Рішення

від 05.12.2016 по справі 913/1047/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

05 грудня 2016 року Справа № 913/1047/16

Провадження №3/913/1047/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ», м. Лутугине, Луганської області,

про стягнення 359 145 грн. 02 коп.

Суддя Секірський А.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув ;

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Порше Лізинг УкраїнаВ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» (далі - відповідач) заборгованості за договором фінансового лізингу № 00005967 від 31.10.2012 в загальному розмірі 359 145,02 грн., з яких:

- 199 219,20 грн. - основна сума заборгованості;

- 14 400,00 грн. - збитки;

- 145 525,82 грн. - плата за фактичний час користування предметом лізингу;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.10.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу №00005967, де позивач виступає Лізингодавцем, а відповідач - Лізингоодержувачем. Відповідач свої обов'язки за договором № 00005967 від 31.10.2012 виконував не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на день подання позовної заяви загальна заборгованість відповідача складає 199 219,20 грн. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення: збитки у розмірі 14 400,00 грн., плату за фактичний час користування предметом лізингу у розмірі 145 525,82 грн.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення від 17.11.2016, які долучені до матеріалів справи.

Зі місту вказаних пояснень вбачається, що позивач зазначив належні умови договору, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а також уточнив суму заборгованості за лізинговими платежами та за який період вони не були сплачені, зокрема, з березня 2014 по лютий 2016 в сумі 255 344,66 грн.

Також уточнено розмір плати за фактичний час користування предметом лізингу у вигляді щомісячних лізингових платежів та період їх виникнення, а саме: з березня 2016 року по серпень 2016 року в сумі 89 400,36 грн. Ціна позову при цьому збільшена чи зменшена не була.

Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.

Клопотанням від 02.12.2016 представник позивача просить провести судове засідання без його участі у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання 05.12.2016.

Відповідне клопотання прийняте судом до уваги.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є 9200, Луганська область, Лутугинський район, м. Лутугине, вул. Чехова, буд. 1А.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ В«УкрпоштаВ» повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 В«Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 В«Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областяхВ» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненняВ» (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту.

Так, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздруковані сторінки з мережі Інтернет.

Крім того, судом було здійснено спробу повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання шляхом надання телефонограми за номером телефону, зазначеному у витягу з ЄДР, про що свідчить довідка від 23.09.2016. Телефонограму передати не вдалося через відсутність зв'язку з абонентом.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між сторонами за позовом 31.10.2012 укладено договір про фінансовий лізинг № 00005967 (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Golf TEAM 1.6 TDI, 2012 року виробництва, шасі № WVWZZZ1KZDW083310, двигун № НОМЕР_1 (далі - об'єкт лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі - план відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 28 133,00 доларів США (а.с.20-29).

Даний договір підписаний позивачем та відповідачем і скріплений їх печатками.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, позивач зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як відповідач матиме право на експлуатацію Об'єкта лізингу впродовж усього строку дії договору (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей договір чи відмовитися від договору та вимагати повернення Об'єкта лізингу, як зазначено в договорі).

Після завершення строку дії цього договору, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим договором та виконання всіх зобов'язань відповідачем, право власності на Об'єкт лізингу перейде до відповідача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього договору або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений позивачем. Положення цього пункту застосовуються незалежно від стану Об'єкта лізингу на момент сплати останнього лізингового платежу та/або інших платежів (пункт 4.2 договору).

Пунктом 6.1 Договору, визначено, що для експлуатації Об'єкта лізингу відповідач щомісяця виплачуватиме позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору. Кожний лізинговий платіж включає в себе:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об'єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим договором та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором.

Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню договору не включаються до лізингових платежів:

- будь-які податки, що можуть застосовуватися до договору після його виконання або в будь-який час у майбутньому;

- інші витрати та платіжні зобов'язання.

Такі витрати підлягають сплаті відповідачем на користь позивача. Якщо позивач поніс такі витрати, відповідач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги відповідачу.

Згідно з пунктом 6.3 Договору, лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим договором на користь позивача, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США (як обумовлено сторонами в договорі), встановленого Національним Банком України або українським комерційним банком (ПАТ В«КІБ Креді АгрікольВ» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ В«КІБ Креді АгрікольВ» або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні), як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в договорі) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Пунктом 6.4 Договору, сторони погодили, що у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Положеннями пункту 6.5 Договору, передбачено, що лізингові платежі перераховуються відповідачем на рахунок, зазначений позивачем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь - якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком визначеним договором.

Відповідно до пункту 6.11 Договору, якщо відповідач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед позивачем та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені відповідачем, розподілятимуться наступним чином (у послідовності, зазначеній нижче): а) витрати на відновлення становища, стану об'єкта лізингу; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; в) лізингові платежі (при цьому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частину від обсягу фінансування); г) інші компенсації інших витрат позивача у зв'язку з цим договором.

Умовами пункту 6.16 Договору, передбачено, що зобов'язання зі сплаті всіх та будь-яких платежів за договором покладаються на відповідача, якщо інше прямо не передбачено договором. Відповідач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги або рахунку, якщо інший термін не встановлено у договорі або погоджено сторонами додатково. Якщо відповідач не сплатить платежі (платіж) у вказаний строк, позивач має право застосувати санкції за прострочення відповідно до пункту 8 договору.

Сторони погоджуються, що у випадку розірвання договору/ відмови від договору за ініціативою позивача відповідно до пункту 12 договору Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу (п.6.17 Договору).

Згідно з пунктом 8.2 Договору у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються наступні санкції:

- пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (підпункт 8.2.1);

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані позивачем (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу (якщо позивач вирішить надіслати таку вимогу) (підпункт 8.2.2);

- компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до договору (підпункт 8.2.3).

У підпункті 8.3.2 пункту 8.3 Договору, сторони погодили, що у випадку якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, позивач має право розірвати договір/відмовитися від договору і витребувати об'єкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до пункту 12.6 договору, позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей договір/відмовитися від договору, та також, серед іншого, право на повернення Об'єкта лізингу, в наступних випадках, зокрема: у разі, якщо відповідач не сплатив 1 (один) наступний Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів (підпункт 12.6.1).

Пунктом 12.7 договору передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. Таке повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим на десятий календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП «Укрпошта» про прийняття повідомлення для відправлення.

Негайно після розірвання/відмови від договору позивач має право скористатися всіма отриманими гарантіями від одержання повної суми всіх непогашених Лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхньої сплати (пункт 12.8 договору).

Відповідно до пункту 12.9 договору, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору відповідно до пункту 12 договору, відмови відповідача придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо позивач вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень договору, відповідач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана останнім, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк відповідач сплачує позивачу будь - яку різницю між вартістю Об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано позивачем в результаті продажу Об'єкта лізингу або, якщо Об'єкт лізингу залишився у власності позивача, ринковою вартістю Об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими відповідачем відповідно до договору. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою позивача та має бути відшкодована відповідачем відповідно до умов договору та чинного законодавства. Зобов'язання щодо оплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання відповідачем, а тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.

У пункті 20.5 Договору сторони встановили, якщо інше прямо не передбачено договором, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у договорі у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата та копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладення з відповідною відміткою УДППЗ В«УкрпоштаВ» або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ В«УкрпоштаВ» , кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою).

Пунктом 5.4. Договору, відповідач забезпечує оформлення доставки Об'єкта лізингу шляхом підписання відповідачем та позивачем акту прийому-передачі.

Положеннями підпунктів 12.2, 12.3 Договору передбачено, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу (пункт 5.4 договору). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

22.11.2012 за актом прийому - передачі до цього договору позивач передав відповідачу об'єкт лізингу у відмінному стані (а.с.34).

Підставою звернення позивача з даним позовом стало те, що відповідач в порушення умов договору не сплатив лізингові платежі згідно з рахунками - фактурами у період з березня 2014 року по лютий 2016 року (включно), а саме:

- несплата щомісячного лізингового платежу за березень 2014 року на суму 6299 грн 95 коп. відповідно до рахунку № 00185987 від 03.03.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за квітень 2014 року на суму 6747 грн 42 коп. відповідно до рахунку № 00193414 від 01.04.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за травень 2014 року на суму 6918 грн 16 коп. відповідно до рахунку № 00200044 від 05.05.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за червень 2014 року на суму 7041 грн 81 коп. відповідно до рахунку № 00205879 від 03.06.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за липень 2014 року на суму 7006 грн 48 коп. відповідно до рахунку № 00212638 від 02.07.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за серпень 2014 року на суму 7312 грн 64 коп. відповідно до рахунку № 00219028 від 04.08.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за вересень 2014 року на суму 7595 грн 26 коп. відповідно до рахунку № 00225077 від 04.09.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за жовтень 2014 року на суму 7624 грн 70 коп. відповідно до рахунку № 00231029 від 01.10.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за листопада 2014 року на суму 7624 грн 70 коп. відповідно до рахунку № 00239710 від 03.11.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за грудень 2014 року на суму 8984 грн 79 коп. відповідно до рахунку № 00244510 від 03.12.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за січень 2015 року на суму 10709 грн 90 коп. відповідно до рахунку № 00251853 від 12.01.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за лютий 2015 року на суму 11893 грн 55 коп. відповідно до рахунку № 00258780 від 02.02.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за березень 2015 року на суму 14719 грн 00 коп. відповідно до рахунку № 00264352 від 06.03.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за квітень 2015 року на суму 13836 грн 32 коп. відповідно до рахунку № 00270139 від 06.04.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за травень 2015 року на суму 12415 грн 02 коп. відповідно до рахунку № 00275405 від 06.05.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за червень 2015 року на суму 12377 грн 92 коп. відповідно до рахунку № 00281378 від 04.06.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за липень 2015 року на суму 12379 грн 02 коп. відповідно до рахунку № 00286099 від 03.07.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за серпень 2015 року на суму 12421 грн 50 коп. відповідно до рахунку № 00290194 від 03.08.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за вересень 2015 року на суму 12867 грн 79 коп. відповідно до рахунку № 00295021 від 02.09.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за жовтень 2015 року на суму 12443 грн 27 коп. відповідно до рахунку № 00300125 від 05.10.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за листопад 2015 року на суму 13547 грн. 83 коп. відповідно до рахунку №00305466 від 02.11.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за грудень 2015 року на суму 13571 грн. 38 коп. відповідно до рахунку №00310382 від 04.12.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за січень 2016 року на суму 14012 грн. 97 коп. відповідно до рахунку №00314257 від 06.01.2016, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2016;

- несплата щомісячного лізингового платежу за лютий 2016 року на суму 14993 грн. 28 коп. відповідно до рахунку №00317856 від 02.02.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2016.

Загальна сума невиконаних грошових зобов'язань відповідача за лізинговими платежами згідно до Графіку складає 255 344,66 грн.

Відповідачу було направлено вимогу № 00005967 від 05.10.2015 про сплату заборгованості за договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (а.с.55-56).

Згідно із пунктом 20.5 договору, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у договорі, у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою.

Так, 17.03.2016 співробітником компанії ТОВ В«Експрес Мото УкраїниВ» була здійснена доставка вимоги за вказаною в накладній адресою 25.02.2016 (а.с.57-58).

Пунктом 12.7 Договору передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі.

Згідно з п. 12.13 договору, контракт вважається розірваним на десятий робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої строни.

Оскільки вимога доставлена 25.02.2016, то останнім днем погашення заборгованості є 28.02.2016 , а розірвання договору відбулось 10.03.2016.

Згідно з пунктом 13.7 Умов лізингу, якщо позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення Об'єкту лізингу у відповідача в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

28.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис № 869 про повернення Об'єкта лізингу (а.с.59).

09.06.2016 державним виконавцем ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецької області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51381204 щодо примусового повернення Об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 859 від 28.04.2016 (а.с.60).

02.07.2016 державним виконавцем ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецької області було винесено постанову про розшук майна боржника (а.с. 61).

Станом на 22.08.2016 (дата складання позовної заяви) об'єкт лізингу Відповідачем не повернуто.

Згідно з п.6.17 Договору, сторони погодили, що у випадку розірвання договору за ініціативою позивача, відповідно до п.12 Договору, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу.

Позивач вважає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором відповідач повинен здійснити оплату за фактичний час користування об'єктом, а саме:

- щомісячних лізингових платежів за березень 2016 року на суму 15405,43 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2016;

- щомісячних лізингових платежів за квітень 2016 року на суму 15228,20 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2016;

- щомісячних лізингових платежів за травень 2016 року на суму 14790,15 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2016;

- щомісячних лізингових платежів за червень 2016 року на суму 14754,83 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2016;

- щомісячних лізингових платежів за липень 2016 року на суму 14610,58 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2016;

- щомісячних лізингових платежів за серпень 2016 року на суму 14611,17 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2016.

Отже, відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу плату за фактичний час користування Об'єктом лізингу після розірвання договору в сумі 89 400,36 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення збитки (реальні) в сумі 14 400,00 грн., які він поніс у зв'язку з відновленням порушеного права.

Обґрунтовуючи вказані вимоги позивач зазначив, що через порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, він був вимушений звернутися до спеціалізованих організацій, зокрема до ТОВ В«Юридична компанія В«Тріпл СіВ» з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Також, позивач поніс витрати у зв'язку із необхідністю звернення до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична фірма Вернер» з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді.

Позивач вважає, що дана сума грошових коштів має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме у розмірі 14 400,00 грн., оскільки ТОВ В«Порше Лізинг УкраїнаВ» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист. Під час судового розгляду справи вимог позивача не спростував, докази часткової або повної сплати суми позову не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору № 00005967 від 31.10.2012, який за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» .

Частиною 2 статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Зокрема, статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Фактичні обставини свідчать, що відповідач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, в зв'язку з чим, керуючись частиною 2 статті 7 Закону України В«Про фінансовий лізинг та пунктами 12.6, 12.7, 12.9 договору, позивач повідомив відповідача про розірвання договору і вимагав повернення предмета лізингу впродовж 10 днів з дня отримання вимоги.

На даний час предмет лізингу за договором № 00005967 від 31.10.2012 не повернуто позивачу, що підтверджується постановою державного виконавця ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецької області про розшук майна боржника ВП № 51381204 від 02.07.2016 (а.с.61).

Проте, на дату розірвання (дострокового припинення) договору відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали сплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період з березня 2014 року по лютий 2016 року в загальному розмірі 255 344,66 грн., що складається з 105 674,05 грн. нарахувань процентів та комісії та 149 670,98 грн. нарахувань за майно (відшкодування частини вартості предмета лізингу).

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4 статті 653 ЦК України).

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ В«Порше Лізинг УкраїниВ» обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ТОВ «СОЮЗ» і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними, у зв'язку з чим суд, здійснивши перерахунок лізингових платежів за період з березня 2014 року по лютий 2016 року, відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 149 670,98 грн., які є відшкодуванням (компенсацією) частини вартості предмету лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013 року у справі № 7/5005/2240/2012, які в силу положень статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

В той же час, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати платежів, які є винагородою лізингодавцю за період з березня 2014 року по лютий 2016 року підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 105 674,05 грн. (проценти та комісії).

Згідно з п.6.17 Договору, сторони погодили, що у випадку розірвання договору за ініціативою позивача, відповідно до п.12 Договору, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу.

Таким чином, відповідач повинен компенсувати позивачу плату за фактичний час користування об'єктом лізингу.

На підставі п. 6.17 Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення плату за фактичний час користування об'єктом лізингу після припинення договору фінансового лізингу № 00005967 від 31.10.2012, а саме: з березня 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 89 400,36 грн.

До матеріалів справи представником позивача було надано рахунки з березня по серпень 2016 року на підставі яких було здійснено розрахунок заборгованості за фактичний час користування об'єктом лізингу.

Заборгованість зі сплати лізингових платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу складається з 31 073,80 грн. нарахувань процентів та комісії та 58 326,56 грн. нарахувань за майно (відшкодування частини вартості предмета лізингу).

Оскільки, як зазначено вище, право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейде, то позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними, у зв'язку з чим суд, здійснивши перерахунок лізингових платежів за фактичне користування об'єктом лізингу за період з березня 2016 року по серпень 2016 року, відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 58 326,56 грн., які є відшкодуванням (компенсацією) частини вартості предмету лізингу.

Таким чином, задоволенню підлягають лізингові платежі за фактичний час користування об'єктом лізингу за період з березня 2016 року по серпень 2016 року, які є винагородою лізингодавцю в розмірі 31 073,80 грн (проценти та комісії).

Щодо заявлених вимог про стягнення збитків в загальній сумі 14400,00 грн. витрати, понесені позивачем на оплату юридичних послуг суд зазначає наступне.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень статті 224 ГК України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно частини 2 статті 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню відповідно до частини 1 статті 225 ГК України включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 224 ГК України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення збитки в сумі 14400,00 грн., понесених у зв'язку з оплатою послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді. Зазначені витрати не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Суд вважає, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 ЦК України та статті 224 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про фінансовий лізинг, а тому не підлягають до стягнення з відповідача.

За таких обставин, вимоги про стягнення збитків у розмірі 14400,00 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи та норми вищенаведеного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в загальній сумі 136 747 грн 85 коп., з яких:

- 105 674,05 грн. - основна сума заборгованості;

- 31 073,80 грн. - плати за фактичний час користування предметом лізингу;

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ» , 92000, Луганська область, Лутугинський район, м. Лутугине, вул. Чехова, буд. 1А., ідентифікаційний код 30630344, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше Лізинг УкраїниВ» , 02152, м. Київ, проспект П. Тичини, буд.1В, офіс В, ідентифікаційний код 35571472, заборгованість в сумі 105 674,05 грн., плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 31 073,80 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2051,22 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 07.12.2016

Суддя А.В. Секірський