Ухвала

від 06.12.2016 по справі 761/35709/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.

при секретарі - Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛДЕНБРІДЖ , ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Йоунг Одран Патрік про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року позивачка звернулася із зазначеним позовом на обґрунтування якого зазначила, що 12 листопада 2015 року між ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва на підставі якого продавець набув права власності на вищевказану квартиру не набрало законної сили, оскільки було оскаржено в апеляційному порядку і ухвалою судді Апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2015 року було відкрито апеляційне провадження та накладено арешт на спірну квартиру, тому укладення оспорюваного правочину порушує публічний порядок, а правочин є нікчемним(ст. 228 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене та посилаючись на положення ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України позивачка просила визнати недійсним договір від 12 листопада 2015 року укладений між ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ та ОСОБА_2 про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., стягнути судові витрати. (а.с.1-4)

Відповідач ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ проти позову заперечував. (а.с. 90-96)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Голденбрідж , ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Патрік Йонг про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а також скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту, що накладений на квартиру АДРЕСА_2 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року. (а.с.142-147)

В апеляційній скарзі позивач зазначила, що суд першої інстанції порушив норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги посилалась на неправильне встановлення обставин, неправильне дослідження та оцінку доказів, що на думку апелянта є підставою для скасування оскаржуваного рішення. (а.с.158-165)

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 підтримала скаргу і просила її задовольнити. Представник відповідача ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ - Сушко І.М. заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені встановленим порядком про що у справі є докази. (а.с.184-188)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду від 26 березня 2015 року у справі №761/21019/14-ц визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_3, від 19 липня 2013 року, укладений між ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ в особі директора ОСОБА_6, та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрований в реєстрі нотаріуса за № 532, а також витребувано у ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння та повернуто ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ квартиру АДРЕСА_3.(а.с.106-114)

Ухвалою судді Апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2015 року було накладено арешт на вищевказану квартиру до вирішення справи апеляційним судом.(а.с.17)

12 листопада 2015 року був укладений договір купівлі-продажу, за яким ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ продав, а ОСОБА_2 придбала трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3. (а.с.86-88)

Ухвалою Апеляційного суд міста Києва від 16 березня 2016 року у справі №761/21019/14-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилено, а рішення Шевченківського районного суду від 26 березня 2015 року залишено без змін.(а.с.111-114)

Ухвалою Апеляційного суд міста Києва від 26 липня 2016 року у справі №761/21019/14-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 відхилено, а рішення Шевченківського районного суду від 26 березня 2015 року залишено без змін.(а.с.138-139)

Право власності на вказану квартиру за продавцем ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ було зареєстровано 08 жовтня 2015 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав. (а.с.115)

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачка зазначила, що укладення оспорюваного правочину у період, коли на вищевказану квартиру судом був накладений арешт порушує публічний порядок, а тому правочин є нікчемним(ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України).

Колегія суддів перевірила вказані доводи.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2 - 4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися втому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У цій справі, ОСОБА_1 домагається визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 12 листопада 2015 року, стороною якого вона не є.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що предмет оспорюваного нею договору - квартира АДРЕСА_4, одночасно є предметом іншого позову ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_1, який розглядався окремо, тому відчуження ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ спірної квартири під час дії судової заборони, накладеної на забезпечення її скарги, порушує її права.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України). Тому той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України N 1952-IV від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605 цс16, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

З огляду на вищенаведене та встановлені судом обставини і факти, є помилковим висновок районного суду про те, що станом на час укладення оспорюваного договору 12 листопада 2015 року вищевказана квартира під забороною на відчуження фактично не перебувала.

Разом із тим, установлено, що на час розгляду цієї справи, було завершено розгляд по суті іншої справи за позовом ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_1, в рамках якої Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу від 10 листопада 2015 року та встановив заборону на відчуження спірної квартири.

Так, за результатами апеляційного розгляду іншої справи Апеляційний суд м. Києва ухвалами від 16 березня 2016 року та від 26 липня 2016 року залишив без змін рішення Шевченківського районного суду від 26 березня 2015 року у справі №761/21019/14-ц визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_3, від 19 липня 2013 року, укладений між ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ в особі директора ОСОБА_6, та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрований в реєстрі нотаріуса за № 532, а також витребувано у ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння та повернуто ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ квартиру АДРЕСА_3. (а.с.106-114)

Вищевказані судові рішення набрали законної сили і доказів їх скасування (зупинення їх виконання), як і доказів наявності прав ОСОБА_1 на спірну квартиру до суду не надано і судом таких не встановлено.

Отже, станом на час розгляду цієї справи відпали підстави вважати порушеними права та інтереси ОСОБА_1 укладенням оспорюваного нею договору купівлі-продажу квартири, оскільки судом витребувано у ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння та повернуто ТОВ ГОЛДЕНБРІДЖ квартиру АДРЕСА_3.

Крім того, до суду не надано об'єктивних доказів наміру сторін (сторони) оспорюваного позивачкою договору на порушення публічного порядку.

Таким чином, позов ОСОБА_1 у цій справі, яка переглядається апеляційним судом, не може бути задоволений.

Районний суд відмовивши в задоволенні позову, вірно по суті вирішив спір, а тому, з огляду на положення частини 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

О.Ф.Мазурик

Справа № 22-ц/796/13789/2016

Унікальний номер 761/35709/15-ц

Головуючий у першій інстанції - Осаулов А.А.

Доповідач Левенець Б.Б.