Ухвала

від 05.12.2016 по справі 341/1827/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 341/1827/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2239/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю позивача-відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання до вчинення дій та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Галицької міської ради в Івано-Франківській області про скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку з апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду від 22 вересня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулась з позовом та після його уточнення просила ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_4 звільнити її власну земельну ділянку, яка знаходиться по вулиці Караїмській, 7 у місті Галичі та забрати з неї вольєр для собаки та інші дрібні речі.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та є власником земельної ділянки площею 0, 0125 га для ведення особистого селянського господарства біля цього ж будинку. Відповідач проживає в іншій квартирі цього будинку, однак розмістив на належній їй земельній ділянці вольєр для собаки, склав інші особисті речі, чим перешкоджає у вільному користуванні ділянкою.

У вересні 2014 року відповідач ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_2, Галицької міської ради Івано-Франківської область та просив скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку серії та номер 15195421, видане їй 23 грудня 2013 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 фактично є частиною прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Караїмська, 7 м. Галич, яка використовувалась всіма мешканцями будинку. При виділенні земельної ділянки у власність ОСОБА_2, Галицькою міською радою не погоджено розподіл прибудинкової території з усіма мешканцями будинку, у зв'язку з чим при передачі у власність ділянки допущено порушення законодавства.

Рішенням Галицького районного суду від 22 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою та звільнити ділянку від вольєру для собаки та інших особистих речей.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Галицької міської ради в Івано-Франківській області про скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, а його зустрічний позов задоволити.

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, може бути надана в постійне користування підприємствам, установам та організаціям, які здійснюють управління цим будинком, чи передана безоплатно у власність або надана у користування об'єднанню власників, та не може бути передана у власність окремих громадян, навіть якщо вони є власниками квартир у багатоквартирному будинку.

Суд не врахував, що для приватизації спірної земельної ділянки комунальної власності необхідно було створити об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та подати з цього приводу відповідну заяву, однак при розподілі земельної ділянки не здійснено виділення частки зі спільної власності жильців цього будинку, а також не надано згоди жителів будинку на оформлення документації.

Крім того, суд першої інстанції виходив виключно з висновку судової земельно-технічної експертизи, складеного 05 серпня 2016 року, залишивши поза увагою наявність суперечливих даних цієї експертизи, оскільки не зрозуміло, яким чином експерт при відсутності розмірів, площі та координат однієї із досліджуваних земельних ділянок зробив висновок про те, що вони не накладаються.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач ОСОБА_5 чинить перешкоди в користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 0,0125 гектара, а відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 прийшов до правильного висновку, що ділянка ОСОБА_2 передана у приватну власність з додержанням вимог земельного законодавства.

Відповідно до акту обстеження спірної земельної ділянки від 06 жовтня 2014 року (а.с. 38) комісією встановлено, що ОСОБА_5 не виконав вказівку міської ради і не демонтував вольєр, заповнений побутовими речами, який розміщений на земельній ділянці ОСОБА_2

Схемою земельної ділянки (а.с. 49) підтверджено, що до багатоквартирного будинку сторін відноситься площа загального користування 0, 1006 гектара, так і для кожного із чотирьох жильців, у тому числі і відповідача окремо визначені земельні ділянки.

Копією технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 (а.с. 73-93) підтверджено порядок і законність передачі ділянки у власність.

А відповідно до даних відділу Держземагенства у Галицькому районі (а.с. 101) вид переданої у власність ОСОБА_2 ділянки у процесі приватизації не змінювався, а залишився для ведення особистого селянського господарства.

Висновком експерта від 05 серпня 2016 року (а.с. 144-152) також встановлено, що приватизована земельна ділянка ОСОБА_2 не накладається на площу ділянки, яка призначена для обслуговування багатоквартирного будинку, а приміщення вольєру, який належить відповідачу знаходиться на приватизованій нею ділянці.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України 2001 року власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Колегією суддів встановлено, що при вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Галицького районного суду від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді І.О. Максюта

ОСОБА_6