Ухвала

від 12.04.2017 по справі 826/481/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/481/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Корея - Моторс до Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Корея - Моторс (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №№ 0003812204, 0003822204 від 18.08.2015 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 08 грудня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Корея Моторс (код ЄДРПОУ 36047347) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Грант Тайм за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

В результаті проведення перевірки відповідачем складено акт № 3233/26-56-22-04-09/36047347 від 30.07.2015 року.

18 серпня 2015 року відповідачем, на підставі акту перевірки № 3233/26-56-22-04-09/36047347 від 30.07.2015 року, було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 0003822204, яким позивачу за порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 523 911 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 419 129 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 104 782 грн.;

- № 0003812204, яким позивачу за порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 453 353 грн., в т.ч. за основним платежем 362 682 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 90 671 грн.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Між ТОВ Корея Моторс (замовник), в особі директора Фірстова О.М., та ТОВ Грант Тайм (Виконавець), в особі директора Демченко В.М., було укладено наступні договори:

- договір на надання послуг № 2003 від 04.01.2013 року, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню Замовнику послуг, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити належним чином надані послуги. Всі послуги надаються на основі Брифа на проведення рекламної акції наданого Замовником на умовах даного договору. Дані послуги включають: організація і проведення рекламних компаній; розповсюдження і розміщення рекламної продукції;

- договір на надання послуг в мережі Інтернет № 2003/1 від 04.01.2013 року, відповідно до якого виконавець надає послуги: реклама в пошукових системах Інтернет; контекстна реклама в Інтернет; медійна реклама в Інтернет;

- договір на технічну підтримку і адміністрування інтернет-ресурсу № 2003/2 від 04.01.2013 року відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання на здійснення технічної підтримки і адміністрування інтернет-ресурсу Замовника http://www.kia.kiev.ua.;

- договір № 2003/3 від 04.01.2013 року, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надавати послуги з проведення зовнішніх рекламних кампаній, а саме: виготовити для Замовника рекламні постери на основі матеріалів наданих Замовником, передати їх оператору зовнішньої реклами та організувати їх розміщення.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів та специфікацій, позивачем було надано податкові накладні, акти виконаних робіт та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, реальність виконання вказаних договорів підтверджено копіями скриншотів, брифів.

При цьому позивач зазначає, що ТОВ Корея - Моторс являється користувачем знаку для товарів та послуг Корея Моторс на підставі ліцензійного договору від 21.10.2010 року, а також є власником інтернет сайту kia.kiev.ua .

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки не містить в собі жодних зауважень до оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів. Не містить також акт перевірки і зауважень до змісту та обсягу господарських операцій, що відображені в первинних документах.

Відповідно до пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу п. 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні убачається, що обов'язковим реквізитом такого первинного документу як видаткова накладна є дата та місце складання документа. Вимоги стосовно обов'язкового визначення в первинному документі місця проведення господарської операції та його обов'язкового співпадіння з місцем складання первинного документа статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не передбачено.

Крім того суд в даному випадку враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 11.02.2015 в справі № К/800/1217/13 відносно того, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

В ході судового розгляду, судом були досліджені та оцінені надані позивачем договори та первинні документи по взаємовідносинам з контрагентом, в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій, які не містять дефектів форми та змісту.

Стосовно доводів контролюючого органу про не надання позивачем до перевірки всіх документів, які підтверджують правомірність формування спірних показників податкової звітності по взаємовідносинам позивача з Грант Тайм , суд зазначає наступне.

Зі змісту вступної частини акта перевірки убачається, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку.

В той же час, представник позивача посилається на те, що додаткових документів під час проведення перевірки контролюючий орган не витребовував, внаслідок чого такі документи і не були надані.

Суд погоджується з такими доводами позивача, адже відповідачем, в підтвердження власної позиції (в частині не надання позивачем документів), до матеріалів справи не надано письмових запитів, вручених позивачу, в яких було б зазначено про необхідність надання конкретно визначених додаткових первинних бухгалтерських та податкових документів по взаємовідносинам позивача з контрагентом чи то акту про відмову у наданні документів. Як того вимагає п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України.

До матеріалів справи судом першої інстанції було долучено належним чином завірені копії первинних бухгалтерських та податкових документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ Грант Тайм .

Також, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наявність ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 13.07.2015 року у справі № 761/17926/15-к, якою клопотання прокурора прокуратури міста Києва про звільнення ОСОБА_4 (засновник ТОВ Грант Тайм ) від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - було задоволено.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може взяти до уваги даний доказ з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, ухвала про закриття провадження), не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, не можна ототожнювати вказану ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва з обвинувальним вироком суду та вважати її належним доказом фіктивності створення та діяльності ТОВ Грант Тайм у даній адміністративній справі.

Більше того, посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_4, згідно якого він жодного відношення до діяльності ТОВ Грант Тайм не мав, підприємство зареєстрував за грошову винагороду, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на наступне.

Відповідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в постанові від 31.10.2013 року по справі № К/9991/72665/12, протоколи допиту свідка не є достатніми доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Показання осіб, що значилися керівниками підприємств та від імені яких проставлені підписи на спірних документах не можуть вважатися безумовним доказом у справі про податкове правопорушення, заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, адже може бути наданим з метою можливого запобігання для себе негативних кримінально-правових наслідків.

Більше того, як зазначив представник позивача, укладення догорів було здійснено з директором ТОВ Грант-Тайм Демченко В.М., протиправність дій якого в акті та постанові про призначення перевірки не зазначена.

Крім того, чинним законодавством не передбачено настання негативних наслідків для добросовісного платника податку у вигляді позбавлення його права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини повинні тягнути негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливати на права платника податків.

Слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку або права визнавати нікчемними вчинені ним правочини.

Суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2016 по справі № 4842/11/2670, а саме: за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Окрім того, як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 01 березня 2017 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням положень Закону України Про судовий збір , з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110 % від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, що становить 16 124 грн. 90 коп. (14 659 х 110 %)

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов ТОВ Корея-Моторс до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04080, м. Київ, вул. Турівська, 12, код ЄДРПОУ 39467012) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 16 124 (шістнадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. 90 (дев'яносто) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.04.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Коротких А. Ю.

Мєзєнцев Є.І.