Ухвала

від 05.12.2016 по справі 813/7654/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 876/5577/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційними скаргами Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, Головного управління Держземагенства у Львівській області, Зубрянської сільської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року у справі за позовом Фермерського господарства ОСОБА_1 до Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області, Головного управління Держземагентства у Львівській області, третя особа Зубрянська сільська рада про визнання незаконними дій, бездіяльності та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ФГ ОСОБА_1 10.11.2014 року звернувся в суд із позовом до Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області, Головного управління Держземагентства у Львівській області, третя особа Зубрянська сільська рада з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: визнати бездіяльність та неправомірні дії відповідачів про не перенесення інформації земельної ділянки ДА НОМЕР_1 з Державного реєстру до Державного земельного кадастру протиправними, незаконними; визнати рішення та дії відділу Держземагентства у Пустомитівському районі про погодження проектів землеустрою, внесення відомостей і проведення реєстрації та присвоєння кадастрових номерів спірним земельним ділянкам, а саме: НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 в межах земельної ділянки ДА НОМЕР_1, незаконними, протиправними; зобов'язати відповідачів внести відомості до земельного кадастру земельної ділянки пл. 4 га ДА НОМЕР_1, провести реєстрацію земельної ділянки та видати витяг про реєстрацію; визнати бездіяльність та рішення Головного управління Держземагентства у Львівській області №27-13-0.5-5976/2-14 від 04.07.2014 р., №Р-194-495/6-14 від 19.08.2014 р. про відмову виконати Рішення Європейського суду №29979/04 від 20.10.14 р. в частині невжиття заходів індивідуального характеру (в тому числі і по альтернативному варіанті) недійсним, незаконним та зобов'язати виконати вказане рішення Європейського суду в частині індивідуального характеру, що покладено чинним законодавством на відповідачів; визнати остаточне рішення про відмову у передачі в приватну власність земельної ділянки пл. 4 га (в тому числі паю) із земельної ділянки ДА НОМЕР_1 №27-13-05-22/2-15 від 05.01.15 р. недійсним та незаконним; зобов'язати Головне управління Держземагентства у Львівській області розглянути заяву про передачу у приватну власність земельної ділянки (в тому числі паю) площею 4 га із земельної ділянки ДА НОМЕР_1 відповідно до чинного законодавства, Європейської конвенції та Рішення Європейського суду №29979/04 ОСОБА_1 проти України від 20.10.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року позов задоволено частково.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Відділ Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області подав апеляційну скаргу. В якій посилається на порушення судом норм матеріального права та просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційну скаргу подано Головним управлінням Держземагенства у Львівській області, який просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зубрянська сільська рада подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилається на порушення норм процесуального та матеріального права при прийнятті судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані скарги підлягають частковому задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області від 11 травня 1992 року Про надання земельних угідь у постійне користування для ведення фермерських господарств вирішено вилучити із землекористування заготхудобовідготівельного підприємства Львівське 537 га та надано у постійне користування земельні ділянки для ведення фермерських господарств, зокрема згідно п. 65 ОСОБА_1 надано 4 га.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 27 квітня 1993 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 належить на праві постійного користування 4,0 га землі, що надані з метою ведення селянського (фермерського) господарства та який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №550.

Остаточним Рішенням Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року (Заява №29979/04) у справі ОСОБА_1 проти України встановлено, що заявник ОСОБА_1 звернувся до арбітражного суду Львівської області з позовом про відмову Зубрянської сільської ради відвести його господарству в натурі земельну ділянку, на яку він мав право згідно з Державним актом на право користування землею. 10 березня 1994 року зазначений суд зобов'язав сільську раду виділити фермерському господарству ОСОБА_1 земельну ділянку до 10 квітня 1994 року. Це рішення набрало законної сили та було пред'явлено до виконання, проте виконано не було.

Також Європейським Судом з прав людини встановлено, що 25 листопада 1998 року прокурор Пустомитівського району Львівської області вніс протест на рішення 1992 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки. 04 грудня 1998 року районна рада скасувала зазначене рішення на підставі цього протесту та звернулася до прокурора з вимогою ініціювати провадження зі скасування виданого заявникові Державного акта на право користування землею та його реєстрації як фермера. ОСОБА_1 оскаржив це рішення до арбітражного суд Львівської області. 19 грудня 2002 року господарський суд Львівської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, у подальшому це рішення було залишено без змін судами вищих інстанцій. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суд зазначив, що 28 січня 1992 року Пустомитівська районна рада прийняла рішення про надання земельних ділянок, вилучених у сільськогосподарського підприємства, для виділення окремим фермерам, його колишнім працівникам. Оскільки ОСОБА_1 не був працівником підприємства, він, на думку суду, не мав права отримувати ділянку з відповідних земель.

Дослідивши вказані обставини справи Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що рішення арбітражного суду Львівської області від 10 березня 1994 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в натурі, яке не було оскаржене та набрало законної сили, виконано не було, що є порушенням вимог Конвенції. Хоча 4 грудня 1998 року рішення районної ради 1992 року, яким заявнику було виділено спірну земельну ділянку та на підставі якого ухвалено відповідне судове рішення, було скасоване як таке, що прийняте помилково, це скасування не мало формального впливу на обов'язковий характер рішення суду від 10 березня 1994 року. Таким чином, Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу, ст. 13 Конвенції.

04.06.2014 року позивач звернувся до Головного управління Держземагентства із заявою щодо передачі йому на виконання Європейського Суду з прав людини у власність, оренду 8 га землі.

Головне управління Держземагентства у Львівській області листом від 04.07.2014 року №27-13-05-5976/2-14 з покликанням на п.7 ст. 118 Земельного кодексу України, Закону України Про фермерське господарство відмовило ОСОБА_1 у видачі наказу для передачі у власність, оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Зазначається, що згідно планово-картографічних матеріалів і проекту роздержавлення та приватизації земель на території сільської ради та інформації, наданої Відділом Держземагентства у Пустомитівському районі запропонована до відведення земельна ділянка відноситься до земель пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства і відповідно до державної статистичної звітності обліковується в землях, наданих громадянам у власність чи користування.

28.07.2014 року позивач звернувся в Головне управління Держземагентства у Львівській області із заявою про передачу у приватну власність 4 га землі, як громадянину України, члену ф/г ОСОБА_1 із земельної ділянки 4 га, що надана позивачу в постійне користування Державним актом на землю НОМЕР_1 у 1993 році.

Листом №Р-194-495/6-14 від 19.08.2014 року Головне управління Держземагентства у Львівській області рекомендувало позивачу звернутись до Головного управління Держземагентства у Львівській області із клопотанням, у якому зазначити: бажаний розмір і розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Вказано долучити до клопотання графічні матеріали і документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Окрім цього, 23.08.2014 року позивач звернувся до Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі із заявою щодо усунення порушень земельного законодавства, зокрема щодо реєстрації в межах земельної ділянки позивача земельних ділянок із наступними кадастровими номерами: НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4,НОМЕР_5,НОМЕР_6,НОМЕР_7.

Листом №01-14/05-3429 від 08.09.2014 року Відділ Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області повідомив, що земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами внесені в Державний земельний кадастр на підставі погоджених відповідно до законодавства документацій із землеустрою та електронних документів, розроблених виконавцем робіт, який має ліцензію на проведення господарської діяльності з використання робіт із землеустрою.

25.08.2014 року позивачем подано до Головного управління Держземагентства у Львівській області заяву із додатками, зокрема: місцем розташування пропонованої земельної ділянки для передачі в приватну власність; копією Державного акту НОМЕР_1; копією статуту Фермерського господарства ОСОБА_1 , ксерокопією паспорту.

Листом № 27-13-0.5-8253/2-14 від 17.09.2014 року Головне управління Держземагентства у Львівській області відмовило ОСОБА_1 у наданні у власність земельної ділянки (паю) площею 2,22 га для ведення фермерського господарства.

15.12.2014 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою до Головного управління Держземагентства у Львівській області, до якої було долучено графічний матеріал місця розташування пропонованої земельної ділянки для передачі в приватну власність; довідка с/Ради №294; копія статуту фермерського господарства ОСОБА_1 ; розпорядження райдержадміністрації; заява від 27.08.2014 року та відповідь.

Листом №27-13-05-22/2-15 від 05.01.15 року Головне управління Держземагентства у Львівській області відмовило ОСОБА_1 у наданні у власність земельної ділянки (паю) площею 2,22 га для ведення фермерського господарства.

Державний Акт на право постійного користування землею від 27 квітня 1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №550 до даного часу є чинним.

Також судом встановлено, що погодження проектів землеустрою, внесення відомостей і проведення реєстрації та присвоєння кадастрових номерів спірним земельним ділянкам, а саме НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_9, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 саме в межах земельної ділянки, визначеної Державним Актом НОМЕР_1.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Проте з обґрунтованістю такого висновку колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 Закон №1952-IV визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно із положеннями статті 4 Закон №1952-IV державній реєстрації прав підлягають право власності; речові права, похідні від права власності; право власності на об'єкт незавершеного будівництва; заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закон №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до вимог статті 317 Цивільного кодексу України, права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику такого майна.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження

Згідно з пунктом 1 частини1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З наявних в матеріалах справи копій державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_10 від 26.08.2005 року, Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_11 від 13.02.2007 року, Державного акту на право приватної власності на землю від 30.08.1999 року, Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_12 від 12.09.2000 року, Державного акту на право власності на земельну ділянку від 24.10.2008 року, Державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.12.2008 року, Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_13 від 08.12.2000 року та відповідних затверджених проектів землеустрою, що також підтверджує інформаційна довідка Зубрянської сільської ради про кадастрові номери земельних ділянок на яку претендує ФГ ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_1 на сьогодні не є вільною та складається із земельних ділянок наданих громадянам у приватну власність, тобто фізичним особам, які не є учасниками даного адміністративного процесу і в них вже оформлено право власності на земельні ділянки та отримано державні акти, які це право посвідчують.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судом встановлено, що позивач отримав державний акт на право користування землею від 27.04.1993 року серії Б№060378, а іншим особам, які не залучені до справи як сторони у справі, передані земельні ділянки у приватну власність та видані державні акти на право власності на землю, а тому на думку суду між позивачем та іншими особами земельні ділянки яких накладаються існує спір щодо земельних ділянок, які перебувають у їхній власності.

Колегія суддів приходить до висновку, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельні ділянки, на яких такі об'єкти розташовані, і реєстрації такого права компетентним органом за новими власниками, виник спір про право цивільне, а тому і захист права та інтереси позивача повинен відбуватися у способи, визначені у статті 16 Цивільного кодексу України.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права у спорах аналогічної категорії, неодноразово висловленій, зокрема у постановах від 11 листопада 2014 року № 21-493а14, від 09 грудня 2014 року № 21-308а14, від 01 жовтня 2013 року №21-228а13, від 16 грудня 2014 року у справі № 21-544а14, від 09 лютого 2016 року №5465а15, які в порядку статті 244-2 КАС України є обов'язкова для всіх судів України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів в силу приписів частини 2 статті 157 КАС України роз'яснює позивачу, що даний спір належить вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, Головного управління Держземагентства у Львівській області, Зубрянської сільської ради - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року у справі №813/7654/14 - скасувати та провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст ухвали виготовлено 07.12.2016 року