Ухвала

від 05.12.2016 по справі 825/1493/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 825/1493/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної інспекція сільського господарства в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Полісся до Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Полісся (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування припису від 25.07.2016 р. № 000026.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на його думку, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Полісся (код ЄДРПОУ 30894071) зареєстровано як юридична особа, видами діяльності якої за КВЕД-2000 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

04.05.2016 р. між Вершиново-Муравійською сільською радою Куликівського району і ТОВ Полісся було укладено договори оренди земельних часток (паїв) №№ 85, 86. 87, 88, 91, 92, які знаходяться на території сільської ради строком на 1 рік.

Наказом начальника Держсільгоспінспекції в Чернігівській області Кекуха В.Ф. від 08.07.2016 р. № 83 було призначено проведення позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ Полісся .

11.07.2016 р. на підставі зазначеного наказу відповідачем було розпочато перевірку, у ході якої опитано агронома ОСОБА_3, який перебував на земельній ділянці за місцем її проведення та зазначив приблизну площу такої ділянки й інші відомості, що були взяті відповідачем за основу при формуванні висновків перевірки.

ТОВ Полісся не уповноважувало ОСОБА_3 на представництво його інтересів, відповідачем повноваження вказаної фізичної особи не перевірялися.

15.07.2016 р. ОСОБА_3 надав на ім'я керівника ТОВ Полісся доповідну службову записку, в який зазначив, що 11.07.2016 р., перебуваючи в польових умовах, не маючи при собі жодних записів та відповідної довідкової інформації, на виконання вимог працівників Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області, які здійснювали перевірку користування землі, склав письмове пояснення із зазначенням приблизної площі користування землею ТОВ Полісся (89,0 га), також зазначив, що відповідно до його посадових обов'язків йому не надано повноважень надавати інформацію та документи контролюючим та правоохоронним органам, в т.ч. не надано право представляти інтереси ТОВ Полісся під час здійснення таких перевірок, та просив інформацію, викладену в письмовому поясненні щодо площі користування землею ТОВ Полісся в контурах поля 850201 (89,0 га), вважати його хибним припущенням (тобто таким, що не ґрунтується на письмових доказах).

У зв'язку з цим, 15.07.2016 р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист вих. № 10, яким повідомлено Інспекцію про виявлені агрономом ОСОБА_3 неточності у наданні пояснень щодо фактичного обробітку земель на полі № 850201 та повідомлено про фактичну плащу обробітку землі ТОВ Полісся на даному полі.

Зазначений лист отримано відповідачем 19.07.2016 р.

22.07.2016 р. Інспекцією було завершено проведення вищевказаної перевірки та за її результатами складено акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства № 50 від 22.07.2016 р. № 50 та акт обстеження земельної ділянки № 10 від 22.07.2016 р. № 10.

У зазначених актах відсутні підписи як агронома ОСОБА_3, так і директора та/або іншої уповноваженої особи ТОВ Полісся чи позначка щодо їх відмови від підписання акту, а також у вказаних актах на наведено план-схему місця розташування земельної ділянки з установленими межами (на місцевості), не визначено її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, категорію земель та склад угідь, не порівняно міри лінії, визначені у документах на право користування земельною ділянкою із фактичними мірами ліній на місцевості.

25.07.2016 р. на підставі зазначених актів відповідачем винесено припис за реєстраційним номером 000026, в якому встановлено, що ТОВ Полісся , в особі директора Дзюби В.М. на території Вершиново-Муравійської сільської ради Куликівського району (за межами населеного пункту) самовільно зайнято та фактично використовується земельна ділянка державної власності, загальною площею 12,6424 га для вирощування сільськогосподарських культур, яка належить до земель історико-культурного призначення, що є порушенням вимог ст. 125 Земельного кодексу України.

Вказаним приписом ТОВ Полісся зобов'язано у 30-ти денний термін з дня його отримання усунути виявлене порушення земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, тобто оформити правовстановлюючі документи на її використання або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Крім того, від відповідача на адресу ТОВ Полісся надійшов лист без дати та без номера з розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТОВ Полісся земельної ділянки, згідно якого позивач має сплатити в рахунок відшкодування завданої шкоди грошові кошти у розмірі 49411,56 грн.

Позивач, вважаючи протиправним припис від 25.07.2016 р. № 000026, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено факту самовільного зайняття та використання позивачем в його господарській діяльності земельних ділянок на території Вершиново-Муравійської сільської ради Куликівського району Чернігівської області.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законами України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 р. № 963-ІV (далі - Закон № 963-ІV), Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877-V), Порядком планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 р. № 132 (далі - Порядок № 132), Інструкцією Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками , затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 (далі - Інструкція № 376).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЗК України визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, проводиться на підставі даних державного земельного кадастру.

У ст. 1, 5, 9 Закону № 963-ІV визначено, що охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Пунктами 1.3, 1.4, 1.6 розділу І Порядку № 132 передбачено, що інспекційні органи здійснюють планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю). Планові та позапланові заходи здійснюються шляхом проведення перевірок, обстежень земельних ділянок. Суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з використанням земель усіх категорій та форм власності, зобов'язані безперешкодно допускати державних інспекторів сільського господарства для обстеження земельних ділянок, що перебувають у їх власності чи користуванні, надавати для ознайомлення і перевірки документи, які засвідчують це право, а також інші матеріали та інформацію, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель.

За результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.

У відповідності до ч. 1, 3, 11 ст. 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Пунктами 5.6-5.9, 6.1 Порядку № 132 передбачено, що планові та позапланові заходи з питань перевірки стану дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ним у процесі ведення господарської діяльності, проводяться за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання у присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи чи у присутності фізичної особи - підприємця або його представника.

Якщо суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа (представник) відмовляється бути присутнім при проведенні відповідного заходу, про це робиться відповідна відмітка в акті перевірки. У такому випадку захід здійснюється державними інспекторами без присутності суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи (представника).

Планові та позапланові заходи щодо перевірки стану фактичного використання та охорони земель проводяться в обов'язковому порядку на території земельних ділянок, що використовуються суб'єктами господарювання.

У разі виявлення порушення вимог земельного законодавства державні інспектори: з'ясовують обставини та суть вчиненого порушення земельного законодавства, установлюють особу, яка його вчинила, чи особу, внаслідок бездіяльності якої порушено вимоги земельного законодавства; установлюють, чи є в діях осіб, які вчинили правопорушення, чи осіб, внаслідок бездіяльності яких порушено вимоги земельного законодавства, ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення; встановлюють шляхом обстеження земельних ділянок, чи завдана суб'єктом господарювання або третіми особами шкода земельним ресурсам унаслідок здійснення ними господарської чи іншої діяльності.

Планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства передбачено, що у разі необхідності в акті перевірки наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття, нецільове використання земельної ділянки тощо).

У п.1.1 Інструкції № 376 передбачено, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками, з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж.

Таким чином, законодавством визначено чіткий порядок проведення контролюючим органом перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, який зокрема передбачає необхідність її проведення у присутності суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи, з визначенням в акті чіткого місцезнаходження земельної ділянки, її площі, меж, земельно-кадастрових даних, категорії земель та складу угідь.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, перевірка, за результатами якої відповідачем складено оскаржуваний припис, проведена за відсутності уповноваженої особи ТОВ Полісся , з урахуванням пояснень не уповноваженої особи - агронома ОСОБА_3, що є порушенням ст. 4 Закону № 877-V та Порядку № 132.

Крім того, в акті перевірки від 22.07.2016 р. № 50 та в акті обстеження від 22.07.2016 р. № 10 /Т.1 а.с. 15-29/ відсутній підпис зазначеної особи, а також будь-які відомості про те, що вона відмовилася від їх підписання, що її повноваження на представництво ТОВ Полісся якимось чином перевірялися та/або про те, що уповноважена особа товариства, зокрема його директор, відмовилася від участі в перевірці.

Судова колегія враховує й те, що у вказаних актах також не міститься підписів сільського голови, який згідно із зазначеними в них відомостями, приймав участь у перевірці та відсутнє застереження щодо його відмови від підписання актів.

Більш того, апеляційний суд зауважує, що в актах перевірки взагалі не вказано чітке місце розташування земельної ділянки, щодо якої вона проводилася, зокрема не наведено відповідного плану-схеми, її площі саме у відповідності до земельно-кадастрової документації та фактичної площі, відповідно не здійснено їх порівняння, а також не досліджено її співвідношення із земельними ділянками, які надані позивачу у користування на підставі договорів від 04.05.2016 р., укладених між ним і Вершиново-Муравійською сільською радою Куликівського району, не встановлено та не зафіксовано відповідність мір та ліній, визначених у документах позивача на право користування земельними ділянками, фактичним мірам та лініям на місцевості.

При цьому, зазначаючи в актах перевірки, що позивач фактично використовує земельну ділянку площею 12,6424 га, контролюючий орган не вказує її чітких меж, координат, співвідношення із земельними ділянками, що орендуються позивачем, і на підтвердження факту самовільного використання такої земельної ділянки саме позивачем посилається виключно на пояснення агронома ОСОБА_3, про що зазначено вище.

Окрім цього, Інспекція, як в матеріалах перевірки, так і в доводах своєї апеляційної скарги, посилається на те, що вказана земельна ділянка належить до земель історико-культурного значення згідно з паспортом та обліковою карткою поселення Селище , однак жодних доказів того, що координати, які містяться у даних документах (Чернігівська обл., Куликівський р-н, Вершиново-Муравійська рада, с. Вершиново Муравейка, 2 км на схід) відповідають координатам земельної ділянки, щодо якої проводилася перевірка, суду не надано, а з копії схеми, поданої на виконання ухвали КААС про витребування доказів, такі відомості встановити неможливо /Т.1 а.с.221-222/.

Також, матеріалами перевірки не підтверджено факт самовільного використання земельних ділянок позивачем.

Враховуючи вищевстановлені обставини та докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний припис від 25.07.2016 р. № 000026 складений відповідачем на підставі матеріалів перевірки, які є неповними, необ'єктивними, немотивованими і такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами та не підтверджують факту вчинення позивачем правопорушення, яке його зобов'язано усунути, а отже, такий припис є неправомірним і підлягає скасуванню.

Приходячи до такого висновку, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 31.07.2008 р. по справі Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що висновки адміністративних органів, викладені у прийнятих ними рішеннях, не повинні бути довільними, нераціональними та непідтвердженими доказами.

Доводи апелянта про те, що перевірка була проведена на підставі ухвали суду та постанови старшого слідчого, а тому, на його думку, судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин норми Закону № 963-ІV, який не поширюється на відносини, що виникають при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду та досудового слідства і правосуддя, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки проведення ОРД, дізнання та інших вказаних заходів належить не до компетенції апелянта, а до повноважень відповідних судових органів, органів дізнання та слідства і проведення перевірки Інспекцією навіть на підставі наказу її керівника про перевірку, виданого у зв'язку зі зверненням таких органів, не є проведенням оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду та/або досудового слідства і правосуддя.

Посилання на те, що самовільно зайнята земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, є голослівними і не підтверджуються належними та допустимими доказами у розумінні ст. 70 КАС України, про що зазначено вище.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і визнав неправомірними акти обстеження і перевірки, є не обґрунтованими, оскільки, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення суду, такі акти неправомірними не визнавалися, а надана ним оцінка у мотивувальній частині є мотивованою і доцільною, оскільки саме ці акти та зафіксовані в них відомості стали підставою для прийняття апелянтом оскаржуваного припису.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів перед судом правомірність прийняття ним оскаржуваного припису і не переконав судову колегію у своїй правоті

Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом було повно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Державної інспекція сільського господарства в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної інспекція сільського господарства в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 06 грудня 2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.