Постанова

від 08.12.2016 по справі 826/481/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2016 року письмове провадження № 826/481/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корея-Моторс

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про визнання протиправними та скасування ППР

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Корея-Моторс (далі також - ТОВ Корея-Моторс , позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі також - ДПІ, відповідач), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.08.2015 №№ 0003812204, 0003822204.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Корея Моторс (код ЄДРПОУ 36047347) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Грант Тайм за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

В результаті проведення перевірки відповідачем складено акт Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Корея Моторс (код ЄДРПОУ 36047347) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Грант Тайм за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 від 30.07.2015 № 3233/26-56-22-04-09/36047347.

З акта перевірки вбачається, що за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 ТОВ Корея Моторс задекларовано витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 102743586 гривень.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Грант Тайм (код ЄДРПОУ 38123047) за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено їх завищення на загальну суму 2 095 645 грн, у тому числі по періодам:

- за 2013 рік на загальну суму 1 908 850 грн;

- за 2014 рік на загальну суму 186 795 грн.

Перевіркою повноти декларування податку на прибуток ТОВ Корея Моторс по взаємовідносинах з ТОВ Грант Тайм (код ЄДРПОУ 38123047) за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено його заниження на загальну суму 362 682 грн, у тому числі по періодам:

- за 2013 рік на загальну суму 362682 грн.

та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 186795 грн., у т. ч.:

- за 2014 рік на загальну суму 186 795 грн.

За період з 01.01.2013 по 31.01.2014 ТОВ Корея Моторс задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 14889109 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Грант Тайм (код ЄДРПОУ 38123047) за період з 01.01.2013 по 31.01.2014 встановлено його завищення на загальну суму 419 129 грн. у тому числі по періодам:

- січень 2013 року - 23658 грн;

- лютий 2013 року - 23679 грн;

- березень 2013 року - 58545 грн;

- квітень 2013 року - 77791 грн;

- травень 2013 року - 23824 грн;

- червень 2013 року - 20696 грн;

- липень 2013 року - 20708 грн;

- серпень 2013 року - 4476 грн;

- вересень 2013 року - 22924 грн;

- жовтень 2013 року - 22750 грн;

- листопад 2013 року - 45550 грн;

- грудень 2013 року - 37169 грн;

- січень 2014 року - 37359 грн.

18 серпня 2015 відповідачем на підставі акта перевірки від 30.07.2015 № 3233/26-56-22-04-09/36047347, прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення :

- № 0003822204, яким позивачу за порушення п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 523 911 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 419 129 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 104 782 грн;

- № 0003812204, яким позивачу за порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 453 353 грн, в т.ч. за основним платежем 362 682 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 90 671 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ Грайт Тайм .

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Між ТОВ Корея Моторс (Замовник), в особі директора ОСОБА_1, та ТОВ Грант Тайм (Виконавець), в особі директора ОСОБА_2, було укладено наступні договори:

- договір на надання послуг від 04.01.13 №2003, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню Замовнику послуг, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити належним чином надані послуги. Всі послуги надаються на основі Брифа на проведення рекламної акції наданого Замовником на умовах даного договору. Дані послуги включають: організація і проведення рекламних компаній; розповсюдження і розміщення рекламної продукції;

- договір на надання послуг в мережі Інтернет від 04.01.13 №2003/1, відповідно до якого Виконавець надає послуги: реклама в пошукових системах Інтернет; контекстна реклама в Інтернет; медійна реклама в Інтернет;

- договір на технічну підтримку і адміністрування інтернет-ресурсу від 04.01.13 №2003/2 відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання на здійснення технічної підтримки і адміністрування інтернет-ресурсу Замовника http://www.kia.kiev.ua.;

- договір від 04.01.13 №2003/3, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надавати послуги з проведення зовнішніх рекламних кампаній, а саме: виготовити для Замовника рекламні постери на основі матеріалів наданих Замовником, передати їх оператору зовнішньої реклами та організувати їх розміщення.

Так, відповідно до умов розділу 3. договору на надання послуг № 2003 від 04.01.2013: После окончания выполнения предоставления услуг (проведения мероприятий) Исполнитель предоставляет Заказнику 2 экземпляра акта выполненных работ. Заказник обязан в течение 10 (десяти) рабочих дней рассмотреть предоставленные акты и подписать их, возвратив один подписанный экземпляр акта Исполнителю, либо при наличии у Заказчика претензий к Исполнителю в отношении качества и/или количества оказанных по этому Брифу услуг, предоставить Исполнителю письменный мотивированный отказ от подписания Акта. Срок устранения недостатков в оказании услуг оговаривается сторонами дополнительно в письменном виде. После устранения недостатков процедура приема-передачи оказанных услуг повторяется.

В случае если Заказчик не возвратил Исполнителю подписанный экземпляр Акта приема-передачи оказанных услуг и не предоставил письменный мотивированный отказ от подписания данного Акта в срок, оговоренный в п. 3.2. этого Договора, услуги, указанные в этом Акте, считаются принятыми Заказчиком без претензий и подлежат оплате в полном объёме .

Відповідно до умов розділу 4. договору № 2003/3 від 04.01.2013: Відповідно до умов п.3.5.5. договору Виконавець направляє Замовнику для підписання по два екземпляри актів прийому-передачі робіт та послуг на відповідні суми (п. 4.2. договору). Замовник протягом п'яти робочих днів від дати одержання акта підписують його або направляють Виконавцеві мотивовану відмову. Після одержання Виконавцем підписаних Замовником актів, Виконавець протягом п'яти робочих днів повертає Замовнику один екземпляр відповідного акту.

Після закінчення рекламної кампанії, кожна з сторін мас право вимагати від сторін по Договору проведення звірки виконаних зобов'язань, що оформляється актом звірки виконаних зобов'язань .

Відповідно до умов розділу 6. Договору № 2003/1 від 04.01.2013: После окончания выполнения предоставления услуг (проведения мероприятий) Исполнитель предоставляет Заказчику 2 экземпляра Акта выполненных работ.

Заказчик обязан до 20 числа текущего месяца рассмотреть предоставленные Акты за предыдущий месяц и подписать их, возвратив один подписанный экземпляр Акта Исполнителю, либо при наличии у Заказчика претензий к Исполнителю в отношении качества и/или количества оказанных по этому Дополнительному соглашению услуг, предоставить Исполнителю письменный мотивированный отказ от подписания Акта. Срок устранения недостатков в оказании услуг оговаривается сторонами дополнительно в письменном виде. После устранения недостатков процедура приема-передачи оказанных услуг повторяется.

В случае если Заказчик не возвратил Исполнителю подписанный экземпляр Акта приема-передачи оказанных услуг и не предоставил письменный мотивированный отказ от подписания данного Акта в срок, оговоренный в п. 3.2. этого Договора, услуги, указанные в этом Акте, считаются принятыми Заказчиком без претензий и подлежат оплате в полном обьеме .

Відповідно до Договору на технічну підтримку та адміністрування інтернет-ресурсу №2003/2 від 04.01.2013 Выполнение работ не консультационного и не периодического характера осуществляется Исполнителем по заявкам, поступившим от Заказника по Е-mаіl. Форма заявки и ее подача - произвольная. Срок выполнения Исполнителя заявки Заказника составляет не более 24 (двадцати четырех) часов с учетом условии Спецификации. Выполнение периодических работ осуществляется Исполнителем согласно срокам, указанным в Спецификации .

На підтвердження виконання вищевказаних договорів та специфікацій, позивачем було надано податкові накладні, акти виконаних робіт та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, на підтвердження реальності виконання вказаних договорів підтверджено копіями сторінок, роздруківок, скриншотів, брифів.

При цьому позивач зазначає, що ТОВ Корея Моторе являється користувачем знаку для товарів та послуг КОРЕЯ МОТОРС на підставі ліцензійного договору від 21.10.2010, а також є власником інтернет сайту kia.kiev.ua .

Окружний адміністративний суд міста Києва приймає до уваги те, що акт перевірки не містить в собі жодних зауважень до оформлення первинних бухгалтерських та податкових документі. Не містить також акт перевірки і зауважень до змісту та обсягу господарських операцій, що відображені в первинних документах.

Відповідно до пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2., абзацу 1 пункт 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3. статті 198 Кодексу).

За правилами пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, слід зазначити, що статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для формування податкового кредиту та витрат підприємства у податковому обліку.

З аналізу п. 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вбачається, що обов'язковим реквізитом такого первинного документу як видаткова накладна є дата та місце складання документа. Вимоги стосовно обов'язкового визначення в первинному документі місця проведення господарської операції та його обов'язкового співпадіння з місцем складання первинного документа статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не передбачено.

Крім того суд в даному випадку враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 11.02.2015 в справі № К/800/1217/13 відносно того, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

В ході судового розгляду, судом були досліджені та оцінені надані позивачем договори та первинні документи по взаємовідносинам з контрагентом, в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій, які не містять дефектів форми та змісту.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами контрагента позивача (третіми особами в ланцюгу постачання), з якими позивач у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Стосовно доводів контролюючого органу про не надання позивачем до перевірки всіх документів , що підтверджують правомірність формування спірних показників податкової звітності, по взаємовідносинам позивача з Грант Тайм , суд зазначає наступне.

Зі змісту вступної частини акта перевірки вбачається, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку.

В той же час, представник позивача посилається на те, що додаткових документів під час проведення перевірки контролюючий орган не витребовував, внаслідок чого такі документи і не були надані.

Суд погоджується з такими доводами позивача, адже відповідачем, в підтвердження власної позиції (в частині не надання позивачем документів), до матеріалів справи не надано письмових запитів, вручених позивачу, в яких було б зазначено про необхідність надання конкретно визначених додаткових первинних бухгалтерських та податкових документів по взаємовідносинам позивача з контрагентом чи то акту про відмову у наданні документів. Як того вимагає п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України.

Пунктами 9, 10 Порядку № 1245 від 27.12.2010 визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодного запиту про надання інформації та її документального підтвердження, внаслідок чого доводи контролюючого органу про не надання позивачем до перевірки всіх необхідних контролюючому органу первинних документів, судом відхиляються.

Під час розгляду даної справи, як зазначалося вище, належним чином завірені копії первинних бухгалтерських та податкових документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ Грант Тайм долучено до матеріалів справи.

Посилання представника відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2015 справа №761/17926/15-к (провадження № 1-кп/761/870-2015) судом відхиляються, в контексті положень ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. До того ж, дана ухвала прийнята судом у зв'язку з закінченням строків давності, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України.

Більше того, посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_4 жодного відношення до діяльності ТОВ Грант Тайм не має, підприємство зареєстрував за грошову винагороду, судом відхиляються, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Відповідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в постанові від 31.10.2013 по справі № К/9991/72665/12, протоколи допиту свідка не є достатніми доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Показання осіб, що значилися керівниками підприємств та від імені яких проставлені підписи на спірних документах не можуть вважатися безумовним доказом у справі про податкове правопорушення, заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, адже може бути наданим з метою можливого запобігання для себе негативних кримінально-правових наслідків.

Більше того, як зазначив представник позивача, укладення догорів було здійснено з директором ТОВ Грант-Тайм - ОСОБА_2, протиправність лій якого в акті та постанові про призначення перевірки не зазначена.

Крім того, чинним законодавством не передбачено настання негативних наслідків для добросовісного платника податку у вигляді позбавлення його права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини повинні тягнути негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливати на права платника податків.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущеннях про порушення позивачем норм податкового законодавства, без належного обґрунтування відповідно до норм чинного податкового законодавства, внаслідок чого, на думку відповідача, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум з податку на додану вартість за визначеними в акті господарськими операціями до податкового кредиту та податкових зобов'язань.

При цьому, твердження контролюючого органу визначені в акті перевірки не містять будь-яких посилань на акти перевірки його контрагентів, а є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання такого акту.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку або права визнавати нікчемними вчинені ним правочини.

Суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2016 по справі №4842/11/2670, а саме: за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім зазначеного, за правилами пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49, пункту 109.1. статті 109 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 та 31.01.2011 і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 (справа Булвес АД проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 № К/800/9087/13).

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 122, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Корея Моторс задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 18.08.2015 №№ 0003812204, 0003822204.

3. Стягнути судові витрати в сумі 14 659,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Корея Моторс (код ЄДРПОУ 36047347) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій