Рішення

від 01.12.2016 по справі 308/8261/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8261/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 грудня 2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Панька В. Ф., Бисаги Т. Ю.

з участю секретаря - Шукаль О. Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 березня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2013 року ПАТ КБ «Надра» пред'явив позов до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору.

Свої вимоги мотивував тим, що 5 липня 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2007/978-МК/61 на суму 5500 Євро під 14,5 % річних строком до 2 липня 2010 року.

Своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник ОСОБА_2 не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість по кредиту № 2007/978-МК/61 станом на 15.04.2013 року в розмірі 6994, 71 Євро (73 133, 89 грн.). З них:

- 3616, 82 Євро (37 816, 02 грн.) борг по кредиту;

- 2238, 33 Євро (23 403, 08 грн.) борг по відсотках;

- 846, 80 Євро (8853, 80 грн.) пеня;

- 292, 76 Євро (3060, 98 грн.) штраф.

25 січня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено ще один кредитний договір № 2008/840-МК/03 на суму 8000 доларів США під 15,5 % річних строком до 21 січня 2013 року.

В забезпечення повернення кредиту № 2008/840-МК/03, 25 січня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилася перед банком за належне виконання позичальником ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 2008/840-МК/03 щодо повернення кредиту, сплати відсотків, інших платежів, а також можливих штрафних санкцій.

Зобов'язань щодо повернення кредиту № 2008/840-МК/03 та сплати відсотків за користування кредитними грошима позичальник ОСОБА_2 також не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість по кредиту № 2008/840-МК/03 станом на 15.04.2013 року в розмірі 13 568, 74 доларів США (108 454, 94 грн.). З них:

- 7180, 18 доларів США ( 57 391, 18 грн.) борг по кредиту;

- 4437, 50 доларів США (35 468, 94 грн.) борг по відсотках;

- 1370, 18 доларів США (10 951, 85 грн.) пеня;

- 580, 88 доларів США (4642, 97 грн.) штраф.

Посилаючись на те, що відповідачі в добровільному порядку сплатити наявні борги не бажають, банк просив:

1) Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту № 2007/978-МК/61 в розмірі 73 133, 89 грн.;

2) Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту № 2008/840-МК/03 в розмірі 108 454, 94 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20 березня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту № 2007/978-МК/61 в розмірі 73 133, 89 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту № 2008/840-МК/03 в розмірі 108 454, 94 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові щодо неї. Визнає, що вона виступила поручителем за одним із кредитів ОСОБА_2, однак банк вчасно з вимогою до неї не звернувся, а отже порука є припиненою. Місцевий суд цих обставин не з'ясував, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення. Про існування судової справи та рішення їй стало відомо лише від ДВС, суд повідомлення їй не направляв.

В судовому засіданні в апеляційній інстанції відповідачка ОСОБА_1 скаргу підтримала та просила задовольнити. Пояснила, що від банку вона не одержувала повідомлень про наявність заборгованості, вважає, що порука є припиненою.

Представник ПАТ КБ «Надра» в судовому засіданні в апеляційній інстанції скаргу не визнав та просив відхилити, пояснив, що банком надсилалося повідомлення до позичальника та поручителя, надав копії двох таких листів, датованих 29.10.2012 року, інших доказів на підтвердження своїх тверджень не надав.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що 5 липня 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2007/978-МК/61 на суму 5500 Євро під 14,5 % річних строком до 2 липня 2010 року.

Своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник ОСОБА_2 не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість по кредиту № 2007/978-МК/61 станом на 15.04.2013 року в розмірі 6994, 71 Євро (73 133, 89 грн.). З них:

- 3616, 82 Євро (37 816, 02 грн.) борг по кредиту;

- 2238, 33 Євро (23 403, 08 грн.) борг по відсотках;

- 846, 80 Євро (8853, 80 грн.) пеня;

- 292, 76 Євро (3060, 98 грн.) штраф.

25 січня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено ще один кредитний договір № 2008/840-МК/03 на суму 8000 доларів США під 15,5 % річних строком до 21 січня 2013 року.

В забезпечення повернення кредиту № 2008/840-МК/03, 25 січня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилася перед банком за належне виконання позичальником ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 2008/840-МК/03 щодо повернення кредиту, сплати відсотків, інших платежів, а також можливих штрафних санкцій.

Зобов'язань щодо повернення кредиту № 2008/840-МК/03 та сплати відсотків за користування кредитними грошима позичальник ОСОБА_2 також не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість по кредиту № 2008/840-МК/03 станом на 15.04.2013 року в розмірі 13 568, 74 доларів США (108 454, 94 грн.). З них:

- 7180, 18 доларів США ( 57 391, 18 грн.) борг по кредиту;

- 4437, 50 доларів США (35 468, 94 грн.) борг по відсотках;

- 1370, 18 доларів США (10 951, 85 грн.) пеня;

- 580, 88 доларів США (4642, 97 грн.) штраф.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по кредиту № 2007/978-МК/61 та № 2008/840-МК/03 суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та виходив з того, що зобов'язання належним чином не виконане. Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має.

Щодо стягнення боргу по кредиту № 2008/840-МК/03 з поручителя ОСОБА_1, то в цій частині рішення суду слід скасувати, а в задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовити, виходячи з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України)

У відповідності до ч 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року (справа № 6- 53цс14).

Зі змісту наявного у даній справі договору поруки слідує, що у ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.5.3.) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 2008/840-МК/03 від 25.01.2008 р. позичальник ОСОБА_2 здійснив останній платіж на погашення заборгованості 13.10.2009 року. Після цієї дати жодних платежів по цьому кредиту здійснено не було (а.с.8).

Відповідно до п. 2.1. (а.с.15) кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в якійсь його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

29 жовтня 2012 року ПАТ КБ «Надра» направив позичальнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_1 претензію про погашення заборгованості по кредиту. Однак, доказів, що ця претензія була вручена позичальнику чи поручителю, в матеріалах справи, немає. Копію претензії апеляційному суду було надано представником банку у судовому засіданні. При цьому, останній повідомив, що надати докази направлення цієї претензії поручителю він не може, оскільки такі не збереглися.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судову вимогу до поручителя ОСОБА_1 банк повинен був пред'явити протягом шести місяців від дня останнього платежу (13.10.2009 р.). З позовом до поручителя ОСОБА_1 банк звернувся 21 травня 2013 року (а.с.1), тобто по спливу чотирьох років без дотримання процедури, передбаченої п. 2.1. укладеного між сторонами договору поруки. За цих обставин колегія вважає, що у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до поручителя ОСОБА_1 про солідарне стягнення боргу по кредиту № 2008/840-МК/03 слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 березня 2014 року в частині стягнення заборгованості по кредиту № 2008/840-МК/03 з поручителя ОСОБА_1 - скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в позові щодо солідарного стягнення з відповідача ОСОБА_1.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий:

Судді: