Постанова

від 14.03.2017 по справі 909/442/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 909/442/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого,

Катеринчук Л.Й., Ткаченко Н.Г.,

за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю"Зерно-переробна компанія "ЮМАС" -Іванчук М.В.; Онуфрійчука Б.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2016

у справі №909/442/16 господарського суду Львівської області

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна

компанія "ЮМАС"

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном,

встановив:

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.08.2016 року у справі №909/442/16 Суддя - Манюк П.Т.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" усунути перешкоди щодо права користування та розпорядження Фізичною - особою підприємцем ОСОБА_6 належним на праві приватної власності майном шляхом надання останньому або його уповноваженим представникам безперешкодного доступу для демонтажу та вивезення залізобетонних плит розміром 4,0 м. х 2, 20 м. у кількості 77 штук, які в сукупності складають секційну огорожу, яка знаходиться за адресою: м. Дрогобич Львівської області, вул. І. Вільде (колишня С. Бандери), 8.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 (колегія суддів у складі: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якімець Г.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС", №453 від 01.09.2016 року - задоволено.

Рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2016 року у справі №909/442/16 - скасовано.

Прийнято нове рішення. У позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном - відмовлено.

Стягнуто з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" (78200, м. Коломия Івано-Франківської області, вул. Шарлая, 21А, код ЄДРПОУ 25596815) - 1515,80 грн. судового збору.

Позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 та залишити в силі рішення суду першої інстанції, пославшись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 15,16,387,391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві, що надійшов на адресу суду касаційної інстанції 07.03.2017, Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" заперечує проти вимог касаційної скарги позивача, вважає її необґрунтованою та просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Куровського С.В., пояснення представників відповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є зобов'язання відповідача усунути перешкоди щодо права користування та розпорядження Фізичною - особою підприємцем ОСОБА_6 належним на праві приватної власності майном шляхом надання останньому або його уповноваженим представникам безперешкодного доступу для демонтажу та вивезення залізобетонних плит розміром 4,0 м. х 2, 20 м. у кількості 77 штук, які в сукупності складають секційну огорожу, яка знаходиться за адресою: м. Дрогобич Львівської області, вул. І. Вільде (колишня С. Бандери), 8.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, підставою позову позивач зазначає чинення відповідачем перешкод у користуванні вищезазначеним належним позивачу майном.

Нормативною підставою позову позивачем обрано ст. 391 ЦК України (спосіб захисту права власності шляхом подачі негаторного позову).

Слід відзначити, що негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним.

Також характерною ознакою цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини справи.

Так, одну із колишніх виробничих будівель ВАТ "Схема", ліквідованого у процедурі банкрутства, було придбано відповідачем ТОВ "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" м. Коломия, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2005 № 9163870 (а.с. 15 т.1).

Дана будівля є частиною колишніх виробничих будівель і споруд ліквідованого ВАТ "Схема", що підтверджується наявністю однієї поштової адреси.

Водночас, ВАТ "Схема" володіло таким об'єктом нерухомості як "огорожа" (окремий інвентарний номер "61") та "огорожа водозаб." (окремий інвентарний номер "60"). (а.с. 45 т.1).

Огорожа розташована навколо колишніх виробничих будівель ВАТ "Схема" та складається із залізобетонних плит (секцій), частини огорожі (залізобетонні плити) належать різним особам.

Також встановлено, що позивачу, на підставі накладної від 30.04.2004 № 26, виданою ВАТ "Схема" в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Залеського Л.І., було продано "залізобетонні секції огорожі" в загальній кількості 140 шт., розміром 4,0 м. х 2,20 м..

На накладній від 30.04.2004, згідно якої позивачем були придбані залізобетонні секції огорожі, міститься відмітка про те, що зазначений товар оплачено 28.05.2004 в сумі 4 060, 00 грн. (а.с. 9 т.1).

Факт передачі арбітражним керуючим Зелеським Л.І. та отримання позивачем залізобетонних секцій огорожі в кількості 140 шт., загальною вартістю 4 060, 00 грн. підтверджується актом прийому-передачі секцій залізобетонної огорожі від 30.04.2004 (а.с. 11 т.1).

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 655 Цивільного України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, встановивши, що між позивачем та ліквідатором ВАТ "Схема" - Залеським Л.І. було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб належного банкруту майна (залізобетонних секцій огорожі), що підтверджено накладною від 30.04.2004 № 26, яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, актом приймання-передачі секцій залізобетонної огорожі від 30.04.2004, що підтверджує факт передачі ліквідатором Зелеським Л.І. та отримання позивачем залізобетонних секцій огорожі в кількості 140 шт. загальною вартістю 4 060, 00 грн., суд першої інстанції, дійшов до висновку про те, що позивач набув у власність залізобетонні секції огорожі у кількості 140 шт.

Не заперечував проти таких висновків і апеляційний господарський суд.

Крім того, суд першої інстанції здійснивши аналіз матеріалів справи № 7/30-23/52 про банкрутство ВАТ "Схема", встановив наявність даних щодо "реалізації поелементно" такого майна як огорожа (інвентарний номер 61) на підставі накладних, у т.ч. позивачу у даній справі.

Також суд першої інстанції зазначив, що, у матеріалах справи № 7/30-23/52 про банкрутство ВАТ "Схема" наявна інформація про надходження від позивача коштів в сумі 4 060, 00 грн. від реалізації майна, а враховуючи те, що постановою Господарського суду Львівської області від 30.01.2005 р. у справі № 7/30-23/52 було затверджено звіт ліквідатора та ліквідовано ВАТ "Схема", то такі обставини свідчать про надходження та відповідно розподіл таких коштів у відповідності до вимог проведення процедури ліквідації юридичної особи в процесі банкрутства.

Львівський апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові встановив, що у матеріалах даної справи (2 томи) відсутні вищезазначені докази, крім того, суд першої інстанції у рішенні посилався на обставини іншої господарської справи №7/30-23/52, стосовно якої відсутні відомості про її огляд в судовому засіданні в суді першої інстанції, у матеріалах даної справи відсутні копії аркушів справи, на які посилався суд першої інстанції, а відтак дійшов до висновку, що наведені відомості та факти не є, у даному випадку, належними та допустимими доказами.

Погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, який скасував рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2016 року у даній справі встановивши відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог через те, що ОСОБА_6 обрано невірний спосіб захисту, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з такого.

У ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з вимогами ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, як-то: віндікаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 ЦК Цивільного кодексу України).

Зокрема, статтею 387 Цивільного кодексу України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння (пред'явити віндікаційний позов), предметом якого є вимога неволодіючого майном власника до особи, яка незаконно володіє цим майном, про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. Позивач, який звертається до суду в порядку статті 387 Цивільного кодексу України з вимогою про витребування майна з незаконного володіння третьої особи (віндікаційним позовом), повинен довести факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння такою особою спірним майном.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Такий захист не пов'язаний із захистом від порушень, які пов'язані із позбавленням володіння майном.

Негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, а володіння - це наявність фізичного доступу до речі. Усунення перешкод в користуванні майном не відновлює прав власника, який цим майном не володіє.

Правильно визначивши суть негаторного позову, пред'явленого позивачем, вказавши, що предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, а володіння - це наявність фізичного доступу до речі.

В даному випадку, як зі змісту позовної заяви, так і зібраних у справі у справі доказів вбачається, що позивач позбавлений можливості володіти спірним майном, ним володіє і користується відповідач, а отже, належним способом захисту в такому випадку має бути віндикаційний позов на підставі ст. 388 ЦК України, тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.

Належним в розумінні ст. 16 ЦК України є спосіб захисту внаслідок застосування якого відновлюються порушені або оспорювані права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Усунення перешкод в користуванні майном не відновлює прав власника, який цим майном не володіє.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють захист права власності.

Натомість, апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні вимог про усунення перешкод в користуванні майном, правильно вказав про неможливість захисту прав позивача шляхом пред'явлення негаторного позову у зв'язку з відсутністю в його володінні спірного майна.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 залишається без змін.

Відповідно до статті 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскарженої постанови не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, більш того, зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі №909/442/16 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.