Постанова

від 18.11.2016 по справі 804/6614/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2016 р. Справа № 804/6614/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едіссон" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДІССОН» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002802201 від 05.09.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3 250478,75 грн. (три мільйони двісті п'ятдесят тисяч чотириста сімдесят вісім гривень);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002782201 від 05.09.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 210636,25 грн. (п'ять мільйонів двісті десять тисяч шістсот тридцять шість гривень).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками акту перевірки від 22.08.2016 р. за № 2555/04-63-14-03/31874386 щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товарів/послуг у Приватного підприємства «Вуглемашпроект» (код за ЄДРПОУ 23371124) (далі - ПП «Вуглемашпроект» або контрагент), та ТОВ «Іншаат-Інвест» (код за ЄДРПОУ 33370819) (далі - ТОВ «Іншаат-Інвест» або контрагент), вважає їх хибними та необґрунтованими, а прийняті на підставі таких висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не було надано до перевірки первинних документів, у зв'язку з чим згідно п.44.6 ст.44 ПК України, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

18 листопада 2016 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представника позивача.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та наявність клопотання від позивача про розгляд справи в письмовому провадженні, а також те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин не прибув у судове засідання, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДІССОН» зареєстровано 11.03.2002 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі наказу від 04.08.2016 року № 768 і направлення від 05.08.2016 року № 445/14-03, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕДІССОН» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин при придбанні товарів (робіт, послуг) у ПП «Вуглемашпроект» за період з 01.07.2012 року по 31.05.2014 року, з ПП фірма «Промторгопт» за період з 01.07.2012 року по 31.03.2013 року, ТОВ «Іншаат-Інвест» за період з 01.07.2012 року по 31.03.2013 року, ПП «Технопромбуд» за період з 01.09.2012 року по 31.10.2012 року, ТОВ «Промстрой-Енерго» за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року та подальшої їх реалізації, реальності та повноти відображення в обліку, за результатом якої складено акт №2555/04-63-14-03/31874386 від 22.08.2016 р.

За висновками вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.44.1, п.44.6 ст.44, п.138.1, п.138.2., п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 5957494 грн., у тому числі: 2012 рік 1788985 грн., 2013 рік 3559150 грн., 2014 рік 609359 грн.;

2. п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що не підтвердженні первинними документами, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 6127333,00 грн.

На підставі акту 2555/04-63-14-03/31874386 від 22.08.2016 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська винесено податкові повідомлення-рішення від 05.09.2016 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 3 250 478, 75, із них 2 564 383,00 грн. за основним платежем та 641 095,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і № НОМЕР_2 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 4 168 509,00 грн. за основним платежем та 1 042 127,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлює Податковий Кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пункту 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 ст. 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст. та у ст. 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1 9 пункту 139 ст.139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, зменшення бази, яка підлягає оподаткуванню податком на прибуток підприємств, відбувається за рахунок витрат, понесених підприємством під час виконання господарської діяльності. Тобто, чистий оподатковуваний дохід визначається шляхом зменшення основного, отриманого в ході господарської діяльності доходу, на понесені підприємством витрати.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано статтею 198 ПК України, у відповідності до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм ПК України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податковий орган, зокрема, визначив непідтвердженість факту придбання позивачем товарів у ПП «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Іншаат-Інвест».

Досліджуючи реальність господарських операцій позивача з контрагентами, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ЕДІССОН» у період з 01.07.2012 року по 31.05.2014 року мало взаємовідносини з ПП «Вуглемашкомплект» (код ЄДРПОУ 23371124) на підставі договору постачання № 1 від 02.07.2012 року.

Так, за договором постачання № 1 від 02.07.2012 року ПП «Вуглемашкомплект» (Постачальник) зобов'язується поставити, а Замовник (ТОВ «ЕДІССОН») - прийняти й оплатити товар, в асортименті, у кількості і за ціною, зазначеним у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору.

В процесі виконання умов зазначеного договору ПП «Вуглемашкомплект» складено наступні видаткові накладні: від 02.07.2012 року на суму 20465,4 грн., від 09.07.2012 року на суму 103125 грн., від 11.07.2012 року на суму 38644,79 грн., від 25.07.2012 року на суму 307406,22 грн., від 01.08.2012 року на суму 133999,5 грн., від 06.08.2012 року на суму 156497,4 грн., від 13.08.2012 року на суму 65691,54 грн., від 27.08.2012 року на суму 49310,4 грн., від 10.09.2012 року нас суму 340956,66 грн., від 17.09.2012 року на суму 236830,98 грн., від 24.09.2012 року на суму 559431,72 грн., від 01.10.2012 року на суму 895885,68 грн., від 08.10.2012 року на суму 759552,18 грн., від 15.10.2012 року на суму 454677,06 грн., від 22.10.2012 року на суму 400318,86 грн., від 29.10.2012 року на суму 373987,62, від 01.11.2012 року на суму 403891,08 грн., від 12.11.2012 року на суму 253743,06 грн., від 19.11.2012 року на суму 473545,86 грн., від 26.11.2012 року на суму 1426767,42 грн., від 03.12.2012 року на суму 368487,6 грн., від 10.12.2012 року на суму 578011,56 грн., від 17.12.2012 року на суму 387583,8 грн., від 24.12.2012 року на суму 373393,62 грн., від 09.01.2013 року на суму 45917,1 грн., від 14.01.2013 року на суму 168037,56 грн., від 21.01.2013 року на суму 168982,62 грн., від 28.01.2013 року на суму 333051 грн., від 04.02.2013 року на суму 128984,82 грн., від 11.02.2013 року на суму 301102,2 грн., від 18.02.2013 року на суму 590628,18 грн., від 25.02.2013 року на суму 397791,6 грн., від 01.03.2013 на суму 176660,4 грн., від 11.03.2013 року на суму 296265,06 грн., від 18.03.2013 року на суму 177404,22 грн., від 25.03.2013 року на суму 345417,84 грн., від 01.04.2013 року на суму 150998,88 грн., від 08.04.2013 на суму 447821,16 грн., від 15.04.2013 року на суму 419428,62 грн., від 22.04.2013 року на суму 256351,98 грн., від 24.04.2013 року на суму 541469,16 грн., від 13.05.2013 року на суму 566456,22 грн., від 22.05.2013 року на суму 618342,12 грн., від 27.05.2013 року на суму 556729,32 грн., від 29.05.2013 року на суму 295366,26 грн., від 03.06.2013 року на суму 59401,56 грн., від 10.06.2013 року на суму 359181,24 грн., від 12.06.2013 року на суму 734524,68 грн., від 17.06.2013 року на суму 684720,36 грн., від 25.06.2013 року на суму 457200,06 грн., від 01.07.2013 року на суму 375703,14 грн., від 08.07.2013 року на суму 258483,48 грн., від 15.07.2013 року на суму 201851,94 грн., від 22.07.2013 року на суму 267668,82 грн., від 24.07.2013 року на суму 699351,66 грн., від 29.07.2013 року на суму 423752,34 грн., від 01.08.2013 року 536267,7 грн., від 12.08.2013 року на суму 42107,82 грн., від 14.08.2013 року на суму 255376,02 грн., від 19.08.2013 року 292494,36 грн, від 27.08.2013 року 635226,48 грн., від 02.09.2013 року від 210657,18 грн., від 09.09.2013 року на суму 548757,06 грн., від 16.09.2013 року на суму 310716,72 грн., від 18.09.2013 року на суму 354862,68 грн., від 23.09.2013 року на суму 21334,92 грн., від 23.09.2013 року на суму 413190,24 грн., від 25.09.2013 року на суму 277897,98 грн., від 25.09.2013 року на суму 653581,02, від 01.10.2013 року на суму 49795,8 грн., від 07.10.2013 року 472395,42 грн., від 14.10.2013 року на суму 139840,32 грн., 21.10.2013 року на суму 152173,8 грн., від 28.10.2013 року на суму 628015,56 грн., від 30.10.2013 року на суму 976108,14 грн., від 01.11.2013 року на суму 91845,78 грн., від 11.11.2013 року на суму 205948,56 грн., від 18.11.2013 року на суму 294229,74 грн., від 25.11.2013 року на суму 623401,5 грн., від 27.11.2013 року на суму 1067474,28 грн. від 02.12.2013 року на суму 53771,28 грн., від 16.12.2013 року на суму 754028,04 грн., від 23.12.2013 року на суму 501430,56 грн., від 13.01.2014 року на суму 14842,62 грн., від 20.01.2014 року на суму 233783,04 грн., від 20.01.2014 року на суму 1894,08 грн., від 27.01.2014 року на суму 111715,14 грн., від 03.02.2014 року на суму 139693,02 грн., від 10.02.2014 року на суму 143941,08 грн., від 17.02.2014 року на суму 38433,42 грн., від 24.02.2014 року на суму 11645,94 грн., від 03.03.2014 року на суму 160615,02 грн., від 10.03.2014 року на суму 144250,56 грн., від 17.03.2014 року на суму 227392,08 грн., від 24.03.2014 року на суму 209994,12 грн., від 01.04.2014 року на суму 162120 грн., від 07.04.2014 року 113979,66 грн., від 14.04.2014 року на суму 8501,52 грн., від 22.04.2014 року на суму 613984,02 грн., від 24.04.2014 року на суму 646474,5 грн., від 28.04.2014 року на суму 638092,8 грн., від 12.05.2014 року на суму 4462,08 грн., від 19.05.2014 року на суму 15004,2 грн., від 21.05.2014 року на суму 171828,96 року від 26.05.2014 року на суму 249746,1 грн., від 02.06.2014 року на суму 60737,94 грн., від 09.06.2014 року на суму 1681,08 грн., від 16.06.2014 року на суму 192535,38 грн., від 19.06.2014 року на суму 69 грн.;

За фактом постачання товару ПП «Вуглемашкомплект» було складено наступні податкові накладні від 16.07.2012 року, від 31.07.2012 року, від 10.08.2012 року, від 31.08.2012 року, від 10.09.2012 року, від 17.09.2012 року, від 24.09.2012 року, від 01.10.2012 року, від 08.10.2012 року, від 15.10.2012 року, від 22.10.2012 року, від 29.10.2012 року, від 01.11.2012 року, від 12.11.2012 року, від 19.11.2012 року, від 26.11.2012 року, від 03.12.2012 року, від 10.12.2012 року, від 17.12.2012 року, від 24.12.2012 року, від 09.01.2013 року, від 14.01.2013 року, від 21.01.2013 року, від 28.01.2013 року, 04.02.2013 року, 11.02.2013 року, від 18.02.2013 року, від 25.02.2013 року, від 01.03.2013 року, від 11.03.2013 року, від 18.03.2013 року, від 25.03.2013 року, від 01.04.2013 року, від 08.04.2013 року, від 15.04.2013 року, від 22.04.2013 року, від 24.04.2013 року, від 13.05.2013 року, від 22.05.2013 року, від 27.05.2013 року, від 29.05.2013 року, від 03.06.2013 року, від 10.06.2013 року, від 12.06.2013 року, від 17.06.2013 року, від 25.06.2013 року, від 01.07.2013 року, 08.07.2013 року, від 15.07.2013 року, від 22.07.2013 року, від 24.07.2013 року, від 29.07.2013 року, від 01.08.2013 року, від 14.08.2013 року, від 19.08.2013року, від 27.08.2013 року, від 02.09.2013 року, від 09.09.2013 року, від 16.09.2013 року, від 18.09.2013 року, від 23.09.2013 року, від 23.09.2013 року, від 25.09.2013 року, від 01.10.2013 року, від 07.10.2013 року, від 21.10.2013 року, від 28.10.2013 року, від 30.10.2013 року, від 01.11.2013 року, від 11.11.2013 року, від 18.11.2013 року, від 25.11.2013 року, від 27.11.2013 року, від 01.12.2013 року, від 01.12.2013 року, від 02.12.2013 року, від 16.12.2013 року, від 23.12.2013 року, від 13.01.2014 року, від 13.01.2014 року, від 20.01.2014 року, від 20.01.2014 року, від 27.01.2014 року, від 03.02.2014 року, від 17.02.2014 року, від 24.02.2014 року, від 03.03.2014 року, від 10.03.2014 року, від 17.03.2014 року, від 24.03.2014 року, від 01.04.2014 року, від 01.04.2014 року, від 07.04.2014 року, від 14.04.2014 року, від 22.04.2014 року, від 24.04.2014 року, від 28.04.2014 року, від 30.05.2014 року, від 02.06.2014 року, від 09.06.2014 року, від 16.06.2014 року, від 19.06.2014 року, від 31.07.2014 року від 31.07.2014 року від 31.07.2014 року, від 31.07.2014 року.

В період з 01.07.2012 року по 31.03.2013 року позивач мав господарські відносини з ТОВ «Іншаат-Інвест» на підставі договору постачання № 6 від 02.07.2012 року, згідно з умовами якого Постачальник (ТОВ «Іншаат-Інвест») зобов'язується поставити, а Замовник (ТОВ «ЕДІССОН») - прийняти й оплатити товар, в асортименті, у кількості і за ціною, зазначеним у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору.

В процесі виконання умов зазначеного договору ТОВ «Іншаат-Інвест» надано позивачу наступні видаткові накладні: 02.07.2012 року на суму 37401,48 грн., від 09.07.2012 року на суму 18487,92 грн., від 11.07.2012 року на суму 76997,29 грн., від 16.07.2012 року на суму 137874,72 грн., від 23.07.2012 року на суму 218558,7 грн., від 25.07.2012 року на суму 108749,04 грн., від 13.08.2012 року на суму 19228,44 грн., від 27.08.2012 року на суму 245,76 грн., від 03.09.2012 року на суму 247411,74 грн., від 10.09.2012 року на суму 111677,88 грн., від 17.09.2012 року на суму 83929,2 грн., від 25.03.2013 року на суму 410866,2 грн., від 20.05.2013 року на суму 379824,12 грн.

За фактом постачання товару ТОВ «Іншаат-Інвест» було складено наступні податкові накладні від 16.07.2012 року, від 31.07.2012 року, 31.08.2012 року, від 03.09.2012 року, від 10.09.2012 року, від 17.09.2012 року, від 25.03.2013 року, від 20.05.2013 року.

Оплата придбаного товару здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується належним чином засвідченими банківськими виписками з відміткою банку, які містяться в матеріалах справи.

Перевезення та зберігання товару в рамках вищевказаних договорів, укладених між позивачем з ПП «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Іншаат-Інвест», здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізар» (код ЄДРПОУ 30421928) відповідно до договору про надання логістичних послуг № 16у від 01.09.2008 року, укладеного з ТОВ «ЕДІССОН» (Замовник за договором).

На виконання умов вищевказаного договору, сторонами було складено та підписано відповідні документи, зокрема:

- акти надання послуг: від 01.02.2012 року №2, від 29.02.2012 року №14, від 31.03.2012 року №27, від 30.04.2012 року №40, від 31.05.2012 року №53, від 29.06.2012 року №65, від 31.07.2012 року №78, від 31.08.2012 року №91, від 30.09.2012 року №105, від 31.10.2012 року №119, від 30.11.2012 року №134, від 31.12.2012 року №150, від 31.01.2013 року №2, від 28.02.2013 року №17, від 29.03.2013 року №34, від 30.04.2013 року №52, від 31.05.2013 року № 75, від 30.06.2013 року №97, від 31.07.2013 року №123, від 30.08.2013 року №155, від 30.09.2013 року №188, від 31.10.2013 року № 220, від 08.11.2013 року №254, від 15.11.2013 року №258, від 22.11.2013 року №261, від 30.11.2013 року №265, від 31.12.2013 року №298, від 31.01.2014 року №1, від 28.02.2014 року №45, від 31.03.2014 року №90, від 30.04.2014 року №126, від 30.05.2014 року №164, від 30.06.2014 року 206, від 31.07.2014 року № 240, від 31.08.2014 року №272, від 30.09.2014 року №304, від 31.10.2014 року №337, від 30.11.2014 року, №368, від 31.12.2014 року №401;

- податкові накладні від 24.01.2012 року №3, від 26.01.2012 року №6, від 31.01.2012 року №11, від 17.02.2012 року №7, від 29.02.2012 року №12, від 01.03.2012 року №2, від 20.03.2012 року №8, від 22.03.2012 року №9, від 29.03.2012 року №12, від 31.03.2012 року №18, від 24.04.2012 року №4, від 25.04.2012 року №5, від 26.04.2012 року №6, від 27.04.2012 року №8, від 30.04.2012 року №10, від 01.06.2012 року №3, від 01.06.2012 року №4, від 02.07.2012 року №6, від 31.07.2012 року №2, від 01.08.2012 року №3, від 01.08.2012 року №10, від 29.08.2012 року №20, від 03.09.2012 року №11, від 03.09.2012 року №18, від 01.10.2012 року №11, від 01.10.2012 року №7, від 30.10.2012 року № 1, від 31.10.2012 року №10, від 01.11.2012 року №7, від 01.11.2012 року №17, від 01.11.2012 року №1, від 01.11.2012 року №44, від 01.12.2012 року №10, від 01.12.2012 року №1, від 31.12.2012 року №6, від 03.01.2013 року №15, від 03.01.2013 року №6, від 03.01.2013 року №2, від 23.01.2013 року №2, від 01.02.2013 року №1, від 27.02.2013 року №2, від 28.02.2013 року №4, від 01.03.2013 року №4, від 01.03.2013 року №15, від 01.03.2013 року №12, від 28.03.2013 року №3, від 29.03.2013 року №5, від 01.04.2013 року №13, від 16.04.2013 року №1, від 16.04.2013 року №2, від 16.04.2013 року 16, від 26.04.2013 року №7, від 30.04.2013 року №11, від 01.05.2013 року №9, від 01.05.2013 року №14, від 31.05.2013 року №5, від 30.06.2013 року №7, від 31.07.2013 року №3, від 30.08.2013 року №9, від 20.09.2013 року №1, від 26.09.2013 року №4, від 01.10.2013 року №10, від 01.10.2013 року №15, від 31.10.2013 року №6, від 08.11.2013 року №7, від 15.11.2013 року №10, від 22.11.2013 року №13, від 25.12.2013 року №2, від 13.01.2014 року №17, від 20.01.2014 року №1, від 20.01.2014 року №2, від 31.01.2014 року №3, від 03.02.2014 року №4, від 21.02.2014 року №4, від 03.03.2014 року №6, від 14.03.2014 року №1, від 20.03.2014 року №2, від 31.03.2014 року №14, від 18.04.2014 року №2, від 18.04.2014 року №1, від 30.04.2014 року №4, від 16.05.2014 року №1, від 30.05.2014 року №5, від 30.06.2014 року №7, від 31.07.2014 року №3, від 01.09.2014 року №4, від 30.09.2014 року №3, від 31.10.2014 року №3, від 30.11.2014 року №3, від 31.12.2014 року №2;

- акти про приймання продукції (товарів) на відповідальне зберігання, копія яких наявні в матеріалах справи.

З аналізу наявних у справі первинних документів за господарськими операціями позивача з вищенаведеними контрагентами вбачається, що вони складені у відповідності до законодавства України та містять інформацію про проведені операції.

Під час розгляду справи, представник відповідача стверджувала, що позивачем не було надано до перевірки первинних документів стосовно фінансово-господарських відносин з ПП «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Іншаат-Інвест». На підтвердження чого відповідачем надано до суду акт №2484/14-03 від 11.08.2016 р. «Про незабезпечення ТОВ «Едіссон» надання первинних документів».

На спростування вище зазначених тверджень, позивачем пояснено, що проведена відповідачем документальна перевірка була виїзна і інспектору під час її проведення за місцезнаходженням позивача надавались до огляду всі без винятку запитувані первинні документи. Чому саме посадовими особами відповідача було складено вказаний акт №2484/14-03 від 11.08.2016 р., позивачу невідомо.

Також, на підтвердження реального існування вказаних документів як на момент проведення перевірки, так і на момент їх складання, представником позивача надана до суду довідка №133/04-63-22-03/31874386 від 08.10.2013 р. про проведення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області зустрічної звірки ТОВ «ЕДІССОН» з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) у ПП «Фірма «Вуглемашкомплект» та їх реалізації підприємствам за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року», датована ще 08 жовтня 2013 року. Вказана Довідка містить в собі детальний опис господарських операцій, що підлягали зіставленню, а також аналіз змісту долучених до матеріалів справи первинних документів.

За результатами проведеної зустрічної звірки податковим органом встановлено документальне підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ПП «Фірма «Вуглемашкомплект», їх вид, обсяг, якість розрахунки та відображення вказаних операцій і розрахунків у податковому обліку. що відображено у висновках довідки №133/04-63-22-03/31874386 від 08.10.2013 р.

Отже, вказані обставини свідчать про існування на момент проведення перевірки необхідних первинних документів.

Суд приймає до уваги доводи представника відповідача та посилання на положення п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України, однак, на виконання вимог, визначених п.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен дослідити та надати належну оцінку долученим до матеріалів справи доказам, які містять інформацію, що стосується предмету спору.

Адже, п.44.6. ст.44 Податковий кодекс України лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, проте, не обмежує право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих документів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів

Вказаної правової позиції дотримується й Вищий адміністративний суд України у своїй постанові від 08 квітня 2015 року у справі № 2а-2916/11/2170 та ухвалах від 28.01.2016 року у справі № К/800/40037/15, від 28.01.2016 року у справі № К/800/4214/14.

Натомість, довідка №133/04-63-22-03/31874386 про проведення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області зустрічної звірки ТОВ «ЕДІССОН» з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) у ПП «Фірма «Вуглемашкомплект» та їх реалізації підприємствам за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року» долучені до матеріалів справи первинні документи та інші докази спростовують позицію відповідача.

Ухвалою суду від 25.10.2016 року зобов'язано Дніпропетровську митницю ДФС надати суду копії вантажно-митних декларацій щодо ввезення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Транс-Шиппінг" на митну територію України імпортний товар, згідно кодів УКТЗЕД: 8202 31 00 00, 8202 39 00 00, 8202 99 19 00, 8203 20 90 00, 8205 40 00 00, 8206 00 00 00, 8207 50 30 00, 8207 70 90 00, 8207 90 10 00, 8207 90 30 00, 8413 50 69 00, 8414 80 22 98, 8424 20 00 90, 8424 30 05 90, 8424 81 30 00, 8430 20 00 00, 8433 11 90 00, 8459 29 00 00, 8460 39 00 00, 8465 92 00 00, 8467 21 10 00, 8467 21 99 00, 8467 22 10 00, 8467 22 30 00, 8467 22 90 00, 8467 29 51 00, 8467 29 53 00, 8467 29 59 00, 8467 29 70 00, 8467 29 80 00, 8467 29 85 00, 8467 81 00 00, 8467 89 00 00, 8467 99 00 90, 8515 39 18 00, 8515 80 90 00, 8701 10 00 00, 9017 80 10 00 за період з січня 2012 року по грудень 2014 року.

На виконання вказаної ухвали Дніпропетровською митницею було надано до суду копії запитуваних вантажно-митних декларацій (далі - ВМД), які стали підставою для митного оформлення зазначених товарів у режимі імпорту підприємством ТОВ «ДНІПРО-ТРАНС-ШИППІНГ» протягом 2012-2014 рр., згідно бази даних митної статистики Дніпропетровської митниці ДФС.

Позивачем разом з письмовими поясненнями було надано до суду копії декларацій з ПДВ ТОВ «ДНІПРО-ТРАНС-ШИППІНГ» з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5) та копії податкових накладних, з яких вбачається, що товар є ввезеним на територію України та згодом реалізованим підприємствам ПП «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Іншаат -Інвест», які в свою чергу поставили такий товар позивачу.

Також, ухвалою від 11 листопада 2016 року судом витребувано від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області та ГУ ДФС у Дніпропетровській області копії вказаних вище податкових накладних.

На виконання зазначеної ухвали, представником відповідача було надано до суду реєстри запитуваних податкових накладних.

Дослідивши надані до суду ВМД, податкові декларації з ПДВ з додатками, податкові накладні та надані відповідачем реєстри податкових накладних, судом встановлено наступний ланцюг постачання товару: від ТОВ «ДНІПРО-ТРАНС-ШИППІНГ» на адресу ПП «Вуглемашкомплект» і ТОВ «Іншаат -Інвест», та в подальшому на адресу ТОВ «ЕДІССОН».

Так, вантажно-митні декларації підтверджують факт ввезення та розмитнення ТОВ «ДНІПРО-ТРАНС-ШИППІНГ» певного товару, ідентифікація якого відбувається згідно вказаного у ВМД коду УКТ ЗЕД.

Податковими деклараціями та додатками до них підтверджується існування господарських операцій з постачання товару від ТОВ «ДНІПРО-ТРАНС-ШИППІНГ» на адресу ПП «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Іншаат-Інвест».

Результат господарських операцій між ТОВ «ДНІПРО-ТРАНС-ШИППІНГ» з ПП «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Іншаат-Інвест» підтверджується відповідними податковими накладними, які, в свою чергу, містять найменування товару, код за УКТ ЗЕД, а також номер відповідної ВМД. Вказане знаходить своє відображення й в наданих відповідачем реєстрах податкових накладних.

Так, дослідивши в сукупності надані представниками сторін документи та докази суд приходить до висновку про підтвердження факту здійснення контрагентами позивача поставки на адресу ТОВ «ЕДІССОН» саме того товару, який був придбаний ними у ТОВ «ДНІПРО-ТРАНС-ШИППІНГ», а отже, під час розгляду справи судом встановлено джерело походження та факт реального існування товару, придбаного позивачем у контрагентів-постачальників ПП «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Іншаат -Інвест».

Згідно акту перевірки, підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень також є вирок Павлоградського міськрайонного суду від 21.01.2015 року по справі № 185/10511/14-к відносно посадових осіб ПП «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Іншаат-Інвест».

Між тим, суд не може погодитись з тим, що вказаний вирок безперечно свідчить про фіктивність вчинених позивачем та його контрагентами правочинів, з огляду на наступне.

В розумінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок має досліджуватися судом в сукупності з іншими доказами по справі.

Встановлення фіктивності суб'єкта господарювання не передбачає автоматичного визнання усієї його діяльності протиправною, а правочинів, вчинених від імені такого суб'єкта, - нікчемними (ухвала ВАСУ від 25.01.2016 р. у справі № К/9991/72726/12).

Крім того, вказаний вирок не містить в собі визнання фіктивними саме тих господарських взаємовідносин, що склались між підприємством позивача та підприємствами-постачальниками.

У відповідності до ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Оскільки, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-197цс14.

У вироку, також, відсутнє будь-яке зізнання посадової особи вказаних контрагентів в тому, що фіктивними були всі без виключення операції чи вказівки на те, що операції які вчинялись між позначеними підприємствами та ТОВ «ЕДІССОН» є фіктивними.

Положеннями ст.61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Єдиним передбаченим законом (ч. 1 ст. 551 ГК України) наслідком фіктивності суб'єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів.

При цьому, процедура припинення відбувається в загальному порядку, шляхом проведення ліквідаційної процедури з виявленням майна і розрахунками з кредиторами, що вже саме по собі ставить під сумнів висновок про те, що діяльність фіктивного суб'єкта господарювання не породжує жодних правових наслідків.

Питання про недійсність інших юридичних дій, вчинених таким суб'єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само чинним законодавством не передбачено, що діяльність суб'єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені суб'єкта юридичні дії є нікчемними.

Отже, допущені контрагентами-постачальниками порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику ПДВ.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у своїй постанові і від 25.01.2016 р. у справі №2270/5376/12.

Положеннями ст.61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У своїй Постанові від 28.01.2016 року у справі №2-а-2413/12/2070 Вищий адміністративний суд України вказав, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом нереальності господарської операції, або відсутності в ній ділової мети. Крім того, платник податків не зобов'язаний перевіряти повноваження посадових осіб підприємств контрагентів в тому разі, коли обставини здійснення господарської операції не викликали в нього сумнівів щодо спроможності такого контрагента до вчинення відповідної операції.

Таким чином, платник податків не повинен відповідати за податкові порушення своїх контрагентів. Така позиція суду, серед іншого, ґрунтується на рішенні Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України», яке відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами як джерело права. Отже, контрагент фіктивного суб'єкта господарювання не може вважатися таким, що не виконав свого податкового обов'язку лише через те, що отримав складені таким суб'єктом первинні документа та використав їх у податковому обліку.

З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини та матеріали справи вбачається, що з боку позивача до суду було надано всі документи, що підтверджують факт існування постачаємого товару та реальність здійснення операцій з його поставки, починаючи від ввезення такого товару на митну територію підприємством ТОВ «Дніпро-Транс-Шиппінг» до придбання його такими торгівельними мережами гіпермаркетів, як ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Нова Лінія».

Наведене свідчить про безпосередню наявність у позивача мети досягти певного правового результату.

Таким чином, суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що як під час укладення правочинів позивача із ПП «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Іншаат-Інвест», так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість в період вчинення перевіряємих господарських операцій не визнані в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростоване. Крім того, укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним.

З огляду на викладене, вбачається, що господарські операції позивача з ПП «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Іншаат-Інвест» мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку. Отже, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит та правомірно визначено базу, яка підлягає оподаткуванню податком на прибуток підприємств. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Крім того, відповідно до положень ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання та правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДІССОН» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002802201 від 05.09.2016 року та №0002782201 від 05.09.2016 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002802201 від 05.09.2016 року яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕДІССОН»збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ розмірі 3 250 478,75 (три мільйони двісті п'ятдесят тисяч чотириста сімдесят вісім грн., 75 коп.).

Визнати проти правним та скасувати податкове повідомлення-рішення№0002782201 від 05.09.2016 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕДІССОН» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 210 636,25 (п'ять мільйонів двісті десять тисяч шістсот тридцять шість грн., 26 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДІССОН» сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1