Постанова

від 06.12.2016 по справі 910/12949/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа№ 910/12949/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Акімова А.В., дов. № 167 від 25.12.2015р.

від відповідача: Шестопал О.П., дов. № 54 від 01.10.2016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.10.2016 року

у справі № 910/12949/16 (суддя Босий В.П.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс"

про стягнення 312 514,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" (про стягнення 312 514,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №140-У(Ор)-11 від 30.06.2011 р. позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 104 171,41 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 208 342,82 грн. за прострочення виконання зобов'язання з повернення майна.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2016р. у справі № 910/12949/16 позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" заборгованість у розмірі 104 171 (сто чотири тисячі сто сімдесят одна) грн. 41 коп., неустойку у розмірі 208 342 (двісті вісім тисяч триста сорок дві) грн. 82 та судовий збір у розмірі 4 687 (чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 71 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київрічсервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2016р. у справі № 910/12949/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2016 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" по справі № 910/12949/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2016р. у справі № 910/12949/16 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 06.12.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав повністю та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

30.06.2011 р. між Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) був укладений договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №140-У(Ор)-11 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київради від 28.05.2009 р. № 540/1596 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль № 1), для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1 Договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 51,5 кв. м, згідно з викопіюванням зі Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину даного договору.

Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим 14.04.2011 р. звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 31.10.2010 становить 551 440, 00 грн. без ПДВ (п. 2.2 договору).

Умовами п. 2.4 Договору передбачено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Згідно з п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 28.05.2009 №540/1596 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. № 34/91 та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною даного договору становить: 446, 15 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на квітень 2011 р. складає 22 976, 67 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.4. Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Згідно з п. 3.5. Оплата по Договору проводиться Орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.6 договору оренди орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 4.1 Договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. У разі непідписання акта приймання-передачі в силу вступає рішення Київради.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

За змістом п. 9.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 28.05.2009 № 540/1596, діє з 01.07.2011 р. до початку реконструкції станції, але не більше ніж до 29.06.2014 р. (два роки 364 дні).

Як вбачається з матеріалів справи, за актом приймання-передачі майна в оренду від 01.07.2011 р. орендодавець передав орендарю спірне нежитлове приміщення.

25.09.2015 р. відповідачем було повернуто позивачу як орендодавцю спірне нерухоме майно, за наслідками чого було складено відповідний акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.2 договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і повному обсязі.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

За змістом пункту 9.5. дія договору припиняється в разі невиконання істотних умов договору або його порушення.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було визначено умовами Договору, строк його дії був встановлений з 01.07.2011 р. до початку реконструкції станції, але не більше ніж до 29.06.2014 р. (два роки 364 дні).

Відповідно до пункту 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що після закінчення строку дії цього договору, його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту існування відповідних рішень щодо продовження його дії, а відтак Договір припинив свою дію 29.06.2014 р. у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

За змістом п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що Договір припинив свою дію 29.06.2014 р., проте спірне нерухоме майно було повернуто відповідачем лише 25.09.2015 р., за наслідками чого було складено відповідний акт приймання-передачі.

Навіть після закінчення дії Договору, відповідач був зобов'язаний сплачувати на користь позивача орендну плату до моменту повернення майна за актом приймання-передачі.

Таким чином, позивачем правомірно було нараховано до стягнення з відповідача орендну плату за час період користування відповідачем майном з квітня по вересень 2015 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у спірний період він був позбавлений можливості користуватися спірним приміщенням у зв'язку з відключенням його позивачем від системи електропостачання, дане твердження не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Згідно ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

На підтвердження обставин відключення електропостачання у спірних приміщеннях відповідачем додано до матеріалів справи копію листа-звернення №28 від 16.04.2015 р., а також акту про опломбування від 07.04.2015 р.

Суд оцінює надані відповідачем документи як такі, що не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки складені відповідачем одноособово.

При цьому, для складання акту про опломбування уповноважений представник позивача як орендодавця за Договором запрошений не був, а підписи третіх осіб на такому акті неможливо ідентифікувати без належних підтверджуючих доказів.

Суд вважає, що відповідачем не доведено факту неможливості використання ним спірного майна у період з квітня по вересень 2015 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем орендних платежів за спірний період, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача неустойки у розмірі 208 342,82 грн. за прострочення виконання ним зобов'язання з повернення майна.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем повернення спірного майна з оренди за наслідками припинення дії Договору з 29.06.2014 р., у зв'язку з чим позивачем було нараховано до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 208 342,82 грн. за прострочення виконання зобов'язання з повернення майна у період з квітня по вересень 2015 року.

Пунктом 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 19.08.2014 р. у справі №3-70гс14, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно не виконав цього обов'язку.

Як було встановлено судом, відповідач був обізнаний із закінченням строку його дії з 29.06.2014 р., проте орендоване приміщення не повертав орендодавцю за договором протягом більше як одного року. За твердженням відповідача, у період з квітня по вересень 2015 року спірне нерухоме майно ним не могло бути використане за призначенням з огляду на відключення від системи електропостачання, проте жодних дій, спрямованих на повернення такого майна з оренди, відповідачем вчинено не було.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що неповернення об'єкту оренди за Договором у період з квітня по вересень 2015 року відбулося виключно з вини самого орендаря, що є умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18.04.2011 р. у справі № 30/190, від 18.04.2011 р. у справі № 30/191, від 26.11.2011 р. у справі №5005/2712/2011.

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 Цивільного кодексу України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

За таких обставин, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 208 342,82 грн. за прострочення виконання ним зобов'язання з повернення майна у період з квітня по вересень 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2016р. у справі № 910/12949/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2016р. у справі № 910/12949/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/12949/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець