Постанова

від 02.12.2016 по справі 826/7978/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2016 року № 826/7978/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Господарник доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа:Бенк оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед проскасування акту опису й арешту майна від 11.05.2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Господарник звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Бенк оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед про скасування акту опису й арешту майна від 11.05.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що винесене з порушенням Закону України Про виконавче провадження , а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечив, свої доводи виклав у письмових запереченнях, доданих до матеріалів справи.

З огляду на неявку в судове засідання представника відповідача, який згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49864167 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №4919 від 29.12.2015 року.

25.04.2016 року позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про зупинення виконавчого провадження ВП №49864167, на обґрунтування якої, як додаток, надав копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області та роздруківку оголошення №30451 про порушення справи про банкрутство щодо ТОВ Господарник з офіційного сайту Вищого господарського суду України.

На підставі доручення від 05.02.2016 року №49864167/2 керівника виконавчої групи старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. 11.05.2016 року головним державним виконавцем Паламарчуком В.В. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було складено акт опису та арешту майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,4320 га, розташованої за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Острозького, 1, кадастровий номер 0510136300:01:043:0044.

Оскільки дії посадової особи відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо складення оскаржуваного акта опису та арешту майна від 11.05.2016 року були вчинені в межах виконавчого провадження ВП №49864167 за дорученням відповідача, тому суд обґрунтовано вважає про відсутність підстав для залучення відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в якості співвідповідача по даній справі.

19.05.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №49864167 з примусового виконання виконавчого напису №4919 від 29.12.2015 року.

Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимогам, з урахуванням викладених ним обставин, суд враховує наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року №606-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ст.1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч.1 ст.6 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У ч.1 ст.17 Закону №606-XIV зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №606-XIV Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно п.8 ч.1 ст.37 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №606-XIV державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Згідно ч.4 ст.39 Закону №606-XIV протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Згідно ч.1 ст.52 Закону №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ч.2 ст.57 Закону №606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч.5 ст.57 Закону №606-XIV про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року за заявою ТОВ Регіон Ріелті Груп (далі - ініціюючий кредитор) порушено провадження у справі №904/2338/16 про банкрутство ТОВ Господарник (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI, далі - Закон про банкрутство), визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в загальній сумі 510 364,84 грн., введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна та інше. Суд першої інстанції встановив наявність всіх ознак неплатоспроможності боржника, які є підставою для порушення щодо нього процедури банкрутства.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року за результатом розгляду апеляційної скарги боржника вказану ухвалу скасовано, відмовлено у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ Господарник .

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року у справі №904/2338/16 скасовано, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року у справі №904/2338/16 залишено в силі.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 року № 2343-XII (надалі - Закон №2343-XII) під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

З огляду на зазначене, на примусове стягнення в рамках виконавчого провадження ВП №49864167 поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, який введений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року у справі №904/2338/16.

Твердження позивача про протиправність оскаржуваного рішення підтверджується наступним.

У постанові від 19.05.2016 року ВП №49864167 зазначено, що заяву про зупинення виконавчого провадження, у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, відповідач отримав 26.04.2016 року.

Однак, в порушення ч.1 ст.39 Закону №606-XIV постанову про зупинення виконавчого провадження державним виконавцем винесено лише 19.05.2016 року. При цьому, пояснень щодо наявності об'єктивних причин, які не дозволили державному виконавцю дотриматись встановленого даним положенням строку, відповідачем також не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в акті опису та арешту майна від 11.05.2016 року було здійснено запис про незгоду представника позивача з діями державного виконавця, у зв'язку з тим, що позивач знаходиться у процесі банкрутства з 13.04.2016 року.

Суд ставиться критично до пояснень представника третьої особи про те, що подання 25.04.2016 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не свідчить про те, що в той же час/день державний виконавець отримав вищезазначені документи, оскільки з постанови від 19.05.2016 року ВП №49864167 вбачається, що відповідач отримав заяву про зупинення виконавчого провадження 26.04.2016 року.

Також, не приймаються судом до уваги посилання третьої особи на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року, оскільки вона скасована постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016 року.

Таким чином, оскільки, як встановлено судом, на час винесення оскаржуваного рішення відповідач був повідомлений про порушення провадження у справі про банкрутство позивача та отримав заяву про зупинення виконавчого провадження 26.04.2016 року, то у разі винесення постанови про зупинення виконавчого провадження у встановлений законодавством строк у державного виконавця 11.05.2016 року були б відсутні повноваження на проведення виконавчих дій.

Отже, беручи до уваги ч.6 ст.19 Закону №2343-XII та ч.4 ст.39 Закону №606-XIV, зважаючи на порушення відповідачем строку винесення постанови про зупинення виконавчого провадження, а також на дату отримання державним виконавцем заяви про зупинення виконавчого провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування акту опису й арешту майна від 11.05.2016 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Господарник задовольнити.

2. Скасувати акт опису та арешту майна 11.05.2016 року у виконавчому провадженні ВП №49864167, складеного головним державним виконавцем Паламарчуком В.В. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

3. Судові витрати в сумі 1 378,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Господарник за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Іщук

Судді: І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко