Рішення

від 07.05.2007 по справі 7/34-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/34-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ       

                                                        РІШЕННЯ  

Від  "07" травня 2007 р.                                             по справі  № 7/34-38

за позовом державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Львівська дирекція залізничних перевезень”, м. Львів   

до відповідача: приватного підприємства „МВК”, м. Нововолинськ    

про стягнення 10876,26 грн.

                           Суддя          Шум М.С.

ЗА УЧАСТЮ ПРЕДСТАВНИКІВ СТОРІН:

від позивача: не з'явились

від відповідачів: не з'явились

Суть спору: позивач – державне територіально-галузеве об'єднання „Львівська залізниця”               в особі відокремленого підрозділу „Львівська дирекція залізничних перевезень”, м. Львів звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача – приватного підприємства „МВК”,              м. Нововолинськ 10876,26 грн., в тому числі 8300 грн. в повернення здійснених авансових платежів, 1372,86 грн. штрафу, нарахованого за невиконання договірних зобов'язань, 1161,90 грн. пені, нарахованої за невиконання договірних зобов'язань, а також 41,50 грн. суми інфляційних, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

В підтвердження пред'явлених позовних вимог позивач посилається на укладення між сторонами договору поставки №Л/МЧ-1-06.12.12ню від 12.10.2006р., перерахування на виконання його умов відповідачу коштів в розмірі 8300 грн., отримання останніх ПП „МВК” та невиконання взятих на себе у відповідності до умов угоди зобов'язань щодо поставки запасних деталей для ремонту вантажопідіймальних кранів.

На день та час розгляду справи в суді відповідачем всупереч вимогам ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи не було представлено суду письмових пояснень з приводу пред'явленого позову та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання підприємство „МВК” не направило, хоча про день та час розгляду справи в суді було повідомлене належним чином.

У зв'язку з викладеним розгляд справи здійснюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у останній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2006 року між приватним підприємством „МВК”, м. Нововолинськ та державним територіально-галузевим об'єднанням „Львівська залізниця”, м. Львів було укладено договір поставки за №Л/МЧ-1-06.12.12ню у відповідності до котрого відповідачем було взято на себе зобов'язання щодо поставки позивачу товарно-матеріальних цінностей (запасних деталей для ремонту вантажопідіймальних кранів) у кількості, асортименті та за цінами, погодженими між сторонами та вказаними у специфікації (додатку 31 до договору).

Пунктами 5.1-5.3 договору від 12.10.2006р. було передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі, покупець здійснює передоплату в розмірі 30% від суми договору не пізніше 10 банківських днів після підписання договору, решта суми перераховується на рахунок постачальника після підписання відповідного акту приймання-передачі товару впродовж п'ятнадцяти банківських днів.

На виконання умов зазначеного договору позивачем в якості авансового платежу згідно платіжного доручення 31100 від 18.10.2006р. було перераховано відповідачу суму в розмірі 8300 грн. Оплата зазначеної суми здійснювалась відокремленим підрозділом „Львівська дирекція залізничних перевезень” державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця”.

Проте, відповідач взяті на себе згідно договору №Л/МЧ-1-06.12.12ню від 12.10.2006р. зобов'язання, зокрема, в частині проведення поставки позивачу запасних деталей для ремонту вантажопідіймальних кранів не виконав, узгоджені між сторонами товарно-матеріальні цінності не поставив.  

У зв'язку з викладеним у підприємства-відповідача виникла заборгованість, котра на момент подання позовної заяви до суду та на час розгляду справи в суді склала 8300 грн. Сума заборгованості у встановленому порядку не була спростована та заперечена відповідачем, відповідних доказів погашення боргу шляхом виконання зобов'язання в натурі чи повернення отриманих авансових коштів також не було представлено суду в процесі розгляду останнім судової справи.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом                         не визнавався, сторонами розірваний не був, у господарського суду відсутні будь-які підстави вважати зазначену угоду недійсною чи неукладеною.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше                    не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, перерахування позивачем на виконання умов останнього відповідачу коштів, отримання їх приватним підприємством „МВК” та не проведення при цьому належної поставки товарно-матеріальних цінностей, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову щодо стягнення авансових платежів в сумі 8300 грн.

Пунктом 7.5 договору від 12.10.2006р. сторонами було визначено, що за невиконання договірних умов відповідач здійснює повернення авансових платежів та сплачує на користь іншої сторони штраф в розмірі 5% від суми договору.

У зв'язку з викладеними положеннями угоди позивачем за ухилення від виконання відповідачем договірних зобов'язань було нараховано штраф у розмірі 5% від суми договору котрий склав 1372,86 грн.

Крім того, відповідачу згідно з п. 7.3 договору від 12.10.2006р. та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за невиконання договірних зобов'язань було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених розрахунків склала 1161,90 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, відповідачу відповідно                                    до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 41,50 грн. суми інфляційних за період січня місяця 2007 року.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу, пені та інфляційних нарахувань  суд вважає,  що останні нараховані підставно у відповідності до положень чинного законодавства України та умов укладеного між сторонами договору, а позов в цій частині підлягає до повного задоволення.

Разом з тим, враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані                     з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ПП „МВК”.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України,                      ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „МВК” (м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, код ЄДРПОУ 31695198) на користь державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Львівська дирекція залізничних перевезень” (м. Львів,                                   вул. Листопадового Чину, 22, код ЄДРПОУ 25256137) 8300 грн. заборгованості в повернення авансових платежів, 1372,86 грн. штрафу, 1161,90 грн. пені, 41,50 грн. суми інфляційних, а всього 10876,26 грн., 108,76 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Суддя