Постанова

від 29.04.2021 по справі 820/5243/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 820/5243/16

адміністративне провадження № К/9901/30988/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 (суддя Панченко О.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 (Головуючий суддя Рєзнікова С.С., судді: Бегунц А.О., Старостін В.В.)

у справі № 820/5243/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна" (далі - позивач, ПАТ "Філіп Морріс Україна") звернулося до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 0000134200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарські операцій позивача та ТОВ Нейч є такими, що фактично не відбулися та не спричиняють реальних правових наслідків, обумовлених змістом правочину. Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на недоліках первинної документації, наданої позивачем, та пояснень ОСОБА_1 , який зазначений в ТТН як перевізник, який заперечує свою причетність до укладених з ТОВ Нейч договорів перевезення та поставки товару на адресу позивача.

Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 15.03.2016 по 30.03.2016, на підставі наказу від 14.03.2016 № 96, згідно із підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Філіп Морріс України з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Нейч щодо правомірності віднесення до податкового кредиту травня 2015 року та липня 2015 року суму податку на додану вартість по взаємовідносинах за травень 2015 року та липень 2015 року та податку на прибуток за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 30.03.2016 № 27/28-09-42-10/00383231 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, за рахунок чого у податковій декларації з податку на прибуток підприємством за 2015 рік занижено об`єкт оподаткування всього на 643 260,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток всього на 115 787,00 грн; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 128 652,00 грн, у тому числі: у травні 2015 року у сумі ПДВ 112 421,00 грн; у липні 2015 року у сумі ПДВ 16 231,00 грн; пункту 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ. Підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного) звітного (податкового) періоду на загальну суму 128 652,00 грн, у тому числі: у травні 2015 року у сумі ПДВ 112 421,00 грн, у липні 2015 року у сумі ПДВ 1231,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2016 № 0000181401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 486 582, 50 грн., з яких 991 055 грн. - за основним платежем та 495 527, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове-повідомлення-рішення без змін.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження шляхом подання заперечень на акт від 30.03.2016 № 27/28-09-42-10/00383231 до відповідача, проте відповідачем не взято до уваги доводи позивача, які були викладені в заперечені на акт перевірки.

19.04.2016 відповідачем, на підставі висновків акту перевірки від 30.03.2016 № 27/28-09-42-10/00383231, прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000144200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 173 680,50 грн (в тому числі за основним платежем в розмірі 115 787,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 57 893,50 грн) та № 0000134200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 192 978,00 грн (в тому числі за основним платежем в розмірі 128 652,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 64 326,00 грн) (а.с. 25,65 т.1).

Позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги до СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС та ДФА України.

За результатами розгляду скарг СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, оскаржені податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 66-71, т.1).

Рішенням ДФС України від 14.09.2016, № 20000/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача задоволено частково, а саме податкове повідомлення - рішення від 19.04.2016 № 0000134200 залишено без змін, а податкове повідомлення - рішення від 19.04.2016 № 0000144200 скасовано (а.с. 72-79, т.1).

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладеного позивачем зі своїм контрагентом правочину, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ "Філіп Морріс Україна" мало господарські відносини із ТОВ "Нейч" на підставі договору № PMU/12-024 від 14.03.2012, відповідно до умов якого ТОВ "Нейч" (продавець) зобов`язується поставляти ТОВ "Філіп Морріс Україна" (покупцю) товар на підставі та у відповідності до замовлення покупця, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати за нього визначену договором ціну.

Відповідно до п.п.1.2 вищевказаного договору, оплата за отриманий товар вважається здійсненою з моменту списання грошових коштів банком покупця з рахунку покупця.

09.02.2015 між ПАТ "Філіп Морріс Україна" та ТОВ "Нейч" підписано додаткову угоду № 1 до договору № PMU/12-024 від 14.03.2012, відповідно до якої пункт 2.3 розділу 2 договору, викладено в наступній редакції: покупець зобов`язується оплатити товар вказаний у замовленні до договору, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати виставлення рахунку фактури продавця, за умови, що товар разом з відповідними рахунком - фактурою, видатковою накладною та товарно- транспортними документами будуть доставлені продавцем та прийняті покупцем протягом 2 робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку - фактури, а також за умови, що продавець надасть покупцю засобами електронного документообороту податкову накладну, оформлену у відповідності до вимог чинного законодавства та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку, якщо товар не буде поставлений та прийнятий покупцем, протягом 2 робочих днів з дати встановлення рахунку - фактури продавця, оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставлення та прийняття товару покупцем, за умови надання продавцем належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної.

На виконання умов договору між позивачем та ТОВ "Нейч" підписано замовлення № 4500768070 від 15.05.16р., № 4500772433 від 08.06.16р., № 4500771845 від 04.06.15р., № 4500769899 від 25.05.15р., № 4500768104 від 15.05.15р., № 4500758562 від 07.04.15р., № 4500764296 від 23.04.15р., № 4500754996 від 19.03.15р., № 4500759084 від 09.04.15р., № 4500764691 від 24.04.15р., № 4500759126 від 09.04.15р., № 4500754227 від 16.03.15р. Вищезазначені замовлення містять назву, кількість та вартість кожної одиниці товару.

З матеріалів справи встановлено, що ПАТ "Філіп Морріс Україна" прийняло товар, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000044 від 12.05.2015, № РН-0000045 від 13.05.2015, від 19.05.2015 № РН-0000049, № РН-0000050, № РН-0000051, № РН-0000052, № РН-0000053, № РН-0000055, від 10.07.2015 № РН-0000069, від 24.07.2015 № РН-0000079.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено податковими накладними оформленими підприємством ТОВ "Нейч" на суму придбаних товарно-матеріальних цінностей, що відповідає вказаним показникам у вищевказаних видаткових накладних, у відповідності до вимог податкового законодавства.

Позивачем проведено оплату за поставлені ТОВ "Нейч" товари відповідно до наступних платіжних документів, а саме:

- рахунку - фактури ТОВ "Нейч" № 1205-15 від 12.05.2016, та № 1305-15 від 13.05.2016, які оплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 1188251 від 09.06.2015;

- рахунку - фактури ТОВ "Нейч" № 1905-20 від 19.05.2015, який оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення № 1191848 від 18.06.2015;

- рахунки - фактури ТОВ "Нейч" № 1905-15, № 1905-16, № 1905-17, № 1905-18, № 1905-19 від 19.05.2015, які оплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 1191931 від 18.06.2015.

- рахунку - фактури ТОВ "Нейч" № 1007-15 від 10.07.2015р., який оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення № 1210591 від 10.08.2015.

- рахунку - фактури ТОВ "Нейч" № 2407-15 від 24.07.2015р., який оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення № 1215151 від 25.08.2015.

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що товар поставлений постачальником автомобілем МАЗ 64 227 гос № НОМЕР_1 на адресу приміщення позивача - Польовий в`їзд,буд.1,с.Комуніст, Харківський район, Харківська обл., 62482.

На підтвердження оприбуткування товару на складі ТОВ "Філіп Морріс України" складено та обліковано прибутковий ордер № 5001042116 від 13.05.2015; № 5001043898 від 20.05.2015; № 5001043561 від 19.05.2015; № 5001060138 від 24.07.2015; № 5001057253 від 13.07.2015.

Щодо пояснень ФОП ОСОБА_1 , судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що вказані обставини не спростовують реальність господарських операцій позивача з ТОВ Нейч , позаяк умовами договору обов`язок вибору перевізника покладався на ТОВ Нейч , поставка здійснювалася на умовах DDP до складу позивача, всі витрати на транспортування покладалися на ТОВ Нейч . Доказів того, що ОСОБА_1 був допитаний в рамках кримінального провадження не надано.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковій накладній, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 у справі № 820/5243/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко