Постанова

від 28.02.2017 по справі 913/1047/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.02.2017 справа №913/1047/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 - представник за довіреністю б/н від 02.06.2016 р.; не з'явились; Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2016 р. у справі№913/1047/16( суддя Секірський А.В.) за позовом: до відповідача: про Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» , м.Лутугине, Лутугинський район, Луганська область стягнення 359 145 грн. 02 коп.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» , м.Лутугине, Лутугинський район, Луганська область про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 00005967 від 31.10.2012 в загальному розмірі 359 145,02 грн., з яких: 199 219,20 грн. - основна сума заборгованості; 14 400,00 грн. - збитки; 145 525,82 грн. - плата за фактичний час користування предметом лізингу.

17.11.2016 р. до суду першої інстанції від представника позивача, надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог по сумі заборгованості за лізинговими платежами та за який період вони не були сплачені, зокрема, з березня 2014 по лютий 2016 в сумі 255 344,66 грн. Також уточнено розмір плати за фактичний час користування предметом лізингу у вигляді щомісячних лізингових платежів та період їх виникнення, а саме: з березня 2016 року по серпень 2016 року в сумі 89 400,36 грн. Вказані уточнення прийняті судом першої інстанції до розгляду.(т.1, а.с. 158-164)

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.12.2016 року по справі №913/1047/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» , м.Лутугине, Лутугинський район, Луганська область про стягнення 359 145 грн. 02 коп. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» , Луганська область, м. Лутугине, Лутугинський район, Луганська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» , м.Київ заборгованість в сумі 105 674,05 грн., плату за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 31 073,80 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 051,22 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з винесеним рішенням ,Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 15.12.2016р. на рішення господарського суду Луганської області від 05.12.16 р. по справі №913/1047/16, за змістом якої просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2016 р. у справі №913/1047/16. Прийняти нове рішення у справі №913/1047/16, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Заявником скарги надано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 27.12.2016р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., суддів - Скакун О.А., Зубченко І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2016 р. було відновлено пропущений процесуальний строк. Прийнято апеляційну скаргу у справі №913/1047/16 до провадження. Справу призначено до розгляду на 13.02.2017 р. на 14:15 год.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2017 р. розгляд справ було відкладено на 28.02.2017 р. у зв'язку з неявкою відповідача та для з'ясування фактичних обставин справи.

У судовому засіданні 28.02.2017 р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі. У судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представника відповідача, що не скористався правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4 , 81-1 , 99 , 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №913/1047/16.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» -лізингодавець-(позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» -лізингоодержувач-(відповідач) було укладено договір про фінансовий лізинг № 00005967, відповідно до якого лізингодавець зобов'язався передати у розпорядження лізингоодержувача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Golf TEAM 1.6 TDI, 2012 року виробництва, шасі № WVWZZZ1KZDW083310, двигун № НОМЕР_1, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі - план відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 28 133,00 доларів США (а.с.20-29).

Відповідно до п. 4.1 договору, лізингодавець зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії договору (окрім випадків, коли лізингодавець матиме право розірвати цей договір чи відмовитися від договору та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в договорі).

Положеннями п. 4.2 договору передбачено, що після завершення строку дії цього договору, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим договором та виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього договору або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений лізингодавецем. Положення цього пункту застосовуються незалежно від стану об'єкта лізингу на момент сплати останнього лізингового платежу та/або інших платежів .

Положеннями п. 6.1 договору, передбачено, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим договором та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором.

Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню договору не включаються до лізингових платежів:будь-які податки, що можуть застосовуватися до договору після його виконання або в будь-який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Такі витрати підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця. Якщо лізингодавець поніс такі витрати, лізингоодержувач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення лізингодавцем відповідної вимоги лізингоодержувачу.

Відповідно до пункту 6.3 договору, лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим договором на користь позивача, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну ОСОБА_4/долара США (як обумовлено сторонами в договорі), встановленого Національним Банком України або українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншого банку) з купівлі та продажу ОСОБА_4/доларів США до української гривні), як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором, розраховуються в ОСОБА_4/доларах США (як обумовлено сторонами в договорі) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

У графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.(п. 6.4 договору)

Положеннями пункту 6.5 договору, передбачено, що лізингові платежі перераховуються відповідачем на рахунок, зазначений позивачем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь - якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком визначеним договором.

Відповідно до пункту 6.11 договору, якщо відповідач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед позивачем та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені відповідачем, розподілятимуться наступним чином (у послідовності, зазначеній нижче): а) витрати на відновлення становища, стану об'єкта лізингу; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; в) лізингові платежі (при цьому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частину від обсягу фінансування); г) інші компенсації інших витрат позивача у зв'язку з цим договором.

Умовами пункту 6.16 договору, передбачено, що зобов'язання зі сплаті всіх та будь-яких платежів за договором покладаються на відповідача, якщо інше прямо не передбачено договором. Відповідач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги або рахунку, якщо інший термін не встановлено у договорі або погоджено сторонами додатково. Якщо відповідач не сплатить платежі (платіж) у вказаний строк, позивач має право застосувати санкції за прострочення відповідно до пункту 8 договору.

Сторони погоджуються, що у випадку розірвання договору/ відмови від договору за ініціативою позивача відповідно до пункту 12 договору Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу (п.6.17 Договору).

Розділом 8 договору передбачено санкції у випадку прострочення сплати платежу до відповідача.

У підпункті 8.3.2 пункту 8.3 договору, сторони погодили, що у випадку якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, позивач має право розірвати договір/відмовитися від договору і витребувати об'єкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до пункту 12.6 договору, позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей договір/відмовитися від договору, та також, серед іншого, право на повернення Об'єкта лізингу, в наступних випадках, зокрема: у разі, якщо відповідач не сплатив 1 (один) наступний Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів (підпункт 12.6.1).

Пунктом 12.7 договору передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. Таке повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим на десятий календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП «Укрпошта» про прийняття повідомлення для відправлення.

Негайно після розірвання/відмови від договору позивач має право скористатися всіма отриманими гарантіями від одержання повної суми всіх непогашених Лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхньої сплати (пункт 12.8 договору).

Відповідно до пункту 12.9 договору, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору відповідно до пункту 12 договору, відмови відповідача придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо позивач вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень договору, відповідач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана останнім, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк відповідач сплачує позивачу будь - яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано позивачем в результаті продажу об'єкта лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності позивача, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими відповідачем відповідно до договору. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою позивача та має бути відшкодована відповідачем відповідно до умов договору та чинного законодавства. Зобов'язання щодо оплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання відповідачем, а тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.

Пунктом 5.4. договору, відповідач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання відповідачем та позивачем акту прийому-передачі.

Положеннями підпунктів 12.2, 12.3 договору передбачено, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу (пункт 5.4 договору). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У пункті 20.5 договору сторони встановили, якщо інше прямо не передбачено договором, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у договорі у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата та копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладення з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта» або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта» , кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою).

За актом приймання-передачі 22.11.2012 р. об'єкт лізингу було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз» , м.Лутугине, Лутугинський район, Луганська область (т.1, а.с.34).

Відповідач в порушення умов договору не сплатив лізингові платежі згідно з рахунками - фактурами(які мстяться в матеріалах справи) у період з березня 2014 року по лютий 2016 року (включно).Загальна сума невиконаних грошових зобов'язань відповідача за лізинговими платежами згідно до Графіку складає 255 344,66 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з порушенням умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» з вимогою № 00005967 від 05.10.2015 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору. (т.1, а.с.55-56)

Так, 17.03.2016 співробітником компанії ТОВ «Експрес Мото України» була здійснена доставка вимоги за вказаною в накладній адресою 25.02.2016 (а.с.57-58).

Оскільки вимога доставлена 25.02.2016, то останнім днем погашення заборгованості є 28.02.2016 , а розірвання договору відбулось 10.03.2016.

Згідно з пунктом 13.7 Умов лізингу, якщо позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення об'єкту лізингу у відповідача в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи наведене, а також неповернення відповідачем об'єкту лізингу, 28.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис № 859 про повернення об'єкта лізингу (т.1, а.с.59).

В свою чергу, 09.06.2016 р. державним виконавцем ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецької області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51381204 щодо примусового повернення об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 859 від 28.04.2016 (т.1, а.с.60).

02.07.2016 державним виконавцем ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецької області було винесено постанову про розшук майна боржника (т.1, а.с. 61).

Станом на 22.08.2016 (дата складання позовної заяви) об'єкт лізингу відповідачем не повернуто.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» , м.Лутугине, Лутугинський район, Луганська область основної заборгованості, плати за фактичний час користування майном та збитки.

Між тим, господарський суд Луганської області своїм рішенням від 05.12.2016р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ задовольнив лише в частині стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів (проценти та комісія) в розмірі 105 674,05 грн., за період з березня 2014 року по лютий 2016 року та в частині стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу у сумі 31 073,80 грн., за період з березня 2016 року по серпень 2016 року, тоді як в решті позовних вимог було відмовлено.

Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного договору дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, якій підпадає під правове регулювання норм глави 54 та § 6 глави 58 ЦК України, § 5 глави 30 ГК України та Закону України Про фінансовий лізинг .

Згідно з ч. 1 статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.( ч. 2 статті 806 ЦК України)

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. ( ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» )

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Зокрема, статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на дату розірвання (дострокового припинення) договору відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали сплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період з березня 2014 року по лютий 2016 року в загальному розмірі 255 344,66 грн., що складається з 105 674,05 грн. нарахувань процентів та комісії та 149 670,98 грн. нарахувань за майно (відшкодування частини вартості предмета лізингу).

Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом .

За умовами укладеного між сторонами договору право власності на об'єкт лізингу зберігається за лізингодавцем та переходить до лізингоодержувача після сплати ним усіх лізингових платежів на підставі договору-купівлі продажу; у разі дострокового розірвання договору лізингодавець має право у безспірному порядку вилучити об'єкт лізингу. (пункти 4.1, 4.2, 12.9, розділ 13 загальних умов)

Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ «Порше Лізинг України» обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ТОВ «СОЮЗ» і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати платежів, які є винагородою лізингодавцю за період з березня 2014 року по лютий 2016 року підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 105 674,05 грн. (проценти та комісії). Судова колегія вважає такий висновок законним та обґрунтованим.

В той же час, враховуючи те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними. У зв'язку з чим суд першої інстанції, здійснивши перерахунок лізингових платежів за період з березня 2014 року по лютий 2016 року, правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 149 670,98 грн., які є відшкодуванням (компенсацією) частини вартості предмету лізингу.

При цьому, судова колегія зазначає, що доводи викладені в апеляційній скарзі відносно незаконності відмови у задоволенні вимог щодо стягнення 149 670,98 грн., компенсації частини вартості предмету лізингу фактично полягають у повторному викладенні встановлених судом фактичних обставин та цитування загальних норм матеріального права, які були вірно застосовані з урахуванням спеціальних норм ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг відносно структури лізингових платежів, ст. 653 Цивільного кодексу України відносно наслідків припинення договору(у даному випадку - припинення передбачених договором фінансового лізингу обов'язків позивача передати об'єкт лізингу у власність лізингоотримувача після сплати всіх лізингових платежів). Жодних аргументів на спростування означених доводів скаржником не наведено.

Крім того, винність лізингоодержувача у невиконанні грошових зобов'язань за договором лізингу, яка призвела до використання лізингодавцем права на відмову від такого договору, жодною мірою не створює правових підстав для отримання позивачем стягуваного відшкодування вартості предмету лізингу за умов збереження позивачем права власності на нього, що цілком узгоджується із положеннями ст.ст.692, 697 Цивільного кодексу України тією мірою, якою вони застосовуються у розглядуваних лізингових правовідносинах.

На підставі п. 6.17 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення плату за фактичний час користування об'єктом лізингу після припинення договору фінансового лізингу № 00005967 від 31.10.2012, а саме: з березня 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 89 400,36 грн.

Колегія суддів зазначає і про безпідставність обґрунтування заявлених і частково задоволених вимог про стягнення плати за час користування об'єктом лізингу з посиланням на норми Цивільного кодексу України про оренду, застосування яких в розглядуваному випадку потребує наявності діючого договору як правової підстави існування грошового зобов'язання. При цьому, встановлене судом припинення договору фінансового лізингу 10.03.2016р. в силу ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України робить неможливим нарахування на його підставі після вказаної дати періодичних платежів за використання (якщо воно має місце бути, то є зі сторони відповідача неправомірним та необґрунтованим), тим більше, що їх розмір включає в себе компенсацію вартості предмету об'єкта лізингу, викуп/передача якого у власність в межах даних правовідносин здійснена бути не може, і сторонами не обумовлювалося неспівпадіння між моментом припинення зобов'язань і моментом відмовою від договору.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що плата за фактичне використання (на підставі припиненого договору) не передбачена ані структурою лізингових платежів відповідно ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» , ані визначеними наслідками припинення дії договору фінансового лізингу, які вбачаються з ч.4.1 ст.10 означеного Закону у розумінні правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові №3-68гс12 від 18.12.2012р. Автоматичне перетворення припиненого договору фінансового лізингу на договір оренди також не передбачено діючим законодавством.

Чинність згадуваних позивачем умов договору фінансового лізингу, з посиланням на які він намагається обґрунтувати правомірність цих позовних вимог, щодо природи яких позивач навіть не визначився (заборгованість чи упущена вигода), не має наслідком запровадженні будь-яких обмежень у застосовуванні в розглядуваних правовідносинах наведених вище положень спеціального законодавства, що узгоджується із ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення такої плати у виді лізингових платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу за період з березня 2016 року по серпень 2016 року, в частині, що відповідає нарахованому розміру винагороди лізингодавця у сумі 31 073,80 грн., що зумовлює скасування рішення в цій частині та відмову у задоволені цих позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, додатково зазначає, що умовами п.6.2 договору про надання юридично-консультативних послуг від 21.06.2012 р. сплата таких послуг (розмір якої пред'являється як частина понесених реальних збитків) поставлена в залежність від фактичного надання їх агентством, факт здійснення чого (надання послуг) у розумінні п.3.7 цього договору в рамках розглядуваної справи не доведений. При цьому, авансування позивачем послуг агентства, надання яких не є обов'язковим наслідком допущених відповідачем порушень (як і послуг з представництва інтересів у суді в межах договору надання юридичних послуг від 09.06.2010 р.), без яких законодавчо позивач обмежений в самостійності здійснення захисту своїх прав, не є його реальними збитками.

Позивач жодною мірою не позбавлений був самостійно вживати заходів із захисту своїх інтересів - залучення посередників є його власним вибором, здійснення якого не визначається порушенням відповідача.

В свою чергу, юридичний супровід представництва інтересів позивача під час розгляду справи у суді, за умов здійснення відповідним суб'єктом (адвокатом), згідно із ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України ставить складову судових витрат, що розподіляються між сторонами в залежності від результатів вирішення спору, а не збитками позивача.

Втім, з огляду на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права при визначені належної до стягнення суми заборгованості, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового скасування переглядуваного рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 31 073, 80 грн. за період з березня 2016р. по серпень 2016р., що за змістом ст.49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює перерозподіл витрат зі сплати судового збору за подання позову між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. При цьому, оскільки вимоги апеляційної скарги про повне скасування рішення і прийняття нового про задоволення позовних вимог є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, витрати скаржника за подання такої скарги, покладаються на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» , м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2016р. у справі №913/1047/16 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2016р. у справі №913/1047/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 31 073, 80 грн., у зв'язку з чим другий пункт резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

« 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності СОЮЗ (92000, Луганська область, Лутугинський район, м. Лутугине, вул. Чехова, буд. 1А, код ЄДРПОУ 30630344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг України" (02152, м. Київ, проспект П. Тичини, буд.1В, офіс В, код ЄДРПОУ 35571472), заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 105 674, 05 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1585,11 грн.»

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2016р. у справі №913/1047/16 залишити без змін.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.А. Скакун

ОСОБА_3

Надруковано :5 прим.

1 позивачу

1 відповідачу

1 у ДАГС

1 у справу

1 ГСЛО