Постанова

від 28.11.2016 по справі 820/5243/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 листопада 2016 р. № 820/5243/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представники відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, приватне акціонерне підприємство "Філіп Морріс Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 19 квітня 2016 року №0000134200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 березня 2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального Головного управління ДФС складено акт № 27/28-09-42-10/00383231 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" (код за ЄДРПОУ 00383231 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Нейч" (код ЄДРПОУ 35971218) щодо правомірності віднесення до податкового кредиту суму податку на додану вартість та суму з податку на прибуток за травень, липень 2015 року, на підставі якого 19 квітня 2016 року прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ПАТ "Філіп Морріс Україна" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та податку на прибуток та сплачені податки у вірному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (т.2 а.с.42-44) відповідач вказав, що викладені в акті № 27/28-09-42-10/00383231 від 30.03.2016 року судження контролюючого органу про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Вказані порушення встановлені цілком об'єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентами позивача. На думку контролюючого органу, висновків інших податкових органів достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав, податкове повідомлення-рішення від19.04.2016 року № НОМЕР_1 є правомірним та обґрунтованим. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (код ЄДРПОУ 00383231). На обліку як платник податків підприємство перебуває в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства не доказуються перед судом.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі направлення № 56,57 від 15.03.2016 року та наказу від 14.03.2016 за № 96 проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" (код за ЄДРПОУ 00383231 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Нейч" (код ЄДРПОУ 35971218) щодо правомірності віднесення до податкового кредиту суму податку на додану вартість та суму з податку на прибуток за травень, липень 2015 року.

Результати перевірки оформлені актом від 30 березня 2016 року за №27/28-09-42-10/00383231 (а.с. 27-64).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, за рахунок чого у податковій декларації з податку на прибуток підприємством за 2015 рік занижено об'єкт оподаткування всього на 643 260 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на 115 787 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 128 652 грн., у тому числі:

у травні 2015 року у сумі ПДВ 112 421 грн.;

у липні 2015 року у сумі ПДВ 16 231 грн.;

- п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ. Підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного ) звітного (податкового) періоду на загальну суму 128 652 грн., у тому числі:

у травні 2015 року у сумі ПДВ 112 421 грн.,

у липні 2015 року у сумі ПДВ 16 231 грн.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження шляхом подання заперечень на акт від 30 березня 2016 року за №27/28-09-42-10/00383231 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, проте відповідачем не взято до уваги доводи позивача, які були викладені в заперечені на акт перевірки.

З посиланням на висновки вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 19 квітня 2016 року за № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 173680,50 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 115787,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 57893,50 грн.) та № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 192978,00 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 128652,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 64326,00 грн.) (а.с. 25,65 т.1).

Позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги до СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС та ДФА України .

За результатами розгляду скарг СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, оскаржені податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 66-71, т.1).

Проте, рішенням ДФС України від 14 вересня 2016 року № 20000/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення - рішення від 19.04.2016 року № НОМЕР_1 залишено без змін, а податкове повідомлення - рішення від 19.04.2016 року № НОМЕР_2 скасовано, отже, скаргу позивача задоволено частково (а.с. 72-79, т.1).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в акті судження відповідача про те, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин з підприємством ТОВ "Нейч".

З цих підстав контролюючим органом зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв у складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та податку на прибуток витрати по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом. А тому, це призвело до того, що підприємством завищено податковий кредит за травень, липень 2015 року на загальну суму ПДВ - 128 652 грн.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в письмових запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 Податкового Кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Філіп Морріс Україна" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Нейч" (код ЄДРПОУ 35971218) на підставі договору № PMU/12-024 від 14 березня 2012 року, відповідно до умов якого ТОВ "Нейч" (продавець) зобов'язується поставляти ТОВ "Філіп Морріс Україна" (покупецю) товар на підставі та у відповідності до замовлення покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього визначену договором ціну.

Положеннями п.п.1.2 вищевказаного договору, оплата за отриманий товар вважається здійсненою з моменту списання грошових коштів банком покупця з рахунку покупця.

Крім того, 09 лютого 2015 року між ПАТ "Філіп Морріс Україна" та ТОВ "Нейч" підписано додаткову угоду № 1 до договору № PMU/12-024 від 14 березня 2012 року, відповідно до якої пункт 2.3 розділу 2 договору, викладено в наступній редакції, а саме: покупець зобов'язується оплатити товар вказаний у заказі до договору, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати виставлення рахунку фактури продавця, за умови, що товар разом з відповідними рахунком - фактурою, видатковою накладною та товарно- транспортними документами будуть доставлені продавцем та прийняті покупцем протягом 2 робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку - фактури, а також за умови, що продавець надасть покупцю засобами електронного документообороту податкову накладну, оформлену у відповідності до вимог чинного законодавства та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних .

У випадку, якщо товар не буде поставлений та прийнятий покупцем, протягом 2 робочих днів з дати встановлення рахунку - фактури продавця, оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставлення та прийняття товару покупцем, за умови надання продавцем належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної(а.с. 9).

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов договору між позивачем та ТОВ "Нейч" підписано замовлення № НОМЕР_3 від 15.05.2016 року, № НОМЕР_4 від 08.06.2016 року, № НОМЕР_5 від 04.06.2015 року, № НОМЕР_6 від 25.05.2015 року, № НОМЕР_7 від 15.05.2015 року, № НОМЕР_8 від 07.04.2015 року, № НОМЕР_9 від 23.04.2015 року, № НОМЕР_10 від 19.03.2015 року, № НОМЕР_11 від 09.04.2015 року, № НОМЕР_12 від 24.04.2015 року, № НОМЕР_13 від 09.04.2015 року, № НОМЕР_14 від 16.03.2015 року. Вищезазначені замовлення містять назву, кількість та вартість кожної одиниці товару (а.с. 92-113, т. 1).

Крім того, ПАТ "Філіп Морріс Україна" прийняло товар, що підтверджується видатковими накладними :№ РН-0000044 від 12.05.2015 року, № РН-0000045 від 13.05.2015 року, від 19.05.2015 року № РН-0000049, № РН-0000050, № РН-0000051, № РН-0000052, № РН-0000053, № РН-0000055, від 10.07.2015 року № № РН-0000069, від 24.07.2015 року № № РН-0000079 (а.с. 114-123, т.1).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено податковими накладними оформленими підприємством ТОВ "Нейч" на суму придбаних товарно - матеріальних цінностей, що відповідає вказаним показникам у вищевказаних видаткових накладних, у відповідності до вимог податкового законодавства, а саме: № 5 від 12.05.2015 на загальну суму 271,851,65 грн. в т.ч. сума ПДВ - 45,308,61 грн., № 6 від 13.05.2015 року на загальну суму 22 950,19 грн. в т.ч. сума ПДВ - 3825,03 грн., № 8 від 19.05.2015 року на загальну суму 53 780,72 грн. в т.ч. сума ПДВ - 8963,45 грн., № 9 від 19.05.2016 року на загальну суму 75 598,78 грн. в т.ч. сума ПДВ - 12 599,80 грн., № 10 від 19.05.2016 року на загальну суму 18 535,78 грн. в т.ч. сума ПДВ -3089,30 грн., № 11 від 19.05.2016 року на загальну суму 33 896,27 грн. в т.ч. сума ПДВ - 5649,38 грн., № 12 від 19.05.2016 року на загальну суму 131 820,24 грн. в т.ч. сума ПДВ - 21 970,04 грн., № 14 від 19.05.2016 року на загальну суму 66 094,28 грн. в т.ч. сума ПДВ - 11 015, 71 грн., № 7 від 10.07.2015 року на загальну суму 36 859,15 грн. в т.ч. сума ПДВ - 6143,19 грн., № 21 від 24.07.2015

на загальну суму 60 525,37 грн. в т.ч. сума ПДВ - 10087,56 грн.(а.с. 160-169,т. 1).

Позивачем проведено оплату за поставлені ТОВ "Нейч" товари відповідно до наступних платіжних документів, а саме:

- рахунку - фактури ТОВ "Нейч" № 1205-15 від 12.05.2016 року та № 1305-15 від 13.05.2016 року, які оплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 1188251 від 09.06.2015 року (а.с. 145-147, т.1).

- рахунку - фактури ТОВ "Нейч" № 1905-20 від 19.05.2015 року, який оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення № 1191848 від 18.06.2015 року (а.с. 148-149, т.1).

- рахунки - фактури ТОВ Нейч № 1905-15, № 1905-16, № 1905-17, № 1905-18, № 1905-19 від 19.05.2015, які оплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 1191931 від 18.06.2015 року (а.с. 150-155, т.1).

- рахунок - фактури ТОВ Нейч № 1007-15 від 10.07.2015, який оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення № 1210591 від 10.08.2015 (а.с. 156-157. т. 1).

- рахунок - фактури ТОВ Нейч № 2407-15 від 24.07.2015, який оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення № 1215151 від 25.08.2015 (а.с. 158-159, т. 1).

Щодо факту транспортування товару суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем надано до суду копії товарно - транспортних накладних (а.с. 129- 144. т. 1), з яких вбачається, що товар поставлений постачальником автомобілем НОМЕР_15 на адресу приміщення позивача - Польовий в'їзд,буд.1,с.Комуніст, Харківський район, Харківська обл., 62482.

На підтвердження оприбуткування товару на складі ТОВ "Філіп Морріс України" складено та обліковано прибутковий ордер № НОМЕР_16 від 13.05.2015; № НОМЕР_17 від 20.05.2015; № НОМЕР_18 від 19.05.2015; № НОМЕР_19 від 24.07.2015; № НОМЕР_20 від 13.07.2015 (а.с. 124-128, т.1).

Посилання відповідача в акті перевірки щодо не підтвердження факту відвантаження ТОВ "Нейч" ТМЦ на користь ТОВ "Філіп Морріс України", а саме висновок що такі ТМЦ не постачалися та не відвантажувалися суд не приймає до уваги, оскільки спростований під час судового розгляду справи та підтверджений матеріалами справи.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд доходить до висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту суми з придбання товару у ТОВ "Нейч" за відповідний період.

Поряд із цим, суд зазначає, що ТОВ "Нейч" код ЄДРПОУ - 35971218, зареєстровано як суб'єкт господарювання, місцезнаходження юридичної особи: 61057, Харківська область, м. Харків, Київський район, провулок Театральний, буд. 4, приміщення 9, основним видом діяльності за КВЕД є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 27.09.2016 за № НОМЕР_21 станом на 01.09.2016 року (а.с. 83-85, т.1).

З вищевикладеного вбачається, що станом на дату здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Нейч", відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ "Нейч" не перебувало в процесі припинення .

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на дату здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Нейч" (а саме: травень, липень 2015 року) зареєстровано в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а отже мало право виписувати податкові накладні, що встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами .

Посилання податкового органу на ненадання до перевірки документів, що підтверджують якість товару, як підставу для висновку про безтоварність операцій з контрагентом ТОВ "Нейч" суд не приймає, оскільки під час судового розгляду справи встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності. Сертифікати якості - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Водночас, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання відповідача на пояснення, ОСОБА_4, який відповідно до наданих товарно-транспортних накладних до перевірки зазначений як перевізник товару ТОВ "Нейч" на адресу ПАТ "Філіп Морріс Україна" , суд також не бере до уваги, так як вищевказані обставини не мають ні якого відношення до ПАТ "Філіп Морріс Україна", оскільки позивачем не укладено жодних договорів на перевезення з ФОП ОСОБА_4 Крім того, позивач не здійснював жодних господарських операцій з ФОП ОСОБА_4

Обов'язок вибору перевізника за Договором № РМU/12-024 покладався на ТОВ "Нейч", між тим Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дії або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що ці документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків сторони правочинну, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст. 70 КАС України докази реального вчинення господарської операції із придбання позивачем у контрагента товарно-матеріальних цінностей.

Поряд із цим, суд зазначає, що відповідачем при проведені перевірки , на підставі якої складено акт перевірки, порушені положення п. 78.2 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт перевірки, який, в свою чергу, став підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Як випливає з акту перевірки, СДПІ перевіряло дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Нейч" правомірності віднесення до податкового кредиту травня 2015 року та липня 2015 року суму податку на додану вартість.

Таким чином, позапланова перевірка, на підставі якої було складено акт перевірки та прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення, проводилася за період травень 2015 р. та липень 2015 р.

Проте, за вищезазначені періоди СДПІ вже проводило іншу позапланову перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Нейч", що призвело до порушення відповідачем податкового законодавства.

Так, за результатами іншої позапланової перевірки, яка проводилася СДПІ стосовно позивача вже було складено інший акт № 101/28-09-42-10/0038323 від 30 жовтня 2015 р. Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства Філіп Морріс Україна (код за ЄДРПОУ 00383231) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період березень 2015 року - серпень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Нейч" (код ЄДРПОУ 35971218), ТОВ "Моментум" (код ЄДРПОУ 36866982), ТОВ "Прогрес Мегатрейд" (код ЄДРПОУ 39439336), ТОВ "Інтегровані комунікації Україна" (код ЄДРПОУ 39533514), ТОВ "Джет Адвертайзінг" (код ЄДРПОУ 37210547) за березень 2015 року (а.с. 183-207, т.1).

З урахуванням вищезазначеного, СДПІ вже здійснювало перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Нейч", яка як випливає з акту СДПІ № 101/28-09-42-10/0038323 від 30 жовтня 2015 р. вже охоплювала періоди травня та липня 2015 р.

Відповідно до п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України, контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1. 78.1.4. 78.1.8. 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. V разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки. були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Також, на підставі акту СДПІ № 101/28-09-42-10/0038323 від 30 жовтня 2015 р.. відповідачем вже прийняте податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року № НОМЕР_22, яке було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 р. по справі № 820/1137/16, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, адміністративний позов ПрАТ ФМУ до СДПІ задоволено і податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 13 листопада 2015 р. № НОМЕР_22 було скасовано (а.с. 208-218, т.1).

З урахуванням положень ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення по справі № 820/1137/16 набрали законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що СДПІ при проведенні перевірки та складання акту перевірки допущене податкове правопорушення, яке полягає у недотриманні відповідачем положень п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України. Відповідач провів позапланову перевірку взаємовідносин позивача з ТОВ "Нейч" за періоди, що вже охоплювалися раніше проведеною позаплановою перевіркою.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розподіл удових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст. ст. 11, 70,71,83,94. 160-163, 167, 186 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 19 квітня 2016 року №0000134200.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" (місцезнаходження: 62482, Харківська обл., Харківський р-н, сел. Докучаєвське, Польовий в'їзд, буд.1, код ЄДРПОУ - 00383231) судовий збір у розмірі 2882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 68 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (61052, м.Харків, вул. Благовіщенська, буд.30, код ЄДРПОУ 37999935).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 05 грудня 2016 року.

Суддя О.В. Панченко