Рішення

від 02.12.2016 по справі 379/366/16-ц

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/366/16-ц

2/379/175/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2016 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: Бойка М.Г.,

за участю секретаря: Бакал О.А.

прокурора: Сторчака М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Тараща

цивільну справу за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства Агрофорт , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Відділ Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області про визнання недійсними наказів та догорів оренди та суборенди землі , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтуванні якого зазначив, що Кагарлицькою місцевою прокуратурою були встановлені порушення земельного законодавства під час відведення відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги в мотивувальній частині наступним. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України). Частинами 1, 2 статті 1 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створення юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Водночас, ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

У заяві зазначається: бажаний розмір і місце розташування земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Частиною 7 статті 7 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Вказує, що наказом ГУ Держземагенства України у Київській області від 02.06.2014 року № 10-1367/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 5,0254 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

В подальшому наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.07.2014 року № 10-3496/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку площею 5,0254 га (кад. номер 3224481500:02:002:0063) строком на 49 років.

ОСОБА_2 оренди за Договір оренди б/н від 28.07.2014 року на земельну ділянку кад. номер 3224481500:02:002:0063, площею 5,0254 га. було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 09.07.2015 р.

18.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт було укладено Договір суборенди К-ФГ2, на цю ж земельну ділянку, право суборенди було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11.08.2015 р.

Аналогічно наказом ГУ Держземагенства України у Київській області від 02.06.2014 року № 10-1369/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 8.4616 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Аналогічно наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.07.2014 року № 10-3495/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку 8,4616 га (кад. номер 3224481500:02:002:0064) строком на 49 років.

ОСОБА_2 оренди за договором оренди б/н від 28.07.2014 року на земельну ділянку кад. номер 3224481500:02:002:0064, площею 8,4616 га. було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 17.06.2015 р.

18.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт було укладено Договір суборенди К-ФГ на цю ж земельну ділянку, право суборенди було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11.08.2015 р.

Вказує, що наказом ГУ Держземагенства України у Київській області від 02.06.2014 року № 10-1366/15-14-сг надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 9,6260 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

В подальшому наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.07.2014 року № 10-3493/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку площею 9,6260 га (кад. номер 3224481500:02:005:0020) строком на 49 років.

ОСОБА_2 оренди за договором оренди б/н від 28.07.2014 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481500:02:005:0020, площею 9,6260 га. було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 16.06.2015 р.

18.07.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт було укладено Договір суборенди К-ФГ1 на цю ж земельну ділянку, право суборенди було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11.08.2015 р.

Вказує, що наказом ГУ Держземагенства України у Київській області від 02.06.2014 року № 10-1370/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території 14,5794 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

В подальшому наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.07.2014 року № 10-3494/15-14-сг (затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку площею 14,5794 га кад. номер 3224481500:02:006:0051) строком на 49 років.

ОСОБА_2 оренди за договором оренди б/н від 28.07.2014 року на земельну ділянку кад. номер 3224481500:02:006:0051, площею 14,5794га. було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 09.07.2015 р.

18.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт було укладено Договір суборенди К-ФГ 5 на цю ж земельну ділянку, право суборенди було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11.08.2015 р.

Вказує, що наказом ГУ Держземагенства України у Київській області від 02.06.2014 року № 10-1368/15-14-сг надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 16,9940 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

В подальшому наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.07.2014 року № 10-3498/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку площею 16,9942 га (кад. номер 3224481500:02:002:0061) строком на 49 років.

ОСОБА_2 оренди за договором оренди б/н від 28.07.2014 року на земельну ділянку кад. номер 3224481500:02:002:0061, площею 16,9942 га., було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 08.07.2015 р.

18.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт було укладено Договір суборенди К-ФГ 3 на цю ж земельну ділянку, право суборенди було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11.08.2015 р.

Вказує, що наказом ГУ Держземагенства України у Київській області від 02.06.2014 року № 10-1372/15-14-сг надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 32,4204 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.07.2014 року № 10-3499/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку площею 32,4204га (кад. номер 3224481500:02:003:0046) строком на 49 років.

ОСОБА_2 оренди за договором оренди б/н від 28.07.2014 року на земельну ділянку кад. номер 3224481500:02:003:0046, площею 32,4204 га було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 09.07.2015 р.

18.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт було укладено Договір суборенди К-ФГ4 на цю ж земельну ділянку, право суборенди було зареєстроване Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11.08.2015 р.

Позивач вважає, що оскаржувані накази були прийняті всупереч вимогам законодавства України та суперечать інтересам держави, оскільки відповідач у поданому клопотанні про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою ОСОБА_1 не обґрунтував розмір вищевказаної земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку; надання земельної ділянки в оренду строком на 49 років; не зазначив при цьому перспективи діяльності свого фермерського господарства; не зазначив членів фермерського господарства; земельні ділянки надані не в єдиному масиві, що унеможливлює їх раціональне використання; укладено договори суборенди з ОСОБА_2 Агрофорт , в якому працює ОСОБА_1 Також позивач вказує, що відповідач ОСОБА_1 на його думку, не має можливості займатися фермерським господарством, оскільки у нього відсутня належна сільськогосподарська техніка для обробітку земель; Фермерське господарство Зерновий Лан зареєстроване за тією ж адресою, що і ОСОБА_2 Агрофорт . Все це на думку позивача свідчить про те, що отримання зазначених земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 було здійснено з наміром передати орендовані площі в суборенду ОСОБА_2 Агрофорт .

З огляду на ці обставини, просить визнати недійсними та скасувати зазначені накази ГУ Держземагенства у Київській області, договори оренди та суборенди вищезазначених земельних ділянок, укладених між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт . Судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні прокурор (позивач) підтримав свої позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також просить залишити позовну заяву заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури без задоволення. В обґрунтування доводів заперечення зазначав, що ОСОБА_1 було подано повний пакет документів, що передбачений чинним законодавством, тим більше наполягав на тому, що органам виконавчої влади, або органам місцeвого самоврядування, які передають землі державної чи комунальної власності у користування відповідно до наданих повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Наполягає на тому, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Вказує, що піставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівної та землевпорядної документації та будь-яких інших підстав для відмови у наданні такого дозволу законодавством не передбачені.

Вважає, що керуючись саме ст.ст. 122, 124, 134 Земельного Кодексу та Положенням про Головне управління, затвердженого наказом Держземагенства України від 05.06.2013 р. № 242, Головним управлінням Держземагенства України в Київській області було розглянуто подані ОСОБА_1 клопотання та надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області.

Також наголошує на тому, що норма Закону України Про фермерське господарство , передбачена ч. 7 ст. 7, щодо надання земельних ділянок єдиним масивом, стосується випадків, коли у складі земель, що передбачається для надання для ведення фермерського господарства є вкраплені контури водних джерел та лісових угідь. То в такому випадку такі вкраплені контури не вилучаються, а передаються для ведення фермерського господарства єдиним масивом у складі земель сільськогосподарського призначення.

Також Головному управлінню, керуючись нормами чинного законодавства, не заборонено передавати у користування на умовах оренди декількох земельних ділянок, які розташовані на значній відстані одна від одної одному орендарю, в т.ч. для ведення фермерського господарства, як і не зобов'язане Головне управління перевіряти наявність чи відсутність у заявника сільськогосподарської техніки та з'ясовувати наявність чи відсутність членів фермерського господарства. Зазначає, що орган державної влади зобов'язаний діяти лише в межах визначених повноважень, а отже вважає, що оскаржувані накази були видані в межах діючих нормативно-правових актів.

Представник відповідача ОСОБА_1 вважає позов безпідставним та необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Саме ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство від 19.06.2003 р. № 973-IV визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створення юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Вказує, що ОСОБА_1 правомірно звернувся саме до ГУ Держземагенства у Київській області про надання йому в оренду вказаної земельної ділянки у відповідності до Закону та додав необхідні документи: копії паспорту, ідентифікаційного коду, диплому, що підтверджує наявність здобутої в аграрному навчальному закладі освіти, графічний матеріал на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.

Виходячи із аналізу змісту ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , вважає, що не передбачено права державного органу відмовити громадянам у прийнятті їх заяви про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства у зв'язку з недотриманням правил, передбачених ч. 1 ст. 7 вказаного Закону. А отже, з огляду на надані ОСОБА_1 документи, підстав для відмови у наданні в оренду земельних ділянок не було.

Стверджує, що є безпідставними посилання позивача щодо необхідності зазначення в заяві кількості членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, оскільки заява подавалась останнім одноособово від імені ОСОБА_1. Щодо потреби обгрунтування необхідності одержання земель у зазначених заявником розмірах з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, звертає увагу на те, що жодним нормативно-правовим актом не визначено форми та тексту обгрунтування, а тому таке обгрунтування може бути викладено в довільній формі, що й було зроблено ОСОБА_1 та додано до заяви. Надання інших документів земельним законодавством не передбачено.

Мотивує, що керуючись вимогами Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) земельний масив - як сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) придатних для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства та несільськогосподарських угідь, необхідних для їх обслуговування (зокрема, земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарським шляхами, прогонами), що мають спільні межі та обмежені природними ресурсами та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об'єктами тощо). Отже, в розумінні земельного масиву не є виключно земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Таким масивом є й земельні ділянки сільськогосподарського призначення з іншими несільськогосподарськими угіддями, що узгоджується з ч. 7 ст. 7 Закону № 973-ІV, в розумінні якого єдиний масив - це земельні ділянки з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Наполягає на тому, що твердження позивача про те, що земельні ділянки, що надаються громадянам для ведення фермерського господарства повинні формувати єдиний масив є безпідставними, оскільки позивач невірно тлумачить зміст ч. 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , що є по своїй суті диспозитивною нормою, і такою, що надає право суб'єктам права самостійно встановлювати для себе певні взаємні права і обов'язки. Також зазначає, що закон не містить обмежень щодо кількості земельних ділянок, які можуть передаватися для ведення фермерського господарства, звертаючи увагу на те, що термін земельна ділянка вживається в множині.

Також представник ОСОБА_1 спростовує твердження позивача щодо відсутності у ОСОБА_1 сільськогосподарської техніки для обробітку земельних ділянок та зазначає, що відсутність такої техніки у власності ОСОБА_1 не позбавляє його можливості використання її на інших, передбачених законом підставах, зокрема і на умовах оренди і посилається на наявність відповідного договору оренди сільськогосподарської техніки.

Зазначає, що позивачем в розумінні ч. 2 ст. 10, ч. 1 ст. 57, ч. 1 та ч. 3. ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України не доведено факту порушення інтересів держави у зв'язку з прийняттям Головним управління Держгеокадастру у Київської області спірних наказів, оскільки спірна земельна ділянка і надалі залишається в державній власності, а ОСОБА_1 на підставі укладеного договору оренди вона передана лише у строкове платне користування для її обробітку.

Вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та договорів суборенди земельних ділянок є похідними від позовної вимоги про скасування наказів, такі вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення первісної позовної вимоги, через безпідставність та необґрунтованість.

Представник відповідача ОСОБА_2 Агрофорт просить відмовити в задоволенні позову, з приводу чого подав до суду свої заперечення згідно з якими звертає увагу суду на те, що розташування земельних ділянок в різних масивах не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку відповідної документації із землеустрою щодо їх відведення. Вважає, що земельні ділянки надаються єдиним масивом саме у випадку необхідності їх надання в користування в поєднанні з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Посилається на відсутність в чинному законодавстві обмежень щодо кількості земельних ділянок, що можуть бути наданні в користування для ведення фермерського господарства. Вважає доводи позивача щодо нераціонального використання землі через розташування земельних ділянок в різних масивах його припущеннями, не обгрунтованими вимогами нормативно-правових актів.

Зазначає, що відсутні пістави для визнання договорів суборенди землі недійсними, та вказує на право орендаря передавати земельні ділянки в суборенду. Подає докази про відсутність заборгованості перед ОСОБА_1 по сплаті орендної плати за договорами суборенди. Вказує на належне виконання самим ОСОБА_1 обов'язків зі сплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок.

Посилається на правові норми ч. 1 ст. 24 ЗУ Про фермерське господарство , згідно яких фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством, в тому числі за твердженням відповідача і за рахунок надання земельних ділянок в суборенду. Наголошує, що суборенда, як і оренда земельних ділянок носить оплатний характер. Вважає надання земельних ділянок в суборенду одним із способів покриття витрат та отримання доходів орендарем.

Заперечує доводи позивача, що факт державної реєстрації ОСОБА_2 Агрофорт та ФГ Зерновий лан за однією адресою є належним доказом в обгрунтування позовних вимог, надаючи при цьому свої пояснення, які грунтуються на праві вільного вибору юридичною особою свого місцезнаходження. Зазначає на наявності між ФГ Зерновий лан та ФОП ОСОБА_3 договору оренди нежитлового приміщення, за адресою якого зареєстроване місцезнаходження фермерського господарства.

Стверджує, що факт трудових відносин між ОСОБА_2 Агрофорт та відповідачем ОСОБА_1 не може бути підставою для обгрунтування цього позову, оскільки суперечить нормам Конституції України та чинного законодавства щодо вільної реалізації ОСОБА_1 свого права на працю, не є перешкодою для створення та ведення фермерського господарства.

Заперечує факт відсутності у ОСОБА_1 сільськогосподарської техніки для ведення фермерського господарства. В якості доказу посилається на договір оренди сільськогосподарської техніки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт 07.01.2013 року. Вказує на відсутність у Законі України Про фермерське господарство на етапі надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства вимог щодо обов'язкової наявності у особи заявника сільськогосподарської техніки та надання профільним органом оцінки щодо достатності матеріально-технічних ресурсів для ведення фермерського господарства.

Наголошує, що згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2902цс15 суд повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Вказує, що позиція Верховного Суду України у даній категорії справ полягає у наданні рекомендацій судам щодо більш повного та всебічного дослідження обставин справи, у зв'язку з чим справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що положення постанови Верховного Суду України у вказаній справі не зводяться до автоматичного визнання незаконними та скасування наказів профільного державного органу та визнання недійсними відповідних договорів оренди земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства.

Представник третьої особи відділу Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області не з'явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. Проте надав заяву про розгляд справи у його відсутність, надав заперечення, в яких просить позовну заяву позивача залишити без задоволення.

Судом встановлено , що відповідач ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Київській області із заявами (клопотаннями) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для створення та ведення фермерського господарства. До клопотань додав письмове обґрунтування необхідності відведення земельних ділянок, документи, що підтверджували здобуту освіту та досвід роботи у сільському господарстві.

Наказом ГУ Держземагенства України у Київській області від 02.06.2014 року № 10-1367/15-14-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 5,0254 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.07.2014 року № 10-3496/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку площею 5,0254 га (кад. номер 3224481500:02:002:0063) строком на 49 років.

09.07.2015 р. реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області було зареєстроване право оренди за договором оренди б/н від 28.07.2014 року на земельну ділянку кад. номер 3224481500:02:002:0063, площею 5,0254 га.

18.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт було укладено договір суборенди К-ФГ2, на цю ж земельну ділянку, право суборенди було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11.08.2015 року.

Наказом ГУ Держземагенства України у Київській області від 02.06.2014 року № 10-1369/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 8,4616 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.07.2014 року № 10-3495/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку 8,4616 га (кад. номер 3224481500:02:002:0064) строком на 49 років.

17.06.2015 р. було зареєстроване право оренди за договором оренди б/н від 28.07.2014 року на земельну ділянку кад. номер 3224481500:02:002:0064, площею 8,4616 га. в реєстраційній службі Ставищенського районного управління юстиції Київської області.

18.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт було укладено договір суборенди К-ФГ на цю ж земельну ділянку, право суборенди було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11.08.2015 р.

Наказом ГУ Держземагенства України у Київській області від 02.06.2014 року № 10-1366/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 9,6260 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.07.2014 року № 10-3493/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку площею 9,6260 га (кад. номер 3224481500:02:005:0020) строком на 49 років.

16.06.2015 р. було зареєстровано право оренди за договором оренди б/н від 28.07.2014 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481500:02:005:0020, площею 9,6260 га. в реєстраційній службі Ставищенського районного управління юстиції Київської області

18.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт було укладено Договір суборенди К-ФГ1 на цю ж земельну ділянку, право суборенди було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11.08.2015 р.

Наказом ГУ Держземагенства України у Київській області від 02.06.2014 року № 10-1370/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 14.5794 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.07.2014 року № 10-3494/15-14-сг (затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку площею 14,5794 га кад. номер 3224481500:02:006:0051) строком на 49 років.

ОСОБА_2 оренди за договором оренди б/н від 28.07.2014 року на земельну ділянку кад. номер 3224481500:02:006:0051, площею 14,5794га. було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 09.07.2015 р.

18.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт було укладено Договір суборенди К-ФГ5 на цю ж земельну ділянку, право суборенди було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11.08.2015 р.

Наказом ГУ Держземагенства України у Київській області від 02.06.2014 року № 10-1368/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 16,9940 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.07.2014 року № 10-3498/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку площею 16,9942 га (кад. номер 3224481500:02:002:0061) строком на 49 років.

ОСОБА_2 оренди за договором оренди б/н від 28.07.2014 року на земельну ділянку кад. номер 3224481500:02:002:0061, площею 16,9942 га., було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 08.07.2015 р.

18.07.2015 року між ОСОБА_1 ОСОБА_2 Агрофорт було укладено Договір суборенди К-ФГ 3 на цю ж земельну ділянку, право суборенди було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11.08.2015 р.

Наказом ГУ Держземагенства України у Київській області від 02.06.2014 року № 10-1372/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 32,4204 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.07.2014 року № 10-3499/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку площею 32,4204га (кад. номер 3224481500:02:003:0046) строком на 49 років.

ОСОБА_2 оренди за договором оренди б/н від 28.07.2014 року на земельну ділянку кад. номер 3224481500:02:003:0046, площею 32,4204 га було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 09.07.2015 р.

18.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Агрофорт було укладено Договір суборенди К-ФГ4 на цю ж земельну ділянку, право суборенди було зареєстроване реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11.08.2015 р.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Аналіз зазначеної правової норми дає підстави вважати, що Законом України Про фермерське господарство не передбачено права відмови громадянам у прийнятті їх заяви про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства у зв'язку з недотриманням правил, передбачених ч. 1 ст. 7 цього Закону .

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України , центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення щодо відведення відповідачу ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства були прийняті центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - ГУ Держземагентства України у Київській області, відповідно до повноважень, передбачених ст.ст. 122 , 123 ЗК України та у порядку встановленому ст.ст. 26-28 , 50 ЗУ Про землеустрій , ст. 186-1 ЗК України та ст.ст. 1 , 2 , 7 Закону України Про фермерське господарство .

Суд вважає помилковим висновок позивача про те, що передача зазначених земельних ділянок ОСОБА_1 відбулася із порушенням вимог закону, оскільки за дослідженими судом матеріалами справи ОСОБА_1, звертаючись до ГУ Держземагенства у Київській області про надання у користування спірних ділянок, у своїй заяві обґрунтовував необхідність одержання землі у зазначеному ним розмірі для створення фермерського господарства, розмір земельної ділянки визначив з урахуванням перспектив діяльності його майбутнього фермерського господарства та додав до заяви визначені законом документи. Окремого письмового викладення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства закон від заявника не вимагає, як не встановлює обов'язкової форми та змісту такої заяви і обгрунтовання.

Статтею 5 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Статтею 8 даного Закону визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтями 3 та 4 Закону України Про фермерське господарство визначено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Позивачем не враховано, що можливість набуття членства у фермерському господарстві є правом, а не обов'язком родичів або членів сім'ї засновника фермерського господарства. Статтею 7 Закону України Про фермерське господарство визначено, зокрема, що у заяві зазначаються кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність. Однак фермерське господарство згідно ч. 2 ст. 1 вказаного Закону може бути створене одним громадянином. Окрім того, на момент подання заяви особа, яка бажає отримати в користування земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства, у зв'язку з відсутністю створеного фермерського господарства може зазначити в такій заяві лише кандидатів у члени господарства, які, однак, в подальшому можуть не виявити бажання набути членство у фермерському господарстві. На думку суду, Законом України Про фермерське господарство передбачено необхідність зазначення відомостей про кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність у випадку планування особою залучення до участі у фермерському господарстві відповідних громадян. Таким чином, суд приходить до висновку, що Законом враховано випадок створення фермерського господарства не лише одним, а й кількома громадянами, і у даному випадку правова норма розрахована на регулювання правовідносин у більш широкому їх аспекті. Якщо ж особою на момент подання заяви прийнято рішення про одноосібне створення та ведення фермерського господарства, то відсутні підстави для вимоги від вказаної особи зазначення інформації про імовірних членів фермерського господарства.

Також, суд вважає помилковим висновок позивача в частині визнання незаконними та скасування вищевказаних наказів ГУ Держземагентства у Київській області з підстав недотримання Головним управлінням вимог ч. 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство та надання земельних ділянок не єдиним масивом, оскільки такі ствердження спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Отже, вказана норма Закону передбачає, що фермерське господарство - це форма підприємницької діяльності громадян, які використовують для отримання прибутку земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства, без обмежень щодо знаходження всієї кількості таких земельних ділянок в єдиному масиві.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Таким чином, позивачем не враховано ту обставину, що надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, коли орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину для ведення фермерського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо по кожній категорії земель. Таку позицію щодо тлумачення поняття земельних ділянок єдиним масивом за ст. 7 Закону України Про фермерське господарство підтримано Верховним Судом України у постанові від 03.02.2016 року у справі № 6-2902цс15.

Зі змісту клопотань ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства в Київський області вбачається, що він просив поза межами населеного пункту на адміністративній території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації (розроблення проекту землеустрою) щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому у заявах було зазначено конкретний розмір земельних ділянок та їх місце розташуванням, до заяв додано належний пакет документів в контексті вимог визначених ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд вважає необгрунтованим та недоведеним висновок позивача стосовно залежності між розташуванням земельних ділянок не в єдиних масивах та їх нераціональним використанням, оскільки картографічних матеріалів, наданих позивачем на розгляд суду, не достатньо для встановлення факту нераціонального використовуються земельних ділянок. Тому такі доводи сприймаються судом критично. Крім того, позивачем не вказано критеріїв для оцінки нераціональності використання відповідачем ОСОБА_1 земельних ділянок та їх правового обгрунтування.

Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про те, що відповідачем ОСОБА_1 порушено права та законні інтереси держави шляхом передання ним земельних ділянок в суборенду відповідачу ОСОБА_2 Агрофорт .

Відповідно до положень абзаців 1, 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 статті 15 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV (в редакції чинній на момент укладення та реєстрації договорів оренди) передбачені істотні умови договору оренди землі, якими є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Згідно із Законом України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічне поняття оренди земельної ділянки розкриває ст. 93 Земельного Кодексу України.

З врахуванням норм діючого законодавства, суборенда - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, яка вже перебуває в оренді, необхідною суборендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 8 ст. 181 ГК України у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до ст. 8 Закону України Про оренду землі , орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду, якщо це передбачено договором оренди. Істотними умовами суборенди, які мають важливе значення під час укладення договору про суборенду

ОСОБА_2 власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

ОСОБА_2 власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Вказаним законом визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема і право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом враховано відсутність обмеження законом права фізичної особи, яка отримала в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, на їх передачі в суборенду. За матеріалами справи право суборенди було зареєстровано з 11.08.2015 року (т.1 а.с. 142-147). Також, за вказаними договорами орендарем ОСОБА_1 та суборендарем ОСОБА_2 Агрофорт було проведено повний розрахунок по сплаті орендної (суборендної) плати за попередні періоди, що підтверджено відповідними касовими ордерами та квитанціями банку (т. 1 а.с.170-174). Зі змісту довідки Кирданівської сільської ради (Вих. № 162 від 12.05.2016 р.), вбачається про своєчасний та в повному обсязі розрахунок по сплаті орендної (суборендної) плати відповідачем ОСОБА_2 Агрофорт (т.1 а.с.153). Про відсутність у відповідача ОСОБА_2 Агрофорт невиконаних зобов'язань перед державою станом на 01.01.2016 р. свідчить довідка № 37 від 12.01.2016 року, видана Таращанським відділенням Білоцерківської ОДПІ. (т.1 а.с.152). Факт використання земельних ділянок ОСОБА_2 Агрофорт для вирощування сільськогосподарської продукції, підтверджується копіями форми державного статистичного спостереження № 37-сг Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт (т.1 а.с. 148-151).

Судом також враховано, що згідно ч. 1 ст. 24 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством. Суд приймає доводи та обгрунтування відповідача ОСОБА_1, що надання ним земельних ділянок в суборенду відповідачу ОСОБА_2 Агрофорт є одним із способів покриття витрат та отримання доходів орендарем землі і способом ведення ним підприємницької діяльності, оскільки за матеріалами справи суборенда як і оренда землі за оспорюваними договорами носить оплатний характер. Суд звертає увагу, що згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Судом також враховано посилання відповідача ОСОБА_1 на сучасну економічну ситуацію в державі, що стало перешкодою для нього на даному етапі господарювання для активного ведення фермерського господарства.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 32 Закону України Про фермерське господарство на державу, як гаранта, покладається дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства. Забороняється незаконне втручання в господарську діяльність фермерського господарства органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Суд вважає правомірним твердженням представника ОСОБА_2 Агрофорт щодо відсутності обмежень в контексті ст. 93 Цивільного кодексу України та вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань стосовно права реєстрації місця знаходження ФГ Зерновий Лан та ОСОБА_2 Агрофорт за однією адресою.

Також суд погоджується з доводами представника ОСОБА_2 Агрофорт стосовно відсутності обмежень у ОСОБА_1, з врахуванням норм ст. 43 Конституції України, ст. 2 Кодексу Законів про працю України, щодо вільної реалізації кожним громадянином свого права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, що полягає у вільному розпорядженні особою своїми здібностями до творчої і продуктивної праці, в т.ч. і щодо зайняття фермерською діяльністю.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що відповідач ОСОБА_1 не має можливості для ведення фермерського господарства через відсутність у нього належної сільськогосподарської техніки. На думку суду, відсутність у власності відповідача ОСОБА_1 сільськогосподарської техніки для обробітку земельних ділянок не позбавляє особу можливості використання такої техніки на праві користування та на інших, не заборонених законом підставах. Зокрема, у матеріалах справи наявний договір від 07.01.2013 року, за яким ОСОБА_2 Агрофорт , як орендодавець за договором передав, а ОСОБА_1 як орендар прийняв у оплатне користування 6 одиниць сільскогосподарської техніки.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення до суду в статусі позивача прокурор мотивує тим, що органи Держсільгоспінспекції не наділені повноваженнями щодо зверненнями з позовами до суду, в зв'язку з чим з позовом звертається прокурор, який у спірних правовідносинах набуває статусу позивача.

З огляду на викладене, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся в якості позивача до суду з цим позовом в інтересах держави, так як спір стосується інтересів держави, оскільки згідно проекту формування території Кирданівської сільської ради спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту с. Кирдани, а отже відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України підлягає поверненню до земель державної власності.

Окрім того, прокурором обґрунтовується його звернення в даній цивільній справі ще й тією обставиною, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011 Про Державну інспекцію сільського господарства України є Держсільгоспінспекція України, але не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 18.09.2012 № 5288-VI, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Проте, суд вважає, що в даному випадку заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури є неналежним позивачем з огляду на наступне.

Так, як вказувалося судом вище, згідно ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обгрунтована прокурором в суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Дійсно, центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 Про Державну інспекцію сільського господарства України є Держсільгоспінспекція України.

Згідно ст. 6 Положення Про державну інспекцію сільського господарства України Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах.

Згідно ст. 6 Положення Про державну інспекцію сільського господарства України Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та з питань передачі земель у власність та надання у користування.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 23.12.2011 року за № 770 затверджено Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та цим Положенням передбачено, що Держсільгоспінспекція та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право, зокрема, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності (в тому числі, до органів прокуратури - про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (п.6.3 цього Положення) та надання актів та інших матеріалів про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину (п.6.5 цього Положення), відтак, вказаним Положенням передбачена як компетенція територіальних органів Держсільгоспінспекцій, так і визначено повноваження органів прокуратури у сфері державного нагляду в частині перевірки Держсільгоспінспекцією дотримання вимог земельного законодавства.

Позовною заявою ставиться вимога про скасування рішення (наказу) органу Головного управління Держземагенства з підстав порушення інтересів держави при його прийнятті в особі Держсільгоспінспекції в Київській області (яка здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, однак, не наділена повноваженнями для звернення до суду), при цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення Держсільгоспінспекцією своїх повноважень щодо здійснення контролю (проведення перевірки, внесення приписів чи розпоряджень, подання матеріалів до правоохоронних органів для притягнення їх до відповідальності), з чого вбачається відсутність такого контролю з боку Дежсільгоспінспекпії в Київській області, та, в зв'язку з відсутністю такого, відсутність порушених прав.

Так, позовною заявою прокурор зазначає про відсутність відповідних повноважень у Держсільгоспінспекції щодо звернення до суду, однак, згідно вищезазначених правових актів, обов'язок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель покладено саме на територіальні органи Держсільгоспінспекції.

Таким чином, прокурор може звертатися до суду в інтересах держави, які (в свою чергу) можуть бути пов'язані з необхідністю захисту прав державних органів, а також підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності, та при зверненні до суду в інтересах держави, прокурор у позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, при цьому, звертаючись до суду з позовом як позивач прокурор мотивує таке звернення саме відсутністю відповідних повноважень у органу для звернення до суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України Щодо застосування положень Закону України Про прокуратуру від 11.09.2013 року за № 1237/12/13-13, аналіз цієї норми дозволяє дійти висновку, що відсутність у позовній заяві інформації про зміст порушення інтересів держави, наявності чи відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є недоліком позовної заяви та підставою для залишення такої позовної заяви без руху.

Пунктом 5 наказу Генеральної прокуратури України Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень від 28.11.2012 року за № б\н встановлено, що під час застосування представницьких повноважень слід не допускати підміни органів державної влади, органів місцевого самоврядування та державного нагляду (контролю), а також інших органів, яким законом надано право захищати інтереси громадян та держави в суді.

Згідно п. 6 цього ж наказу, при підготовці процесуальних документів слід забезпечувати їх повноту та обгрунтованість, з посиланням на норми матеріального та процесуального права, яким регулюються спірні правовідносини.

Відповідно, суд вважає, що позивачем не надано суду достатніх підстав та належно допустимих доказів стверджувати про відсутність відповідних повноважень у органу, уповноваженого державою (що здійснює відповідні функції у спірних відносинах), а саме Держсільгоспінспекції, чи доказів неможливості виконання ним своїх функцій та/або відсутності повноважень для звернення до суду.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України 18.09.2015 № 14 Про Довідку щодо вивчення та узагальнення практики застосування положень Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України Про прокуратуру щодо участі прокурора та органів прокуратури в адміністративному судочинстві визначено, що під час розгляду справи по суті суд обов'язково повинен перевіряти наявність факту порушення інтересів держави. Така ж правова позиція підтримана законодавцем у Законі Про прокуратуру від 14.10.2014 року.

Підсумовуючи вищевикладене, суд, в частині неналежності позивача в даній справі, наголошує на тому, що заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, як позивач по справі, зобов'язаний був в дотримання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру звернутися до Державної інспекціі сільського господарства України(центрального органу, чи відповідних структурних підрозділів), з повідомленням про представництво даного органу в Таращанському районному суді по даній справі, що ним зроблено не було, а тому, на думку суду, позивач - заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_4 не обґрунтував підстав для представництва по даній цивільній справі, що поряд із іншим є також підставою для відмови в задоволення позову.

Отже, прокурор не підтвердив суду в порядку, який передбачено ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , наявність підстав для представництва в даній цивільній справі.

Слід зазначити, що норма, яка передбачена ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру є імперативною нормою, (тобто, нормою зобов'язуючого характеру в будь-якому випадку), а не диспозитивною, (тобто нормою, яка передбачає декілька або і більше варіантів здійснення дій).

Відповідно, суд вважає, що звернення в даному випадку прокурора до відповідного органу є обов'язком, а не правом прокурора, та таке не виконання вимоги є грубим порушенням вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Окрім того, у суду викликає сумнів щодо можливості апеляційного оскарження даного рішення позивачем з огляду на знову ж таки імперативну норму, яка передбачена ч. 3 ст. 24 Закону України Про прокуратуру.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України Про прокуратуру право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.

ІІри цьому прокурор повинен надати суду письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, або органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень на здійснення ним представництва.

Відтак позивачем не доведено суду достатніх підстав та не надано належно допустимих доказів, аби стверджувати про відсутність відповідних повноважень у органу, уповноваженого державою (що здійснює відповідні функції у спірних відносинах), а саме Держсільгоспінспекції, чи доказів неможливості виконання ним своїх функцій та/або відсутності повноважень для звернення до суду.

Окрім зазначеного, позивачем також не доведено факту порушення інтересів держави у зв'язку з прийняттям ГУ Держземагентства у Київської області спірних наказів, оскільки спірні земельні ділянки надалі залишаються в державній власності, а відповідачу ОСОБА_1 передані лише у строкове платне користування на підставі укладених договорів оренди. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_1 укладено відповідні договори оренди з ГУ Держземагентсва у Київській області. З матеріалів справи вбачається, що 16.06.2015 року, 17.06.2015 року, 08.07.2015 року та 09.07.2015 року реєстраційною службою Ставищенського РУЮ було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що посвідчується відповідними витягами (т. 1 а.с. 136-141).

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 вчасно та в повному обсязі сплачується орендна плата за умовами оспорюваних договорів оренди земельних ділянок. Окрім того, за матеріалами справи факт зарахування орендної плати, сплаченої ОСОБА_1 на відповідний рахунок Кирданівської сільської ради, факт відсутності невиконаних зобов'язань у ОСОБА_1 перед державою підтверджено довідками сільської ради та Таращанського відділення Білоцерківської ОДПІ (т. 1 а.с.201-210).

Позивач в підтримання своїх позовних вимог мотивує порушення інтересів держави з підстав незаконного прийняття оскаржуваних наказів, що в свою чергу суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України, але при цьому не зазначив, які саме принципи були порушені та з яких саме підстав оскаржувані рішення є незаконними, не довів необхідності захисту інтересів держави, не обгрунтував суті порушених прав.

Відповідно до ст.ст. 10 , 11 , 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України , рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу .

Таким чином, суд вважає, що порушень вимог чинного земельного законодавства України з боку ГУ Держземагентства у Київської області при видачі спірних наказів та наданні у строкове користування відповідачу зазначених земельних ділянок на правах оренди, з подальшою передачею в суборенду, які б давали суду підстави для задоволення позовних вимог, позивачем не доведено.

Оскільки, доводи позивача є непереконливими, носять суб'єктивний характер та позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог заступнику керівника Кагарлицької місцевої прокуратури про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок.

Вказані обставини встановлено з пояснень сторін, матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122 , 123 , 186-1 Земельного кодексу України , ст.ст. 1 , 2 , 7, 8 ЗУ Про фермерське господарство , ст.ст. 26-28 , 50 ЗУ Про землеустрій , ст.ст. 6, 8 ЗУ Про оренду землі , ст.ст. 2, 5, 8, 10, 15, 30, 57-61, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства Агрофорт , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області та договорів оренди та суборенди землі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особою, що не була присутня у судовому засіданні з дня отримання копії цього рішення, апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області.

Повний текст рішення виготовлений 07.12.2016 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ: