Ухвала

від 23.01.2017 по справі 820/5243/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 р.Справа № 820/5243/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р. по справі № 820/5243/16

за позовом Приватного акціонерного товариства " Філіп Морріс Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне акціонерне підприємство "Філіп Морріс Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 19.04.16 р. №0000134200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.16р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 19.04.16 р. №0000134200.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (код ЄДРПОУ 00383231). На обліку як платник податків підприємство перебуває в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі направлення № 56,57 від 15.03.2016р. та наказу від 14.03.2016р. за № 96 проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" (код за ЄДРПОУ 00383231) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Нейч" (код ЄДРПОУ 35971218) щодо правомірності віднесення до податкового кредиту суму податку на додану вартість та суму з податку на прибуток за травень, липень 2015р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 30.03.16р. за №27/28-09-42-10/00383231 (а.с. 27-64), згідно висновків якого контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, за рахунок чого у податковій декларації з податку на прибуток підприємством за 2015р. занижено об'єкт оподаткування всього на 643260,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на 115787,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 128652,00 грн., у тому числі: у травні 2015р. у сумі ПДВ 112421,00 грн.; у липні 2015р. у сумі ПДВ 16231,00 грн.;

- п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ. Підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного) звітного (податкового) періоду на загальну суму 128652,00 грн., у тому числі: у травні 2015р. у сумі ПДВ 112421,00 грн., у липні 2015р. у сумі ПДВ 16231,00 грн.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження шляхом подання заперечень на акт від 30.03.16р. №27/28-09-42-10/00383231 до відповідача, проте відповідачем не взято до уваги доводи позивача, які були викладені в заперечені на акт перевірки.

19.04.2016р. відповідачем, на підставі висновків акту перевірки від 30.03.2016р. №27/28-09-42-10/00383231, прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000144200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 173680,50 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 115787,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 57893,50 грн.) та № 0000134200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 192978,00 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 128652,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 64326,00 грн.) (а.с. 25,65 т.1).

Позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги до СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС та ДФА України.

За результатами розгляду скарг СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, оскаржені податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 66-71, т.1).

Проте, рішенням ДФС України від 14.09.2016р., № 20000/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача задоволено частково, а саме податкове повідомлення - рішення від 19.04.2016р., № 0000134200 залишено без змін, а податкове повідомлення - рішення від 19.04.2016 року № 0000144200 скасовано (а.с. 72-79, т.1).

Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в акті судження відповідача про те, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин з підприємством ТОВ "Нейч".

З цих підстав контролюючим органом зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв у складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та податку на прибуток витрати по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом, у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит за травень, липень 2015р. на загальну суму ПДВ - 128652,00 грн.

Так, згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Згідно з п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Крім того, згідно з п.200.3. ст.200 Податкового Кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи встановлено, що, ПАТ "Філіп Морріс Україна" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Нейч" (код ЄДРПОУ 35971218) на підставі договору № PMU/12-024 від 14.03.12р., відповідно до умов якого ТОВ "Нейч" (продавець) зобов'язується поставляти ТОВ "Філіп Морріс Україна" (покупцю) товар на підставі та у відповідності до замовлення покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього визначену договором ціну.

Відповідно до п.п.1.2 вищевказаного договору, оплата за отриманий товар вважається здійсненою з моменту списання грошових коштів банком покупця з рахунку покупця.

Крім того, 09.02.15р., між ПАТ "Філіп Морріс Україна" та ТОВ "Нейч" підписано додаткову угоду № 1 до договору № PMU/12-024 від 14.03.12р., відповідно до якої пункт 2.3 розділу 2 договору, викладено в наступній редакції: покупець зобов'язується оплатити товар вказаний у замовленні до договору, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати виставлення рахунку фактури продавця, за умови, що товар разом з відповідними рахунком - фактурою, видатковою накладною та товарно- транспортними документами будуть доставлені продавцем та прийняті покупцем протягом 2 робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку - фактури, а також за умови, що продавець надасть покупцю засобами електронного документообороту податкову накладну, оформлену у відповідності до вимог чинного законодавства та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку, якщо товар не буде поставлений та прийнятий покупцем, протягом 2 робочих днів з дати встановлення рахунку - фактури продавця, оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставлення та прийняття товару покупцем, за умови надання продавцем належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної (а.с. 9).

Відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов договору між позивачем та ТОВ "Нейч" підписано замовлення № 4500768070 від 15.05.16р., № 4500772433 від 08.06.16р., № 4500771845 від 04.06.15р., № 4500769899 від 25.05.15р., № 4500768104 від 15.05.15р., № 4500758562 від 07.04.15р., № 4500764296 від 23.04.15р., № 4500754996 від 19.03.15р., № 4500759084 від 09.04.15р., № 4500764691 від 24.04.15р., № 4500759126 від 09.04.15р., № 4500754227 від 16.03.15р. Вищезазначені замовлення містять назву, кількість та вартість кожної одиниці товару (а.с. 92-113, т. 1).

З матеріалів справи встановлено, що ПАТ "Філіп Морріс Україна" прийняло товар, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000044 від 12.05.2015р., № РН-0000045 від 13.05.2015р., від 19.05.2015р. № РН-0000049, № РН-0000050, № РН-0000051, № РН-0000052, № РН-0000053, № РН-0000055, від 10.07.2015р. № РН-0000069, від 24.07.2015р. № РН-0000079 (а.с. 114-123, т.1).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено податковими накладними оформленими підприємством ТОВ "Нейч" на суму придбаних товарно-матеріальних цінностей, що відповідає вказаним показникам у вищевказаних видаткових накладних, у відповідності до вимог податкового законодавства, а саме: № 5 від 12.05.2015р., на загальну суму 271851,65 грн. в т.ч. сума ПДВ - 45308,61 грн., № 6 від 13.05.2015р., на загальну суму 22950,19 грн. в т.ч. сума ПДВ - 3825,03 грн., № 8 від 19.05.2015р., на загальну суму 53780,72 грн. в т.ч. сума ПДВ - 8963,45 грн., № 9 від 19.05.2016р., на загальну суму 75598,78 грн. в т.ч. сума ПДВ - 12 599,80 грн., № 10 від 19.05.2016р., на загальну суму 18535,78 грн. в т.ч. сума ПДВ - 3089,30 грн., № 11 від 19.05.2016р., на загальну суму 33896,27 грн. в т.ч. сума ПДВ - 5649,38 грн., № 12 від 19.05.2016р., на загальну суму 131820,24 грн. в т.ч. сума ПДВ - 21970,04 грн., № 14 від 19.05.2016р., на загальну суму 66094,28 грн. в т.ч. сума ПДВ - 11015, 71 грн., № 7 від 10.07.2015р., на загальну суму 36859,15 грн. в т.ч. сума ПДВ - 6143,19 грн., № 21 від 24.07.2015р., на загальну суму 60525,37 грн. в т.ч. сума ПДВ - 10087,56 грн. (а.с. 160-169,т. 1).

Позивачем проведено оплату за поставлені ТОВ "Нейч" товари відповідно до наступних платіжних документів, а саме:

- рахунку - фактури ТОВ "Нейч" № 1205-15 від 12.05.2016р., та № 1305-15 від 13.05.2016р., які оплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 1188251 від 09.06.15р., (а.с. 145-147, т.1).

- рахунку - фактури ТОВ "Нейч" № 1905-20 від 19.05.2015р., який оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення № 1191848 від 18.06.2015р., (а.с. 148-149, т.1).

- рахунки - фактури ТОВ "Нейч" № 1905-15, № 1905-16, № 1905-17, № 1905-18, № 1905-19 від 19.05.2015р., які оплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 1191931 від 18.06.2015р., (а.с. 150-155, т.1).

- рахунок - фактури ТОВ "Нейч" № 1007-15 від 10.07.2015р., який оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення № 1210591 від 10.08.2015р. (а.с. 156-157. т. 1).

- рахунок - фактури ТОВ "Нейч" № 2407-15 від 24.07.2015р., який оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення № 1215151 від 25.08.2015р., (а.с. 158-159, т. 1).

Так, відповідно до ч. 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно з абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; (надалі - Правила №363)) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 11.1 п.11 Правил №363 товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних (а.с. 129- 144. т. 1), з яких вбачається, що товар поставлений постачальником автомобілем МАЗ 64 227 гос НОМЕР_1 на адресу приміщення позивача - Польовий в'їзд,буд.1,с.Комуніст, Харківський район, Харківська обл., 62482.

На підтвердження оприбуткування товару на складі ТОВ "Філіп Морріс України" складено та обліковано прибутковий ордер № 5001042116 від 13.05.2015р.; № 5001043898 від 20.05.2015р.; № 5001043561 від 19.05.2015р.; № 5001060138 від 24.07.2015р.; № 5001057253 від 13.07.2015р. (а.с. 124-128, т.1).

Колегія суддів звертає увагу, що вказані вище документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (надалі - Положення №88)) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Колегія суддів також зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Крім того, кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Також, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Також, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо недоліків деяких документів первинного бухгалтерського обліку не спростовують факту реальності здійснення господарських операцій та не впливають на її правові наслідки, оскільки зазначені первинні документи дозволяють ідентифікувати господарські операції та оцінені судом у сукупності з іншими доказами по справі.

Колегія суддів не бере ло уваги доводи податкового органу щодо ненадання до перевірки документів, що підтверджують якість товару, як підставу для висновку про безтоварність операцій з контрагентом ТОВ "Нейч", оскільки товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності. Сертифікати якості - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Також, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на пояснення, ОСОБА_1, який відповідно до наданих товарно-транспортних накладних до перевірки зазначений як перевізник товару ТОВ "Нейч" на адресу ПАТ "Філіп Морріс Україна", так як вищевказані обставини не мають ні якого відношення до ПАТ "Філіп Морріс Україна", оскільки позивачем не укладено жодних договорів на перевезення з ФОП ОСОБА_1 Крім того, позивач не здійснював жодних господарських операцій з ФОП ОСОБА_1

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідачем при проведені перевірки, на підставі якої складено акт перевірки, порушені положення п. 78.2 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт перевірки, який, в свою чергу, став підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З акту перевірки вбачається, що СДПІ перевіряло дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Нейч" правомірності віднесення до податкового кредиту травня 2015 року та липня 2015 року суму податку на додану вартість.

Таким чином, позапланова перевірка, на підставі якої було складено акт перевірки та прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення, проводилася за період травень 2015 р. та липень 2015 р.

Проте, за вищезазначені періоди СДПІ вже проводило іншу позапланову перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Нейч", що призвело до порушення відповідачем податкового законодавства.

Так, за результатами іншої позапланової перевірки, яка проводилася СДПІ стосовно позивача вже було складено інший акт № 101/28-09-42-10/0038323 від 30.10.2015р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" (код за ЄДРПОУ 00383231) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період березень 2015 року - серпень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Нейч" (код ЄДРПОУ 35971218), ТОВ "Моментум" (код ЄДРПОУ 36866982), ТОВ "Прогрес Мегатрейд" (код ЄДРПОУ 39439336), ТОВ "Інтегровані комунікації Україна" (код ЄДРПОУ 39533514), ТОВ "Джет Адвертайзінг" (код ЄДРПОУ 37210547) за березень 2015 року (а.с. 183-207, т.1).

З урахуванням вищезазначеного, СДПІ вже здійснювало перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Нейч", яка як випливає з акту СДПІ № 101/28-09-42-10/0038323 від 30.10.15р. вже охоплювала періоди травня та липня 2015 р.

Відповідно до п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України, контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1. 78.1.4. 78.1.8. 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. V разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки. були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

До того ж, на підставі акту СДПІ № 101/28-09-42-10/0038323 від 30.10.15р., відповідачем вже прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.11.15р., № 0000184200, яке було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.16р. по справі № 820/1137/16, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.16р., адміністративний позов ПрАТ "ФМУ" до СДПІ задоволено і податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 13.11 2015 р. № 0000184200 було скасовано (а.с. 208-218, т.1).

З урахуванням положень ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення по справі № 820/1137/16 набрали законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що СДПІ при проведенні перевірки та складання акту перевірки допущене податкове правопорушення, яке полягає у недотриманні відповідачем положень п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України. Відповідач провів позапланову перевірку взаємовідносин позивача з ТОВ "Нейч" за періоди, що вже охоплювалися раніше проведеною позаплановою перевіркою.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог податкового органу.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р. по справі № 820/5243/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2017 р.