Ухвала

від 15.11.2016 по справі 524/2639/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2016 р. м. Київ К/800/42831/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Швед Є.Ю.

Донець О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4 до Кременчуцької міської ради в Полтавській області , третя особа - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання окремого положення рішення протиправним та його скасування,

в с т а н о в и л а:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування п. 4.2.4 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 27.01.2015 року «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці».

В обґрунтування позову вказав на те, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв не на підставі та поза межами наданих йому повноважень, оскільки покладання на позивача обов'язку зі сплати орендної плати за період неохоплений договором оренди є безпідставним.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним оскаржуване рішення Кременчуцької міськради Полтавської області. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням апеляційного суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.01.2015 року Кременчуцькою міськрадою Полтавської області було прийнято рішення «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці», у відповідності до п. 4 якого Кременчуцька міськрада Полтавської області вирішила: затвердити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі господарської служби по АДРЕСА_1.

Передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, за умови виконання п. 4.2. цього рішення, в оренду строком на п'ятнадцять років земельну ділянку площею 1383 кв.м. (кадастровий № НОМЕР_1), у тому числі по угіддях: графа 37 - землі промисловості - 1383 кв.м., для експлуатації та обслуговування будівлі господарської служби по АДРЕСА_1. Встановити плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно.

У відповідності до п. 4.2.4. рішення Кременчуцької міськради від 27.01.2015 року «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці», фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 зобов'язано в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки: нарахувати та сплатити плату за фактичне використання земельної ділянки за період з 29.12.2010 р. - дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці до дня прийняття цього рішення; нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 1383 кв.м. в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з дня прийняття цього рішення до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Не погодившись з п. 4.2.4. рішення Кременчуцької міськради від 27.01.2015 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Такий висновок судова колегія вважає помилковим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Вирішуючи спір по суті, суди залишили поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач виступав як власник та орендодавець майна, а також те, що відповідно за змістом статті 12 ГПК України та статті 15 ЦПК України спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні договорів розглядаються в порядку господарського чи цивільного судочинства, в залежності від суб'єктного складу учасників.

Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є рішення про зміну орендних правовідносин може бути розглянуто за правилами КАС.

За викладеного судова колегія вбачає підстави для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 228 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку та закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 222, 223, 228, 230 КАС України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року та постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 червня 2015 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

Є.Ю. Швед

О.Є Донець