Постанова

від 01.12.2016 по справі 813/1745/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року № 813/1745/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Кедик М.В.,

судді Гулика А.Г.,

судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації "Менеджмент інтелектуальної власності" до Державної служби інтелектуальної власності України про визнання протиправним і скасування рішення, -

встановив:

Всеукраїнська громадська організація "Менеджмент інтелектуальної власності" (далі - позивач, ГО МІВ ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби інтелектуальної власності України (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 17.02.2016 № 1-14/1258.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 17.02.2016 № 1-14/1258 ГО МІВ знято з обліку організацій колективного управління, анульовано свідоцтво про облік організації колективного управління, виключено позивача з реєстру обліку організацій колективного управління. Зазначає, що порушення строків подачі звітності є несуттєвими та сталися не з вини позивача, а тому застосування санкції у вигляді зняття ВГО МІВ з обліку організацій колективного управління є надто суворим та таким, що не відповідає вчиненому порушенню. Наголошує, що зняття з обліку організацій колективного управління не залежить від укладення договорів управління майновими правами. Укладення договорів є реалізацією правоздатності юридичної особи, є її правом, а не обов'язком. Зауважує, що позивач є молодою організацією колективного управління, і станом на сьогоднішній день здійснюється залучення юридичних та фізичних осіб для укладення догорів для управління їх майновими правами. Стверджує, що ні попередження, ні тимчасова заборона (зупинення) права на укладання договорів про збір винагороди чи договорів про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на строк до трьох місяців відносно ВГО МІВ не застосовувались, проте відразу було застосовано анулювання свідоцтва та зняття з обліку, всупереч нормативно визначеній процедурі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної заяви, просили суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у запереченні. Зазначила, що згідно вимог Порядку № 311 за порушення вимог законодавства України у сфері авторського права і (або) суміжних прав та цього Порядку до організації колективного управління можуть бути застосовані санкції, тобто достатньо одного порушення для того, щоб застосувати санкцію. Разом з цим, позивачем вчинено різні порушення передбачених вимог, сукупність яких і призвела до застосування відповідної санкції. Також зазначає, що управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав випливає з функцій визначених у статті 49 Закону. Більше того, частиною другою статті 48 Закону визначено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Закон нерозривно пов'язує саму суть діяльності організації колективного управління з управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на підставі договорів, укладених в письмовій формі. Діяльність позивача з представництва і відстоювання виключно власних інтересів є чим завгодно, але не діяльністю організації колективного управління. Відповідно до норм закладених у Законі, організації колективного управління покликані захищати права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав шляхом укладення договорів про використання, переданих в управління прав, збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо. Саме тому, організація колективного управління повинна укладати договори, адже саме на підставі них в подальшому реалізуються завдання, які покладаються на організацію колективного управління. Хоча законодавством не визначено те, що організація колективного управління має саме за певний термін укласти певну кількість договорів, але на момент створення та протягом усієї діяльності організація колективного управління має укласти хоча б один договір на управління майновими правами і на підставі укладеного договору здійснювати свою діяльність. Стверджує, що організація колективного управління, яка не уклала жодного договору, яка не представляє на території України інтереси жодного суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, яка не зібрала жодної авторської винагороди порушує норми закладені у Законі і апріорі не може називатися організацією колективного управління.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила та просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Всеукраїнська громадська організація Менеджмент інтелектуальної власності 08.08.2014 отримала свідоцтво №21/2014 про поставлення на облік у Державному департаменті інтелектуальної власності України як організації колективного управління.

Згідно свідоцтва про облік організації колективного управління № 21/2014 до сфери діяльності позивача віднесено: управління всіма категоріями майнових прав суб'єктів авторського права.

01.08.2015 за № 129/М/15 ГО МІВ подано голові Державної служби інтелектуальної власності України згідно з п. 9 Наказу від 21.05.2003 Про затвердження порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю інформацію необхідну для здійснення нагляду Державною службою інтелектуальної власності України.

20.01.2016 за № 01/М/16 ГО МІВ подано голові Державної служби інтелектуальної власності України згідно з п. 9 Наказу від 21.05.2003 Про затвердження порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю інформацію необхідну для здійснення нагляду Державною службою інтелектуальної власності України.

Державною службою інтелектуальної власності України на підставі абзацу третього частини першої статті 4 Закону України Про авторське право і суміжні права , підпункту 12 пункту 4 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2014 № 658, пункту 2 Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 21.05.2003 № 311, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.06.2003 за № 436/7757, за систематичне порушення вимог законодавства України у сфері авторського права і (або) суміжних прав в частині дотримання строків надання звітності, здійснення діяльності у статусі організації колективного управління з порушенням вимог статті 48 та 49 Закону, ДСІВ прийнято рішення:

1) зняти Всеукраїнську громадську організацію Менеджмент і інтелектуальної власності з обліку організацій колективного управління;

2) анулювати свідоцтво про облік організації колективного управління, видане Всеукраїнській громадській організації Менеджмент інтелектуальної власності Державною службою інтелектуальної власності України (свідоцтво від 08.08.2013 № 21/2014);

3) виключити Всеукраїнську громадську організацію Менеджмент інтелектуальної власності з реєстру обліку організацій колективного управління;

4) письмово повідомити Всеукраїнську громадську організацію Менеджмент інтелектуальної власності про прийняте рішення;

5) оприлюднити інформацію про зняття Всеукраїнської громадської організації Менеджмент інтелектуальної власності з обліку організацій колективного управління та про анулювання свідоцтва про облік організації колективного управління, шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті ДСІВ в мережі Інтернет, а також публікації у офіційному бюлетені Авторське право і суміжні права .

Дане рішення ґрунтується на виявлених фактах порушення Всеукраїнською громадською організацією Менеджмент інтелектуальної власності вимог законодавства України у сфері авторського права і (або) суміжних прав, а саме:

1) Всеукраїнська громадська організація Менеджмент інтелектуальної власності не забезпечила своєчасного надання інформації, визначеної додатками 5-7 Порядку № 311, за І півріччя 2015 року: інформація надійшла до ДСІВ з порушенням термінів, передбачених Порядком № 311, листом від 01.08.2015 № 129/М/15.

Аналогічне порушення допущено Всеукраїнською громадською організацією Менеджмент інтелектуальної власності при наданні звіту за 2015 рік. Так, відповідна звітна інформація надійшла до ДСІВ 03.02.2016 вх. № 1357, тобто з порушенням термінів, встановлених частиною 7 статті 48 Закону України Про авторське право і суміжні права , пункту 9 Порядку № 311.

2) За результатами аналізу наданої Всеукраїнською громадською організацією Менеджмент інтелектуальної власності звітної інформації за 2015 рік встановлено:

а) звітна інформація, надання якої передбачено підпунктами а) та в) пункту 9 Порядку № 311, подана за формами, затвердженими Додатками 6 та 7 1 Порядку № 311 у редакції Наказу Міністерства освіти і науки України від 22.12.2008 №1175, який скасовано Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 04.01.2013 № 7.

Таким чином, форма звітної інформації за 2015 рік, наданої Всеукраїнською громадською організацією Менеджмент інтелектуальної власності , не відповідає формам, затвердженим Додатками 6 та 7 чинної і редакції Порядку № 311.

б) в інформації про укладені договори управління майновими правами і суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав (додаток 7 Порядку № 311), не зазначено жодного договору з суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав, правами яких управляє наданої Всеукраїнська громадська організація Менеджмент інтелектуальної власності станом на момент надання звіту.

Враховуючи, що жоден суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав не надав Всеукраїнській громадській організації Менеджмент інтелектуальної власності повноважень на управління їх майновими правами, існування зазначеної громадської організації у статусі організації колективного і управління суперечить статті 48 Закону.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач оскаржив його до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про авторське право і суміжні права організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Згідно з статтею 45 Закону України Про авторське право і суміжні права суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону організація колективного управління після її державної реєстрації зобов'язана протягом 30 днів стати на облік в Установі. Про облік організацій колективного управління Установа здійснює публікацію у своєму офіційному бюлетені.

Згідно з частиною 7 статті 48 Закону організація колективного управління зобов'язана надавати Установі таку інформацію: а) про зміни, що вносяться до статуту організації; б) про укладання двосторонніх чи багатосторонніх договорів з іншими організаціями колективного управління, в тому числі іноземними; в) про управління майновими правами осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті; г) про укладання договорів управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав; д) про річний баланс, річний звіт, результати аудиторських перевірок; е) про осіб, уповноважених представляти організацію.

Порядок надання організаціями колективного управління звітної інформації на адресу Державної служби інтелектуальної власності України та процедуру здійснення нагляду за їх діяльністю визначено наказом Міністерства освіти і науки України від 21.05.2003 № 311 Про затвердження Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.2003 за № 436/7757, в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 311).

Відповідно до п. 1 Порядку № 311 останній визначає процедуру обліку організацій, які створені суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав, що здійснюють управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, та державних організацій, що здійснюють управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав), а також визначає процедуру здійснення нагляду за їх діяльністю.

Пунктом 9 Порядку № 311 передбачено, що Державна служба здійснює нагляд за діяльністю організацій колективного управління відповідно до законодавства.

Організації не повинні чинити перешкод у виконанні Державною службою функцій нагляду та зобов'язані надавати Державній службі інформацію, необхідну для здійснення нагляду, в такі строки, зокрема:

- відповідно до п. а п. 9 Порядку № 311 про укладення двосторонніх чи багатосторонніх договорів з іншими організаціями колективного управління, у тому числі іноземними (додаток 5), та про управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі осіб, які не передали організації колективного Управління відповідних повноважень (додаток 6) - один раз на півроку, до 20-го числа місяця, наступного за звітним періодом (до 20 липня, до 20 січня);

- відповідно до п. в п. 9 Порядку № 311 про укладання договорів управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - один раз на півроку, до 20-го числа місяця, наступного за звітним періодом (до 20 липня, до 20 січня) (додаток 7).

Згідно з п. 10 Порядку № 311 за порушення вимог законодавства України у сфері авторського права і (або) суміжних прав та цього Порядку рішенням ДЦІВ до організації колективного управління можуть бути застосовані такі санкції:

а) попередження;

б) тимчасова заборона (зупинення) права організації колективного Управління на укладання договорів про збір винагороди чи договорів надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на строк до трьох місяців;

в) зняття з обліку.

Зняття з обліку організації колективного управління тягне за собою припинення права займатись діяльністю організації колективного управління.

Рішення про застосування санкцій до організації колективного управління може бути оскаржено в судовому порядку відповідно до законодавства.

Також організацію колективного управління може бути знято з обліку в разі:

а) припинення діяльності організації колективного управління;

б) відповідного рішення суду.

Форми, за якими слід подавати звітну інформацію, передбачені додатками 5-7 до Порядку № 311.

У ході судового розгляду встановлено та не заперечується позивачем, що форми звітності за перше півріччя 2015 року та за 2016 рік позивачем дотримані не були.

Також, судом встановлено, що інформація за перше півріччя 2015 року не була подана позивачем у строк до 20 липня та надійшла на адресу Державної служби інтелектуальної власності України 06.08.2015, а інформація за 2016 рік не була подана позивачем у строк до 20 січня та скерована на адресу Державної служби інтелектуальної власності України 03.02.2016 факсом та 04.02.2016 службою Нової пошти , що підтверджується накладною № 6424468.

Отже, ГО МІВ порушено строки та форми подання звітності, встановлені Порядком № 311, що не заперечується позивачем.

Стосовно порушення позивачем ст. 48 та ст. 49 Закону України Про авторське право і суміжні права з підстав неукладення позивачем жодного договору управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України Про авторське право і суміжні права організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Частиною 1 статті 49 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що організація колективного управління організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції:

а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;

б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 - 33 цього Закону;

в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону;

г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів .

Наведеними нормами та жодним іншим законодавством не передбачено обов'язку організацій колективного управління впродовж визначеного строку з моменту реєстрації організацією колективного управління та отримання відповідного свідоцтва укласти певну кількість договорів управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав із відповідними суб'єктами.

Також, жодним нормативним документом відповідачу не надано повноважень застосовувати санкції до організації колективного управління за відсутність впродовж певного періоду показників діяльності.

Організація колективного управління є юридичною особою, а відтак самостійно та на власний розсуд здійснює свою діяльність з урахуванням своїх можливостей та здібностей посадових осіб і персоналу цієї особи.

Крім того, до матеріалів справи долучено документи, які підтверджують діяльність позивача в період 2014-2016 щодо залучення нових авторів до співпраці, яка полягала, зокрема, у надісланні пропозицій суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав по укладенню договорів на управління майновими правами та надання проектів вказаних договорів.

Відтак висновок Державної служби інтелектуальної власності України про порушення позивачем ст. 48 та 49 Закону України Про авторське право і суміжні права з підстав неукладення позивачем жодного договору управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і як наслідок протиправного існування ГО МІВ у статусі організації колективного управління є необґрунтованим.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про вид санкції, який слід застосовувати, орган владних повноважень має зважити усі обставини, в т.ч. важкість вчиненого проступку, форму вини в діях суб'єкта, який допустив порушення, систематичність таких дій, наявність негативних наслідків для інших осіб, на захист інтересів яких спрямований нагляд (шкода державі, майнова шкода авторам тощо), а також інших обставин, які характеризують поведінку порушника, та його бажання (чи небажання) стати на шлях виправлення та усунути негативні наслідки.

З огляду на те, що порушення позивачем ст. 48, 49 Закону України Про авторське право і суміжні права є необґрунтованим, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне подання позивачем звітної інформації та порушення форми подання звітності хоча формально порушує норми законодавства, однак не може бути підставою для застосування до позивача найсуворіший санкції - зняття з обліку, що тягне за собою припинення права займатись діяльністю організації колективного управління.

У силу вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однак, відповідач необґрунтовано застосував одразу найсуворішу санкцію без проведення відповідної перевірки та з'ясування усіх обставин допущених порушень, що мають значення для прийняття рішення; без дотримання принципу пропорційності в частині дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 17.02.2016 № 1-14/1258 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 17.02.2016 № 1-14/1258.

3. Судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. присудити на користь Всеукраїнської громадської організації Менеджмент інтелектуальної власності (ЄДРПОУ 39088407) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби інтелектуальної власності України.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя Кедик М.В.

Суддя Гулик А.Г.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови складено 06.12.2016.