Постанова

від 07.12.2016 по справі 916/1293/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р.Справа № 916/1293/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 10.05.2016 року №2016/55;

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 05.07.2016 року;

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства В«ТУМАНОВЕВ» , с.Павлівка, Фрунзівського району Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016 року

у справі № 916/1293/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«АТ КАРГІЛВ» , м. Київ

до Фермерського господарства В«ТУМАНОВЕВ» , с. Павлівка, Фрунзівського району Одеської області

про стягнення 1 048 305 грн. 54 коп.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю В«АТ КАРГІЛВ» , м. Київ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства В«ТУМАНОВЕВ» , с. Павлівка, Фрунзівського району Одеської області, в якій просило суд стягнути з Фермерського господарства В«ТУМАНОВЕВ» , с. Павлівка, Фрунзівського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«АТ КАРГІЛВ» , м. Київ заборгованість на загальну суму 1 048 305 грн. 54 коп., з якої: основний борг - 740 782 грн. 84 коп., пеня - 97 370 грн. 04 коп., штраф - 187 553 грн. 07 коп., 3 % річних - 22 600 грн. 19 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2016 року у справі № 916/1293/16 (суддя Степанова Л.В., судді Рога Н.В., Смелянець Г.Є.) позов задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства В«ТУМАНОВЕВ» , с. Павлівка, Фрунзівського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«АТ КАРГІЛВ» , м. Київ 740782 грн. 82 коп. заборгованості, відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 97 370 грн. 04 коп. пені, 187 553 грн. 07 коп. штрафу, 22 600 грн. 19 коп. 3 % річних, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Фермерське господарство В«ТУМАНОВЕВ» , с. Павлівка, Фрунзівського району Одеської області з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016 року у справі № 916/1293/16 в частині задоволення позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована частковим порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, Фермерське господарство В«ТУМАНОВЕВ» , с. Павлівка, Фрунзівського району Одеської області в апеляційній скарзі посилається на те, що коригування (зміна) ціни на товар після повної оплати відповідачем вартості такого товару є незаконною.

24.11.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю В«АТ КАРГІЛВ» , м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу Фермерського господарства В«ТУМАНОВЕВ» , с.Павлівка, Фрунзівського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016 року у справі №916/1293/16 залишити без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

07.12.2016 року представником відповідача були надані письмові пояснення по справі, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/1293/16 та наданих представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016 року у справі № 916/1293/16 є обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ», м. Київ (Постачальник) і Фермерським господарством В«ТУМАНОВЕВ» , с. Павлівка, Фрунзівського району Одеської області (Покупець) було укладено договір поставки від 23.09.2013 року №СVS52201, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин, добрива згідно Специфікацій до договору.

Згідно з пунктами 3.1. - 3.3 договору поставки ціна товару зазначається у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності до пункту 3.4 цього договору. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, а у випадках, коли за умовами поставки передбачена доставка за рахунок Постачальника, - також вартість перевезення товару до узгодженого сторонами місця. Ціна договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого Постачальником Покупцеві в рамках цього договору, що зазначається у видаткових накладних на товар.

Пунктом 3.4.1 договору поставки визначено, що Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника наступним чином: 100 % загальної вартості товару, що вказана у відповідній Специфікації, протягом строку дії рахунку-фактури. Рахунок-фактура дійсний протягом 3 днів, якщо інше не передбачено в самому рахунку-фактурі. Рахунок-фактура може передаватися факсом чи електронною поштою, з наступним направленням оригіналу на адресу Покупця. У випадку сплати коштів Покупцем пізніше строку, вказаного в цьому пункті, або сплати коштів у розмірі меншому, ніж вказано в рахунку-фактурі Постачальника, Постачальник має право, на власний вибір і розсуд, або повернути зазначені кошти як помилково отримані (при цьому вважається, що Покупець не виконав своє зобов'язання щодо попередньої оплати за товар) або поставити товар на оплачену суму за цінами, що діють на момент поставки, при цьому така зміна ціни вважається попередньо узгодженою сторонами та не вважається зміною Постачальником умов договору в односторонньому порядку. До моменту отримання на свій банківський рахунок попередньої оплати за товар Постачальник має право притримати поставку товару.

Базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказуються в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в Специфікації в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1 % в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної Специфікації. Під курсом банку розуміється середній курс Публічного акціонерного товариства «КІБ Креді ОСОБА_3» долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти. Курс банку підтверджується довідкою банку з печаткою банку і підписом уповноваженої особи банку, яка видається щоденно Постачальнику. Якщо на дату, пов'язану з виконанням цього договору, на яку вимагається курс банку (дата укладення цього договору, дата підписання Специфікації, дата виставлення рахунку-фактури для попередньої оплати, виплата штрафних санкцій, відшкодування шкоди тощо), такий курс відсутній, сторони домовились застосовувати курс банку на попередню дату, яка найбільш наближена до дати, на яку вимагається курс банку (пункт 3.4.2.2 договору).

Пунктами 3.4.2.3 та 3.4.2.4, 3.4.3.4.1, 3.4.3.4.2, 3.4.3.4.3, 3.4.3.4.4 договору визначено формули коригування ціни товару.

Відповідно до пункту 3.4.3.2 договору в будь-якому випадку Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов цього договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній Специфікації. У випадку несвоєчасного виконання Покупцем вимог цього пункту, якщо зобов'язання забезпечене гарантією згідно пункту 4.10 договору, Постачальник має право на наступний день після терміну сплати повної вартості товару, вказаного в Специфікації, звернутися до банку-гаранта з вимогою про сплату коштів в повному обсязі.

Згідно з пунктом 3.5 договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в пункті 3.4 цього договору, чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

За умовами пункту 3.7 договору оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника з урахуванням положень цього договору.

Положеннями пункту 6.3 договору визначено, що у випадку прострочення оплати товару Покупцем проти строків, вказаних у відповідній Специфікації та цьому договорі, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10 % від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару Покупцем більше, ніж на 30 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній Специфікації, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 % від загальної простроченої суми.

У пункті 7.1 договору зазначено, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами і дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію від 23.09.2013 року №1/52201, 52202 до договору поставки, відповідно до якої Постачальник зобов'язався до 05.10.2013 року поставити Покупцю на умовах ЕХW в редакції Інкотермс 2010 (самовивіз Покупцем зі складу Постачальника за адресою: Одеська область, смт. Любашівка, вул. Завокзальна, буд. 5-А) Амофос NP 12:52 в кількості 15 тон загальною вартістю 75 652 грн. 50 коп. без ПДВ, Нітроамофоска NPК 16:16:16 в кількості 41 тонна загальною вартістю 166734 грн. 70 коп. без ПДВ. Специфікацією встановлено термін сплати повної вартості товару до 20.07.2014 року, коригування ціни здійснюється відповідно до положень договору поставки.

З накладних від 23.09.2013 року №30033/456690, №30039/456698 та Актів приймання-передачі мінеральних добрив від 25.09.2013 року № 2, від 30.09.2016 року № 3 вбачається, що Постачальник поставив Покупцю Нітроамофоска NPК 16:16:16 в мішках по 50 кг в кількості 41 тонна загальною вартістю 166 734 грн. 70 коп. без ПДВ (200 081 грн. 64 коп. з ПДВ).

Відповідно до накладної від 25.09.2013 року №30032/456688 та Акту приймання-передачі мінеральних добрив від 25.09.2013 року №1 Постачальник поставив Покупцю Амофос NP 12:52 в мішках по 50 кг у кількості 15 тон на суму 75 652 грн. 50 коп. без ПДВ (90 750 грн. 60 коп. з ПДВ).

З довідок Публічного акціонерного В«КРЕДІ ОСОБА_3В» вбачається, що на обумовлену договором дату оплати товару курс долару США до гривні змінився.

У зв'язку зі зміною курсу позивачем було здійснено коригування ціни товару станом на 18.07.2014 року і запропоновано відповідачу сплатити: за нітроамофоску №К 16:16:16, поставлену за Специфікацією № 1 - 285 830 грн. 92 коп.; за амофос, поставлений за Специфікацією № 1 - 129 643 грн. 72 коп. шляхом виставлення рахунку-фактури від 18.07.2014 року №52201/950 за Амофос NP 12:52 в мішках по 50 кг у кількості 15 тон на суму 108036 грн. 43 коп. без ПДВ (129 643 грн. 72 коп. з ПДВ), а також рахунку-фактури від 18.07.2014 року №52201/951 за Нітроамофоску NPК 16:16:16 в мішках по 50 кг в кількості 41 тонна на суму 238 192 грн. 43 коп. без ПДВ (285830 грн. 92 коп.). В даних рахунках-фактурах вказано, що вони дійсні до оплати до 18.07.2014 року.

Із виписки з поточного рахунку позивача вбачається, що відповідач поставлений товар оплатив частково та з порушенням строків оплати, а саме: 30.07.2014 року сплачено 100 000 грн. 00 коп. за поставку на підставі рахунку №52201/951 та 05.08.2014 року 185 830 грн. 92 коп. за поставку на підставі рахунку №52201/951 у зв'язку з чим станом на день подання позовної заяви, на думку позивача, заборгованість відповідача за Специфікацією від 23.09.2013 року №1/52201,52202 з урахуванням коригування остаточної ціни товару на підставі пункту 3.4.3.4.4. складає 309 184 грн. 55 коп.

Також між позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію від 28.10.2013 року №2/55217 до договору поставки, відповідно до якої Постачальник зобов'язався до 08.11.2013 року поставити Покупцю на умовах ЕХW в редакції Інкотермс 2010 (самовивіз Покупцем зі складу Постачальника за адресою: Одеська область, смт. Любашівка, вул. Завокзальна, буд. 5-А) Нітроамофоска NPК 16:16:16 в мішках по 50 кг в кількості 60 тон загальною вартістю 241500 грн. 00 коп. без ПДВ (289 800 грн. 00 коп. з ПДВ). Специфікацією встановлено термін сплати повної вартості товару до 20.09.2014 року, коригування ціни здійснюється відповідно до положень договору поставки.

Відповідно до накладної від 31.10.2013 року № 30235/457304 та Акту приймання-передачі мінеральних добрив від 31.10.2013 року № 4 Постачальник поставив Покупцю Нітроамофоску NPК 16:16:16 в мішках по 50 кг у кількості 60 тон на суму 241 500 грн. 00 коп. без ПДВ (289 800 грн. 00 коп. з ПДВ).

Товариством з обмеженою відповідальністю В«АТ КАРГІЛВ» , м. Київ було виставлено Фермерському господарству В«ТУМАНОВЕВ» , с. Павлівка, Фрунзівського району Одеської області рахунок-фактуру від 18.09.2014 року №52201/1908 за Нітроамофоску NPК 16:16:16 в мішках по 50 кг в кількості 60 тон на суму 412 944 грн. 31 коп. без ПДВ (495 533 грн. 17 коп.). Рахунок-фактура дійсний до оплати до 19.09.2014 року.

Із виписки з поточного рахунку позивача вбачається, що відповідач поставлений товар оплатив частково та з порушенням строків оплати, а саме: 31.07.2014 року сплачено 294 801 грн. 32 коп. та 04.08.2015 року у сумі 95281 грн. 79 коп.

Зазначені грошові кошти були зараховані позивачем в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості за поставку 60 тон Нітроамофоски NPК 16:16:16 у відповідності до Специфікації № 2, незважаючи на помилкове вказання відповідачем підстави перерахування коштів. Будь-яких корегувань або заперечень щодо зарахування платежів як оплати за поставлений товар саме за цією специфікацією сторони не висловили, тому судова колегія вважає доведеним факт часткової оплати відповідачем поставленого товару за договором, який визначений в якості підстави позову.

Відповідно до пункту 3.4.3.3 договору поставки у випадку, якщо Покупець сплачує за простроченим рахунком, коригування ціни товару відбувається станом на дату зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника у випадку, якщо курс Банку змінився більше, ніж на 1 % у порівнянні з курсом банку станом на дату укладення Специфікації.

Оскільки відповідач фактично здійснив оплату поставлених 60 тон Нітроамофоски NPК 16:16:16 з прострочкою, то на підставі пункту 3.4.3.4.4 договору відбулося коригування ціни ОСОБА_4 за курсом Банку станом на 10.05.2016 року і позивачем було виставлено відповідачеві рахунок-фактуру №52201/662. Матеріали справи погашення даної заборгованості не містять, у зв'язку з чим станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача за Специфікацією від 28.10.2013 року №2/55217 з урахуванням коригування остаточної ціни товару на підставі умов договору поставки складає 431 597 грн. 69 коп.

Відповідач в свою чергу зазначив, що вартість товару сплачена своєчасно та в повному обсязі, а коригування ціни товару здійснено позивачем в односторонньому порядку, без, як того нібито вимагають умови договору, узгодження з ним. До того ж, з посиланням на судову практику, відповідач зазначив про неможливість зміни ціни товару після його оплати.

Судова колегія вважає правомірним висновок суду про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором поставки, виходячи з наступного.

За приписами статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За вимогами статті 712 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з вимогами статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень погодили при укладенні договору саме такі умови платежів за поставлений товар, згідно яких невиконання обов'язку відповідача оплатити у строки, встановлені договором, повної вартості отриманого товару, тягне за собою корегування вартості товару у випадку, коли курс долара США до гривні змінився більше ніж на 1%, для остаточного розрахунку за поставлений товар ціна згідно з формулою, вказаною в пункті 3.4.3.4.4 договору.

Оскільки умовами договору сторонами погоджено, що базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору, вказані в Специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (у випадку сплати простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації, то господарський суд обґрунтовано встановив правомірність такого коригування. Крім того, згідно положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання. До того ж, відповідач без заперечень та зауважень уклав з позивачем договір саме на таких умовах і згідно з пунктом 3.5 договору погодився з тим, що таке коригування ціни не є односторонньою зміною умов договору.

За таких обставинах колегія суддів вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю В«АТ КАРГІЛЛВ» , м. Київ обґрунтовано здійснило коригування та визначило остаточну ціну поставленого товару. Правомірність та правильність здійснення коригування вартості поставленого відповідачеві товару перевірена як місцевим, так і апеляційним судом, а крім того не спростована відповідачем ані в цілому, ані за її складовими.

Враховуючи невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем ОСОБА_4 за умовами Договору поставки, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 740 782 грн. 84 коп.

В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю В«АТ КАРГІЛВ» , м. Київ просило суд про стягнення з Фермерського господарства В«ТУМАНОВЕВ» , с. Павлівка, Фрунзівського району Одеської області 3 % річних за період з 21.07.2014 року по 10.05.2016 року у сумі 22 600 грн. 19 коп.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з необґрунтованістю розрахунку, оскільки позивач не надав письмових обґрунтованих пояснень щодо суми боргу, на яку нараховано 3 % річних. При цьому, судова колегія зазначає, що розрахунок позовних вимог є складовою ціни позову і відповідно до норм статей 22, 54 Господарського процесуального кодексу України повинен бути обґрунтованим та підтвердженим умовами договору, укладеного сторонами.

Також у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю В«АТ КАРГІЛВ» , м. Київ просило суд про стягнення з Фермерського господарства В«ТУМАНОВЕВ» , с. Павлівка, Фрунзівського району, Одеської області пеню у сумі 97 370 грн. 04 коп. та штраф - 187 553 грн. 07 коп.

Положеннями статей 549 Цивільного кодексу України, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач просив суд про застосування строків спеціальної позовної давності щодо стягнення пені та штрафу, які правомірно були нараховані позивачем за прострочку виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання.

За нормами статті 258 Цивільного кодексу України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна скорочена позовна давність в один рік.

Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 261 вказаного України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-152цс14.

В даному випадку нарахування штрафних санкцій позивачем було зроблено за загальний період з 21.07.2014 року по 20.03.2015 року, тоді як з позовом до суду він звернувся тільки 16.05.2016 року, тобто, поза межами спеціального строку позовної давності.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 97 370 грн. 04 коп. та штрафу у сумі 187 553 грн. 07 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Зокрема, не приймається до уваги посилання скаржника щодо незаконності коригування ціни в договорі, виходячи з наступного.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання також включає в себе виконання зобов'язання належними сторонами, в обумовлені строки, в погодженому або визначеному місці тощо.

Неналежно проведене виконання не припиняє зобов'язання, а лише тягне за собою покладення на боржника нових обов'язків, які становлять міри цивільно-правової відповідальності (відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо).

Як уже неодноразово зазначалося, умовами спірного договору поставки сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, самостійно передбачили коригування ціни товару у випадку зміни курсу банку більше ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації, і вважати здійсненою оплату товару тільки в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, з урахуванням положень цього договору.

З наведеного слідує, що зобов'язання відповідача вважається припиненим з моменту надходження грошових коштів за поставлений товар на рахунок позивача з урахуванням його відкоригованої вартості.

Відповідач не сплатив ціну товару з урахуванням необхідного коригування незважаючи на те, що курс долара змінився більше, ніж на 1 % в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної Специфікації, а отже зобов'язання за договором не було виконано належним чином в строки, обумовлені договором та не припинилося. Відтак договір не був виконаний, а отже частину З статті 632 Цивільного кодексу України не може бути застосовано до даних правовідносин сторін з огляду на визначені саме таким чином умови договору.

Також відповідач в апеляційній скарзі посилався на приписи статті 533 Цивільного кодексу України, за якими у випадку, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, на думку відповідача, оскільки ні в договорі, ні в специфікаціях не визначено грошового еквіваленту вартості товару в іноземній валюті, то позивач не має права коригувати ціну товару. На підтвердження цього аргументу відповідач наводить правову позицію, висловлену у постанові Верховного суду України від 06.04.2016 року у справі № 3-84гс16, у відповідності до якої: «оскільки у специфікаціях відсутній еквівалент ціни у доларах США, то суди при визначенні боргу правильно виходили із фактично наведених цін у національній валюті України - гривні. Передбачених Договором № 5/14 і додатковою угодою до нього умов зміни ціни сторони не дотрималися, а тому підстав для її збільшення за рахунок курсової різниці валют немає».

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач наводить норми статті 533 Цивільного кодексу України. В той же час, висловлений у постанові від 06.04.2016 року висновок Верховного Суду України щодо зміни ціни товару не стосується застосування даної норми права. Зазначений висновок зроблений з урахуванням умов іншого договору та оцінки конкретних фактичних обставин іншої справи. У постанові Верховного Суду України, на яку посилається відповідач, зроблені висновки щодо застосування статті 241 Цивільного кодексу України та статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства».

Крім того, як встановлено Верховним Судом України у постанові від 06.04.2016 року: «за змістом додаткової угоди до Договору № 5/14 від 01.04.2014 року № 1 можливість зміни ціни передбачалася у разі надання покупцеві відстрочки платежу і за умови визначення у специфікаціях до Договору № 5/14 відповідної ціни у доларах США». Тобто, існували інші умови здійснення платежів, в той час як у договорі поставки, укладеному між позивачем та відповідачем у даній справі сторони добровільно погодили, що ціна товару зазначається у специфікаціях, і підлягає коригуванню у відповідності до пункту 3.4 цього договору.

Отже, доводи апеляційної скарги про неправомірність незастосування місцевим господарським судом практики Верховного Суду України у справі №3-84гс16 до правовідносин по даній справі, є необґрунтованими.

Посилання відповідача на те, що оплати було здійснено за цінами вказаними в специфікаціях, а не на підставі виставлених рахунків-фактур, які були дійсні протягом одного дня, судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки умовами договору (підпункт «б» пункту 3.4.3.1 договору) визначено, що рахунок-фактура дійсний протягом трьох днів, якщо інше не передбачено в самому рахунку. Вказані вище рахунки-фактури містять вказівку на строк дії і це не суперечить умовам договору та не позбавляє відповідача права здійснювати оплату коштів за даним рахунком в подальшому. Більше того, прострочення оплати рахунків-фактур, що і було вчинено відповідачем, призводить до наслідків, передбачених пунктом 3.4.3.4.4 договору, а саме - корегування ціни товару за іншою формулою, ніж у випадку сплати за ОСОБА_4 у визначений термін. До того ж, наявність зобов'язання оплатити товар у строк, обумовлений договором, не залежить від виставлення рахунків-фактур, які не є первинними бухгалтерськими документами, а містять тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти.

Відтак, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими і не можуть бути підставою для скасування вірного рішення суду.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте судовою колегією місцевого господарського суду за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016 року у справі №916/1293/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства В«ТУМАНОВЕВ» , с.Павлівка, Фрунзівського району Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016 року у справі №916/1293/16 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016 року у справі №916/1293/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

ОСОБА_5