Рішення

від 07.12.2016 по справі 569/12699/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/12699/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

з секретарем Корнійчук В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі - відповідач) в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по договору позики в сумі 1 295 000 доларів США, що по курсу Національного Банку України на день подання позову становить 32 375 000 гривень. Позовну заяву мотивує тим, що 21 червня 2012 року між сторонами укладено усний договір позики, за яким він передав у власність відповідача грошові кошти в розмірі 950 000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути вказані грошові кошти в термін до 21 червня 2016 року. На підтвердження укладення договору та його умов відповідачем було написано розписку. 22 червня 2012 року між сторонами було укладено ще один усний договір позики, за яким він передав відповідачу грошові кошти в розмірі 345 000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути вказані грошові кошти, відповідно до графіка зазначеного в розписці. На підтвердження укладення договору та його умов, відповідачем було надано розписку. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, кошти не повернув, у зв'язку з чим на момент звернення до суду з вказаним позовом у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1 295 000 доларів США, що по курсу Національного Банку України на день подання позову становить 32 375 000 гривень. Крім того, відповідачем не було вчинено жодних дій для врегулювання цього спору.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлений позов з підстав наведених в позовній заяві та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився жодного разу, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судових засідань. Згідно повідомлення адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Рівненській області (а.с.18) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2. Надіслані на адресу відповідача, зазначену в позові та повідомленні судові повістки та копії документів повернулися до суду з позначкою на конверті «за закінченням терміну зберігання». У відповідності до абзацу 3 ч.5 ст.74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.224 ЦПК України в заочному порядку за згодою представника позивача, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні згідно розписки від 21 червня 2012 року ОСОБА_3 отримав в позику у ОСОБА_2 кошти в розмірі 950 000 доларів США, які зобов'язувався повернути (а.с.29).

Згідно розписки від 22 червня 2012 року ОСОБА_3 отримав позику в розмірі 345 000 доларів США від ОСОБА_2, вказану суму зобов'язувався повернути за наступним графіком: 70 000 доларів США - 23 червня 2012 року; 30 000 доларів США - 06 липня 2012 року; 30 000 доларів США - 06 серпня 2012 року; 30 000 доларів США - 06 вересня 2012 року; 40 000 доларів США - 05 жовтня 2012 року; 50 000 доларів США - 30 квітня 2013 року; 50 000 доларів США - 30 травня 2013 року; 45 000 доларів США - 30 червня 2013 року (а.с.30).

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. ст. 1046, 1047 ЦК України).

Вирішуючи справу суд враховує, що позивач на підтвердження своїх вимог надав через представника відповідні оригінали розписок, складені відповідачем про те, що він отримав в борг грошові кошти та зобов'язався їх повернути у визначений строк.

Оскільки відповідач на час написання розписок мав в користуванні грошові кошти, належні позивачу, та сторони дійшли обопільної згоди про те, що такі кошти будуть перебувати у користуванні відповідача певний час і визначили строк повернення грошей про що склали відповідні розписки, зазначене підтверджує факт укладення договорів позики між ними та їх умови.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року та 02 липня 2014 року у справах № 6-63цс13 та №6-79цс14.

Таким чином, відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кошти, які мають виконуватись належним чином у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

На час пред'явлення позову боргові документи - розписки знаходилися у позивача. Оригінали цих розписок приєднано судом до матеріалів справи. Знаходження розписок у позивача свідчить про невиконання відповідачем свого обов'язку про повернення боргу, а тому наявні підстави для стягнення боргу.

З матеріалів справи вбачається, що взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню отримані ним за договорами кошти.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

В позовній заяві позивач просить стягнути суму боргу в розмірі 1 295 000 доларів США, що еквівалентно 32 375 000 гривень згідно курсу долара США на день подання позову, що не суперечить вищенаведеним вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про стягнення вказаних коштів з відповідача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору, у розмірі 6 890 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 533, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 196, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позикизадовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 1 295 000 (один мільйон двісті дев'яносто п'ять тисяч) доларів США 00 центів, що в еквіваленті становить 32 375 (тридцять два мільйони триста сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2судові витрати у розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним до Рівненського міського суду Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку в десятиденний строк з дня винесення судом відповідної ухвали.

Особи, які брали участь у справі, можуть оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд Рівненської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення заочного рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення заочного рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 07 грудня 2016 року.

Суддя О.О. Першко