Постанова

від 29.11.2016 по справі 909/442/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа № 909/442/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (пред-к за довіреністю)

від відповідача (скаржник) - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС", № 453 від 01.09.2016 року

на рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2016 року (суддя Манюк П.Т.)

у справі № 909/442/16

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дрогобич

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС", м. Коломия

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 22.08.2016 року у справі № 909/442/16 позов задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" усунути перешкоди щодо права користування та розпорядження Фізичною - особою підприємцем ОСОБА_4 належним на праві приватної власності майном шляхом надання останньому або його уповноваженим представникам безперешкодного доступу для демонтажу та вивезення залізобетонних плит розміром 4,0 м. х 2, 20 м. у кількості 77 штук, які в сукупності складають секційну огорожу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували доводи позивача щодо набуття ним у власність спірного майна чи доводили законність підстав користування чи володіння відповідачем спірним майном.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено у клопотанні відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки відповідно до чинного законодавства, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити, мотивуючи це тим, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження права власності позивача на спірне майно, судом не досліджено права власності позивача на це майно. З акту приймання -передачі вбачається, що позивачу передано секції огорожі, а не огорожу, не вказано, які самі секції огорожі передано, чи такі демонтовані вже.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з тих підстав, що документи правоохоронних органів підтверджують порушення відповідачем прав позивача; відповідач безпідставно заперечує законне право позивача на спірне майно.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Судами встановлено, що одну із колишніх виробничих будівель ліквідованого ВАТ «Схема» було придбано відповідачем ТОВ "Зерно-переробна компанія "ЮМАС", м. Коломия, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2005 р. № 9163870 (а.с. 15 Т.1), а те що дана будівля є частиною колишніх виробничих будівель і споруд ліквідованого ВАТ «Схема» підтверджується наявністю однієї поштової адреси.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Схема» володіло таким об'єктом нерухомості як «огорожа» (окремий інвентарний номер « 61») та «огорожа водозаб» («окремий інвентарний номер « « 60»). (а.с. 45 Т.1).

З пояснень сторін вбачається, що, огорожа розташована навколо колишніх виробничих будівель ВАТ «Схема» та складається із залізобетонних плит (секцій) , частини огорожі (залізобетонні плити) належать різним особам.

Також встановлено, що позивачу, на підставі накладної від 30.04.2004 р. № 26, виданої ВАТ "Схема" в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Залеського Л.І., було продано «залізобетонні секції огорожі» в загальній кількості 140 шт., розміром 4,0 м. х 2,20 м..

На накладній від 30.04.2004 р., згідно якої позивачем були придбані залізобетонні секції огорожі, міститься відмітка про те, що зазначений товар оплачено 28.05.2004 р. в сумі 4 060, 00 грн. (а.с. 9 Т.1).

Факт передачі арбітражним керуючим Зелеським Л.І. та отримання позивачем залізобетонних секцій огорожі в кількості 140 шт., загальною вартістю 4 060, 00 грн. підтверджується актом прийому-передачі секцій залізобетонної огорожі від 30.04.2004 р. (а.с. 11 Т.1).

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, між позивачем та арбітражним керуючим ВАТ "Схема" - Залеським Л.І. було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб належного ВАТ "Схема" майна (залізобетонних секцій огорожі), підтвердженням чого є накладна від 30.04.2004 р. № 26, яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин. Актом прийому-передачі секцій залізобетонної огорожі від 30.04.2004 р. підтверджується факт передачі арбітражним керуючим Зелеським Л.І. та отримання позивачем залізобетонних секцій огорожі в кількості 140 шт. загальною вартістю 4 060, 00 грн.

'''Як зазначають сторони, вказане майно було відчужене арбітражним керуючим-ліквідатором в процедурі банкрутства ВАТ "Схема" в рамках судової справи Господарського суду Львівської області № 7/30-23/52.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач набув у власність залізобетонні секції огорожі у кількості 140 шт., на підставі вказаних вище доказів.

Предметом даного позову є зобов'язання відповідача усунути перешкоди щодо права користування та розпорядження Фізичною - особою підприємцем ОСОБА_4 належним на праві приватної власності майном шляхом надання останньому або його уповноваженим представникам безперешкодного доступу для демонтажу та вивезення залізобетонних плит розміром 4,0 м. х 2, 20 м. у кількості 77 штук, які в сукупності складають секційну огорожу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Підставою позову позивач зазначає чинення відповідачем перешкод у користуванні вищезазначеним належним позивачу майном.

Нормативною підставою позову позивачем обрано ст. 391 ЦК України (спосіб захисту права власності шляхом подачі негаторного позову).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач придбав рухоме , визначене родовими (а не індивідуально визначеними) ознаками майно - секції залізобетонної огорожі, та не вбачається того, що позивач придбав всю огорожу (як складну річ) чи частину або яку саме частину розташованої навколо майна відповідача огорожі, з ідентифікацією приналежності на місцевості тощо.

Разом з тим, позивач у позовній вимозі не зазначає критерії ідентифікації спірних 77-ми залізобетонних секцій огорожі, до яких просить забезпечити безперешкодний доступ.

Крім того, згідно акту приймання - передачі позивачу було передано і він отримав такі секції залізобетонної огорожі.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено незаконне володіння відповідачем його майном .

Суд першої інстанції зазначив, що аналіз матеріалів справи № 7/30-23/52 про банкрутство ВАТ "Схема" свідчить про наявність даних щодо "реалізації поелементно" такого майна як огорожа (інвентарний номер 61) на підставі накладних, в т.ч. позивачу у даній справі (том 3 ст. 127).

Також суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що, у матеріалах справи № 7/30-23/52 про банкрутство ВАТ "Схема" наявна інформація про надходження від позивача коштів в сумі 4 060, 00 грн. від реалізації майна (том 3 ст. 134), а враховуючи те, що постановою Господарського суду Львівської області від 30.01.2005 р. у справі № 7/30-23/52 було затверджено звіт ліквідатора та ліквідовано ВАТ "Схема", то такі обставини свідчать про надходження та відповідно розподіл таких коштів у відповідності до вимог проведення процедури ліквідації юридичної особи в процесі банкрутства.

Проте, у матеріалах даної справи (2 томи) відсутні вищезазначені докази, крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні покликається на аркуші справи іншої господарської справи, а саме справи № 7/30-23/52, стосовно якої відсутні відомості про її огляд в судовому засіданні в суді першої інстанції. У матеріалах даної справи відсутні копії вищезазначених аркушів справи, на яку покликається суд першої інстанції, а відтак такі наведені відомості та факти не мають належної доказової сили в даному випадку.

Приписами ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з вимогами ст.ст. 317, 319 ЦК України, власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, як-то: віндікаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України ), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 ЦК України).

Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння (пред'явити віндікаційний позов). Предметом віндікаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до особи, яка незаконно володіє цим майном, про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. Позивач, який звертається до суду в порядку статті 387 ЦК України з вимогою про витребування майна з незаконного володіння третьої особи (віндікаційним позовом), повинен довести факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння такою особою спірним майном.

Відповідно до приписів статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Такий захист не пов'язаний із захистом від порушень, які пов'язані із позбавленням володіння майном.

Негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння , а володіння - це наявність фізичного доступу до речі. Усунення перешкод в користуванні майном не відновлює прав власника, який цим майном не володіє.

В цьому випадку, як зі змісту позовної заяви, так і зібраних у справі доказів вбачається, що позивач вважає, що він позбавлений можливості володіти спірним майном та просить забезпечити йому безперешкодний доступ до такого майна .

Крім того, Постанова правоохоронних органів про відмову в порушенні кримінальної справи не може бути доказом порушення прав позивача згідно ст. 35 ГПК України. , оскільки не є процесуальним документом, який встановлює преюдиційні факти для господарської справи.

Належним в розумінні ст. 16 ЦК України є спосіб захисту внаслідок застосування якого відновлюються порушені або оспорювані права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Таким чином, з огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, який в даному випадку ефективно не захистить його права. Обрання позивачем неправильного способу захисту права власності є підставою для відмови у позові. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог внаслідок неправильного застосування позивачем норм матеріального права, що регулюють захист права власності.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то така заява не підлягає до задоволення з тих підстав, що у даному випадку суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про обрання неправильного способу захисту та у зв'язку з цим не встановлював порушення прав позивача по суті.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст.105 ГПК України при скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Відтак, з позивача на користь відповідача (скаржника) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1515,8 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, враховуючи задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС", № 453 від 01.09.2016 року - задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2016 року у справі №909/442/16 - скасувати.

Прийняти нове рішення. У позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном - відмовити.

Стягнути з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_4 (82100, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-переробна компанія «ЮМАС» (78200, м. Коломия Івано-Франківської області, вул. Шарлая, 21А, код ЄДРПОУ 25596815) - 1515,80 грн. судового збору.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 05.12.2016 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Якімець Г.Г.