атлетика" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо вимоги про надання додаткових документів до вантажної митної декларації №100270004/2015/298948 від 27 травня 2015 року для підтвердження заявленої митної вартості; визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2015 року №100270004/2015/000100/2.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товарів, які ввозились на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої ним митної вартості останніх.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2015 року №100270004/2015/000100/2; позов в іншій частині залишено без задоволення.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товарів та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для застосування при митному оформленні імпортованих позивачем товарів іншого (шостого) методу; в той же час суди зазначили, що дії відповідача щодо вимоги про надання додаткових документів до вантажної митної декларації №100270004/2015/298948 від 27 травня 2015 року для підтвердження заявленої митної вартості вчинені в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, зазначаючи, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було нею скориговано у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих ним документах, а також непідтвердженням всіх складових заявленої митної вартості.

При цьому зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідачем рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони й підлягають касаційному перегляду.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими і законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 20 січня 2015 року між Товариством (як покупцем) та Компанією Nantong Modern Sporting Industrial Co., LTD (як продавцем) укладено контракт №IAMDB-20/01/2015, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує товар - спортивне обладнання для занять фізичною культурою і спортом, комплектуючі до них в кількості, якості і на умовах, визначених даним контрактом.

На виконання умов вказаного контракту позивачеві поставлено товар:

- товар №1 (код УКТЗЕД 9506919000): грифи олімпійські для тренування, грифи z-подібні, грифи w-подібні, ручки гантельні, тяги нижні, ручки для тяги знизу, ручки для тяги сидячи знизу, ручки для тяги закриті, тяги верхні, ручки для тяги знизу багатофункціональні, ручки для тяги прямі, ручки для тяги за голову, диски прогумовані, гриф для трицепсу, підставка для боксерської груші, ручки для тяги w-подібні, ручка для тяги V-подібна, ручки для тяги на трицепс, медболи, ролер для занять йогою, гімнастичні ролики, босу-півсфера, трубчасті еспандери, еспандери з латексу, гімнастичний мат, кистьовий еспандер, гантелі прогумовані, скакалки, ремінь для йоги, мат для йоги, степ-платформа, бодибар, стійки для віджимань, турнік навісний на суму 651 295,97 грн. (31 256,93 доларів США) з урахуванням витрат на транспортування;

- товар №2 (код УКТЗЕД 9506620000): гімнастичні м`ячі на суму 202,26 грн. (9,71 доларів США) з урахуванням витрат на транспортування.

З метою митного оформлення зазначеного товару Товариством 27 травня 2015 року подано до Митниці вантажну митну декларацію №100270004/2015/298948, в якій його митну вартість визначено за основним методом - ціною договору (контракту).

Оплата товару здійснена до моменту поставки шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Компанії Nantong Modern Sporting Industrial Co., LTD попередньої оплати згідно платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах №13 від 06 лютого 2015 року та №1 від 21 квітня 2015 року.

Під час проведення митного оформлення товару з метою підтвердження заявленої митної вартості позивачем до ВМД №100270004/2015/298948 від 27 травня 2015 року додано наступні документи: контракт №IAMDB-20/01/2015 від 20 січня 2015 року та додаткові угоди до нього; специфікацію №1 від 09 березня 2015 pоку; інвойс №INMD141212 від 16 квітня 2015 року; сертифікат походження товарів №С15321128850007 від 28 квітня 2015 року; експортну декларацію №230220150025518207 від 17 квітня 2015 року; прайс-лист виробника товарів від 16 квітня 2015 року; експертний висновок №Ц-254 від 25 травня 2015 року; платіжне доручення №13 від 06 лютого 2015 року; платіжне доручення №1 від 21 квітня 2015 року; довідку з транспортних витрат від 22 травня 2015 року; заявку на транспортно-експедиційні послуги перевезення вантажу від 03 квітня 2015 року; рахунок №39317 від 22 травня 2015 року на оплату вартості морського фрахту.

27 травня 2015 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270004/2015/000100/2, відповідно до якого визначено їх митну вартість за резервним методом (джерело інформації - митні декларації від 12 лютого 2015 року №100270004/2015/295927 та від 01 квітня 2015 року №100270004/2015/2975500) в розмірі: для товару №1 - 834 870,33 грн. (38 969,89 доларів США), для товару №2 - 272,68 грн. (12,73 доларів США), а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №10027004/2015/00107.

Згідно оскаржуваного рішення, обставинами, які вплинули на коригування, Митниця визначила відсутність документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок, та відсутність документального підтвердження використаних декларантом або уповноваженою ним особою відомостей.

З метою випуску товарів у вільний обіг 27 травня 2015 року Товариством подано до Митниці нову вантажну митну декларацію №100270004/2015/299028, а також сплачено фінансову гарантію у розмірі 62 999,97 грн. відповідно до частини 7 статті 55 МК України.

Також 07 серпня 2015 року позивачем подано заяву №9790 про перегляд відповідачем митної вартості товарів з урахуванням додаткових документів, а саме: сертифікату Китайської ради із сприяння міжнародній торгівлі №153206В0/00895 з нотаріально посвідченим перекладом (копія); сертифікату Китайської ради із сприяння міжнародній торгівлі №153206В0/01022 з нотаріально посвідченим перекладом (копія); розрахунку вартості для спортивних товарів від 06 березня 2015 року (копія); платіжного доручення №1 від 21 травня 2015 року (копія); платіжного доручення №13 від 06 лютого 2015 року (копія).

Листом №4971/10/26-70-63-04-07 від 13 серпня 2015 року відповідач повідомив, що не вбачає підстав для перегляду оскаржуваного рішення, а надані додаткові документи прийняті до уваги, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості.

Не погодившись із здійсненим Митницею коригуванням митної вартості товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Втім в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товарів.

Разом з тим суди, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, прийшли до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товарів за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним; при цьому подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом; в той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Товариством вартості товарів, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Під час розгляду справи судами встановлено, що, здійснюючи коригування визначеної позивачем митної вартості імпортованих товарів, митний орган враховував ту обставину, що згідно заявки на перевезення від 03 квітня 2015 року послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта та пов`язані з виконанням договору TE030112-3K від 03 січня 2012 року, оплачуються клієнтом на умовах 100 % оплати на підставі виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений в пунктом 3.2 договору №TE030112-3K від 03 січня 2012 року, який, однак, декларантом до митного оформлення не подано.

Втім, як зазначили суди, в заявці від 03 квітня 2015 року вказано, що вона є додатком до договору №ТЕ030112-3К від 03 січня 2012 року, а також містить всі необхідні для здійснення експедирування реквізити, в тому числі орієнтовну вартість наданих послуг, а тому саме лише посилання відповідача на відсутність основного договору не може бути підставою для збільшення митної вартості товару; крім того, в підтвердження вартості послуг перевезення декларантом подавались до митного органу довідка з транспортних витрат та рахунок на оплату вартості морського фрахту.

Що ж до посилань Митниці на те, що прайс-лист виробника товарів від 16 квітня 2015 року виданий пізніше, ніж підписана специфікація №1 від 09 березня 2015 року на поставку товарів до зовнішньоекономічного договору від 20 січня 2015 року № IAMDB-20/01/2015, то суди визнали їх необґрунтованими, адже ціна та перелік товарів, визначених як у специфікації, так і у прайс-листі, співпадають та не мають правових наслідків щодо моменту видання таких документів у часі.

Також відхилено судами й твердження відповідача про те, що згідно з довідкою з транспортних витрат від 22 травня 2015 року №220515/FK/1 навантажування в порту Nantong здійснювалось за рахунок відправника, але документів або відомостей, які б підтверджували дану складову митної вартості товару, Товариством не надано.

Так, в розділі 4 контракту від 20 січня 2015 року сторони визначили, що поставка товару здійснюється на умовах FOB Нантонг, Китай й відповідно до міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс умова поставки FOB (франко-борт) зобов`язує продавця здійснити доставку товару до порту відвантаження, а поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручнi судна в названому порту вiдвантаження, тобто саме з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець, в зв`язку з чим посилання відповідача на непідтвердження даної складової митної вартості є безпідставними, оскільки обов`язок завантаження товару покладений на продавця.

Стосовно доводів Митниці про те, в графі 70 призначення платежу банківських платіжних доручень в іноземній валюті від 06 лютого 2015 року №13 та від 21 травня 2015 року №1 не міститься посилання на рахунок-фактуру або інвойс, відповідно до якого була здійснена оплата, суди зазначили, що відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов`язково має містити, зокрема, такий реквізит як призначення платежу, який, в свою чергу, повинен заповнюватись таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

При цьому платіжні доручення №13 від 06 лютого 2015 року та №1 від 21 травня 2015 року в графі Призначення платежу містять посилання на контракт, його дату та вид товару (спортивне обладнання), а тому їх можливо ідентифікувати зі спірною поставкою товару.

Крім того відповідач вказував й про те, що в експертному висновку Київської ТПП від 20 травня 2015 року №Ц-254 не зазначені фактичні дані щодо вартості аналогічних товарів, вартісний аналіз зроблений на підставі товаросупровідних документів та містить визначення вартості товару за вагу, а не за кількістю одиниць (як обраховано товар у митній декларації), проте суди виходили з того, що хоча в експертному висновку дійсно обрано одиницею виміру товару кілограми, разом з тим при вирішенні питання експертом використані як документи, які були подані позивачем до митного органу, так і інформація з незалежних досліджень, тому підстав для сумніву у його правильності судами не встановлено.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2015 року №100270004/2015/000100/2 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко