Ухвала

від 14.11.2018 по справі 379/366/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

14 листопада 2018 року

місто Київ

справа № 379/366/16-ц

провадження № 61-33036св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В. , Усика Г. І.

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство Агрофорт ,

третя особа - Відділ Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 грудня 2016 року у складі судді Бойка М. Г. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Білоконь О. В. ,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави у квітні 2016 року звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства Агрофорт (далі - ПрАТ Агрофорт ), третя особа - Відділ Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області, про визнання недійсними наказів та договорів оренди та суборенди землі.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що наказами Головного управління Держземагентства України у Київській області від 02 червня 2014 року надано дозволи ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

18 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ПрАТ Агрофорт укладено договори суборенди цих земельних ділянок, які зареєстровані Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11 серпня 2015 року.

Позивач вважає, що оскаржувані накази прийняті всупереч вимогам законодавства України та суперечать інтересам держави, оскільки ОСОБА_3 у поданому клопотанні про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою не обґрунтував розмір земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку; земельну ділянку надано в оренду строком на 49 років; не зазначив перспективи діяльності свого фермерського господарства; не зазначив членів фермерського господарства; земельні ділянки надані не в єдиному масиві, що унеможливлює їх раціональне використання; укладено договори суборенди з ПрАТ Агрофорт , у якому працює ОСОБА_3 Також позивач зазначав, що ОСОБА_3 не має можливості займатися фермерським господарством, оскільки у нього відсутня належна сільськогосподарська техніка для обробки земель; Фермерське господарство Зерновий Лан (далі - ФГ Зерновий Лан ) зареєстроване за тією ж адресою, що і ПрАТ Агрофорт . Все це, на думку позивача, свідчить про те, що отримання зазначених земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 здійснено з наміром передати орендовані площі в суборенду ПрАТ Агрофорт .

Зважаючи на наведене, посилаючись на правила статей 13, 14, 19, 121 Конституції України, статей 116, 123, 152 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 21, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, просив визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Київській області, договори оренди та суборенди земельних ділянок, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_3 й ПрАТ Агрофорт .

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 02 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року, у задоволенні позову заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави відмовлено.

Суд першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, зробив такі висновки.

Рішення щодо відведення відповідачу ОСОБА_3 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства прийняті центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - ГУ Держземагентства України у Київській області відповідно до повноважень, передбачених статтями 122, 123, 186-1 ЗК України, та у порядку, встановленому статтями 26-28, 50 Закону України Про землеустрій , та статей 1, 2, 7 Закону України Про фермерське господарство .

Позивачем не враховано ту обставину, що надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, коли орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину для ведення фермерського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо за кожною категорією земель.

Суд вважав необґрунтованим та недоведеним висновок позивача стосовно залежності між розташуванням земельних ділянок не в єдиних масивах та їх нераціональним використанням, оскільки картографічних матеріалів, наданих позивачем на розгляд суду, не достатньо для встановлення факту нераціонального використовуються земельних ділянок. Позивачем не зазначено критеріїв для оцінки нераціональності використання ОСОБА_3 земельних ділянок та їх правового обґрунтування.

Судом враховано відсутність обмеження законом права фізичної особи, яка отримала в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, на їх передачу у суборенду. Судом не встановлено порушення умов договорів орендарем ОСОБА_3 та суборендарем ПрАТ Агрофорт .

Суд вважав правомірним твердженням представника ПрАТ Агрофорт щодо відсутності обмежень в контексті статті 93 ЦК України та вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань стосовно права реєстрації місця знаходження ФГ Зерновий Лан та ПрАТ Агрофорт за однією адресою.

Суд погодився з доводами представника ПрАТ Агрофорт стосовно відсутності обмежень у ОСОБА_3, з урахуванням норм статті 43 Конституції України, статті 2 Кодексу законів про працю України, щодо вільної реалізації кожним громадянином свого права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, що полягає у вільному розпорядженні особою своїми здібностями до творчої і продуктивної праці, у тому числі і щодо зайняття фермерською діяльністю.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що відповідач ОСОБА_3 не мав можливості для ведення фермерського господарства через відсутність у нього належної сільськогосподарської техніки. Відсутність у власності ОСОБА_3 сільськогосподарської техніки для обробітку земельних ділянок не позбавляє особу можливості використання такої техніки на праві користування та на інших, не заборонених законом, підставах.

Також суд першої інстанції зробив висновок, що заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури є неналежним позивачем у справі.

Апеляційний суд додатково зазначив, що доводи позивача є непереконливими, носять суб'єктивний характер, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв'язку у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перший заступник прокурора Київської області просив скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема правила статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство . Відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів. У поданих заявах не обґрунтовано розмір земельних ділянок, не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства, не зазначено кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність. У клопотаннях ОСОБА_4 просив надати йому земельні ділянки в оренду строком на 21 рік, натомість наказами Головного управління Держземагентства у Київській області надано земельні ділянки в оренду строком на 49 років. Такі земельні ділянки розташовані не єдиним масивом. З моменту укладення договорів оренди до їх державної реєстрації минув майже рік. Передача орендних земельних ділянок у суборенду ПрАТ Агрофорт , на переконання заявника, свідчить, що метою укладення договорів оренди була передача цих земельних ділянок у суборенду.

Щодо права на позов заявник зазначає, що наділений такими повноваженнями відповідно до статті 121 Конституції України, статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У відзиві ПрАТ Агрофорт просило касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначало, що суди першої та апеляційної інстанцій, дотримавшись норм матеріального та процесуального права, встановили усі фактичні обставини справи, перевірили належним чином доводи сторін, дали їм правову оцінку.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у червні 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагентства у Київській області із заявами (клопотаннями) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для створення та ведення фермерського господарства. До клопотань додав письмове обґрунтування необхідності відведення земельних ділянок, документи, що підтверджують здобуту освіту та досвід роботи у сільському господарстві.

І. Наказом ГУ Держземагентства України у Київській області від 02 червня 2014 року № 10-1367/15-14-сг ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 5, 0254 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 25 липня 2014 року № 10-3496/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 та надано в оренду земельну ділянку площею 5, 0254 га, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на 49 років.

09 липня 2015 року Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області зареєстровано право оренди за договором оренди від 28 липня 2014 року (б/н) на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,0254 га.

18 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ПрАТ Агрофорт укладено договір суборенди К-ФГ2 на цю ж земельну ділянку, право суборенди зареєстровано Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11 серпня 2015 року.

ІІ. Наказом ГУ Держземагентства України у Київській області від 02 червня 2014 року № 10-1369/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 8, 4616 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 25 липня 2014 року № 10-3495/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 та надано в оренду земельну ділянку 8, 4616 га, кадастровий номер НОМЕР_2, строком на 49 років.

17 червня 2015 року зареєстровано право оренди за договором оренди від 28 липня 2014 року (б/н) на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 8, 4616 га в реєстраційній службі Ставищенського районного управління юстиції Київської області.

18 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ПрАТ Агрофорт укладено договір суборенди К-ФГ на цю ж земельну ділянку, право суборенди зареєстровано Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11 серпня 2015 року.

ІІІ. Наказом ГУ Держземагентства України у Київській області від 02 червня 2014 року № 10-1366/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 9, 6260 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 25 липня 2014 року № 10-3493/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 та надано в оренду земельну ділянку площею 9, 6260 га, кадастровий номер НОМЕР_3, строком на 49 років.

16 червня 2015 року зареєстровано право оренди за договором оренди від 28 липня 2014 року (б/н) на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 9,6260 га, в Реєстраційній службі Ставищенського районного управління юстиції Київської області.

18 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ПрАТ Агрофорт укладено договір суборенди К-ФГ1 на цю ж земельну ділянку, право суборенди зареєстровано Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11 серпня 2015 року.

ІV. Наказом ГУ Держземагентства України у Київській області від 02 червня 2014 року № 10-1370/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 14, 5794 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 25 липня 2014 року № 10-3494/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 та надано в оренду земельну ділянку площею 14, 5794 га, кадастровий номер НОМЕР_4, строком на 49 років.

Право оренди за договором оренди від 28 липня 2014 року (б/н) на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 14,5794 га, зареєстровано Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 09 липня 2015 року.

18 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ПрАТ Агрофорт укладено договір суборенди К-ФГ5 на цю ж земельну ділянку, право суборенди зареєстровано Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11 серпня 2015 року.

V. Наказом ГУ Держземагентства України у Київській області від 02 червня 2014 року № 10-1368/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 16, 9940 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 25 липня 2014 року № 10-3498/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 та надано в оренду земельну ділянку площею 16, 9942 га, кадастровий номер НОМЕР_5, строком на 49 років.

Право оренди за договором оренди від 28 липня 2014 року (б/н) на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 16, 9942 га, зареєстровано Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 08 липня 2015 року.

18 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ПрАТ Агрофорт укладено договір суборенди К-ФГ3 на цю ж земельну ділянку, право суборенди зареєстровано Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11 серпня 2015 року.

VІ. Наказом ГУ Держземагентства України у Київській області від 02 червня 2014 року № 10-1372/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області орієнтовним розміром 32, 4204 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 25 липня 2014 року № 10-3499/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 та надано в оренду земельну ділянку площею 32, 4204 га, кадастровий номер НОМЕР_6, строком на 49 років.

Право оренди за договором оренди від 28 липня 2014 року (б/н) на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_6, площею 32, 4204 га, зареєстровано Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 09 липня 2015 року.

18 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ПрАТ Агрофорт укладено договір суборенди К-ФГ4 на цю ж земельну ділянку, право суборенди зареєстровано Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області 11 серпня 2015 року.

Зі змісту клопотань ОСОБА_3 до ГУ Держземагентства в Київський області встановлено, що він просив поза межами населеного пункту на адміністративній території Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації (розроблення проекту землеустрою) щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства. У заявах зазначено конкретний розмір земельних ділянок та їх місце розташування, до заяв додано належний пакет документів відповідно до вимог, визначених у статті 7 Закону України Про фермерське господарство (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

За зазначеними договорами орендарем ОСОБА_3 та суборендарем ПрАТ Агрофорт здійснено повний розрахунок зі сплати орендної (суборендної) плати за попередні періоди, що підтверджено відповідними касовими ордерами та квитанціями банку.

Зі змісту довідки Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області від 12 травня 2016 року № 162 встановлено факт своєчасного та повного розрахунку зі сплати орендної (суборендної) плати ПрАТ Агрофорт .

Про відсутність у ПрАТ Агрофорт невиконаних зобов'язань перед державою станом на 01 січня 2016 року свідчить довідка від 12 січня 2016 року № 37, видана Таращанським відділенням Білоцерківської ОДПІ.

Факт використання земельних ділянок ПрАТ Агрофорт для вирощування сільськогосподарської продукції підтверджується копіями форми державного статистичного спостереження № 37-сг Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт .

У матеріалах справи наявний договір від 07 січня 2013 року, за яким ПрАТ Агрофорт як орендодавець за договором передав, а ОСОБА_3 як орендар прийняв у оплатне користування 6 одиниць сільськогосподарської техніки.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постановлених у справі рішень, Верховний Суду зробив такі висновки.

ЦПК України 2004 року передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

Згідно з частинами першою та другою статті ГПК України (у редакції Закону України від 06 листопада 1991 року № 1798-XII) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у зазначеній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України).

Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні

особи-підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб'єктного складу їх учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними і скасувати накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки, визнати недійсними укладені відповідачами договори оренди та суборенди земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції Закону України від 16 жовтня 2012 року № 5462-VI, далі - Закон України Про фермерське господарство ) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства зареєстрував ФГ Зерновий Лан , реєстрація місця знаходження якого відповідає зареєстрованому місцю знаходженню ПрАТ Агрофорт .

Перевіряючи дотримання судами норм процесуального права щодо суб'єктної юрисдикції, Верховний Суд врахував те, що надані ОСОБА_3 в оренду земельні ділянки фактично були передані ним у користування належному йому ФГ Зерновий Лан , а 18 липня 2015 року на підставі договорів

суборенди - ПрАТ Агрофорт .

Тобто відбулася заміна сторони орендаря земельної ділянки: права й обов'язки орендаря за договором оренди земельної ділянки перейшли до фермерського господарства, а тому дійсними сторонами спору є юридичні особи.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі спір є пов'язаним з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства засновнику фермерського господарства і подальшого передання цих ділянок у користування ПрАТ Агрофорт .

Спори юридичних осіб, зокрема, органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження

№ 14-5цс18) та від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження № 14-157цс18).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, пунктом 5 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Прокуратури Київської області задовольнити частково.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року скасувати .

Провадження у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства Агрофорт , третя особа - Відділ Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області, про визнання недійсними наказів, догорів оренди та суборенди землі закрити.

Роз'яснити право звернутися з відповідним позовом до суду господарської юрисдикції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик